27 лютого 2018 року
м. Харків
справа № 644/2775/17
провадження № 22-ц/790/1104/18
Апеляційний суд Харківської області в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справах:
Головуючого : Колтунової А.І.,
суддів: Кругової С.С., Маміної О.В.
за участю: секретаря - Семикрас О.В.
учасників справи:
позивачів - ОСОБА_1, ОСОБА_2,
відповідачів - ОСОБА_3, діючої в інтересах неповнолітньої ОСОБА_4, ОСОБА_5,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Харкові цивільну справу за позовом ОСОБА_1, ОСОБА_6 до ОСОБА_3, діючої в інтересах неповнолітньої ОСОБА_4, ОСОБА_5, треті особи: Управління служб у справах дітей Департаменту праці та соціальної політики Харківської міської ради, Харківська міська рада про визнання осіб такими, що втратили право користування житловим приміщенням за апеляційною скаргою представника Харківської міської ради - Лях Ірини Юріївни на заочне рішення Орджонікідзевського районного суду м. Харкова від 20 листопада 2017 року, ухваленого суддею - Сіталом А.К. в залі суду в м.Харкові,-
04 травня 2017 року ОСОБА_1 та ОСОБА_6 звернулися до суду з позовом до ОСОБА_3, діючої також в інтересах неповнолітньої ОСОБА_4, ОСОБА_5, треті особи: Управління служб у справах дітей Департаменту праці та соціальної політики Харківської міської ради, Харківська міська рада про визнання осіб такими, що втратили право користування житловим приміщенням.
В обґрунтування позову зазначили, що ОСОБА_1 є наймачем спірної квартири, розташованої в АДРЕСА_1.
Власником будинку є Харківська міська територіальна громада.
В даній квартирі зареєстровано п'ятеро чоловік, а саме: ОСОБА_1, його рідна сестра ОСОБА_3 зі своєю донькою ОСОБА_4 , його рідній брат ОСОБА_5, а також донька ОСОБА_3 - ОСОБА_6
Фактично на даний момент в спірній квартирі мешкають тільки позивачі по справі, а також мати позивача та відповідачів.
ОСОБА_3 з листопада 2011 року разом з своєю неповнолітньою донькою ОСОБА_4 переїхала жити до свого чоловіка в Харківську область, де і живе до цього часу.
ОСОБА_5 в спірній квартирі також не мешкає з листопада 2008 року.
Відповідачі по справі ОСОБА_3 та ОСОБА_5 в квартирі не проживають, комунальні платежі не сплачують, квартирою не цікавляться, їх особисті речі в квартирі відсутні.
Спірну квартиру відповідачі залишили добровільно, перешкод в користуванні житлом їм позивачі не чинять, отже, зазначеною квартирою не користуються понад шість місяців без поважних причин.
У зв'язку з чим, з урахуванням уточнених позовних вимог, позивачі просили суд визнати ОСОБА_3 разом з донькою ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, та ОСОБА_5 такими, що втратили право користування квартирою АДРЕСА_1
Представником Харківської міської ради, подано заперечення на позовну заяву, в якому просили в задоволенні позову ОСОБА_1, ОСОБА_6 відмовити в повному обсязі. В обґрунтування заперечення посилалася на ті обставини, що позивачами не надано доказів щодо не проживання ОСОБА_3, діючої також в інтересах неповнолітньої ОСОБА_4, ОСОБА_5, у вказаній квартирі більше шести місяців, в тому числі: акту складеного балансоутримувачем будинку, який містить інформацію про осіб, які не проживають за місцем реєстрації без поважних причин більш ніж шість місяців.
Заочним рішенням Орджонікідзевського районного суду м.Харкова від 20 листопада 2017 року позовні вимоги ОСОБА_1, ОСОБА_6 до ОСОБА_3, діючої в інтересах неповнолітньої ОСОБА_4, ОСОБА_5, треті особи: Управління служб у справах дітей Департаменту праці та соціальної політики Харківської міської ради, Харківська міська рада про визнання осіб такими, що втратили право користування житловим приміщенням - задоволено. Визнано ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_2, разом з неповнолітньою донькою ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_5 ІНФОРМАЦІЯ_3 такими, що втратили право користування квартирою АДРЕСА_1
Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, представником Харківської міської ради подано апеляційну скаргу, в якій вона просить скасувати заочне рішення першої інстанції, ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити в повному обсязі, посилаючись на ті обставини, що рішення суду ухвалене з порушенням норм процесуального та матеріального права, висновки суду не відповідають фактичним обставинам по справі. Вказує, що розгляд справи про визнання ОСОБА_3 разом з неповнолітньою ОСОБА_4 такими, що втратили право користування, повинен був здійснюватися з обов'язковою участю органу опіки та піклування, які зобов'язані захищати в суді інтереси неповнолітніх за їх житловими правами та контролювати, щоб за жодних обставин неповнолітні діти не залишалися без житла, або умови їх проживання не погіршилися, до того ж було порушене право неповнолітньої ОСОБА_4, щодо участі у майбутній приватизації вказаного житла. Посилається на пункт 11 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про деякі питання, що виникли з практики застосування судами Житлового кодексу України» від 12 квітня 1985 року № 2 де вказано, що доказами вибуття можуть бути будь - які фактичні дані, які свідчать про обрання стороною іншого постійного місця проживання (повідомлення про це в листах, розписка, переадресація кореспонденції, утворення сім'ї в іншому місці, перевезення майна в інше жиле приміщення, виїзд в інший населений пункт, укладення іншого договору на невизначений строк, тощо). Зазначає, що позивачами не надано інформації щодо місцезнаходження чи місця роботи відповідачів, інформації із закладів соціального захисту населення щодо визнання ОСОБА_3 та ОСОБА_5 непрацездатними, знаходження їх в установі соціальної допомоги або перебування у місцях позбавлення волі, та підтвердження подання позивачами оголошення у пресі, як того вимагає ЦПК України. Також, посилаються на правову позицію Європейського суду з прав людини, відповідно до Європейської конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, яка гарантує кожній особі, окрім інших прав, право на повагу до її життя. Вона охоплює насамперед право займати житло, не бути виселеною чи позбавленою свого житла.
Відповідач ОСОБА_3 подала відзив на апеляційну скаргу, в якому зазначила, що рішення суду є незаконним, порушує її права та права її доньки на користування квартирою. Викладені в апеляційній скарзі доводи спростовують висновки суду першої інстанції, зважаючи на що апеляційна скарга підлягає задоволенню.
ОСОБА_1, ОСОБА_6 та ОСОБА_5 проти задоволення апеляційної скарги заперечували.
ОСОБА_3 апеляційну скаргу підтримувала та просила її задовольнити.
До суду апеляційної інстанції представник Харківської міської ради неодноразово не з'являвся, про час та місце слухання справи повідомлений належним чином.
Представник Управління служб у справах дітей Департаменту праці та соціальної політики Харківської міської ради в судове засідання також не з'явився, про час та місце слухання справи повідомлений належним чином.
Заслухавши пояснення сторін, дослідивши матеріали справи та перевіривши викладені в апеляційній скарзі та відзиві на неї доводи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Задовольняючи позовні вимоги ОСОБА_5 та ОСОБА_6 про визнання відповідачів такими, що втратили право користування квартирою, суд першої іншої інстанції виходив з того, що відповідачі протягом тривалого часу в спірній квартирі не проживають, комунальні послуги за користування не сплачують, забезпечені іншими житловими приміщеннями. Доказів, що відповідачам чинилися перешкоди в користування житловим приміщенням суду, не надано.
Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції з таких підстав.
Судом встановлено, підтверджується письмовими доказами та не оспорюється сторонами, що наймачем чотирьохкімнатної ізольованої квартири АДРЕСА_1, є ОСОБА_1
На спірні житловій площі зареєстровані ОСОБА_3, ОСОБА_5, ОСОБА_1, ОСОБА_6 та ОСОБА_4 (а.с. 3).
Відповідно до актів від 27 березня 2017 року вбачається, що в спірній квартирі відповідачі не проживають, належне їм майно в квартирі відсутнє (а.с. 5).
Віцдповідно до довідки Управління освіти Індустріального району м. Харкова № 534/01-49/17 від 17 березня 2017 року дитина ОСОБА_4, зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1. Навчальні заклади Індустріального району м. Харкова не відвідує (а.с. 7).
В суді апеляційної інстанції відповідач ОСОБА_5 пояснив, що з 2008 року в квартирі не проживає, має інше постійне місце проживання.
Відповідач ОСОБА_3 пояснила, що вона з донькою ОСОБА_4, з 2011 року проживає в будинку свого чоловіка ОСОБА_8, що розташований за адресою: АДРЕСА_2, та придбаний останнім у 2012 році.
З свідоцтва про шлюб серія НОМЕР_1 вбачається, що ОСОБА_3 з 01 вересня 2011 року перебуває в зареєстрованому шлюбі з ОСОБА_8 (а.с. 130).
Отже, при розгляді справи встановлено, що відповідачі тривалий час в спірній квартирі не проживають, комунальні послуги за користування квартирою не сплачують, забезпечені іншими житловими приміщеннями.
Відповідно до ч.1, 2 ст. 71 Житлового Кодексу України при тимчасовій відсутності наймача або членів його сім'ї за ними зберігається жиле приміщення протягом шести місяців. Якщо наймач або члени його сім'ї були відсутні з поважних причин понад шість місяців, цей строк за заявою відсутнього може бути продовжено наймодавцем, а в разі спору - судом.
За змістом роз'яснень, що містяться в п. 10, 11 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про деякі питання, що виникли в практиці застосування судами Житлового кодексу України» № 2 від 12 квітня 1985 року, з урахуванням внесених змін та доповнень, у справах про визнання наймача або члена його сім'ї таким, що втратив право користування жилим приміщенням (ст. 71 Житлового Кодексу України), необхідно з'ясовувати причини відсутності відповідача понад встановлені строки. В разі їх поважності (перебування у відрядженні, у осіб, які потребують догляду, внаслідок неправомірної поведінки інших членів сім'ї тощо) суд може продовжити пропущений строк.
Коли відсутній повернувся на жилу площу за згодою членів сім'ї, його не можна вважати таким, що втратив право на жилу площу. Якщо ж він вселився в жиле приміщення всупереч волі членів сім'ї і був відсутнім понад встановлені строки без поважних причин, то суд вправі визнати його таким, що втратив право на жилу площу.
При розгляді справи відповідачами не було надано належних та допустимих доказів про те, що спірну квартиру вони залишили вимушено, що їм чинилися перешкоди в користуванні зазначеною квартирою, що протягом строку не проживання їх на зазначеній житловій площі ними вживалися заходи щодо реалізації свого права на користування спірною квартирою.
Доводи ОСОБА_3, викладені в суді апеляційної інстанції стосовно того, що вона з чоловіком у 2011 році ремонтували зазначену квартиру, не є правовою підставою для відмови у задоволенні позову, оскільки ОСОБА_3 не надала доказів поважності відсутності її на спірній житловій площі продовж 6 років.
Не заслуговують на увагу й доводи апеляційної скарги про те, що порушується право на житло малолітньої ОСОБА_4.
Судом встановлено, що ОСОБА_4 постійно проживає з батьками за адресою: АДРЕСА_2
Відповідно до ч.4 ст. 29 ЦК України місцем проживання фізичної особи, яка не досягла десяти років, є місце проживання її батьків (усиновлювачів) або одного з них, з ким вона проживає, опікуна або місцезнаходження навчального закладу чи закладу охорони здоров'я, в якому вона проживає.
Статтею 18 Закону України «Про охорону дитинства» передбачено, що держава забезпечує право дитини на проживання в таких санітарно-гігієнічних та побутових умовах, що не завдають шкоди її фізичному та розумовому розвитку.
Дитини відповідача ОСОБА_3 проживає з батьками в приватному житловому будинку, тобто має умови для гідного проживання та розвитку.
За таких обставин, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку, що відповідачі не проживають тривалий час (10 та 6 років) в спірній квартирі без поважних на те причин та втратили право користування зазначеною квартирою.
Доводи, викладені в апеляційній скарзі Харківської міської ради, були перевірені судом апеляційної інстанції та не знайшли свого підтвердження.
За таких обставин, колегія суддів вважає, що рішення суду ухвалене з дотриманням норм матеріального та процесуального права. Правові підстави для скасування рішення суду та задоволення апеляційної скарги відсутні.
Керуючись п. 1 ч. 1 ст. 374, ст. 375, 381, 382, 383, 384 ЦПК України, суд,-
Апеляційну скаргу представника Харківської міської ради - Лях Ірини Юріївни - відхилити.
Заочне рішення Орджонікідзевського районного суду м. Харкова від 20 листопада 2017 року - залишити без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена у касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Постанову складено "28" лютого 2018 року
Головуючий: А.І. Колтунова
Судді: С.С. Кругова
О.В. Маміна