вул. Шолуденка, буд. 1, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@kia.arbitr.gov.ua
"20" лютого 2018 р. Справа№ 911/639/17
Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Дикунської С.Я.
суддів: Жук Г.А.
Мальченко А.О.
секретар судового засідання Драчук Р.А.
за участю представників сторін згідно протоколу судового засідання
розглянувши матеріали апеляційної скарги Остексперт Лімітед (OSTEXPERT LIMITED)
на рішення Господарського суду Київської області
від 14.06.2017 (повний текст складено 10.07.2017)
у справі № 911/639/17 (суддя Карпечкін Т.П.)
за позовом Заступника Генеральної прокуратури України в інтересах
держави в особі
1) Кабінету Міністрів України
2) Публічного акціонерного товариства «Національна
акціонерна компанія «Нафтогаз України»
до 1) Публічного акціонерного товариства «Державне акціонерне
товариство «Чорноморнафтогаз»
2) Приватного акціонерного товариства «Пласт»
про визнання недійсним договору
Заступника Генеральної прокуратури України звернувся до Господарського суду Київської області в інтересах держави в особі Кабінету Міністрів України (позивача-1) та Публічного акціонерного товариства «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» (позивача-2, далі ПАТ «НАК «Нафтогаз України») з позовом до Публічного акціонерного товариства «Державне акціонерне товариство «Чорноморнафтогаз» (відповідача-1, далі ПАТ «ДАТ «Чорноморнафтогаз», Товариство) та Приватного акціонерного товариства «Пласт» (відповідача-2, далі ПрАТ «Пласт») про визнання недійсним договору про спільну діяльність № 272-14 від 05.03.2014, укладеного між відповідачами 1 та 2. В обґрунтування своїх вимог прокурор (з урахуванням заяви про доповнення підстав позову) зазначив, що згаданий Договір укладений без наміру досягнення визначеної ним мети, а для отримання права користування та розпорядження надрами Стрілкового та Архангельського газових родовищ, задля безконтрольного розпорядження видобутим природним газом всупереч інтересам Товариства та держави, а також із метою незаконного управління основними фондами Товариства - майновими комплексами родовищ, які безпосередньо використовуються для видобутку природного газу, свердловинами, мережею підземних газопроводів тощо, права на які були передані Товариством як внесок у спільну діяльність. За твердженнями прокурора, цей Договір був укладений зі свідомим недотриманням визначеного Статутом Товариства порядку та в порушення встановлених ч. 6 ст. 7 Закону України «Про трубопровідний транспорт» заборон., Крім цього, його укладення не було погоджено з ПАТ «НАК «Нафтогаз України», яке є єдиним акціонером ПАТ «ДАТ «Чорноморнафтогаз» та одноосібно виконує функції вищого органу Товариства.
У наданій суду першої інстанції заяві № 329/17 від 03.04.2017 (а.с. 211-230), яка підписана головою правління відповідача-1 Нєжновою С.В., відповідач повністю визнав позов та просив прийняти рішення про задоволення позовних вимог.
Відповідач-2 заперечень проти позову суду не надав.
Рішенням Господарського суду Київської області від 14.06.2017 у справі № 911/639/17 позовні вимоги задоволено повністю. Визнано недійсним Договір про спільну діяльність № 272-14 від 05.03.2014, укладений між ПАТ «ДАТ «Чорноморнафтогаз» та ПрАТ «Пласт».
Стягнуто з ПАТ «ДАТ «Чорноморнафтогаз» на користь Генеральної прокуратури України 800, 00 витрат по сплаті судового збору.
Стягнуто з ПрАТ «Пласт» на користь Генеральної прокуратури України 800, 00 грн. витрат по сплаті судового збору.
Не погоджуючись із згаданим рішенням, Остексперт Лімітед (OSTEXPERT LIMITED) оскаржило його в апеляційному порядку, просило змінити шляхом виключення з мотивувальної частини окремих пунктів (положень), викладених на аркушах 10, 11 - абз. 1 аркуша 12 рішення та продубльованих в прохальній частині апеляційної скарги, а також залучити апелянта до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача-2. В обґрунтування своїх вимог зазначило, що оскаржуване рішення в частині визнання договору про спільну діяльність таким, що протирічить інтересам держави і суспільства, безпосередньо стосується прав та інтересів апелянта, адже останній є власником 5 601 493 простих іменних акцій без документарної форми існування ISIN UA 4000082390, емітентом яких є ПрАТ «Пласт», що становить 70 % статутного капіталу останнього. За твердженнями апелянта, у спірному рішенні не визначено виходячи з яких доказів судом встановлено факт, що відповідач-2 під час укладення Договору (в момент його вчинення) не мав наміру здійснювати внески у спільну діяльність. На переконання апелянта, факт нездійснення відповідачем-2 внесків в спільну діяльність у встановленому п. 4.2 Договору про спільну діяльність обсязі протягом 2014-2015, як це передбачено п.п. 4, 7, 10, 12, 13 Програми робіт спільної діяльності, свідчить лише про неналежне виконання відповідачем-2 умов Договору, що не є підставою для визнання його недійсним.
В судове засідання апеляційної інстанції 20.02.2018 з'явились представники апелянта, прокуратури, позивачів 1 та 2, а також відповідачів 1 та 2. Заявлене представником відповідача-2 клопотання про відкладення розгляду справи для ознайомлення з матеріалами справи та надання обґрунтованих письмових пояснень щодо апеляційної скарги, відхилено апеляційним судом як безпідставне та необґрунтоване, адже відповідач належним чином повідомлений про час, дату та місце розгляду справи (судове засідання) як 23.01.2018, в якому був присутній його представник, так й про оголошення перерви на 20.02.2018, що свідчить, що відповідач-2 не був позбавлений можливості з дати минулого судового засідання протягом майже місяця ознайомитись з матеріалами справи та надати свої письмові пояснення щодо апеляційної скарги.
Представник апелянта в судовому засіданні надав пояснення, в яких підтримав свою апеляційну скаргу, просив її задовольнити за наведених в ній підстав, оскаржуване рішення змінити шляхом виключення з мотивувальної частини окремих пунктів (положень), викладених на аркушах 10, 11 - абз. 1 аркуша 12 рішення та продубльованих в прохальній частині апеляційної скарги.
Представник відповдіача-2 в судовому засіданні надав пояснення, в яких підтримав апеляційну скаргу Остексперт Лімітед (OSTEXPERT LIMITED), просив її задовольнити за наведених в ній підстав.
Представники прокуратури, позивачів 1 та 2, а також відповідача-1 в судовому засіданні надали пояснення, в яких заперечили доводи апеляційної скарги, просили не брати їх до уваги й провадження у справі закрити.
Розглянувши наявні матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши юридичну оцінку фактичних обставин даної господарської справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм процесуального та матеріального права, апеляційний суд дійшов висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню.
Як встановлено матеріалами справи, 05.03.2014 між ПАТ «ДАТ «Чорноморнафтогаз» (відповідачем-1, стороною-2 за договором) та ПрАТ «Пласт» (відповідаче-2, стороною-1, оператором за договором) укладено Договір про спільну діяльність № 272-14 (далі - Договір), за умовами п. 1.1 якого сторони зобов'язалися спільно діяти без створення юридичної особи шляхом об'єднання своїх вкладів та зусиль в сфері видобутку, постачання, транспортування нафти, газу і газового конденсату для досягнення наступних спільних господарських цілей:
- кооперації і координації спільних зусиль в здійсненні заходів щодо геологічного вивчення нафтогазових надр, дослідно-промислової та промислової розробки родовищ нафти і газу, видобутку та переробки нафти, газу і газового конденсату, реалізації газу, газового конденсату, а також з метою об'єднання матеріальних, фінансових, інтелектуальних та інших ресурсів сторін, направлених на використання передових технологічних засобів, для інтенсифікації видобутку і експлуатації Родовищ, забезпечення виконання вимог безпеки праці, охорони надр і навколишнього середовища;
- одержання прибутку.
Для якнайшвидшого досягнення цілей, визначених Договором, сторони зобов'язались: обмінюватися наявною у їхньому розпорядженні інформацією з питань, що становлять взаємний інтерес сторін. Кожна сторона має право ознайомлюватися з усіма документами щодо ведення спільних справ за Договором. Відмова від цього права або його обмеження, в тому числі за погодженням сторін, є нікчемною; виконувати спільні замовлення та замовлення один одного з предмету спільної діяльності на пріоритетній та пільговій основі (п. 2.1 Договору).
За умовами п. 2.2 Договору спільна діяльність буде здійснюватися відповідно до Програм спільної діяльності та Бюджету спільної діяльності, в яких сторони визначатимуть детальний зміст, порядок, строки та інші умови спільної діяльності.
Положеннями п. 4.1 Договору сторони погодили, що для досягнення цілей, що є предметом цього Договору, учасники роблять внески в Спільну діяльність в формі грошей, майна, права користування майном, професійних і інших знань, навичок і умінь, а також ділової репутації та ділових зв'язків. Оцінка внесків, крім грошових коштів, здійснюється згідно з незалежною експертною оцінкою.
Відповідно до п. 4.2 Договору сторона-1 (ПрАТ «Пласт») вносить у спільну діяльність грошовий внесок, вартість якого в період дії Договору складає 71 640 000,00 грн.
Сторона-2 (ПАТ «ДАТ «Чорноморнафтогаз») згідно п. 4.3 Договору вносить у спільну діяльність право користування об'єктами Архангельського газового родовища, виробничий комплекс «Блок-конструктор-1», виробничий комплекс «Центральна технологічна платформа - 7», а також право користування об'єктами Стрілкового газового родовища (перелік основних засобів, які увійшли до складу виробничих комплексів згідно зі звітом про проведення незалежної оцінки ринкової вартості права користування виконаної суб'єктом оціночної діяльності ТОВ «Підприємство «Северін-Консалтінг» станом на 03.03.2014. Вартість внеску сторони-2 в період дії Договору на цілі спільної діяльності становить 47 760 000,00 грн.
Користування та розпорядження спільним майном здійснюється оператором у визначеному Програмою спільної діяльності та Договором (п. 5.3) порядку.
Цей Договір згідно п. 9.1 вважається укладеним та набирає чинності з моменту його підписання сторонами й діє 10 років.
Одним із способів захисту цивільного права на підставі ч.2 ст. 16 ЦК України може бути зокрема, визнання правочину недійсним.
За приписами ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 Цивільного кодексу України. Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. У випадках, встановлених цим Кодексом, нікчемний правочин може бути визнаний судом дійсним.
Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).
Відповідно до ст. 203 ЦК України загальними вимогами, додержання яких є необхідним для чинності правочину, такі: зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має вчинятися у формі, встановленій законом; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним; правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей.
За приписами п. 2.1 постанови пленуму Вищого господарського суду України № 11 від 29.05.2013 «Про деякі питання визнання правочинів (господарських договорів) недійсними» (далі постанова пленуму № 11) правочин може бути визнаний недійсним з підстав, передбачених законом.
Загальні підстави і наслідки недійсності правочинів (господарських договорів) встановлені статтями 215, 216 ЦК України, статтями 207, 208 ГК України. Правила, встановлені цими нормами, повинні застосовуватися господарськими судами в усіх випадках, коли правочин вчинений з порушенням загальних вимог частин першої-третьої, п'ятої статті 203 ЦК України і не підпадає під дію інших норм, які встановлюють підстави та наслідки недійсності правочинів, зокрема, статей 228, 229, 230, 232, 234, 235, 1057-1 ЦК України, абзацу другого частини шостої статті 29 Закону України «Про приватизацію державного майна», частини другої статті 20 Закону України «Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію)», частини другої статті 15 Закону України «Про оренду землі», статті 12 Закону України «Про іпотеку», частини другої статті 29 Закону України «Про страхування», статті 78 Закону України «Про банки і банківську діяльність», статті 7-1Закону України «Про передачу об'єктів права державної та комунальної власності» тощо.
Таким чином, вирішуючи спори про визнання правочинів (господарських договорів) недійсними, господарський суд повинен встановити наявність фактичних обставин, з якими закон пов'язує визнання таких правочинів (господарських договорів) недійсними на момент їх вчинення (укладення) і настання відповідних наслідків, та в разі задоволення позовних вимог зазначати в судовому рішенні, в чому конкретно полягає неправомірність дій сторони та яким нормам законодавства не відповідає оспорюваний правочин.
Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин на підставі ч. 3 ст. 215 ЦК України може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).
Звертаючись до суду з даним позовом, прокурор зазначив, що опрацювавши інформацію щодо експлуатації Стрілкового газового родовища Генічеського району Херсонської області та Архангельського газового родовища на підставі Договору, Генеральною прокуратурою України встановлено, що згідно постанови КМУ від 04.03.2015 № 83 ПАТ «ДАТ «Чорноморнафтогаз» внесене до переліку об'єктів державної власності, які мають стратегічне значення для економіки і безпеки держави у сфері паливно-енергетичного комплексу, та забезпечує природним газом, видобутим зі Стрілкового газового родовища, мешканців Генічеського району Херсонської області.
Товариство володіє спеціальним отриманим в Державній службі геології і надр України на Стрілкове газове родовище від 24.12.1999 № 2093 дозволом на користування надрами, термін дії якого становить 19 років, спеціальним дозволом на користування надрами Архангельського газового родовища від 18.12.2007 № 4594, термін дії якого складає 20 років, та спеціальним дозволом на Глібовське підземне сховище газу від 24.03.2000 № 2187, термін дії якого - 20 років.
За твердженнями прокурора, Договір укладений без наміру досягнення визначеної ним мети, з наміром отримання права користування та розпорядження надрами Стрілкового та Архангельського газових родовищ задля безконтрольного розпорядження видобутим природним газом усупереч інтересам Товариства та держави, а також із метою незаконного управління основними фондами Товариства - майновими комплексами родовищ, які безпосередньо використовуються для видобутку природного газу, свердловинами, мережею підземних газопроводів тощо, права на які були передані Товариством як внесок у спільну діяльність.
Договір був укладений зі свідомим недотриманням порядку, визначеного Статутом Товариства та в порушення заборони, встановленої ч. 6 ст. 7 Закону України «Про трубопровідний транспорт», без погодження ПАТ «НАК «Нафтогаз України», яке є єдиним акціонером ПАТ «ДАТ «Чорноморнафтогаз» та одноосібно виконує функції вищого органу Товариства.
За приписами п. 4.1 Статуту ПАТ «ДАТ «Чорноморнафтогаз», затвердженого рішенням Загальних зборів Товариства від 23.09.2016 № 8/2016 у новій редакції, його одноосібним акціонером є ПАТ «НАК «Нафтогаз України».
100 відсотків акцій (часток) Товариства перебувають у статутному капіталі господарського товариства, частка держави якого на підставі п. 2 постанови КМУ від 25.05.1998 № 747 «Про утворення Національної акціонерної компанії «Нафтогаз України» становить 100 відсотків.
Таким чином, в силу приписів ч. 2 ст. 49 Закону України «Про акціонерні товариства» ПАТ «НАК «Нафтогаз України» як єдиний акціонер ПАТ «ДАТ «Чорноморнафтогаз» одноосібно виконує функції вищого органу Товариства.
Виконавчим органом Товариства, який здійснює управління його поточною діяльністю, є Правління Товариства (п. 9.5.1 Статуту в редакції, що діяла на дату укладення Договору)).
Положеннями п. 9.5.5 Статуту Товариства (в редакції, що діяла на дату укладення Договору) визначено компетенцію Правління Товариства, до якої, зокрема, належить прийняття рішень щодо вчинення Товариством правочинів на суму від 10 млн. грн. до 10 відсотків вартості активів за даними останньої річної фінансової звітності за погодженням з акціонером Товариства ПАТ «НАК «Нафтогаз України» в особі її Голови правління, або особи, яка виконує його обов'язки (пп. 14 п. 9.5.5 Статуту).
Абзацом 2 п. 3.10 Статуту ПАТ «ДАТ «Чорноморнафтогаз» закріплено, що правочини або інші юридичні дії, які відповідно до даного Статуту потребують схвалення, затвердження чи погодження Загальними зборами, Наглядовою радою, матимуть юридичні наслідки для ПАТ «ДАТ «Чорноморнафтогаз» лише з моменту отримання відповідного схвалення, затвердження чи погодження.
За умовами Договору ПрАТ «Пласт» є оператором спільної діяльності, який здійснює ведення спільних справ учасників, діє без окремої довіреності, в межах повноважень, наданих йому Договором, та економічною доцільністю.
Користування та розпорядження спільним майном здійснюється оператором у визначеному Програмою про спільну діяльність та Договором (п. 5.3) порядку.
Згідно п. 4.3 Договору та Акту № 1 про внески в спільну діяльність від 17.03.2014 сторона-2 (ПАТ «ДАТ «Чорноморнафтогаз») внесла у спільну діяльність право користування об'єктами Архангельського газового родовища, виробничий комплекс «Блок-конструктор-1», виробничий комплекс «Центральна технологічна платформа - 7», а також право користування об'єктами Стрілкового газового родовища (перелік основних засобів, які увійшли до складу виробничих комплексів згідно зі звітом про проведення незалежної оцінки ринкової вартості права користування виконаної суб'єктом оціночної діяльності ТОВ «Підприємство «Северін-Консалтінг» станом на 03.03.2014). Вартість внеску сторони-2 в період дії Договору на цілі спільної діяльності становила 47 760 000,00 грн.
Відповідно прийняття Товариством рішення про укладення Договору потребувало попереднього погодження з його одноосібним акціонером - ПАТ «НАК «Нафтогаз України», що в порушення Статуту відповідачем-1 здійснено не було. Крім цього, ПАТ «НАК «Нафтогаз України» не погодило в подальшому й укладення та/або виконання Договору.
Комісією ПАТ «НАК «Нафтогаз України» згідно акту від 16.07.2014 проведено службове розслідування обставин невиконання ПАТ «ДАТ «Чорноморнафтогаз» встановленого порядку укладення Договору з ПрАТ «Пласт».
В ході службового розслідування встановлено, що Договір укладено з порушенням підп. 14 п. 9.5.5 Статуту ПАТ «ДАТ «Чорноморнафтогаз», так як його укладено на суму понад 10,0 млн. грн. без погодження із Компанією.
Також при виїзді до УКПГ «Стрілкове» комісією встановлено, що протягом часу дії Договору (понад 3 місяці) значно знизились об'єми видобутого газу внаслідок порушень технологічного регламенту обслуговування свердловин та обладнання, фактично йдеться про руйнування промислу та виведення із ладу свердловин.
За результатами службового розслідування комісія дійшла висновку щодо необхідності вжиття невідкладних заходів з усунення виявлених порушень та направлення матеріалів службового розслідування до правоохоронних органів.
За приписами ст. 241 ЦК України правочин, вчинений представником з перевищенням повноважень, створює, змінює, припиняє цивільні права та обов'язки особи, яку він представляє, лише у разі наступного схвалення правочину цією особою. Правочин вважається схваленим зокрема у разі, якщо особа, яку він представляє, вчинила дії, що свідчать про прийняття його до виконання.
Наступне схвалення правочину особою, яку представляють, створює, змінює і припиняє цивільні права та обов'язки з моменту вчинення цього правочину.
Вищенаведене свідчить про укладення спірного Договору особою без достатніх повноважень, оскільки Договір передбачав передачу у спільне використання державного майна - газових родовищ, вартість яких перевищувало 10 млн. грн., що потребувало погодження з ПАТ «НАК «Нафтогаз України», яке не було отримане й в подальшому, а ПАТ «НАК «Нафтогаз України» не вчиняло жодних дій, які б свідчили про схвалення правочину.
Як вбачається з переліку майна та обладнання Стрілкового газового родовища, до спільної діяльності згідно спірного Договору внесено право користування майном, яке належить до основних фондів Товариства.
Відповідно до ч. 6 ст. 7 Закону України «Про трубопровідний транспорт» відчуження основних фондів, акцій та часток у статутному капіталі державних підприємств, що провадять діяльність з транспортування магістральними трубопроводами і зберігання у підземних газосховищах, а також підприємств, установ, організацій, утворених внаслідок їх реорганізації, передача їх з балансу на баланс, у концесію, оренду, лізинг, заставу, управління, до статутного фонду інших юридичних осіб, вчинення інших правочинів, що можуть призвести до відчуження основних фондів, акцій та часток у статутному капіталі цих підприємств, а також основних фондів та акцій Національної акціонерної компанії «Нафтогаз України», дочірніх та заснованих нею підприємств, забороняється, крім випадків, коли результатом таких дій є: передача основних фондів, акцій та часток у статутному капіталі таких підприємств виключно бюджетній установі, державному підприємству або акціонерному товариству, 100 відсотків акцій якого перебуває в державній власності України; створення державних підприємств або акціонерних товариств, 100 відсотків акцій та часток у статутному капіталі яких перебуває в державній власності України.
З огляду на п. 7 постанови Кабінету Міністрів України від 25.05.1998 № 747 «Про утворення Національної акціонерної компанії «Нафтогаз України», Товариство утворене шляхом реорганізації Державного виробничого підприємства «Чорноморнафтогаз» (м.Сімферополь). Товариство є власником ліцензії від 13.05.2011 № 507432 на транспортування природного газу; від 13.05.2011 № 507431 на зберігання природного газу. Ліцензії є безстроковими за даними ліцензійного реєстру.
Таким чином, положення Закону України «Про трубопровідний транспорт» є обов'язковими для застосування до Товариства. При цьому, ПрАТ «Пласт» за правовим статусом не відноситься до переліку осіб, визначених законом, яким основні фонди Товариства можуть бути передані в управління.
З огляду на наведене, внаслідок укладення Договору ПрАТ «Пласт» всупереч вимогам Закону України «Про трубопровідний транспорт» отримало право на користування, розпорядження та управління майном ПАТ «ДАТ «Чорноморнафтогаз» (основними фондами), право на користування якими передано Товариством у спільну діяльність.
Крім цього, оскільки ПрАТ «Пласт» в порушення своїх зобов'язань та цілей Договору, не здійснило внесок у спільну діяльність, на думку прокурора, який подав даний позов до господарського суду, Договір не спрямований на досягнення встановленої ним спільної мети,
Як вище згадувалось, п. 4.1 Договору сторони погодили, що для досягнення цілей, що є предметом Договору, учасники роблять внески в спільну діяльність в формі грошей, майна, права користування майном, професійних і інших знань, навичок і умінь, а також ділової репутації та ділових зв'язків. Оцінка внесків, крім грошових коштів, здійснюється згідно з незалежною експертною оцінкою.
Відповідно до п. 4.2 Договору сторона-1 (ПрАТ «Пласт») вносить у спільну діяльність грошовий внесок, вартість якого в період дії Договору складає 71 640 000,00 грн.
Протоколом зборів сторін спільної діяльності від 17.03.2014 № 2 передбачено поетапне здійснення ПрАТ «Пласт» внесків відповідно до затвердженої Програми робіт спільної діяльності з експлуатації об'єктів ЦТП-7 та БК-1 Архангельського ГР та МСП-112, МСП-115, ПЗВ-З Стрілкового ГР.
Програма робіт спільної діяльності з експлуатації об'єктів ЦТП-7 та БК-1 Архангельського ГР та МСП-112, МСП-115, ПЗВ-З Стрілкового ГР (далі - Програма) була затверджена протоколом зборів сторін спільної діяльності № 1 від 11.03.2014, нею встановлено види та строки виконання робіт.
Положеннями п. 1 Програми передбачено проведення реконструкції системи обліку вуглеводнів. Строк виконання до 31.12.2014 року. Сума витрат 6,0 млн. грн.; п 4 Програми - проведення робіт з буріння двох свердловин на Стрілковому ГР. Строк виконання - до кінця 2014; до кінця 2015 (за результатами буріння першої свердловини). Сума витрат 35,4 млн. грн.; п. 7 Програми - проведення реконструкції установки підготовки газу на Стрілковому ГР. Строк виконання - до кінця 2015. Сума витрат 4,0 млн. грн.; п.10 - будівництво причалу для обслуговування МСП Стрілкового ГР. Строк виконання - до кінця 2015. Сума витрат 3,0 млн. грн.; впровадження метеостанцій на морських об'єктах передбачено п. 12 Програми. Строк виконання - до кінця 2015 року. Сума витрат 2,0 млн. грн.; п. 13 Програми погоджено розроблення заходів щодо закінчення робіт з облаштування БК-1 Архангельського ГР та передбачення коштів на фінансування робіт. Строк виконання - до кінця 2014. Сума витрат 10,0 млн. грн.
Таким чином, до кінця 2015 ПрАТ «Пласт» мало профінансувати та здійснити внесок у спільну діяльність в розмірі 56,4 млн. грн.
Матеріалами справи встановлено, що листом від 29.08.2014 ПрАТ «Пласт» надало Товариству копії платіжних доручень, згідно яких ним здійснено внесок у спільну діяльність в сумі 1,0 млн. грн. Інших документів, що підтверджують здійснення ПрАТ «Пласт» внеску у спільну діяльність не надано.
Надані Остексперт Лімітед (OSTEXPERT LIMITED) суду апеляційної інстанції копії документів (звітів по рахунку та виписок) на підтвердження здійснення ПрАТ «Пласт» внеску в розмірі 6 036 825, 25 грн., не приймаються апеляційним судом до уваги, адже ці документи не були предметом розгляду в суді першої інстанції, хоча ПрАТ «Пласт» було належним чином повідомлено про дату, час та місце розгляду справи й його представник приймав участь у розгляді справи, що свідчить, що відповідач-2 не був позбавлений можливості надати суду всі необхідні докази на підтвердження своєї правової позиції по справі - своїх заперечень проти позову, в тому числі й докази на підтвердження здійсненого внеску в розмірі 6 036 825, 25 грн., чого останнім не здійснено. Жодних заперечень по суті позовних вимог відповідачем-1 в суді першої та апеляційної інстанцій не наведено.
Як встановлено місцевим судом, Комітету з управління спільною діяльністю в період 2014-2016 також не надавалась інформація про фактично внесені ПрАТ «Пласт» у спільну діяльність суми грошових коштів та документи на підтвердження фактичного здійснення внеску ПрАТ «Пласт».
Так, листами від 08.08.2014 № 20-554, від 24.07.2015 № 702, від 12.08.2015 № 748, від 18.09.2015 № 868, від 06.09.2016 № 670/16, від 15.11.2016 № 878/2016 Товариство неодноразово зверталось до ПрАТ «Пласт» з приводу надання доказів на підтвердження здійснення останнім внеску у спільну діяльність.
Листом від 15.11.2016 № 878/16 Товариство зверталось до ПрАТ «Пласт» щодо здійснення внесків у спільну діяльність в повному обсязі 71 640 000,00 грн. та надання відповідного документального підтвердження.
У відповідь на зазначені листи жодних документів на підтвердження здійснення ПрАТ «Пласт» внесків не надало, що, в свою чергу свідчить про документальне підтвердження ним внеску лише на 1 млн. грн.
Таким чином, суд першої інстанції дійшов правомірного висновку про те, що ПрАТ «Пласт» при укладенні та в період дії Договору не вчиняло дій, спрямованих на досягнення спільної мети, визначеної Договором щодо об'єднання матеріальних, фінансових, інтелектуальних та інших ресурсів сторін, направлених на використання передових технологічних засобів.
Крім цього, матеріалами справи встановлено, що за весь період дії Договору ПрАТ «Пласт», як оператор спільної діяльності, не провело жодних робіт з інтенсифікації видобутку природного газу, про що також свідчить невиконання ПрАТ «Пласт» Програм робіт спільної діяльності, затверджених у 2014 та у 2016 роках.
Положеннями п. 2.2 Договору визначено, що спільна діяльність буде здійснюватися відповідно до Програми спільної діяльності та бюджету спільної діяльності, в яких сторони визначатимуть детальний зміст, порядок, строки та інші умови спільної діяльності.
За умовами підп. 3.10.1 п. 3.10 Договору обов'язком оператора, яким є ПрАТ «Пласт», є організація та виконання Програми робіт спільної діяльності.
Проте передбачені п.п. 4, 7, 10, 12, 13 Програми заходи оператором у визначені строки не здійснено й не виконано в повному обсязі до цього часу.
Всі перелічені в Програмі заходи були безпосередньо спрямовані на покращення інфраструктури, модернізацію, що в кінцевому рахунку було спрямовано на інтенсифікацію видобутку і експлуатацію родовищ і відповідно збільшення прибутку товариства від спільної діяльності (зокрема, від збільшення видобутку). Внаслідок невиконання зазначених вище пунктів Програми робіт спільної діяльності не був збільшений обсяг видобутку газу і відповідно Товариство, як учасник спільної діяльності, недоотримало прибуток.
Порушення п. п. 7, 10 Програми робіт спільної діяльності є також грубим порушенням підп. 3.10.4, 3.10.5 п. 3.10 Договору, оскільки відсутність причалу унеможливлює проведення ремонтних робіт на МСП (не може пришвартуватись корабель), створює небезпеку для життя і здоров'я обслуговуючого персоналу, відсутність системи підготовки газу може створити аварійну ситуацію та спричинити зупинку газорозподільчої станції.
Невиконання Програми в частині буріння нових свердлових напряму негативно впливає на обсяг видобутку природного газу та, як наслідок, на прибуток від спільної діяльності.
Водночас має місце необґрунтоване завищення витрат спільної діяльності шляхом укладення та реалізацію Договору від 10.05.2014 № 71/2 на виконання робіт з технічної експлуатації виробничих об'єктів МСП-112, МСП-115, ПЗВ-Стрілкового ГР, що суперечить ч. 3 ст. 238 ЦК України.
Положеннями підп. 3.10.4., 3.10.5 п.3.10 спірного Договору передбачено, що обов'язком оператора є здійснення технологічних заходів з обслуговування свердловин, необхідних для їх нормального технологічного використання, забезпечення безперервного режиму експлуатації свердловин, здійснення інших заходів, необхідних для виконання Договору та мети спільної діяльності.
Судом встановлено, що Договір від 10.05.2014 № 71/2 (з додатками) та документи на підтвердження його виконання, Товариству не надавались, а про формування ціни реалізації природного газу, видобутого зі Стрілкового газового родовища, з урахуванням витрат, передбачених цим договором, Товариству стало відомо 21.09.2016 на засіданні Комітету з управління спільною діяльністю.
Предметом договору на виконання робіт із технічної експлуатації Стрілкового ГР є виконання підрядником (ПрАТ «Пласт») робіт із технічної експлуатації виробничих об'єктів МСП-112, МСП-115, ПЗВ-З Стрілкового ГР, в тому числі свердловин, право користування якими передається у спільну діяльність.
Проте укладення Договору на виконання робіт із технічної експлуатації Стрілкового ГР не передбачено Програмою робіт спільної діяльності, Бюджетом спільної діяльності, не погоджено й Товариством.
Водночас цей Договір укладено з порушенням приписів ч. 3 ст. 238 ЦК України, оскільки оператор діяв як представник обох учасників спільної діяльності (ПрАТ «Пласт» зокрема) й уклав договір із ПрАТ «Пласт» в своїх же комерційних інтересах.
За наявною інформацією, наданою членом Комітету з управління спільною діяльністю ПрАТ «Пласт» на засіданні Комітету з управління 21.09.2016, витрати на технічну експлуатацію становлять 2580 грн. на 1000 куб.м. та є складовою ціни реалізації природного газу, видобутого зі Стрілкового ГР (ціна реалізації 5500 грн. за 1000 куб.м).
Фактичні обставини свідчать про те, що ПрАТ «Пласт» отримує зі спільної діяльності прибуток, як сторона Договору, частка якої становить 60%, а також як виконавець (підрядник) за Договором на виконання технічної експлуатації виробничих об'єктів Стрілкового газового родовища. При цьому, як вище згадувалось, здійснення внеску ПрАТ «Пласт» документально не підтверджено.
Таким чином, внаслідок відрахування ПрАТ «Пласт» частини грошових коштів, які є прибутком від спільної діяльності, самому собі як виконавцю за Договором від 10.05.2014 № 71/2, укладеним без відома Товариства, зменшується сума прибутку ПАТ «ДАТ «Чорноморнафтогаз» від спільної діяльності.
Крім цього, матеріалами справи встановлено, що в порушення підп. 3.10.9 п. 3.10 Договору, яким встановлено обов'язок ПрАТ «Пласт», як оператора спільної діяльності, сплачувати в повному обсязі та у встановленому чинним законодавством строки податки (обов'язкові збори, платежі), останнім допущено несплату рентної плати за користування надрами, внаслідок чого податковий борг з рентної плати платника податків - оператора спільної діяльності станом на 29.12.2016 дорівнює 48 731 406,42 грн., що підтверджується листом ДФС України від 28.12.2016 № 28349/6/99-12-03-04-15.
Згідно судових рішень у справах № 810/857/16, № 810/1677/16, № 810/1880/16, № 810/1803/16 загальна сума, яка підлягає сплаті платником податків за Договором - уповноваженою особою ПрАТ «Пласт», становить 72 582 771,2 грн., з яких сума нарахованих штрафних санкцій - 23 557 035,73 грн.
З огляду на наведене, порушення оператором спільної діяльності ПрАТ «Пласт» умов п.п. 3.10, 6.1 Договору та рішення Комітету з управління спільною діяльністю від 21.09.2016 № 11, призвело до накопичення податкового боргу платника податків за Договором та застосування штрафних санкцій в розмірі 23 557 035,73 грн.
Відповідно до п. 87.12 ст. 87 ПК України у разі, якщо податковий борг виник за операціями, які виконувалися в межах договорів про спільну діяльність, джерелом погашення такого податкового боргу є майно платників податків, що є учасниками такого договору.
За приписами п. 258.2.2 ст. 258 ПК України відповідні порушення можуть призвести до зупинення дії відповідного спеціального дозволу.
Наведене свідчить про те, що крім невиконання ПрАТ «Пласт» мети спільної діяльності та несплати свого внеску, останнє спрямовує отримані від спільної діяльності кошти за реалізований природний газ на цілі, які жодним чином не пов'язані з виконанням Договору, що, в свою чергу, призводить до понесення спільною діяльністю значних збитків у вигляді витрат на сплату штрафних санкцій, завданих неналежним виконанням оператором спільної діяльності своїх зобов'язань, а також може мати наслідок зупинення дії спеціального дозволу на користування надрами Стрілкового газового родовища, власником якого є Товариство.
Комітетом з управління спільною діяльністю 21.09.2016 було прийнято рішення про інформування ПрАТ «Пласт» та ПАТ «ДАТ «Чорноморнафтогаз» про всі судові справи, які стосуються виконання Договору, зокрема, про ті, що стосуються рентної плати (протокол від 21.09.2016 №11).
Листами від 12.10.2016 № 782/16 та від 19.10.2016 № 798/16 Товариство зверталось до ПрАТ «Пласт» щодо надання інформації за судовими справами про оскарження податкових повідомлень-рішень в частині збільшення податкових зобов'язань та застосування штрафних санкцій в зв'язку з неправомірною сплатою рентних платежів.
Проте, ПрАТ «Пласт» в порушення п. 2.1 Договору повної інформації про всі судові справи, що стосуються виконання Договору не надано, що додатково свідчить про відсутність у нього наміру діяти спільно для досягнення обумовленої Договором мети.
Крім цього, позивач-2, як власник та засновник Товариства (відповідача-1) наполягав на неналежному та несвоєчасному розподілі прибутку оператором спільної діяльності та невідшкодування понесених Товариством витрат спільної діяльності.
Як встановлено матеріалами справи, згідно аудиту ПАТ «НАК «Нафтогаз» за 2015 та за І квартал 2016 ПАТ «ДАТ «Чорноморнафтогаз» (Товариство) протягом періоду, за який здійснено перевірку, несло витрати на виконання господарських договорів, які за своїм характером належать до витрат спільної діяльності, однак Товариству зазначених витрат не компенсувалось за рахунок спільної діяльності.
На засіданні Комітету з управління спільною діяльністю 21.09.2016 (протокол від 21.09.2016 року № 11) було прийнято рішення відшкодувати Товариству понесені ним витрати за господарськими договорами від 03.12.2015 №02/12/15-ГР; від 10.08.2015 № 5; від 16.11.2015 № 20/2015; від 14.07.2015 № 106/15; договором оренди від 09.02.2009 № 70 після надання підтверджуючих документів.
Всі роботи, виконані на підставі вищезазначених договорів, внесено до Програми спільної діяльності, затвердженої 21.09.2016, якою передбачено, що вони виконуються за рахунок спільної діяльності.
Товариство надало ПрАТ «Пласт», як оператору спільної діяльності, копії договорів, акти виконаних робіт, документи на підтвердження сплати грошових коштів в сумі 1 021 904,23 грн. за цими договорами, а також зверталося з вимогою компенсувати витрати, понесені Товариством, за рахунок спільної діяльності (лист від 03.10.2016 № 742/16), яка залишена ПрАТ «Пласт» без відповіді та задоволення, понесені Товариством витрати компенсовано не було, внаслідок чого Товариству завдано шкоди на загальну суму 4 350 400,23 грн.
Як вище згадувалось, за умовами Договору ПрАТ «Пласт», як сторона договору, частка якої становить 60%, отримує зі спільної діяльності прибуток, при цьому відсоток розподілу прибутку від спільної діяльності залежить від розміру внеску у спільну діяльність (відповідної частини витрат на функціонування спільної діяльності).
Не виконавши свого обов'язку щодо внесення 71,6 млн. грн. у спільну діяльність, ПрАТ «Пласт» отримував від неї прибутки у пропорційно більшому розмірі ніж ПАТ «ДАТ Чорноморнафтогаз», що суперечить вимогам законодавства, інтересам держави, як власника майна, що використовується відповідачем-2 в межах спільної діяльності, порушує баланс інтересів сторін.
Таким чином, на час укладення спірного Договору ПрАТ «Пласт» мало на меті незаконне заволодіння коштами від спільної діяльності у більшому розмірі ніж мало внести свою частку протягом 2014-2016, адже згідно платіжних доручень від 02.04.2014 у спільну діяльність внесло лише 1,0 млн. грн., а згідно декларацій з податку на прибуток за 2011, 2012, 2013, 2014 при визначенні об'єкта оподаткування враховано доходи ПрАТ «Пласт» в розмірах 96 736 940 грн., 76 929 586 грн., 621 816 грн. та 92 539 661 грн. відповідно, що свідчить про умисну несплату внеску в спільну діяльність та отримання значних прибутків виключно в результаті використання державного майна.
Невиконання ПрАТ «Пласт» пунктів 4, 7, 10, 12, 13 Програми свідчить про укладення ПрАТ «Пласт» Договору не для досягнення спільної мети, а для заволодіння майном та коштами, отриманими від спільної діяльності.
Як встановлено матеріалами справи, правоохоронними органами здійснюється кримінальне провадження, в ході розслідування якого встановлено, що начальник відділу реалізації ПрАТ «Пласт» є членом злочинної організації, (є фактичним володільцем 80% корпоративних прав в статутному капіталі ПрАТ «Пласт» через кіпрську компанію), яка брала участь в реалізації природного газу, видобутого за Договорами про спільну діяльність, за істотно нижчими від ринкових цінами шляхом підроблення документів з проведенням аукціонів із реалізації природного газу, тоді як насправді вони не проводились, з наступним продажем іншим посередниками та кінцевим споживачам вже за ринковою вартістю, з подальшим виведенням отриманої різниці коштів через оформлення неіснуючих господарських операцій з фіктивними постачальниками та покупцями товарів, робіт і послуг.
Листом від 02.12.2016 № 672 ПрАТ «Пласт» повідомило Товариство, що оператор не може належним чином виконувати покладені на нього обов'язки та гарантувати безперебійне газопостачання в опалювальний сезон 2016-2017.
Згідно листа від 23.01.2017 № 14 ПрАТ «Пласт» повідомило Товариство про відмову від подальшої участі у Договорі, в наслідок чого між сторонами було укладено Додаткову угоду від 14.02.2017 про розірвання Договору про спільну діяльність.
Розірвання сторонами договору, виконаного повністю або частково, не позбавляє сторони права на звернення в майбутньому з позовом про визнання такого договору недійсним, не перешкоджає поданню відповідного позову й закінчення строку (терміну) дії оспорюваного правочину до моменту подання позову.
Таким чином, факт розірвання Договору про спільну діяльність не свідчить про врегулювання спору та не перешкоджає розгляду відповідної позовної вимоги про визнання такого договору недійсним по суті.
Крім цього, наведені в позові порушення з подальшою відмовою від участі у спільній діяльності, як і самі умови Договору свідчать про те, що Договір було укладено не для досягнення мети спільної діяльності, визначеної ним.
Відповідно до п. 2.5.2 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 29.05.2013 № 11 «Про деякі питання визнання правочинів (господарських договорів) недійсними» за змістом ч. 2 ст. 215 ЦК України нікчемний правочин, на відміну від оспорюваного, є недійсним незалежно від наявності чи відсутності відповідного рішення суду. Це не виключає можливості подання та задоволення позову про визнання нікчемного правочину (господарського договору) недійсним.
Отже, спори про визнання нікчемних правочинів недійсними підлягають вирішенню господарськими судами в загальному порядку.
З огляду на наведене, позовні вимоги мотивовано тим, що спірний Договір не відповідає вимогам ст. 203 ЦК України - його укладено всупереч інтересам держави, в порушення встановленої ч. 6 ст. 7 Закону України «Про трубопровідний транспорт» заборони, а також не погоджено з ПАТ «НАК «Нафтогаз України».
За приписами ч. 2 ст. 228 ЦК України позивачі вважають спірний Договір нікчемним, оскільки такий Договір порушує публічний порядок, вчинений ПрАТ «Плас» всупереч інтересам держави та без наміру досягнення встановленої Договором мети.
Відповідно до п. 3.11 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 29.05.2013 № 11 «Про деякі питання визнання правочинів (господарських договорів) недійсними» фіктивний правочин (стаття 234 ЦК України) є недійсним незалежно від мети його укладення, оскільки сторони не мають на увазі настання правових наслідків, які породжуються відповідним правочином. Таким може бути визнаний будь-який правочин, в тому числі нотаріально посвідчений. Якщо сторонами не вчинено ніяких дій на виконання фіктивного правочину, господарський суд приймає рішення лише про визнання фіктивного правочину недійсним без застосування будь-яких наслідків. У разі коли на виконання правочину було передано якесь майно, такий правочин не може розцінюватися як фіктивний. Саме лише невчинення сторонами тих чи інших дій на виконання правочину не означає його фіктивності. Визнання фіктивного правочину недійсним потребує встановлення господарським судом умислу його сторін.
Оскільки фіктивний правочин не спрямований на набуття, зміну чи припинення цивільних прав та обов'язків, він не створює цивільно-правових наслідків незалежно від того, чи він був визнаний судом недійсним.
У розгляді відповідних справ суд має враховувати, що ознака фіктивності має бути притаманна діям усіх сторін правочину. Якщо хоча б одна з них намагалася досягти правового результату, то даний правочин не може визнаватися фіктивним. Позивач, який вимагає визнання правочину недійсним, повинен довести, що всі учасники правочину не мали наміру створити правові наслідки на момент його вчинення.
Встановивши у розгляді справи, що певний правочин вчинено з метою приховати інший правочин (удаваний правочин), господарський суд на підставі частини другої статті 235 ЦК України має виходити з того, що сторонами вчинено саме той правочин, який вони мали на увазі, і розглянути справу по суті із застосуванням правил, що регулюють цей останній правочин. Якщо він суперечить закону, господарський суд має прийняти рішення про визнання його недійсним із застосуванням, за необхідності, відповідних правових наслідків.
За змістом ч. 3 ст. 228 ЦК України у разі недодержання вимоги щодо відповідності правочину інтересам держави і суспільства, його моральним засадам, такий правочин може бути визнаний недійсним. Якщо визнаний судом недійсний правочин було вчинено з метою, що завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, то при наявності умислу у обох сторін - в разі виконання правочину обома сторонами - в дохід держави за рішенням суду стягується все одержане ними за угодою, а в разі виконання правочину однією стороною з іншої сторони за рішенням суду стягується в дохід держави все одержане нею і все належне - з неї першій стороні на відшкодування одержаного. За наявності умислу лише у однієї із сторін все одержане нею за правочином повинно бути повернуто іншій стороні, а одержане останньою або належне їй на відшкодування виконаного за рішенням суду стягується в дохід держави.
За договором про спільну діяльність (ст. 1130 ЦК України) сторони (учасники) зобов'язуються спільно діяти без створення юридичної особи для досягнення певної мети, що не суперечить законові. Спільна діяльність може здійснюватися на основі об'єднання вкладів учасників (просте товариство) або без об'єднання вкладів учасників.
Відповідно до ст. 1139 ЦК України прибуток, одержаний учасниками договору простого товариства в результаті їх спільної діяльності, розподіляється пропорційно вартості вкладів учасників у спільне майно, якщо інше не встановлено договором простого товариства або іншою домовленістю учасників.
Згідно п. 2.2. постанови пленуму Вищого господарського суду України від 29.05.2013 року № 11 «Про деякі питання визнання правочинів (господарських договорів) недійсними» за загальним правилом невиконання чи неналежне виконання правочину не тягне за собою правових наслідків у вигляді визнання правочину недійсним.
В той же час, в позові наведено порушення умов Договору, які підтверджують відсутність наміру відповідача-2 (ПрАТ «Пласт») щодо досягнення обумовленої спірним Договором мети та наявності в його діях ознак укладення Договору з метою використання у власних інтересах державного майна, що суперечить інтересам держави.
Відповідно до п 1.1.5 Листа Верховного Суду від 01.08.2016 «Висновки Верховного Суду України, викладені в постановах, прийнятих за результатами розгляду справ із підстав, передбачених пунктами 1, 2, 4 ч. 1 ст. 355 ЦПК України, за I півріччя 2016 р.» відповідно до ст. 228 ЦК України правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, АР Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним.
Такими є правочини, що посягають на суспільні, економічні та соціальні основи держави, зокрема правочини, спрямовані на використання всупереч закону комунальної, державної або приватної власності; правочини, спрямовані на незаконне відчуження або незаконне володіння, користування, розпорядження об'єктами права власності українського народу - землею як основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави, її надрами, іншими природними ресурсами (ст. 14 Конституції України); правочини щодо відчуження викраденого майна; правочини, що порушують правовий режим вилучених з обігу або обмежених в обігу об'єктів цивільного права тощо.
Таким чином, на момент укладення Договору про спільну діяльність за відсутності реального наміру відповідача-2 в 2014 - 2015 внести до спільної діяльності 60% вкладу, договір, який передбачав отримання останнім 60% прибутку від спільної діяльності був направлений на незаконне заволодіння державним майном, а саме коштами, отриманими від реалізації газу, видобутого внаслідок спільної діяльності.
З наведених в позовній заяві обставин щодо невиконання відповідачем-2, як стороною Договору та оператором спільної діяльності, покладених на нього зобов'язань в їх сукупності, видно, що відповідач-2 не здійснював дій, спрямованих на досягнення мети спільної діяльності, ухилявся від виконання спільних Програм та завдань, діяв лише у власних інтересах та при укладенні Договору мав на меті отримати у володіння та користування належні державі родовища газу для використання у власних цілях.
Наведене підтверджує наявність в діях відповідача-2 мети укладення правочину, спрямованого не на виконання обумовленої ним мети спільної діяльності щодо використання переданого відповідачем-1 у спільну діяльність державного майна шляхом здійснення відповідачем-2 фінансування необхідних для спільної діяльності витрат на еквівалентну суму коштів, проте відповідний правочин був спрямований на безоплатне отримання відповідачем-2 державного майна та використання цього майна безоплатно, одноосібно у власних цілях без понесення витрат, необхідних для функціонування обумовленої Договором спільної діяльності.
Таким чином, в діях відповідача-2 вбачаються ознаки укладення Договору під виглядом спільної діяльності, насправді з метою безоплатного використання державного майна у власних цілях, що прямо суперечить інтересам держави.
Крім цього, як встановлено судом, спірний Договір укладено з порушенням ст. 7 Закону України «Про трубопровідний транспорт», підп. 14 п. 9.5.5 Статуту ПАТ «ДАТ «Чорноморнафтогаз», ст. 228, 1130, 1139 ЦК України, отже він направлений на незаконне заволодіння майном та коштами.
В зв'язку із згаданим, прокуратурою Автономної Республіки Крим здійснюється процесуальне керівництво досудовим розслідуванням у кримінальному провадженні № 42016010000000236 від 19.10.2016 за фактом розтрати та заволодіння службовими особами ПрАТ «Пласт» та ПАТ «ДАТ Чорноморнафтогаз» грошовими коштами в особливо великих розмірах за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 191 КК України. На даний час з метою з'ясування розміру збитків, завданих здійсненням спільної діяльності з порушенням вимог чинного законодавства, в тому числі суми отриманого ПрАТ «Пласт» доходу, призначено комплексну судову товарознавчо-економічну експертизу, проведення якої триває.
З огляду на наведене та встановлені судом обставини, які визнано відповідачем-1 та не спростовано відповідачем-2, спірний Договір про спільну діяльність укладений з порушенням ст.ст. 228, 241 ЦК України, ч. 6 ст. 7 Закону України «Про трубопровідний транспорт», тому на підставі ст.ст. 203, 215 ЦК України повинен бути визнаний недійсним.
При постановленні оскаржуваного рішення судом першої інстанції правомірно застосовано до спірних правовідносин положення матеріального права, а саме: ст. ст. 203, 215, 228, 1130, 1139 ЦК України, відтак з врахуванням вищенаведених обставин справи та письмових доказів в їх сукупності, апеляційний суд не знайшов підстав для зміни рішення місцевого суду шляхом виключення з його мотивувальної частини висновків щодо недійсності правочину з посиланням на згадані норми закону. Отже апеляційна скарга як безпідставна та необґрунтована задоволенню не підлягає.
Одночасно апеляційний господарський суд дійшов висновку, що підстав для закриття апеляційного провадження з тих причин, що апелянт жодним чином не довів порушення спірним Договором його корпоративних прав, на чому наполягав представник прокуратури, немає, адже така позиція останнього спростована вищенаведеними обставинами та доказами по справі.
За таких обставин, апеляційний господарський суд погоджується із висновками місцевого суду як законними, обґрунтованими обставинами й матеріалами справи, детальний аналіз яких, як і нормативне обґрунтування прийнятого судового рішення наведено місцевим судом, підстав для скасування його не знаходить. Доводи апелянта по суті скарги в межах заявлених вимог, як безпідставні й необґрунтовані не заслуговують на увагу, оскільки не підтверджуються жодними доказами по справі й не спростовують викладених в судовому рішенні висновків.
Керуючись ст.ст. 240, 269-270, 273, 275, 281-284 ГПК України, Київський апеляційний господарський суд
Апеляційну скаргу Остексперт Лімітед (OSTEXPERT LIMITED) залишити без задоволення, рішення Господарського суду Київської області від 14.06.2017 у справі № 911/639/17- без змін.
Матеріали справи № 911/639/17 повернути до Господарського суду Київської області.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду у порядку та строк, передбачений ст. 288 ГПК України.
Повний текст постанови складено 27.02.2018
Головуючий суддя С.Я. Дикунська
Судді Г.А. Жук
А.О. Мальченко