Ухвала
21 лютого 2018 року
м. Київ
справа № 372/3713/15-ц
провадження № 61-1199 св 18
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого Стрільчука В. А.,
суддів:Олійник А. С., Ступак О. В. (суддя-доповідач), Погрібного С. О., Усика Г. І.,
учасники справи:
позивач -Публічне акціонерне товариство «Всеукраїнський Акціонерний Банк»,
відповідач - ОСОБА_7,
третя особа - ОСОБА_8,
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення ліквідації Публічного акціонерного товариства «Всеукраїнський Акціонерний Банк» на рішення Обухівського районного суду Київської області від 10 березня 2016 року у складі головуючого судді Кравченка М. В. та рішення апеляційного суду Київської області від 4 серпня 2016 року, ухваленого у складі колегії суддів: Кулішенка Ю. М., Яворського М. А., Фінагєєва В. О.,
У серпні 2015 року Публічне акціонерне товариство «Всеукраїнський Акціонерний Банк» (далі - ПАТ «ВіЕйБі Банк») звернулося до суду з позовом до ОСОБА_7, третя особа - ОСОБА_8, про звернення стягнення на предмет іпотеки.
Позов обґрунтовано тим, що 29 вересня 2006 року між сторонами було укладено кредитний договір зі змінами та доповненнями № 551, за умовами якого банк зобов'язався надати кредит у розмірі 90 000 доларів США, а ОСОБА_7 - повернути кредит та сплатити відсотки за користування ним. На забезпечення виконання зобов'язань за кредитним договором 13 жовтня 2006 року між
ПАТ «ВіЕйБі Банк» та ОСОБА_7 укладено договір іпотеки зі змінами та доповненнями, за умовами якого іпотекодавцем для забезпечення виконання зобов'язань передано банку земельну ділянку площею 0,1500 га, кадастровий номер НОМЕР_1, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1, Обухівський район, Київська область, цільове призначення - для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд.
4 квітня 2007 року між ПАТ «ВіЕйБі Банк» та ОСОБА_8 як майновим поручителем ОСОБА_7 укладено договір іпотеки, за умовами якого іпотекодавцем було передано для забезпечення виконання зобов'язань позичальника перед банком земельну ділянку площею 0,1500 га, кадастровий номер НОМЕР_2, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1, Обухівський район, Київська область, цільове призначення - для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд.
ПАТ «ВіЕйБі Банк» надав кредит ОСОБА_7, однак відповідач неналежним чином виконує зобов'язання за кредитним договором, у зв'язку з чим банк просив у рахунок погашення заборгованості ОСОБА_7 перед ПАТ «ВіЕйБі Банк» за кредитним договором від 29 вересня 2006 року № 551 у розмірі 2 667 735 грн 17 коп. звернути стягнення на належну ОСОБА_7 земельну ділянку площею 0,1500 га, кадастровий номер НОМЕР_1, яка розташована за адресою:
АДРЕСА_1, Обухівський район, Київська область, цільове призначення - для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд, що є предметом іпотеки відповідно до іпотечного договору від 13 жовтня 2006 року, шляхом визнання права власності за
ПАТ «ВіЕйБі Банк».
Відповідач ОСОБА_7 позов не визнав. На заперечення пояснив, що на момент подачі позову була відсутня прострочена заборгованість зі сплати кредитних коштів. Крім того, зазначав, що існують істотні підстави для відмови у задоволенні позову через неукладеність кредитного договору від 29 вересня 2006 року та додаткових угод до нього, у зв'язку з відсутністю згоди між сторонами з усіх його істотних умов, передбачених законодавством. Крім того, зазначав, що в кредитному договорі та додаткових угодах до нього відсутній грошовий еквівалент у гривні сум кредитних коштів та процентів за їх користування, тому до основного зобов'язання щодо повернення кредитних коштів та сплати процентів за їх користування, вираженого у грошовій одиниці іншої країни, не може бути застосована відповідальність за його порушення у вигляді пені, навіть, якщо вона при зверненні до суду перерахована у гривню.
Рішенням Обухівського районного суду Київської області від 10 березня 2016 року у задоволенні позову ПАТ «ВіЕйБі Банк» відмовлено.
Рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що в порушення вимог статей 10, 11, 60 ЦПК України 2004 року, частини першої статті 39 Закону України «Про іпотеку» позивачем не надано достатніх належних та допустимих доказів, які підлягають обов'язковому зазначенню у рішенні суду у випадку звернення стягнення на предмет іпотеки, зокрема, не подано доказів вартості предметів іпотеки.
Рішенням апеляційного суду Київської області від 4 серпня 2016 року апеляційну скаргу ПАТ «ВіЕйБі Банк» задоволено частково. Рішення Обухівського районного суду Київської області від 10 березня 2016 року скасовано та ухвалено нове рішення, яким у задоволенні позову ПАТ «ВіЕйБі Банк» відмовлено з інших підстав.
Апеляційний суд свої рішення мотивував тим, що звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом набуття на нього права власності іпотекодержателем є позасудовим способом врегулювання, тому суд не може вирішувати питання у обраний позивачем спосіб.
У вересні 2016 року уповноважена особа Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення ліквідації ПАТ «ВіЕйБі Банк» подала до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ касаційну скаргу на рішення Обухівського районного суду Київської області від 10 березня 2016 року та рішення апеляційного суду Київської області від 4 серпня 2016 року, у якій просила скасувати оскаржувані судові рішення та ухвалити нове рішення, яким задовольнити позов, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права.
Касаційна скарга мотивована тим, що законодавством України не виключається можливість звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом передачі іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання забезпечених іпотекою зобов'язань за рішенням суду, тому в разі встановлення такого способу звернення стягнення у договорі іпотекодержатель має право вимагати застосування його судом. Тобто заявлений позивачем позов є захистом вже існуючого права, що виникло на підставі застереження в договорі іпотеки, яке законодавцем визначено як самостійна підстава виникнення права власності, отже, суд не повно з'ясував усі фактичні обставини справи та не дослідив і не надав належної оцінки наявним у матеріалах справи доказам, не сприяв повному, об'єктивному та неупередженому її розгляду. Крім того, судом апеляційної інстанції не досліджено звіт про незалежну оцінку майна - спірної земельної ділянки та розрахунок заборгованості.
Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 27 жовтня 2016 року відкрито касаційне провадження в указаній справі, а ухвалою від 27 лютого 2017 року справу призначено до судового розгляду.
15 грудня 2017 року набув чинності Закон України від 3 жовтня 2017 року «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів», за яким судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд (стаття 388 ЦПК України).
Відповідно до підпункту 4 пункту 1 розділу XIII «Перехідні положення» ЦПК України касаційні скарги (подання) на судові рішення у цивільних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного цивільного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.
У січні 2018 року вказану справу разом із матеріалами касаційного провадження передано до Верховного Суду.
Частиною другою статті 415 ЦПК України передбачено, що процедурні питання, пов'язані з рухом справи, клопотання та заяви учасників справи, питання про відкладення розгляду справи, оголошення перерви, зупинення провадження у справі, а також в інших випадках, передбачених цим Кодексом, вирішуються судом касаційної інстанції шляхом постановлення ухвал в порядку, визначеному цим Кодексом для постановлення ухвал суду першої інстанції.
Ухвалою Верховного Суду у складі Касаційного цивільного суду від 25 січня 2018 року передано на розгляд ВеликоїПалати Верховного Суду справу № 760/14438/15-ц за позовом Публічного акціонерного товариства «Дельта Банк» до ОСОБА_10 про звернення стягнення на предмет іпотеки, за касаційною скаргою Публічного акціонерного товариства «Дельта Банк» на рішення Апеляційного суду міста Києва від 7 червня 2016 року.
Вбачається, що оскаржувані судові рішення у даній справі та оскаржуване рішення, яке передано на розгляд ВеликоїПалати Верховного Суду, постановлені у подібних правовідносинах.
За змістом пункту десятого частини першої статті 252 ЦПК України суд може з власної ініціативи зупинити провадження у справі у випадку перегляду судового рішення у подібних правовідносинах (у іншій справі) у касаційному порядку палатою, об'єднаною палатою, Великою Палатою Верховного Суду.
Виходячи з викладеного, суд вважає за необхідне зупинити касаційне провадження у даній справі до закінчення перегляду в касаційному порядку Великою Палатою Верховного Суду справи № 760/14438/15-ц.
Керуючись статтями 252, 415 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду
Зупинити касаційне провадження у справі № 372/3713/15-цза позовом Публічного акціонерного товариства «Всеукраїнський Акціонерний Банк» до ОСОБА_7, третя особа - ОСОБА_8, про звернення стягнення на предмет іпотеки, за касаційною скаргою уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення ліквідації Публічного акціонерного товариства «Всеукраїнський Акціонерний Банк» на рішення Обухівського районного суду Київської області від 10 березня 2016 року та рішення апеляційного суду Київської області від 4 серпня 2016 року до закінчення перегляду в касаційному порядку Великою Палатою Верховного Суду справи № 760/14438/15-ц.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Головуючий В. А. Стрільчук
Судді: А. С. Олійник
С. О.Погрібний
О. В. Ступак
Г. І.Усик