12.02.2018
Справа № 313/1293/17
Провадження №2/313/81/2018
12.02.2018 року смт. Веселе
Веселівський районний суд Запорізької області в складі: головуючого судді Кравцова С.О. при секретарі судового засідання Василенко Л.В. без участі сторін, розглянувши у відкритому судовому засіданні Веселівського районного суду Запорізької області цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 про визнання права власності на житловий будинок за набувалою давністю, суд -
28.09.2017 року позивач звернулася з вказаним вище позовом до суду де зазначила, що вона до 2003 року мешкала за адресою: Запорізька область, Веселівський район, с. Веселе, вул. Радянська, 34. Після того як її будинок став руйнуватись та став не придатним для життя з дозволу Таврійської сільської ради вона переселилась на сусідню в с. Веселе на вулицю Дружби у пустуючий будинок №14. Право власності на цей будинок на цей час зареєстровано за радгоспом «Веселе».
Відповідно архівної довідки Веселівської районної державної адміністрації Запорізької області від 19.09.2017 року № Ф-110 у 1996 році радгосп «Веселе» був приватизований робітниками та службовцями та створено колективне сільськогосподарське підприємство (КСП) «Веселе» село Веселе входить до Таврійської сільської ради Веселівського району Запорізької області.
На підставі Указу Президента України від 13.12.1999 року № 1529/99 «Про невідкладні заходи щодо прискорення реформування аграрного сектора економіки на підставі рішення загальних зборів членів КСП «Веселе» від 01.04.2000 року протокол № 4 КСП «Веселе» - припинило свою діяльність.
На цей час право власності на житловий будинок за адресою: Запорізька область, Веселівський район, с. Веселе, вул. Дружби, 14 зареєстровано за підприємством, яке ліквідоване та не має правонаступників. З 2003 року вона заселившись до житлового будинку, який розташований за адресою: 72240, Запорізька область, Веселівський район, с. Веселе, вул. Дружби, буд. 14 та мешкає в ньому по цей час та відкрито ним користується. Сплачує комунальні послуги.
Зазначає,що факт відкритого володіння вказаним будинком підтверджується довідкою Таврійської сільської ради Веселівського району Запорізької області від 29.05.2017 року № 511, а також показами свідків, а саме: ОСОБА_2 та ОСОБА_3 Крім того Факт відкритого користування будинком підтверджується розрахунковою книжкою КП «Таврія», договорами на користування електричною енергією, квитанціями про сплату наданих житлово-комунальних послуг, які виписані на її ім'я.
Посилаючись на норми ст. 15,16, 328, 344 ЦК України ст. 4 ЦПК України просить суд позовні вимоги задовольнити в повному обсязі.
Від відповідача надійшла письмова заява, в якій не заперечують проти задоволення позову та просить розгляд справи провести за відсутності представника Новоуспенівської раніше Таврійської, сільської ради (громади).
Дослідивши матеріали справи судом встановлено, що позивач дійсно відкрито, безперервно, добросовісно більше 10 років володіє вказаним будинком, що підтверджується належними та допустимим доказами, суд приходить висновку про необхідність задоволення позовних вимог в повному обсязі.
На сьогоднішній день право власності на вищенаведений житловий будинок зареєстровано за підприємством, яке ліквідоване у 2000 році та у якого правонаступників не має, отже відповідачем по справі має бути орган, уповноважений управляти майном відповідної територіальної громади, а саме Таврійська( на даний час Новоуспенівська) сільська рада Веселівського району Запорізької області оскільки оспорюваний будинок знаходиться на її території. Зазначене відповідає практиці викладеній п. 13 Постанови Пленуму Вищого Спеціалізованого суду з розгляду цивільних та кримінальних справ від 07.02.2014 року № 5 «Про судову практику в справах про захист права власності та інших речових прав».
Крім того підтверджується письмовими доказами а саме: Копією паспорту та ідентифікаційного коду, копією довідки Таврійської сільської ради, копією архівної довідки на, копією технічного паспорту на житловий будинок,копією договору про користування електричною енергією від 02.03.2009 року,копією договору про надання послуг з централізованого водопостачання,копією квитанцій про сплату житлово-комунальних послуг,висновком про вартість об'єкта оцінки, під забороною, арештом зазначений житловий будинок не перебуває.
Відповідно до ст. 206 ч. 4 ЦПК України у разі визнання відповідачем позову суд за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову.
У відповідності до ст.. 247 ч2 ЦПК України, у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи і розгляд справи відбувається до положень цього Кодексу, фіксування судового процесу за допомогою технічного засобу не здійснюється.
Відповідно до ст. 328 ЦК України, право власності набувається на підставах, що не заборонені законом. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.
Відповідно до ч. 1 ст. 344 ЦК України, особа, яка добросовісно заволоділа чужим майном і продовжує відкрито, безперервно володіти нерухомим майном протягом десяти років або рухомим майном - протягом п'яти років, набуває право власності на це майно (набувальна давність), якщо інше не встановлено цим Кодексом.
Відповідно до ч. 4 ст. 344 ЦК України, право власності за набувальною давністю на нерухоме майно, транспортні засоби, цінні папери набувається за рішенням суду.
Набувальна давність визначається як засіб закріплення майна за суб'єктами, що ним володіють, у випадках, коли вони не мають можливості через певні обставини підтвердити підстави виникнення прав, а також в інших ситуаціях. Право власності за набувальною давністю може бути набутим як на безхазяйні речі, так і на майно, яке належить за правом власності іншій особі.
Відповідно до п. 8 Прикінцевих та перехідних положень Цивільного кодексу України правила ст.. 344 ЦК України про набувальну давність поширюються на випадки, коли володіння майном розпочалося за три роки до набрання чинності цим Кодексом.
Цивільний Кодекс України набрав чинності з 01.01.2004 року (п.1 Прикінцевих та перехідних положень) норми ст. 344 ЦК України поширюються на правовідносини, що виникли з 01 січня 2001 року, а відтак визнання за рішенням суду права власності на нерухоме майно (ч.4 ст. 344 ЦК України) може мати місце з 01 січня 2011 року.
Враховуючи вищенаведене, те, що позивач дійсно відкрито, безперервно, добросовісно більше 10 років володіють вказаною квартирою, що підтверджено в судовому засіданні належними та допустимим доказами, суд приходить висновку про необхідність задоволення позовних вимог в повному обсязі.
Частиною 8 розділу «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України передбачено, що правила статті 344 Цивільного кодексу України про набувальну давність поширюються також на випадки, коли володіння майном почалося за три роки до набрання чинності цим Кодексом.
Цивільний кодекс України набрав чинності 01 січня 2004 року, тому норма ст. 344 даного Кодексу може застосовуватися до правовідносин, які виникли після 01 січня 2001 року.
В пункті 11 Постанови Пленуму Вищого Спеціалізованого суду з розгляду цивільних та кримінальних справ від 07.02.2014 року № 5 зазначено, що враховуючи положення ст.ст. 335 і 334 ЦК, право власності за набувальною давністю може бути набуто на майно, яке належить на праві власності іншій особі ( а не особі, яка заявляє про давність володіння), а також на безхазяйну річ.
Згідно п. 13 постанови Пленуму ВССУ «Про судову практику в справах про захист права власності та інших речових прав», можливість пред'явлення до суду позову про визнання права власності за набувальною давністю випливає з положень статей 15,16 ЦК, а також ч. 4 ст. 344 ЦК, згідно з якими захист цивільних прав здійснюється судом шляхом визнання права. У зв'язку з цим особа, яка заявляє про давність володіння і вважає, що у неї є всі законні підстави бути визнаною власником майна за набувальною давністю, має право звернутися до суду з позовом про визнання за нею права власності. Відповідачем за позовом про визнання права власності за набувальною давністю є попередній власник майна або його правонаступник. У разі якщо попередній власник нерухомого майна не був і не міг бути відомим давнісному володільцю, то відповідачем є орган, уповноважений управляти майном відповідної територіальної громади.
Згідно п. п. 9, 10 Постанови, при вирішенні спорів, пов'язаних із набуттям права власності за набувальною давністю, суди повинні враховувати, зокрема, таке: володіння є добросовісним, якщо особа при заволодінні чужим майном не знала і не могла знати про відсутність у неї підстав для набуття права власності; володіння визнається відкритим, якщо особа не приховувала факт знаходження майна в її володінні. Вжиття звичайних заходів щодо забезпечення охорони майна не свідчить про приховування цього майна; володіння визнається безперервним, якщо воно не переривалось протягом всього строку набувальної давності. У разі втрати не із своєї волі майна його давнісним володільцем та повернення цього майна протягом одного року або пред'явлення протягом цього строку позову про його витребування набувальна давність не переривається (ч.3 ст.344 ЦК). Не переривається набувальна давність, якщо особа, яка заявляє про давність володіння, є сингулярним чи універсальним правонаступником, оскільки в цьому разі вона може приєднати до часу свого володіння увесь час, протягом якого цим майном володіла особа, чиїм спадкоємцем (правонаступником) вона є (ч.2 ст.344 ЦК).
На підставі викладеного та ст. ст. 55, 124 Конституції України, у відповідності із ст. ст., 344 ЦК України, керуючись ст. ст. 7,10, 244-245, 259, 263-265, 268 Цивільного процесуального кодексу України,
Позовні вимоги позивача ОСОБА_1 - задовольнити в повному обсязі.
Визнати за ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, право власності на житловий будинок, який розташований за адресою: 72241, Запорізька область, Веселівський район, с. Веселе, вул. Дружби, буд. 14 в порядку набувальної давності.
Судові витрати залишити за позивачем.
Суддя
Веселівського районного суду
Запорізької області ОСОБА_4