Ухвала
Іменем України
19 лютого 2018 р.
м. Київ
справа № 748/628/17
провадження № 51-4065ск18
Верховний Суд колегією суддів Першої судової палати Касаційного кримінального суду у складі:
головуючого ОСОБА_1 ,
суддів: ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,
розглянувши касаційну скаргу законного представника засудженого - ОСОБА_4 на вирок Чернігівського районного суду Чернігівської області від 23 жовтня 2017 року та ухвалу Апеляційного суду Чернігівської області від 24 січня 2018 року щодо ОСОБА_5 ,
вироком Чернігівського районного суду Чернігівської області від 23 жовтня 2017 року, залишеним без змін ухвалою суду апеляційної інстанції, ОСОБА_5 визнано винуватим у вчиненні злочинів та призначено покарання за: ч. 2 ст. 185 Кримінального кодексу України (далі - КК) у виді позбавлення волі на строк 1 рік; ч. 3 ст. 185 КК із застосуванням ст. 69 КК у виді позбавлення волі на строк 2 роки.
На підставі ч. 1 ст. 70 КК шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим ОСОБА_5 визначено остаточне покарання у виді позбавлення волі на строк 2 роки.
Вирішено питання речових доказів.
Законний представник засудженого - ОСОБА_4 у касаційній скарзі ставить питання про зміну судових рішень, постановлених щодо ОСОБА_5 у зв'язку з невідповідністю призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення та особі засудженого, внаслідок суворості. Просить застосувати до нього положення ст. 75 КК, звільнивши від відбування покарання з іспитовим строком.
Перевіривши касаційну скаргу, та додані до неї копії судових рішень, Верховний Суд вважає, що у відкритті касаційного провадження слід відмовити з таких підстав.
Згідно з п. 2 ч. 2 ст. 428 Кримінального процесуального кодексу України (далі - КПК) суд касаційної інстанції постановляє ухвалу про відмову у відкритті касаційного провадження, якщо з касаційної скарги, наданих до неї судових рішень та інших документів убачається, що підстав для задоволення скарги немає.
Відповідно до вимог ч. 2 ст. 65 КК особі, яка вчинила злочин, має бути призначене покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових злочинів, а згідно з ч. 2 ст. 50 КК покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засудженого.
Виходячи з принципів справедливості, співмірності та індивідуалізації - це покарання має бути адекватним (відповідним) характеру вчинених дій, їх небезпечності та даним про особу. При виборі покарання мають значення і повинні братися до уваги обставини, що пом'якшують та обтяжують покарання.
Визначаючи ОСОБА_5 покарання, суд першої інстанції врахував ступінь тяжкості вчинених злочинів, дані про особу винного, який негативно характеризується за місцем проживання та навчання, офіційно не працює, є особою, судимою за аналогічний злочин, нові злочини вчинив під час іспитового строку, проживає разом з матір'ю та сестрами, на обліку у лікарів нарколога та психіатра не перебуває.
Поряд із цим, суд визнав обставинами, що пом'якшують покарання щире каяття, активне сприяння розкриттю злочину та вчинення злочину неповнолітнім, а також встановив відсутність обставин, що обтяжують покарання.
На підставі викладеного, суд, зазначивши, що усі наведені обставини у їх сукупності утворюють законні підстави для призначення покарання нижче нижчої межі санкції ч. 3 ст. 185 КК, застосував положення ст. 69 КК. Поряд із цим, суд дійшов висновку, що визначене остаточне покарання, яке слід відбувати в умовах ізоляції від суспільства, буде достатнім для виправлення засудженого ОСОБА_5 , попередження нових злочинів та відповідатиме справедливому балансу між загальними інтересами суспільства та вимогами захисту основоположних прав особи.
З огляду на все це, апеляційний суд погодився із висновком місцевого суду щодо визначеного засудженому заходу примусу та щодо неможливості звільнення засудженого від його відбування з випробуванням, навів мотиви прийняття такого рішення, зазначивши при цьому про відсутність правових підстав для скасування рішення суду першої інстанції за доводами апеляційної скарги засудженого.
Такі рішення, належним чином умотивовані, є справедливими, а покарання - необхідним і достатнім.
За таких обставин, підстав для зміни оскаржуваних судових рішень, у зв'язку з невідповідністю призначеного покарання тяжкості вчинених кримінальних правопорушень та особі засудженого, внаслідок суворості, застосування ст. 75 КК, та задоволення касаційної скарги суд касаційної інстанції не вбачає та вважає, що на підставі п. 2 ч. 2 ст. 428 КПК у відкритті касаційного провадження слід відмовити.
Керуючись п. 2 ч. 2 ст. 428 КПК, Верховний Суд
відмовити у відкритті касаційного провадження за скаргою законного представника засудженого - ОСОБА_4 на вирок Чернігівського районного суду Чернігівської області від 23 жовтня 2017 року та ухвалу Апеляційного суду Чернігівської області від 24 січня 2018 року щодо ОСОБА_5 .
Ухвала оскарженню не підлягає.
Судді:
ОСОБА_1 ОСОБА_2 ОСОБА_3