Ухвала
Іменем України
22 лютого 2018 року
м. Київ
справа № 296/415/12-к
провадження № 51-247км18
Верховний Суд колегією суддів Другої судової палати Касаційного кримінального суду у складі:
головуючого ОСОБА_1 ,
суддів ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,
за участю:
прокурора ОСОБА_4 ,
захисника ОСОБА_5 ,
виправданих: ОСОБА_6 ,
ОСОБА_7 ,
розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу заступника прокурора Житомирської області на вирок Корольовського районного суду м. Житомира від 16 лютого 2016 року та ухвалу Апеляційного суду Житомирської області від 25 листопада 2016 року за обвинуваченням
ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця та жителя АДРЕСА_1 , громадянина України, раніше не судимого,
у вчиненні злочинів, передбачених ч. 2 ст. 212, ч. 2 ст. 28, ч. 2 ст. 366 КК України;
ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця та жителя АДРЕСА_2 , громадянина України, раніше не судимого,
у вчиненні злочинів, передбачених ч. 5 ст. 27, ч. 2 ст. 212 КК України.
Зміст оскаржуваних судових рішень і встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини
За вироком Корольовського районного суду м. Житомира від 16 лютого 2016 року виправдано ОСОБА_6 за обвинуваченням у вчиненні злочинів, передбачених ч. 2 ст. 212, ч. 2 ст. 28, ч. 2 ст. 366 КК України, та ОСОБА_8 за обвинуваченням у вчиненні злочинів, передбачених ч. 5 ст. 27, ч. 2 ст. 212 КК України, за відсутністю в їх діях складу злочинів.
Органами досудового розслідування ОСОБА_6 та ОСОБА_8 обвинувачувалися у наступному.
ОСОБА_6 , призначений згідно з наказом №1К від 31 серпня 2006 року директором ТОВ «Полісся ГазЕнерго», що є юридичною особою та платником податку на додану вартість і зобов'язане здійснювати діяльність відповідно до чинного законодавства України та Статуту підприємства, тобто будучи службовою особою суб'єкта підприємницької діяльності, усвідомлюючи покладені на нього права і обов'язки щодо дотримання законодавства про оподаткування, правильності нарахування та своєчасності сплати податків й інших обов'язкових платежів до бюджетів, маючи можливість здійснювати фінансово-господарську діяльність, у період з 01 квітня 2009 року по 20 травня 2010 року включно, діючи умисно, протиправно, посягаючи на встановлений законодавством порядок здійснення підприємницької діяльності і в першу чергу оподаткування, переслідуючи умисел на ухилення від сплати податків у значних розмірах шляхом незаконного формування податкового кредиту та службове підроблення, що спричинило тяжкі наслідки, керуючись корисливим мотивом, усвідомлюючи суспільно - небезпечний характер своїх злочинних дій, передбачаючи та бажаючи їх настання, з метою необґрунтованого завищення податкового кредиту з податку на додану вартість по придбанню товарів у бухгалтерському та податковому обліках, скоїв умисний злочин у сфері господарської діяльності.
Реалізуючи свій злочинний умисел, спрямований на ухилення від сплати податків у значних розмірах та службове підроблення, що спричинило тяжкі наслідки, ОСОБА_6 , діючи за попередньою змовою з особою, матеріали справи щодо якої виділено в окреме провадження, умисно, протиправно за раніше обговореним та погодженим планом періодично повідомляв ОСОБА_8 про виниклі зобов'язання зі сплати податку на додану вартість, необхідність їх мінімізувати та про подальші їх дії щодо мінімізації зобов'язань і приховування злочину.
У подальшому ОСОБА_8 , реалізуючи свій злочинний умисел, спрямований на пособництво директору ТОВ «Полісся ГазЕнерго» ОСОБА_6 в умисному ухиленні від сплати податків у значних розмірах, надавав останньому реквізити (повну назву, код Єдиного державного реєстру, індивідуальний податковий номер, а також номер банківського рахунку, назву установи банку, де відкрито вказаний рахунок) задіяних у злочинній схемі фіктивних підприємств, таких як: ТОВ «Олімпус К», ТОВ «Будперспектива-люкс», ТОВ «Столиця-консалт», ТОВ «Мілінайтер ЛЛС», ТОВ ТД «Фаб Україна», ПП «Лемпіра груп», ТОВ «Аматіс», ТОВ «Астро - Інформ».
При цьому ОСОБА_6 , який діяв за попередньою змовою з особою, матеріали справи щодо якої виділено в окреме провадження, та ОСОБА_8 , було достовірно відомо, що фактично ТОВ «Полісся ГазЕнерго» ніякі товари (роботи, послуги) у фіктивних підприємств не придбавало, документи про проведення фінансово-господарських операцій підроблено, а отже документально оформлені начебто проведені господарські операції носять характер безтоварності, а їх спільний умисел спрямовано перш за все на умисне ухилення від сплати податків у значних розмірах шляхом безпідставного завищення податкового кредиту з ПДВ.
ОСОБА_8 надавав особі, матеріали справи щодо якої виділено в окреме провадження, податкові накладні, до яких за невстановлених слідством обставин вносилися завідомо неправдиві відомості щодо проведення фінансово-господарських взаємовідносин між ТОВ «Полісся ГазЕнерго» та фіктивними підприємствами. Останній в подальшому надавав ці накладні ОСОБА_6 , який передавав податкові накладні головному бухгалтеру ТОВ «Полісся ГазЕнерго» для підпису та відображення в бухгалтерському та податковому обліках підприємства, а потім сам підписував та завіряв печаткою підприємства.
Фінансовим результатом використання цієї злочинної схеми є несплата податку на додану вартість при здійсненні фінансово-господарської діяльності з продажу товарів (робіт, послуг), що у свою чергу призводить до фактичного ненадходження до державного бюджету коштів.
Всього за період 2009 - 2010 років ОСОБА_6 , діючи за попередньою змовою з особою, матеріали справи щодо якої виділені в окреме провадження, та ОСОБА_8 , під час ведення фінансово-господарської діяльності від імені ТОВ «Полісся ГазЕнерго» умисно, безпідставно шляхом незаконного завищення податкового кредиту ухилився від сплати ПДВ на загальну суму 774 750,0 грн (156 392,0 + 618 358,0), що в 1940 разів перевищуєвстановлений законом неоподатковуваний мінімум доходів громадян (517 + 1423).
Вказані дії ОСОБА_6 стороною обвинувачення кваліфіковано за ч. 2 ст. 212, ч. 2 ст. 28, ч. 2 ст. 366 КК України, а ОСОБА_8 - за ч. 5 ст. 27, ч. 2 ст. 212 КК України.
Зі змісту вироку суду вбачається, що суд першої інстанції, виправдовуючи ОСОБА_6 та ОСОБА_8 у вчиненні вказаних злочинів, дійшов висновку, що пред'явлене їм обвинувачення свого підтвердження не знайшло, переконливих та беззаперечних доказів про наявність у діях виправданих інкримінованих їм діянь не здобуто, а тому підстав для ухвалення обвинувального вироку немає.
Ухвалою Апеляційного суду Житомирської області вирок місцевого суду залишено без зміни.
Вимоги касаційної скарги та узагальнені доводи особи, яка її подала
У касаційній скарзі прокурор порушує питання про скасування судових рішень та призначення нового розгляду в суді першої інстанції у зв'язку з істотним порушенням вимог кримінально-процесуального закону та неправильним застосуванням закону України про кримінальну відповідальність. При цьому посилається на те, що суди не надали оцінки доказам, які безпосередньо вказують на винуватість виправданих. Зазначає, що суд, у мотивувальній частині вироку не зазначив мотивів, з яких він відхилив докази обвинувачення, а тому вважає, що вирок суду не відповідає вимогам ст. 334 КПК України 1960 року. Апеляційний суд у свою чергу, не врахувавши доводів апеляційної скарги прокурора, всупереч вимогам ст. 377 КПК України 1960 року не виправив допущених районним судом помилок та необґрунтовано залишив вирок суду першої інстанції без змін.
Позиції інших учасників судового провадження
У запереченнях на касаційну скаргу прокурора захисник ОСОБА_5 просить залишити її без задоволення як безпідставну.
У судовому засіданні прокурор касаційну скаргу підтримав частково, виправдані ОСОБА_6 та ОСОБА_8 та їх захисник ОСОБА_9 заперечували проти її задоволення.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали кримінальної справи, наведені у касаційній скарзі доводи, колегія суддів дійшла висновку, що скарга прокурора підлягає частковому задоволенню з таких підстав.
Мотиви Суду
Відповідно до кримінально-процесуального закону суд як єдиний орган, що здійснює правосуддя, під час провадження в кримінальній справі повинен забезпечити правильне застосування матеріального та процесуального закону й постановити (ухвалити) судове рішення, яке відповідає принципам законності, обґрунтованості та справедливості. Зазначені положення однаковою мірою стосуються як суду першої інстанції, що здійснює судовий розгляд справи по суті, так і апеляційного суду, який переглядає справу.
Ухвала апеляційного суду-це рішення суду стосовно законності та обґрунтованості судового рішення, що перевіряється в апеляційному порядку. Тому вона має відповідати тим же вимогам, що й вирок суду першої інстанції, тобто бути законною та обґрунтованою. Окрім додержання інших, передбачених ст. 377 КПК України 1960 року вимог, в ухвалі слід проаналізувати і співставити з наявними у справі та додатково поданими матеріалами всі доводи, наведені в апеляції, і дати на кожен з них вичерпну відповідь, пославшись на відповідний матеріальний чи кримінальний закон. Усі зазначені в апеляційній скарзі доводи мають бути ретельно вивчені та проаналізовані, щоб жоден із них не залишився без відповіді в апеляційній ухвалі.
Відповідно до вимог статей 362 та 365 КПК України 1960 року суд апеляційної інстанції зобов'язаний перевіряти всі наведені в апеляції доводи, у тому числі за необхідності та шляхом проведення судового слідства. Зазначені доводи мають бути проаналізовані з урахуванням наявних у справі доказів із тим, щоб жоден із них не залишився нерозглянутим.
Згідно зі ст. 377 КПК України 1960 року у своїй ухвалі суд апеляційної інстанції зобов'язаний навести докладні мотиви прийнятого рішення і, якщо апеляція залишається без задоволення, зазначити підстави, через які її визнано необґрунтованою, а доводи апеляції - безпідставними.
На порушення вказаних вимог колегія суддів апеляційного суду, залишаючи апеляційну скаргу прокурора без задоволення, не зазначила достатніх підстав, з яких визнала її необґрунтованою.
Як убачається з матеріалів справи, на вирок суду прокурор подав апеляційну скаргу щодо його законності, де наводив відповідні доводи на обґрунтування своєї позиції.
Так, прокурор порушив питання про скасування вироку першої інстанції та постановлення обвинувального вироку. При цьому вказував на неналежну оцінку доказів місцевим судом, невідповідність висновків суду фактичним обставинам справи, вказував на доведеність вини обвинувачених у вчиненні інкримінованих їм злочинів та на підтвердження її здобутими доказами.
Як убачається з ухвали, апеляційний суд взагалі не проаналізував доводів апеляційної скарги, не перевірив їх належно і відповіді на них в ухвалі не дав.
Так, апеляційний суд, залишаючи апеляційну скаргу без задоволення, по-суті в ухвалі лише виклав свої міркування щодо апеляції, не розкриваючи і не аналізуючи її змісту, не перевірив та належним чином не проаналізував усіх доводів апеляції, а доказів, якими вони спростовуються, в ухвалі не навів. При цьому хоча і провів часткове судове слідство, проте не проаналізував досліджених доказів, а також не навів докладних мотивів прийнятого рішення та обмежився загальними фразами, що аналіз матеріалів справи свідчить про недопущення по суті під час розгляду справи таких порушень КПК України, які були би підставою для скасування вироку суду, а докази невинуватості виправданих із достатньою повнотою викладено у вироку суду та ним дано належну юридичну оцінку.
Таким чином, наведене у своїй сукупності дає підстави вважати, що ухвала апеляційного суду не містить вичерпних відповідей на порушені в апеляції питання, у зв'язку з чим відповідно до ст. 377 КПК України 1960 рокувона є незаконною і підлягає скасуванню, а справа - направленню на новий апеляційний розгляд.
Під час нового розгляду справи в апеляційному порядку суд повинен із дотриманням положень глави 30 КПК України 1960 рокуретельно перевірити зібрані у справі докази, у тому числі за необхідності шляхом проведення судового слідства дати їм та висновкам суду першої інстанції належну правову оцінку, ретельно перевірити всі доводи апеляції та прийняти законне й обґрунтоване рішення.
Керуючись статями 394-396 КПК України 1960 року, п.п. 11, 15 розділу XI «Перехідні положення» КПК України, Суд
ухвалив:
Касаційну скаргу заступника прокурора Житомирської області задовольнити частково.
Ухвалу Апеляційного суду Житомирської області від 25 листопада 2016 року щодо ОСОБА_6 та ОСОБА_8 скасувати і направити справу на новий апеляційний розгляд.
Ухвала остаточна й оскарженню не підлягає.
Судді:
ОСОБА_1 ОСОБА_2 ОСОБА_3