Іменем України
27 лютого 2018 року
м.Харків
справа №635/8070/14-ц
провадження № 22ц/790/1412/18
провадження № 22ц/790/1414/18
Апеляційний суд Харківської області у складі:
Головуючого: Маміної О.В.
суддів: Колтунової А.І., Кругової С.С.
за участю секретаря: Сізонової О.О.
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1,
відповідачі - ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, Міськрайонне управління Держкомзему у місті Люботин і Харківському районі Харківської області
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Харкові цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, Міськрайонного управління Держкомзему у місті Люботин і Харківському районі Харківської області про визнання незаконними дій, визнання недійсним державного акту про право власності на землю, скасування запису про державну реєстрацію права власності, визнання недійсними договорів купівлі-продажу, скасування рішень приватних нотаріусів про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, визнання права власності за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Харківського районного суду Харківської області від 04 жовтня 2017 року та на ухвалу Харківського районного суду Харківської області від 17 жовтня 2017 року, постановлені під головуванням судді Караченцева І.В., в залі суду в смт Покотилівка Харківської області,-
ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, Міськрайонного управління Держкомзему у місті Люботин і Харківському районі Харківської області про визнання незаконними дій, визнання недійсним державного акту про право власності на землю, скасування запису про державну реєстрацію права власності, визнання недійсними договорів купівлі-продажу, скасування рішень приватних нотаріусів про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, визнання права власності.
22 вересня 2017 року представник ОСОБА_2 - ОСОБА_5 подав до суду клопотання про закриття провадження у справі в частині заявлених вимог до Міськрайонного управління Держкомзему у місті Люботин і Харківському районі Харківської області в зв'язку з ліквідацією юридичної особи, яка була відповідачем у справі.
Ухвалою Харківського районного суду Харківської області від 04 жовтня 2017 року закрито провадження у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, Міськрайонного управління Держкомзему у місті Люботин і Харківському районі Харківської області на підставі п.7 ч.1 ст. 205 ЦПК України в частині заявлених позовних вимог до Міськрайонного управління Держкомзему у місті Люботин і Харківському районі Харківської області в зв'язку з ліквідацією юридичної особи, яка була відповідачем у справі.
28 вересня 2017 року представник ОСОБА_2 - ОСОБА_5 подав до суду клопотання про закриття провадження у справі в частині заявленої вимоги про визнання недійсним державного акту на право власності на земельну ділянку.
Ухвалою Харківського районного суду Харківської області від 17 жовтня 2017 року закрито провадження у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, Міськрайонного управління Держкомзему у місті Люботин і Харківському районі Харківської області на підставі п.1 ч.1 ст. 205 ЦПК України в частині заявленої позовної вимоги про визнання недійсним державного акту на право власності на земельну ділянку НОМЕР_1 у садівничому товаристві «Нива» Покотилівської селищної ради Харківського району Харківської області, площею 0,1152 га, кадастровий номер НОМЕР_2, серія НОМЕР_3, виданого на ім'я ОСОБА_2 від 05.11.2012 року та зареєстрованого 27.11.2012 року.
В апеляційній скарзі ОСОБА_1 просить скасувати вищевказані ухвали суду першої інстанції, справу направити для продовження розгляду до суду першої інстанції.
Посилається на невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення судом першої інстанції норм процесуального права; вказує, що її позов підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства, оскільки вимоги пов'язані з порушенням права власності на земельну ділянку. Зазначає, що ліквідація Міськрайонного управління Держкомзему у місті Люботин і Харківському районі Харківської області є підставою не для закриття провадження у справі, а для залучення судом правонаступника.
Перевіряючи законність і обґрунтованість ухвал суду першої інстанції, відповідно до вимог ч. 1 ст. 367 ЦПК України - в межах доводів апеляційної скарги і вимог, заявлених у суді першої інстанції, судова колегія вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.
Закриваючи провадження у справі ухвалою від 04.10.2017 року в частині позовних вимог до Міськрайонного управління Держкомзему у місті Люботин і Харківському районі Харківської області, суд першої інстанції виходив з того, що діяльність вказаного управління припинена.
Такі висновки суду першої інстанції колегія суддів вважає правильними.
Відповідно до п. 7 ч. 1 ст. 205 ЦПК України (в редакції, яка була чинною на момент постановлення оскаржуваної ухвали) суд своєю ухвалою закриває провадження у справі, зокрема, якщо ліквідовано юридичну особу, яка була однією із сторін у справі.
Матеріали справи свідчать про те, що згідно Витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, діяльність Міськрайонного управління Держкомзему у місті Люботин і Харківському районі Харківської області - припинена (а.с.42-43).
Тому висновок суду про закриття провадження у справі в цій частині відповідає закону.
Доводи апеляційної скарги щодо того, що ліквідація Міськрайонного управління Держкомзему у місті Люботин і Харківському районі Харківської області є підставою не для закриття провадження у справі, а для залучення судом правонаступника, - не приймаються колегією суддів до уваги з урахуванням того, що у спірних правовідносинах юридична особа припинила своє існування шляхом ліквідації (без правонаступника).
Враховуючи викладене, колегія суддів приходить до висновку, що ухвала суду від 04 жовтня 2017 року постановлена з додержанням вимог закону.
Разом з тим, закриваючи провадження у справі з підстав того, що справа в частині заявленої позовної вимоги про визнання недійсним державного акту на право власності на земельну ділянку НОМЕР_1 у садівничому товаристві «Нива» Покотилівської селищної ради Харківського району Харківської області, виданого на ім'я ОСОБА_2 від 05.11.2012 року, - не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства, суд першої інстанції виходив того, що вказані позовні вимоги є публічно-правовим спором та підлягають розгляду в порядку адміністративного судочинства, оскільки мають публічно-правовий характер.
Проте такі висновки суду першої інстанції не відповідають вимогам закону.
Правила визначення компетенції судів щодо розгляду цивільних справ передбачені ст.15 ЦПК України (в редакції, яка була чинною на момент постановлення оскаржуваних ухвал) суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи щодо захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів, що виникають із цивільних, житлових, земельних, сімейних, трудових відносин, а також інших правовідносин, крім випадків, коли розгляд таких справ проводиться за правилами іншого судочинства.
При цьому згідно зі ст.2 КАС України (в редакції, яка була чинною на момент постановлення оскаржуваних ухвал) завданням адміністративного судочинства визначає захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень (далі - суб'єкт владних повноважень), шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.
Згідно з правилами визначення юрисдикції адміністративних судів щодо вирішення адміністративних справ, юрисдикція адміністративних судів поширюється на публічно-правові спори.
Визначальною ознакою справи адміністративної юрисдикції є суть (зміст, характер) спору. Публічно-правовий спір, на який поширюється юрисдикція адміністративних судів, є спором між учасниками публічно-правових відносин і стосується саме цих відносин.
Натомість однією з визначальних ознак приватноправових відносин є наявність майнового чи немайнового, особистого інтересу учасника. Спір буде мати приватноправовий характер, якщо він обумовлений порушенням або загрозою порушення приватного права чи інтересу, як правило, майнового, конкретного суб'єкта, що підлягає захисту в спосіб, передбачений законодавством для сфери приватноправових відносин, навіть і в тому випадку, якщо до порушення приватного права чи інтересу призвели управлінські дії суб'єктів владних повноважень.
Публічно-правовий спір має свою особливість суб'єктного складу - участь суб'єкта владних повноважень є обов'язковою ознакою для того, щоб класифікувати спір як публічно-правовий. Однак сам по собі цей факт не дає підстав ототожнювати із публічно-правовим та відносити до справи адміністративної юрисдикції будь-який спір за участю суб'єкта владних повноважень.
Таким чином, при вирішенні питання про розмежування компетенції судів щодо розгляду адміністративних і цивільних справ у кожній конкретній справі не достатньо застосування виключно формального критерію - визначення суб'єктного складу спірних правовідносин (участь у них суб'єкта владних повноважень). Визначальною ознакою для правильного вирішення такого питання є характер спірних правовідносин, із яких виник спір.
Судом встановлено, що ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, Міськрайонного управління Держкомзему у місті Люботин і Харківському районі Харківської області про визнання незаконними дій, визнання недійсним державного акту про право власності на землю, скасування запису про державну реєстрацію права власності, визнання недійсними договорів купівлі-продажу, скасування рішень приватних нотаріусів про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, визнання права власності.
Свідоцтво про право власності на нерухоме майно, видане відповідно до закону, належить до документів, на підставі яких згідно зі статтею 19 Закону України від 1 липня 2004 року № 1952-IV «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» провадиться реєстрація права власності, яке вони посвідчують. У зв'язку із цим суд відповідно до частини першої статті 21, статті 393 ЦК визнає незаконним і скасовує такий акт, виданий владним органом, повністю або частково, якщо він суперечить актам цивільного законодавства та порушує цивільні права або інтереси. Такі спори за участю фізичних осіб розглядаються в порядку цивільного судочинства.
З матеріалів справи вбачається, що предметом позовних вимог ОСОБА_1 є визнання незаконними дій, визнання недійсним державного акту про право власності на землю, скасування запису про державну реєстрацію права власності, визнання недійсними договорів купівлі-продажу, скасування рішень приватних нотаріусів про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, визнання права власності. В обґрунтування позову ОСОБА_1 вказувала, що порушено її право власності на земельну ділянку.
Предметом розгляду даної справи по суті фактично є оцінка правомірності передачі землі у власність громадянам, відтак питання про скасування рішення органу місцевого самоврядування, визнання недійсним державного акту фізичної особи про право власності на землю та фактичне витребування землі є взаємопов'язаними та підлягають спільному вирішенню в порядку цивільного судочинства.
Отже, у даному випадку спір виник із цивільних правовідносин, а тому дана справа підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.
Суд першої інстанції на зазначене уваги не звернув та помилково закрив провадження у справі з підстав того, що частина позовних вимог ОСОБА_6 не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.
За таких обставин, ухвала суду першої інстанції від 17 жовтня 2017 року - підлягає скасуванню з направленням справи для продовження розгляду до суду першої інстанції.
Керуючись ст.ст. 367, 368, 374,375, 376, 381, 382, 383, 384, п. 9 Перехідних Положень ЦПК України суд, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - задовольнити частково.
Ухвалу Харківського районного суду Харківської області від 04 жовтня 2017 року - залишити без змін.
Ухвалу Харківського районного суду Харківської області від 17 жовтня 2017 року - скасувати, справу направити для продовження розгляду до суду першої інстанції.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, і може бути оскаржена у касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного тексту судового рішення.
Головуючий: О.В. Маміна
Судді: С.С. Кругова
А.І. Колтунова
Повний текст судового рішення виготовлено 27.02.2018 року у нарадчій кімнаті.