22 лютого 2018 року Справа № 916/2080/17
м.Одеса, пр-т Шевченка, 29
Одеський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого судді Мишкіної М.А.
суддів Будішевської Л.О., Бєляновського В.В.
(склад судової колегії змінений відповідно до розпорядження в.о.керівника апарату суду щодо призначення повторного автоматизованого розподілу судової справи №179 від 12.02.2018р. та протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 12.02.2018р. )
при секретарі судового засідання Бєлянкіній Г.Є.
за участю представників сторін:
від Білгород-Дністровської квартирно-експлуатаційної частини району - не з'явився;
від ПП «Артек-Союз» - Теплицький М.І. - адвокат, за довіреністю
Розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Білгород-Дністровської квартирно-експлуатаційної частини району
на рішення господарського суду Одеської області від 06 листопада 2017 року
по справі №916/2080/17
за позовом Білгород-Дністровської квартирно-експлуатаційної частини району
до Приватного підприємства «Артек-Союз»
про стягнення 26138,04грн.
суддя суду першої інстанції: Щавинська Ю.М.
час і місце ухвалення рішення: 06.11.2017р. о 10.45год., м.Одеса, господарський суд Одеської області, зала судових засідань №13
повний текст рішення складений 13.11.2017р.
Сторони належним чином повідомлені про дату, час та місце розгляду апеляційної скарги.
У судових засіданнях 25.01.2018р. та 13.02.2018р. оголошувались перерви згідно ст.216 ГПК України.
В судовому засіданні 22.02.2018р. згідно ст.233 ГПК України проголошено вступну та резолютивну частини постанови.
встановив:
21.08.2017р. Білгород-Дністровська квартирно-експлуатаційна частина району (надалі - позивач, Білгород-ДНістровська КЕЧ району) звернулась до господарського суду Одеської області з позовом до Приватного підприємства «Артек-Союз» (надалі - відповідач, ПП «Артек-Союз»), в якому просила суд стягнути з відповідача на свою користь 26138,04грн. за спожиті комунальні послуги з теплопостачання.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що згідно п. 6.4.11 договорів про закупівлю послуг щодо забезпечення харчуванням за контрактом (послуги щодо забезпечення харчуванням особового складу військових частин та військових навчальних закладів ЗС України, інших осіб, які згідно з законодавством мають право на забезпечення харчуванням у стаціонарних та польових умовах на годування штатних тварин), укладених між Міністерством оборони України та ПП „Артек-Союз” № 286/2/15/5 від 30.03.2015р.; № 286/15/56 від 18.08.2015р.; № 286/2/15/99 від 18.11.2015р. та № 286/2/16/8 від 25.03.2016р. визначено обов'язок Виконавця (відповідача) здійснювати оплату за отримані комунальні послуги та енергоносії на підставі договорів, укладених ПП „Артек-Союз” з прямими постачальниками цих послуг, у разі технічної неможливості укладення прямих договорів вони укладаються з КЕВ (КЕЧ) районів. Проте відповідач всупереч вимогам вищезазначених договорів відповідного договору не уклав, у зв'язку із чим мало місце бездоговірне споживання послуг. Відповідно до звіту Південного територіального управління внутрішнього аудиту департаменту внутрішнього аудиту від 21.04.2017р. що у період з 02.12.2015р. по 31.12.2016р. на території військового містечка № НОМЕР_1 с.Тузли в порушення вищевказаних договорів ПП «Артек-Союз» здійснювало свою діяльність щодо надання послуг з харчування особовому складу військових частин НОМЕР_2 та НОМЕР_3 , які знаходяться на забезпеченні КЕЧ, без укладення договорів про відшкодування вартості спожитих енергоносіїв та комунальних послуг. ПП „Артек-союз” безоплатно спожило комунальні послуги з опалення приміщень, якими користувалося у процесі надання послуг з харчування на військових об'єктах частин А1516 та НОМЕР_3 , що призвело до втрат на загальну суму 26138,04грн. внаслідок покриття витрат сторонніх споживачів за рахунок загального фонду державного бюджету, в тому числі за теплопостачання 16877,60грн., зокрема по військовій частині НОМЕР_2 у 2015р. - 2413,14 грн., у 2016р. - 14464,46 грн., по військовій частині НОМЕР_3 у 2015р. - 1208,09 грн., у 2016р. - 8052,35 грн.
З посиланням на норми 14, 22, 202, 509, 525, 526, 538,509,626 ЦК України, ст.ст.175, 193, 224, 225 ГК України позивач просив задовольнити позовні вимоги у повному обсязі.
13.09.2017р. відповідач подав суду першої інстанції заперечення на позовну заяву.
Рішенням господарського суду Одеської області від 06.11.2017р. (суддя Щавинська Ю.М.) у задоволенні позову відмовлено.
Рішення суду обґрунтовано посиланнями на норми ст.ст.11, 632, 22 ЦК України, ч.2 ст.275, ч.6 ст.276 ГК України, ч.ч.1,2,6 ст.19, п.1 ч.3 ст.20, п.1 ч.3 ст.26, ст.ст.14, 20 ЗУ «Про житлово-комунальні послуги», ст.13 ЗУ «Про теплопостачання» та вмотивовано наступним. Позивачем правильно вказано про наявність обов'язку споживача оплачувати фактично отримані житлово-комунальні послуги за відсутності укладеного договору, як це встановлено у постанові Верховного суду України від 20.04.2016р. по справі № 6-2951цс15.
В такому разі під час споживання цих послуг повинні діяти затверджені уповноваженим органом ціни/тарифи на такі послуги, крім того, обов'язковому доведенню підлягає сам факт отримання послуг. За таких обставин, оскільки тарифи, на підставі яких позивачем розраховано заборгованість відповідача, не затверджені уповноваженим органом, у зв'язку з чим не можуть бути застосовані при вирішенні спору за відсутності між сторонами договірних відносин, а також, приймаючи до уваги, що матеріали справи не містять доказів споживання відповідачем послуг з теплопостачання, суд доходить висновку щодо відсутності правових підстав для задоволення позову. Разом з тим, з урахуванням посилання позивача на те, що спірна сума є збитками, а він є тим самим суб'єктом, який має право на їх відшкодування, суд зазначає таке. Позивачем жодним чином не доведено наявність усіх елементів складу цивільного правопорушення, які потрібна для застосування такої міри відповідальності, як стягнення збитків: (протиправної поведінки; збитків; причинного зв'язку між протиправною поведінкою боржника та збитками; вини). Таким чином, спірна сума також не може бути стягнута в якості збитків.
Не погодившись з рішенням суду від 06.11.2017р., Білгород-Дністровська КЕЧ району звернулась до Одеського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати оскаржене рішення та прийняти нове рішення, яким задовольнити позов у повному обсязі.
В обґрунтування вимог апеляційної скарги позивач зазначив, що рішення прийняте з порушенням норм матеріального права та процесуального права, у зв'язку з чим підлягає скасуванню з наступних підстав:
- протиправна поведінка особи, яка завдала шкоду (ПП «Артек-Союз») була повною мірою досліджена в ході судового розгляду справи та знаходиться у прямому причинно-наслідковому зв'язку із його невиконанням ним умов п. 6.4.11 договорів про закупівлю послуг щодо забезпечення харчуванням за контрактом укладених між Міністерством Оборони України та ПП «Артек Союз» у 2015-2016р.р., по яких Білгород-Дністровська КЕЧ району не є ані стороною (представником) або будь-яким іншим вигодонабувачем тощо. У цих договорах (п.6.4.11) фактично визначено обов'язок відповідача провадження своєї господарської діяльності за умови укладання договорів на відшкодування вартості комунальних послуг з балансоутримувачем фондів військових містечок - КЕВ та КЕЧ районів. Зазначена обставина зумовлює на переконання скаржника необхідність залучення до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог Міністерства Оборони України, оскільки рішення по справі безпосередньо стосується його прав та обов'язків;
- що стосується посилань суду на те, що тарифи, за якими Білгород-Дністровською КЕЧ району було обраховано вартість спожитих ПП «Артек-Союз» послуг з теплопостачання, не затверджені уповноваженим органом, у зв'язку з чим не можуть бути застосовані при вирішенні спору за відсутності між сторонами договірних відносин, то слід звернути увагу суду що саме позивач надавав власні послуги з теплопостачання ВЧ НОМЕР_2 та ВЧ НОМЕР_4 на безоплатній основі за рахунок відповідних бюджетних асигнувань Міністерства Оборони України, якими в порушення норм чинного законодавства користувався відповідач без будь-якого відшкодування їх вартості;
- відповідач не заперечує факт провадження господарської діяльності з приготування «гарячої» їжі військовим частинам А 1516 та НОМЕР_3 у спірний період 2015-2016рр., про що свідчить наявний в матеріалах лист військової частини А 1516 на адресу Білгород-Дністровської КЕЧ району;
- відсутність письмового договору щодо надання житлово-комунальних послуг сама по собі не може бути підставою для звільнення споживача від встановленого законом обов'язку оплати послуг у повному обсязі, якщо він фактично користується ними зі згоди постачальника послуг. Такої ж правової позиції дотримується Верховний Суд України, зокрема у постанові від 25.11.2014р. у справі №916/3566/13.
Ухвалою Одеського апеляційного господарського суду від 14.12.2017р. прийнято апеляційну скаргу до провадження та призначено її розгляд у судовому засіданні.
Законом України «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів” від 03.10.2017р. N2147-VIII (який набрав чинності 15.12.2017р.) Господарський процесуальний кодекс України викладено у новій редакції.
Пунктом 9 частини 1 Розділу ХІ “Перехідні положення” Господарського процесуального кодексу України в редакції Закону України №2147- VIII від 03.10.2017р. установлено, що зміни до цього Кодексу вводяться в дію з урахуванням таких особливостей: справи у судах апеляційної інстанцій, провадження у яких порушено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, розглядаються за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.
Ухвалою суду апеляційної інстанції від 16.01.2018р. розпочато апеляційний розгляд справи №916/2080/17 по суті за правилами спрощеного позовного провадження з відкриття першого судового засідання 25.01.2018р.
У зв'язку із перебуванням судді Таран С.В. у відпустці з 06.02.2018р., розпорядженням в.о.керівника апарату суду №179 від 12.02.2018р. призначено повторний автоматизований розподіл судової справи №916/2080/17.
Протоколом автоматичної зміни складу колегії суддів від 12.02.2018р. визначено наступний склад колегії суддів: головуючий суддя - Мишкіна М.А., судді: Будішевська Л.О., Бєляновський В.В.
Ухвалою Одеського апеляційного господарського суду від 12.02.2018р. прийнято справу №916/2080/17 до провадження та розпочато розгляд справи по суті повторно у зміненому складі суду: головуючий суддя Мишкіна М.А., судді: Будішевська Л.О., Бєляновський В.В. за правилами спрощеного позовного провадження з урахуванням особливостей, встановлених главою 1 розділу ІV ГПК України.
В засіданні суду апеляційної інстанції 25.01.2018р. представник скаржника підтримав доводи та вимоги апеляційної скарги.
Представник відповідача заперечував проти задоволення апеляційної скарги з підстав законності та обґрунтованості оскаржуваного рішення.
Відповідно до ст.269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об'єктивно не залежали від нього. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.
Перевіривши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, обговоривши доводи апеляційної скарги, дослідивши докази стосовно фактів, наведених скаржником, колегія суддів дійшла висновку про відсутність підстав для задоволення скарги виходячи із наступного.
Судом першої інстанції встановлено та не оспорюється сторонами, що між Міністерством оборони України (Замовник) та Приватним підприємством «Артек-Союз» били укладені договори про закупівлю послуг щодо забезпечення харчуванням за контрактом (послуги щодо забезпечення харчуванням особового складу військових частин та військових навчальних закладів ЗС України, інших осіб, які згідно з законодавством мають право на забезпечення харчуванням у стаціонарних та польових умовах, на годування штатних тварин)
- № 286/2/15/56 від 18.08.2015р. (т.1, а.с.26-45);
- № 286/2/16/8 від 25.03.2016р. (т.1, а.с.46-64);
- № 286/2/15/5 від 30.03.2015р. (т.1, а.с.83-99)
Відповідно до п.6.4.11 вищезазначених Виконавець зобов'язаний:
- протягом 20 діб після підписання цього Договору укласти прямі договори з постачальними організаціями, а у разі технічної неможливості укладення прямих договорів, укласти з балансоутримувачем фондів договори про відшкодування вартості комунальних послуг та енергоносіїв, спожитих в процесі надання послуг з харчування. Нарахування плати за спожиті Виконавцем комунальні послуги та енергоносії здійснюється з моменту (початку) надання послуг з харчування особового складу.
- своєчасно проводити оплату за спожиті комунальні послуги та енергоносії у терміни, визначені в укладених договорах про відшкодування вартості комунальних послуг та енергоносіїв.
- щомісяця до 10 числа що йде за звітним провести звірку розрахунків за спожиті комунальні послуги та енергоносії з балансоутримувачем з обов'язковим складанням актів звіряння;
- плата за теплову енергію, що надається до місць загального користування (обідні зали холи, вестибюлі, роздягальні, умивальні) здійснюється на площі з розрахунку штатної чисельності особового складу військової частини, відповідно до норм розквартирування військ, затверджених наказом Міністра оборони України від 05.01.2011 № 5. Споживана теплової енергії у технологічних приміщеннях (варочні цехи, склади та ін.) оплачуються і повному обсязі;
- Виконавець, за власний рахунок, має право на встановлення приладів обліку (лічильників). При цьому, розрахунки будуть проводитися на підставі показників лічильників;
- КЕВ (КЕЧ районів) не несе відповідальності за припинення енергопостачання для об'єктів харчування, якщо відключення відбулося з вини постачального підприємства.
Договір № 286/2/15/99 від 18.11.2015р., на який позивач також посилається в обґрунтування позовних вимог, в матеріалах справи відсутній.
Матеріали справи не містять доказів укладання ПП «Артек-Союз» договорів про відшкодування вартості комунальних послуг та енергоносіїв, спожитих в процесі надання послуг з харчування.
Листом №032 від 07.01.2016р. ПП «Артек-Союз» повідомило Білгород-Дністровську КЕЧ району про те, що готове укласти відповідні договори але тільки після приведення їдальні, складів та овочесховищ до повної відповідності до вимог керівних документів, санітарних норм, та обстеження об'єкту фахівцями СЕУ (т.1, а.с.65).
У 2017 році Південним територіальним управлінням внутрішнього аудиту був складений звіт про результати аудиту відповідності фінансово-господарської діяльності Білгород-Дністровської квартирно-експлуатаційної частини району за період з 01.07.2013р. по 31.12.2016р. (витяг зі Звіту - т.2,а.с.66-69).
Білгород-Дністровська КЕЧ району зазначає, що згідно звіту Південного територіального управління внутрішнього аудиту департаменту внутрішнього аудиту від 21.04.2017р. було встановлено, що у період з 02.12.2015р. по 31.12.2016р. на території військового містечка №74 с.Тузли в порушення вищезазначених договорів ПП «Артек-Союз» здійснювало свою діяльність щодо надання послуг з харчування особовому складу військових частин НОМЕР_2 та НОМЕР_3 , які знаходяться на забезпеченні КЕЧ, без укладення договорів про відшкодування вартості спожитих енергоносіїв та комунальних послуг.
В ході аудиту з огляду на відсутність засобів обліку на об'єктах надання послуг військової частини НОМЕР_2 та військової частини НОМЕР_3 розрахунковим порядком визначена вартість спожитої електроенергії, питної води та опалення за період з грудня 2015р. по грудень 2016р.
Відповідно до даних, які містяться в:
- порівняльній таблиці про надані послуги з теплопостачання ПП «Артек-Союз», спожитого в процесі надання послуг з харчування за грудень 2015-березень 2016р.р. (складеній аудитором ПТУВА ЗС України О.В.Вдовиченко) сума недоотриманих коштів складає 10655,94грн. (т.1, а.с.73);
- порівняльній таблиці про надані послуги з теплопостачання ПП «Артек-Союз», спожитого в процесі надання послуг з харчування за жовтень 2016-грудень 2016р.р. (складеній аудитором ПТУВА ЗС України О.В.Вдовиченко) сума недоотриманих коштів складає 6221,66грн. (т.1, а.с.74);
- порівняльній таблиці про надані послуги з теплопостачання ПП «Артек-Союз», спожитого в процесі надання послуг з харчування за грудень 2015-березень 2016р.р. (складеній аудитором ПТУВА ЗС України О.В.Вдовиченко) сума недоотриманих коштів складає 6221,66грн. (т.1, а.с.77);
- порівняльній таблиці про надані послуги з теплопостачання ПП «Артек-Союз», спожитого в процесі надання послуг з харчування за жовтень 2016-грудень 2016р.р. (складеній аудитором ПТУВА ЗС України О.В.Вдовиченко) сума недоотриманих коштів складає 3147,78грн. (т.1, а.с.78).
Так, посилаючись на норми ст.ст.224, 225 ГК України, ст.1166 ЦК України позивач вказує, що ПП «Артек-союз» безоплатно спожило комунальні послуги з опалення приміщень, якими користувалося у процесі надання послуг з харчування на військових об'єктах частин А1516 та НОМЕР_3 , що призвело до втрат на загальну суму 26138,04 грн. внаслідок покриття витрат сторонніх споживачів за рахунок загального фонду державного бюджету, в тому числі за теплопостачання 16877,60 грн., зокрема по військовій частині НОМЕР_2 у 2015р. - 2413,14 грн., у 2016р. - 14464,46 грн., по військовій частині НОМЕР_3 у 2015р. - 1208,09 грн., у 2016р. - 8052,35 грн.
Відповідно до ч.1, п.1. ч.2 ст.11 ЦК України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема є договори та інші правочини.
Основні засади організаційних, господарських відносин, що виникають у сфері надання та споживання житлово-комунальних послуг між їхніми виробниками, виконавцями і споживачами, а також їхні права та обов'язки врегульовані Законом України «Про житлово-комунальні послуги».
Згідно із ч.ч.1,2,6 ст.19 ЗУ «Про житлово-комунальні послуги» відносини між учасниками договірних відносин у сфері житлово-комунальних послуг здійснюються виключно на договірних засадах. Учасниками відносин у сфері житлово-комунальних послуг є: власник, споживач, виконавець, виробник. Особливими учасниками відносин у сфері житлово-комунальних послуг є балансоутримувач та управитель, які залежно від цивільно-правових угод можуть бути споживачем, виконавцем або виробником.
Відповідно до п.1 ч.3 ст.20 «Про житлово-комунальні послуги» споживач зобов'язаний укласти договір на надання житлово-комунальних послуг, підготовлений виконавцем на основі типового договору.
Відповідного договору між сторонами у період з грудня 2015р. по грудень 2016р., за який позивачем розраховано заборгованість, не існувало.
Згідно із п. 3 ч.1 ст.26 ЗУ «Про житлово-комунальні послуги» істотними умовами договору на надання житлово-комунальних послуг є вичерпний перелік житлово-комунальних послуг, тарифи та їх складові на кожну з цих послуг, загальна вартість послуг.
Відповідно до ч.2 ст.275 ГК України відпуск енергії без оформлення договору енергопостачання не допускається.
Згідно із ч.6 ст.276 ГК України розрахунки за договорами енергопостачання здійснюються на підставі цін (тарифів), встановлених відповідно до вимог закону.
Відповідно до ст.632 ЦК України у випадках, встановлених законом, застосовуються ціни (тарифи, ставки тощо), які встановлюються або регулюються уповноваженими органами державної влади або органами місцевого самоврядування.
Згідно із ст.13 ЗУ «Про теплопостачання» до основних повноважень органів місцевого самоврядування у сфері теплопостачання належать, зокрема встановлення для відповідної територіальної громади в порядку і межах, визначених законодавством, тарифів на теплову енергію, які надаються підприємствами та організаціями комунальної власності, крім тарифів на теплову енергію, що виробляється на установках комбінованого виробництва теплової і електричної енергії.
Відповідно до ст.14 ЗУ «Про житлово-комунальні послуги» залежно від порядку затвердження цін/тарифів на житлово-комунальні послуги вони поділяються на три групи: 1) перша група - житлово-комунальні послуги, ціни/тарифи на які затверджують уповноважені центральні органи виконавчої влади, а у випадках, передбачених законом, - національна комісія, що здійснює державне регулювання у сфері комунальних послуг та національна комісія, що здійснює державне регулювання у сфері енергетики; 2) друга група - житлово-комунальні послуги, ціни/тарифи на які затверджують органи місцевого самоврядування для надання на відповідній території; 3) третя група - житлово-комунальні послуги, ціни/тарифи на які визначаються виключно за договором (домовленістю сторін). Ціни/тарифи на комунальні послуги та послуги з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій формуються і затверджуються центральними органами виконавчої влади, національними комісіями, що здійснюють державне регулювання у відповідних сферах, та органами місцевого самоврядування відповідно до їхніх повноважень, визначених законом.
Згідно із ст.5 ЗУ «Про житлово-комунальні послуги» тарифи на виробництво, транспортування та постачання теплової енергії, крім тарифів на виробництво теплової енергії для суб'єктів господарювання, що здійснюють комбіноване виробництво теплової і електричної енергії та/або використовують нетрадиційні та поновлювані джерела енергії, затверджуються національною комісією, що здійснює державне регулювання у сфері комунальних послуг, та органами місцевого самоврядування в межах повноважень, визначених законодавством.
Місцевий господарський суд вірно в оскаржуваному рішенні зазначив про наявність обов'язку споживача оплачувати фактично отримані житлово-комунальні послуги за відсутності укладеного договору, як про це зазначено у постанові Верховного суду України від 20.04.2016р. по справі № 6-2951цс15.
Разом з цим, під час споживання цих послуг повинні діяти затверджені уповноваженим органом ціни/тарифи на такі послуги, крім того, обов'язковому доведенню підлягає сам факт отримання послуг.
Тарифи, на підставі яких позивачем розраховано заборгованість ПП «Артек-Союз», не затверджені уповноваженим органом - не можуть бути застосовані при вирішенні спору за відсутності між сторонами договірних відносин. В матеріалах справи відсутні докази споживання ПП «Артек-Союз» послуг з теплопостачання у конкретних обсягах за спірний період.
За таких обставин суд першої інстанції дійшов правомірного висновку щодо відсутності правових підстав для задоволення позову.
В частині посилань скаржника на те, що сума 26138,04грн. є збитками, колегія суддів зазначає наступне.
Відповідно до ст.15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.
Згідно із ч.ч.1,2 ст.16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права і інтересу. Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути: відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди.
Відповідно до ч.ч.1-3 ст.22 ЦК України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є: 1) втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); 2) доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода). Збитки відшкодовуються у повному обсязі, якщо договором або законом не передбачено відшкодування у меншому або більшому розмірі.
Відшкодування збитків є одним із видів цивільно-правової відповідальності і для застосування такої міри відповідальності необхідна наявність всіх елементів складу правопорушення, а саме: протиправної поведінки, дії чи бездіяльності особи; шкідливого результату такої поведінки (збитків), наявності та розміру понесених збитків; причинного зв'язку між протиправною поведінкою та збитками; вини особи, яка заподіяла шкоду. У разі відсутності хоча б одного з елементів відповідальність у вигляду відшкодування збитків не наступає.
При вирішенні спорів про стягнення заподіяних збитків, суд повинен з'ясувати правові підстави покладення на винну особу зазначеної майнової відповідальності - слід відрізняти обов'язок боржника відшкодувати збитки, завдані невиконанням або неналежним виконанням зобов'язання, що випливає з договору (статті 623 ЦК України), від позадоговірної шкоди, тобто від зобов'язання, що виникає внаслідок завдання шкоди (глава 82 ЦК України). Крім застосування принципу вини при вирішенні спорів про відшкодування шкоди необхідно виходити з того, що шкода підлягає відшкодуванню за умови безпосереднього причинного зв'язку між неправомірними діями особи, яка завдала шкоду, і самою шкодою. Встановлення причинного зв'язку між протиправною поведінкою особи, яка завдала шкоду, та збитками потерпілої сторони є важливим елементом доказування наявності реальних збитків. Слід довести, що протиправна дія чи бездіяльність завдавача є причиною, а збитки, які виникли у потерпілої особи, - наслідком такої протиправної поведінки. Питання про наявність або відсутність причинного зв'язку між протиправною поведінкою особи і шкодою має бути вирішено судом шляхом оцінки усіх фактичних обставин справи.
Відповідно до ст.623 ЦК України боржник, який порушив зобов'язання, має відшкодувати кредиторові завдані цим збитки. Розмір збитків, завданих порушенням зобов'язання, доказується кредитором. Збитки визначаються з урахуванням ринкових цін, що існували на день добровільного задоволення боржником вимоги кредитора у місці, де зобов'язання має бути виконане, а якщо вимога не була задоволена добровільно, - у день пред'явлення позову, якщо інше не встановлено договором або законом. Суд може задовольнити вимогу про відшкодування збитків, беручи до уваги ринкові ціни, що існували на день ухвалення рішення. При визначенні неодержаних доходів (упущеної вигоди) враховуються заходи, вжиті кредитором щодо їх одержання.
Господарським судом Одеської області в оскаржуваному рішенні зроблено вірний висновок що Білгород-Дністровською КЕЧ району не доведено наявності усіх елементів складу цивільного правопорушення, які потрібні для застосування такої міри відповідальності, як стягнення збитків: (протиправної поведінки; збитків; причинного зв'язку між протиправною поведінкою боржника та збитками; вини).
Доводи апеляційної скарги Білгород-Дністровської КЕЧ району колегія суддів відхиляє з огляду такого.
Посилання скаржника на те, що протиправна поведінка ПП «Артек-Союз» була повною мірою досліджена в ході судового розгляду справи та знаходиться у прямому причинно-наслідковому зв'язку із його невиконанням ним умов п. 6.4.11 договорів про закупівлю послуг щодо забезпечення харчуванням за контрактом укладених між Міністерством Оборони України та ПП «Артек Союз» у 2015-2016р.р. колегія суддів відхиляє, оскільки відповідно до відомостей, які містяться у листі №032 від 07.01.2016р., ПП «Артек-Союз» повідомило позивача про те, що може укласти відповідні договори, але тільки після приведення їдальні, складів та овочесховищ до повної відповідності до вимог керівних документів, санітарних норм, та обстеження об'єкту фахівцями СЕУ (т.1, а.с.65).
Отже відповідач не ухиляється від укладання договорів, а зазначає про готовність укласти договори за настання певної події.
Крім того, позивач як зацікавлена особа не був позбавлений можливості припинити надання послуг з теплопостачання під умовою відновлення надання послуг після укладення ПП «Артек-Союз» договорів з балансоутримувачами основних фондів, проте таких дій не вчинив.
На думку суду апеляційної інстанції відсутні підстави для залучення до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог Міністерства оборони України, оскільки відповідно до пунктів 6.4.11 Договорів, на які позивач посилається у позовній заяві, відповідач повинен був укласти відповідні договори з постачальними організаціями або балансоутримувачем фондів, а не з вищезазначеним міністерством. Позивачем не обґрунтовано, яким саме чином рішення суду може вплинути на права та обов'язки Міністерства оборони України.
Отже доводи апеляційної скарги підставою для скасування або зміни оскаржуваного рішення слугувати неспроможні.
Підстави для виходу судом апеляційної інстанції за межі доводів апелянта не убачаються, оскільки при апеляційному розгляді справи не встановлено порушення норм процесуального права, які є безумовною підставою для скасування рішення, або неправильного застосування норм матеріального права.
За таких обставин рішення господарського суду Одеської області від 06.11.2017р. залишається без змін, а апеляційна скарга - без задоволення.
Відповідно до п.«в» ч.4 ст.282 ГПК України постанова суду апеляційної інстанції складається, зокрема, з резолютивної частини із зазначенням розподілу судових витрат, понесених у зв'язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції.
В даному випадку витрати, понесені у зв'язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції (витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги), покладаються на скаржника, оскільки вимоги апеляційної скарги відхилені у повному обсязі.
Керуючись ст.ст.129, 231, 232, 233, 236, 269, 270, 275,276, 281-283 ГПК України, колегія суддів -
Апеляційну скаргу залишити без задоволення.
Рішення господарського суду Одеської області від 06.11.2017р. у справі №916/2080/17 залишити без змін.
Витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги покласти на скаржника.
Постанова в порядку ст.282 ГПК України набирає законної сили з дня її прийняття згідно ст.284 ГПК України.
Постанова суду апеляційної інстанції може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення згідно положень ст.ст.286, 287 ГПК України.
Повна постанова складена 27 лютого 2018 року.
Головуючий суддя Мишкіна М.А.
Суддя Будішевська Л.О.
Суддя Бєляновський В.В.