печерський районний суд міста києва
Справа № 757/6178/18-к
26 лютого 2018 року слідчий суддя Печерського районного суду м. Києва ОСОБА_1 ,
при секретарі судових засідань - ОСОБА_2 ,
за участі заявника - власника майна, на яке накладено арешт, ОСОБА_3 ,
процесуального керівника - прокурора ОСОБА_4 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду у м. Києві судове провадження за клопотанням ОСОБА_3 про скасування арешту майна, накладеного ухвалою слідчого судді Печерського районного суду м, Києва від 26.12.2017 у кримінальному провадженні № 12015100020004972,-
05.02.2018 до Печерського районного суду м. Києва надійшло клопотання представника ОСОБА_3 , яке передано слідчому судді ОСОБА_1 06.02.2018, про скасування арешту, накладеного ухвалою слідчого судді Печерського районного суду м. Києва № 757/73401/17-к від 26.12.2017 на речовий доказ - майно, яке було вилучено 11.05.2016 під час обшуку адміністративної будівлі ГУНП у м. Києві, кабінету 416, у АДРЕСА_1 , де працює ОСОБА_3 , а саме грошових коштів на загальну суму 104508 доларів США, 610 Євро, 1000 грн.
В обґрунтування доводів клопотання зазначено, що арешт було накладено безпідставно, необґрунтовано, також посилається на те, що при накладенні арешту не було враховано відсутність правової підстави для арешту майна. Зазначене в своїй сукупності свідчить про безпідставність накладення арешту та обумовлює необхідність його скасування.
Заявник - власник майна, на яке накладено арешт, ОСОБА_3 у судовому засіданні клопотання підтримав, просив задовольнити.
Присутній у судовому засіданні прокурор заперечував проти задоволення клопотання, посилаючись на обґрунтованість ухвали слідчого судді про накладення арешту, вказав, що на даний час дія вказаного заходу забезпечення кримінального провадження не втратила свою актуальність, а підстави які були на час накладення арешту продовжують існувати. Разом з тим, вказав, що вилучене майно постановою від 20.05.2016 визнано речовим доказом.
Слідчий суддя, вивчивши клопотання, матеріали, якими воно обґрунтовується, заслухавши обґрунтування заявника, заперечення прокурора, приходить до наступного.
Судовим розглядом за наданими матеріали встановлено, що Департаментом з розслідування особливо важливих справ у сфері економіки Генеральної прокуратури України здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні № 42016000000003959 від 19.12.2016 за ознаками кримінальних правопорушень передбачених ч. 4 ст. 190, ч. 1 ст. 14, п. 3 ч. 2 ст. 115, ч.3, ч. 1 ст. 122, ст. 365-2, ч. 2 ст. 364 КК України, матеріали якого виділено із кримінального провадження №12015100020004972 від 08.06.2015 про обвинувачення ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 у вчиненні особливо тяжких кримінальних правопорушень, передбачених ст. 257, ч. 3 ст. 146, п.п. 3, 6, 9, 12 ч. 2 ст. 115 КК України.
На протязі 2015-2016 років, члени організованої злочинної банди, з метою незаконного заволодіння житлом громадян на території м. Києва, здійснювали викрадення людей, незаконно позбавляли їх волі, з подальшим вимаганням та примушуванням до укладення завідомо невигідних цивільно-правових зобов'язань, а також позбавляли їх життя, шляхом вчинення умисного вбивства.
Проведеними слідчими (розшуковими) діями встановлено, що до вчинення вказаних кримінальних правопорушень може бути причетний працівник Головного управління Національної поліції у м. Києві - заступник начальника відділу управління карного розшуку ГУНП у м. Києві ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .
11 травня 2016 року у робочому кабінеті ОСОБА_3 , за адресою АДРЕСА_1 , на підставі ухвали слідчого судді Печерського районного суду м. Києва від 28.04.2016, проведено обшук в ході якого виявлено та вилучено документи, що стосуються заволодіння незаконним шляхом квартир у мешканців м. Києва, копії довіреностей та договорів купівлі-продажу квартир, записи з номерами мобільних телефонів фігурантів у кримінальному провадженні, оптичні носії інформації та інше. Встановлено факти збирання ОСОБА_3 інформації про потерпілих осіб безпосередньо перед вчиненням злочину.
Крім того, у ході обшуку у кабінеті виявлено та вилучено грошові кошти і вироби з металу жовтого кольору, а саме: 104 508 доларів США, 610 Євро, 1000 грн., на яке ухвалою слідчого судді № 757/20266/16-к накладено арешт.
В подальшому ухвалою слідчого суді від 01.12.2017 № 757/58424/17-к скасовано накладений ухвалою слідчого судді Печерського районного суду міста Києва ОСОБА_10 від 20 травня 2016 року по справі № 757/23448/16-К у кримінальному провадженні № 12015100000001196 від 22.12.2015.
26.12.2017 року за результатами розгляду клопотання сторони обвинувачення накладено арешт на речовий доказ - майно, яке було вилучено 11.05.2016 під час обшуку адміністративної будівлі ГУНП у м. Києві , кабінету 416, у м. Києві по вул. Антоновича, 114, де працює ОСОБА_3 , а саме грошових коштів на загальну суму 104508 доларів США, 610 Євро, 1000 грн.
Відповідно до ст. 174 КПК України, підозрюваний, обвинувачений, їх захисник, законний представник, інший власник або володілець майна, представник юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, які не були присутні при розгляді питання про арешт майна, мають право заявити клопотання про скасування арешту майна повністю або частково. Таке клопотання під час досудового розслідування розглядається слідчим суддею, а під час судового провадження - судом.
Арешт майна також може бути скасовано повністю чи частково ухвалою слідчого судді під час досудового розслідування чи суду під час судового провадження за клопотанням підозрюваного, обвинуваченого, їх захисника чи законного представника, іншого власника або володільця майна, представника юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, якщо вони доведуть, що в подальшому застосуванні цього заходу відпала потреба або арешт накладено необґрунтовано.
Доказами в кримінальному провадженні є фактичні дані, отримані у передбаченому цим Кодексом порядку, на підставі яких слідчий, прокурор, слідчий суддя і суд встановлюють наявність чи відсутність фактів та обставин, що мають значення для кримінального провадження та підлягають доказуванню.
Так, як вбачається з мотивувальної частини ухвали Печерського районного суду м. Києва від 26.12.2017 при накладенні арешту слідчий суддя керувався вимогами ст. 173 КПК України, врахував, що арешт необхідний з метою забезпечення зберігання речових доказів, оскільки вилучене майно відповідає критеріям, передбаченим ст. 98, ч. 2 ст. 167 КПК України. Наряду з вказаним, слідчий суддя, накладаючи арешт на майно, встановив, що таке обмеження права власності є розумним та співмірним завданням кримінального провадження.
Так, слідчим суддею при постановленні вказаного судового рішення встановлено, що слідством перевірено законність походження грошових коштів та постановою слідчого від 20.05.2016 визнано речовим доказами.
При накладенні арешту на майно з метою збереження речових доказів, слідчий суддя самостійно перевіряє відповідність ознак майна критеріям, передбаченим ст. 98 КПКУ України
З огляду на положення ч. 2, 3 ст. 170 КПК України, майно, яке має ознаки речового доказу повинно вилучатися та арештовуватися незалежно від того, хто являється його власником, у кого і де воно знаходиться, незалежно від того чи належить воно підозрюваному чи іншій зацікавленій особі, оскільки в протилежному випадку не будуть досягнуті цілі застосування цього заходу - запобігання можливості протиправного впливу (відчуження, знищення, приховання) на певне майно, що, як наслідок, перешкодить встановленню істини у кримінальному провадженні.
Зазначена правова підстава для накладення арешту на майно є самостійною правовою підставою та Закон не ставить в залежність можливість накладення арешту на таке майно з процесуальним статусом особи, у володінні якої воно перебуває. А отже, майно, яке має ознаки, визначені у ч. 2 ст. 167 КПК України, може підлягати арешту у кримінальному провадженні, в якому не повідомлено про підозру жодній особі, а відтак посилання представника заявника, що ОСОБА_3 не має відношення до кримінального правопорушення, як на одну з підстав для скасування арешту, слідчий суддя не приймає уваги.
Відповідно до усталеної практики Європейського суду з прав людини, продовження заходів забезпечення кримінального провадження, як упродовж досудового розслідування так і судового розгляду, ґрунтується на презумпції, що з перебігом ефективного розслідування справи та її судового розгляду зменшуються ризики, які стали підставою для застосування заходу забезпечення кримінального провадження, відповідно зі спливом певного часу орган досудового розслідування має навести додаткові доводи в обґрунтування наявних ризиків, що залишаються та їх аналіз, як підстави для подальшого втручання у права особи в тому числі щодо позбавлення або обмеження права власності.
Окрім того, Європейський суд з прав людини через призму своїх рішень неодноразово акцентував увагу на тому, що володіння майном повинно бути законним (див. рішення у справі "Іатрідіс проти Греції" [ВП], заява N 31107/96, п. 58, ECHR 1999-II). Вимога щодо законності у розумінні Конвенції вимагає дотримання відповідних положень національного законодавства та відповідності принципові верховенства права, що включає свободу від свавілля (див. рішення у справі "Антріш проти Франції", від 22 вересня 1994 року, Series А N 296-А, п. 42, та "Кушоглу проти Болгарії", заява N 48191/99, пп. 49 - 62, від 10 травня 2007 року). Будь-яке втручання державного органу у право на мирне володіння майном повинно забезпечити "справедливий баланс" між загальним інтересом суспільства та вимогами захисту основоположних прав конкретної особи. Необхідність досягнення такого балансу відображена в цілому в структурі статті 1 Першого протоколу. Необхідного балансу не вдасться досягти, якщо на відповідну особу буде покладено індивідуальний та надмірний тягар (див., серед інших джерел, рішення від 23 вересня 1982 року у справі "Спорронг та Льонрот проти Швеції", пп. 69 і 73, Series A N 52). Іншими словами, має існувати обґрунтоване пропорційне співвідношення між засобами, які застосовуються, та метою, яку прагнуть досягти (див., наприклад, рішення від 21 лютого 1986 року у справі "Джеймс та інші проти Сполученого Королівства", n. 50, Series A N 98).
Аналізуючи доводи клопотання про скасування арешту на майно, слідчий суддя приходить до висновку, що означені доводи не вказують на необґрунтованість накладення арешту на майно та не доводять, що в подальшому в застосуванні арешту відпала потреба, оскільки за встановлених обставин вбачається, що підстави на які посилається заявник, що на його думку, свідчать про необхідність скасування вказаного арешту, є предметом перевірки органу досудового розслідування в рамках кримінального провадження, якого накладено арешт.
За вказаних обставин, під час судового розгляду даного клопотання за наданими матеріали, встановлено, що втручання органу досудового розслідування у право власності ОСОБА_3 обумовлене законними критеріями, тобто з дотриманням відповідних положень національного законодавства та відповідності верховенства права. Також, слідчим суддею встановлено, що даний час забезпечується «справедливий баланс» між загальним інтересом суспільства та вимогами захисту основоположних прав ОСОБА_3 та відповідно існує пропорційне співвідношення між засобами, які застосовуються органом досудового розслідування, та метою, яку прагнуть досягти.
Таким чином, слідчий суддя вважає, що заявником на даній стадії кримінального провадження, в силу принципу змагальності сторін не доведено необґрунтованості накладення арешту на майно та не доведено відсутність потреби в продовженні дії такого заходу, а відтак слідчий суддя приходить до висновку, про наявність підстав для подальшого втручання у права особи, в тому числі щодо позбавлення або обмеження права власності та вважає за необхідне відмовити у задоволенні клопотання про скасування арешту.
На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 170-175, 309, 379, 392, 532 КПК України, -
Відмовити у задоволенні клопотання ОСОБА_3 про скасування арешту майна, накладеного ухвалою слідчого судді Печерського районного суду м. Києва від 26.12.2017 у справі № 757/73401/17-к у кримінальному провадженні № 12015100020004972.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Слідчий суддя ОСОБА_1