Справа №640/8891/17 Головуючий суддя І інстанції Попрас В.О.
Провадження №22-ц/790/669/18 Суддя доповідач Коваленко І.П.
Категорія: спори, що виникають з договорів надання послуг
22 лютого 2018 року
м. Харків
Апеляційний суд Харківської області у складі колегії суддів судової палати у цивільних справах:
головуючого - Коваленко І.П
суддів Овсяннікової А.І., Сащенко І.С.
за участі секретаря Дмитренко А.Ю.
розглянув відкритому судовому засіданні в м. Харкові апеляційну скаргу ОСОБА_1 в особі представника ОСОБА_2 на рішення Київського районного суду м. Харкова від 10 листопада 2017 року (суддя - Попрас В.О.), за позовом ОСОБА_1 до Комунального підприємства «Харківводоканал», про визнання безпідставним нарахування заборгованості та зобов'язання вчинити певні дії,
У березні 2017 року ОСОБА_1 звернувся до суду із позовом до Комунального підприємства «Харківводоканал», про визнання безпідставним нарахування заборгованості та зобов'язання вчинити певні дії.
В обґрунтування позовних вимог зазначав, що на свою заяву отримав відповідь відповідача від 30.03.2017 р., де вказано, що заборгованість станом на 01.03.2017 р. складає 1704,83 грн, в тому числі: за послуги центрального водопостачання - 490,63 грн; за послуги центрального водовідведення - 1214,20 грн. З наданого відповідачем розрахунку він вважає, що заборгованість з 01.02.2014 р. по 31.12.2014 р. складає 497,64 грн; заборгованість з 01.01.2015 р. по 31.12.2015 р. складає мінус 119,96 грн; заборгованість з 01.01.2016 р. по 31.12.2016 р. складає 52,51 грн; заборгованість з 01.01.2017 р. по 28.02.2017 р. складає мінус 622,07 грн.
Зробивши математичні розрахунки, він дійшов висновку про те, що заборгованість станом на 01.03.2017 р. взагалі відсутня, оскільки враховуючи вимоги ст.257 ЦК України, якщо позивач щось і винен, то за останні три роки.
Також посилається на відсутні лічильників на воду, на те, що між відповідачем та позивачем письмовий договір, яким були б обумовлені їх обов'язки сплачувати за послуги користування водою та водовідведенням, не укладався. Крім того, позивач зазначає, що відповідно до ст. 67 ЖК України плата за комунальні послуги, в тому числі за водовідведення, береться за затвердженими в установленому порядку тарифами. Відносини між споживачами і виконавцями у сфері надання послуг із централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення регулюються Правилами надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення, затвердженими постановою Кабінету Міністрів України від 21.07.2005 № 630, є обов'язковими для виконання усіма споживачами і виконавцями незалежно від форм власності і підпорядкованості.
В позовній заяві просив застосувати трирічний строк позовної давності, передбачений ст.257 ЦК України, та наслідки спливу позовної давності, передбачені ст.267 ЦК України до відповідача (окремо по кожній статті). Визнати безпідставними нарахування заборгованості на особовому рахунку на суму 1704 грн. 83 коп. за житлово-комунальні послуги за межами встановленого ст.257 ЦК України трирічного строку позовної давності за період з березня 2014 р. по березень 2017 р. Визнати відсутність заборгованості у нього за житлово-комунальні послуги відповідно до оплачених ним рахунків Комунальному підприємству «Харківводоканал» за період з березня 2014 р. по березень 2017 р. Зобов'язати відповідача зробити перерахунок заборгованості за послуги водопостачання.
В судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав, просив позов задовольнити у повному обсязі.
Представник відповідача Комунального підприємства «Харківводоканал» (далі за текстом КП «Харківводоканал») позов не визнала, в задоволенні позовних вимог просила відмовити, посилаючись на те, що відповідно до норм ЦПК України особа може звернутись до суду саме за захистом свого порушеного права. Позивач звернувся до суду із позовом про захист права, яке не було порушене відповідачем, оскільки діючим законодавством не передбачено такого способу захисту як списання заборгованості та відсутнє нормативне врегулювання процедури списання заборгованості. Посилається на те, що виходячи з положень Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» та «Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 10 «Дебіторська заборгованість», затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 08.10.1999 р. № 237, виключення з активів підприємства (списання) безнадійної дебіторської заборгованості, в тому числі за якою минув строк позовної давності, є господарською діяльністю підприємства. Списання заборгованості з особистого рахунку, яка є поза межею строку позовної давності рішенням суду та чинним законодавством не передбачено. Особовий рахунок, відкритий на конкретного споживача у підприємства-виконавця житлово-комунальних послуг, є документом внутрішньогосподарського обліку господарських операцій підприємства-виконавця і списання з цього документа будь-яких сум є правом кредитора, тобто КП «Харківводоканал», а не обов'язком, що відповідає правовій позиції, викладеній у рішенні Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 11.06.2014 та від 22.10.2014 з аналогічних спорів. Стосовно застосування судом строку позовної давності зазначила, що термін позовної давності може бути застосований лише судом в рамках розгляду судової справи. КП «Харківводоканал» не зверталося до суду з вимогами про стягнення заборгованості з позивача, відповідно і термін позовної давності до даних правовідносин судом не застосовувався. Застосування строку позовної давності позивачем до свого ж позову не передбачена діючим процесуальним законодавством. Підставою для звернення ОСОБА_1 до суду стала відповідь відповідача від 30.03.2017, таким чином, перебіг позовної давності за вимогами позивача розпочався у березні 2017 року. З урахуванням заяви відповідача про застосування строку позовної давності, розгляду судом підлягають лише вимоги за період з березня 2014 р. по березень 2017 р. Однак, такі вимоги позивачем не заявлено, оскільки позовною вимогою є списання заборгованості, яка утворилась за межами строку позовної давності. Строк позовної давності щодо позовних вимог за період з 01.01.2000 по 28.02.2014 на день звернення позивача до суду вже сплинув, на підставі п.3 ст. 267 ЦК України. Відповідач просить застосувати строк позовної давності до вимог позивача та відмовити в задоволені позову відповідно до п. 5 ст. 267 ЦК України.
Рішенням Київського районного суду м.Харкова від 10 листопада 2017 року в задоволені позовних вимог ОСОБА_1 до Комунального підприємства «Харківводоканал» про визнання безпідставним нарахування заборгованості та зобов'язання вчинити певні дії - відмовлено.
В апеляційній скарзі позивач ОСОБА_1 в особі представника ОСОБА_2 ставить питання про скасування рішення суду першої інстанції з ухваленням нового рішення або змінити прийняте рішення, яким позовні вимоги задовольнити у повному обсязі.
В обґрунтування доводів апеляційної скарги посилається на незаконність, необґрунтованість рішення, ухваленого з порушенням вимог матеріального та процесуального права, на невідповідність висновків суду фактичним обставинам по справі, не повне з'ясування обставин, що мають значення для справи.
В апеляційній скарзі апелянт зазначає, що в тексті рішення, на його думку, суд акцентує увагу на тому, що ОСОБА_1 просив списати борг, однак позивач просив про перерахунок його можливої заборгованості.
Зазначає, що проведений розрахунок його заборгованості математично не вірний.
Апелянт посилається на відсутність первинного документу - письмового договору між позивачем та відповідачем про надання послуг, в якому мали бути обумовлені обов'язки сплачувати за надані послуги.
В судове засідання апеляційної інстанції сторони не з'явились, повідомлені про час та місце розгляду справи належним чином, про що свідчать зворотні повідомлення та телефонограми. Представники ОСОБА_1 та Комунального підприємства «Харківводоканал» в судовому засіданні апеляційного суду не надали належних документів стосовно здійснення ними представництва в апеляційній інстанції.
Враховуючи вищенаведене колегія суддів вважає можливим розглядати справу у відсутності сторін.
Колегія суддів, вислухавши суддю - доповідача, дослідивши матеріали справи та обговоривши доводи апеляційної скарги вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає.
При цьому колегія суддів виходить з наступного.
Позивач проживає в квартирі АДРЕСА_1 та є абонентом послуг центрального водопостачання та водовідведення, які надає відповідач.
В період з 01.01.2000 р. по 30.12.2007 р. оплата за послуги центрального водопостачання та водовідведення на особовий рахунок позивача не надходила, станом на 01.03.2017 р. заборгованість по особовому рахунку складає 1704,83 грн., в тому числі: за послуги центрального водопостачання - 490,63 грн; за послуги центрального водовідведення - 1214,20 грн.
Звертаючись із даним позовом позивач посилався на те ,що за останні три роки, тобто з 01.02.2014 р. по 28.02.2017 р. він повністю сплатив за послуги центрального водопостачання та водовідведення, надані КП «Харківводоканал», тому вважає, що станом на 01.03.2017 р. у нього відсутня заборгованість перед відповідачем, враховуючи вимоги ст.257 ЦК України, а отже, відповідач зобов'язаний зробити перерахунок заборгованості за послуги водопостачання.
Однак, такі доводи позивача обґрунтовано не прийняті судом першої інстанції і не приймаються колегією суддів.
Відповідно до статті 8 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» (далі - Закон) бухгалтерський облік на підприємстві ведеться безперервно з дня реєстрації підприємства до його ліквідації. Питання організації бухгалтерського обліку на підприємстві належать до компетенції його власника або уповноваженого органу (посадової особи) відповідно до законодавства та установчих документів.
Підприємство самостійно: визначає облікову політику підприємства; обирає форму бухгалтерського обліку як певну систему регістрів обліку, порядку і способу реєстрації та узагальнення інформації в них з додержанням єдиних засад, встановлених цим Законом, та з урахуванням особливостей своєї діяльності і технології обробки облікових даних; розробляє систему і форми внутрішньогосподарського (управлінського) обліку, звітності і контролю господарських операцій, визначає права працівників на підписання бухгалтерських документів; затверджує правила документообігу і технологію обробки облікової інформації, додаткову систему рахунків і регістрів аналітичного обліку.
Згідно зі ст. 9 Закону підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.
Враховуючи вимоги Закону та Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 10 «Дебіторська заборгованість», затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 08.10.1999 р. № 237, виключення з активів підприємства (списання) безнадійної дебіторської заборгованості, в тому числі за якою минув строк позовної давності, є господарською діяльністю підприємства.
Особовий рахунок, відкритий на ім'я позивача в КП «Харківводоканал», є документом внутрішньогосподарського обліку господарських операцій відповідача і списання з цього внутрішнього господарського документа будь-яких сум є правом кредитора, тобто відповідача.
Згідно з ч.1 ст.3 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому ЦПК України, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.
Відповідно до змісту положень статей 11, 15 ЦК України цивільні права і обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства.
Захист цивільних прав - це передбачені законом способи охорони цивільних прав у разі їх порушення чи реальної небезпеки такого порушення.
Під способами захисту суб'єктивних цивільних прав розуміють закріплені законом матеріально-правові заходи примусового характеру, за допомогою яких проводиться поновлення (визнання) порушених (оспорюваних) прав та вплив на правопорушника.
Загальний перелік таких способів захисту цивільних прав та інтересів встановлений статтею 16 ЦК України.
Особа, право якої порушено, може скористатися не будь-яким, а конкретним способом захисту свого права. Як правило, спосіб захисту порушеного права визначено законом.
Зобов'язання КП «Харківводоканал» щодо списання заборгованості за оплату послуг центрального водопостачання та водовідведення не передбачено чинним законодавством як спосіб захисту.
Чинним законодавством не встановлено процедури визнання боргу за житлово-комунальні послуги безнадійним та не визначено механізму його списання, а тому така заборгованість зазначається в довідках про стан заборгованості.
Відповідно до листа Міністерства з питань житлово-комунального господарства України від 17 травня 2007 року № 12/1-64 списання боргів за спожиті житлово-комунальні послуги чинним законодавством не передбачено.
Згідно ст. 256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутись до суду з вимогою про захист свого цивільного права чи інтересу.
Позовна давність у відповідності до ч.3 ст. 267 ЦК України застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення.
Закінчення строку позовної давності не тягне за собою автоматичного списання заборгованості.
Позивачем не надано суду правового обґрунтування механізму реалізації списання заборгованості, яка утворилась на його особовому рахунку, а також правового підтвердження обов'язку КП «Харківводоканал» здійснювати списання вищезазначеної заборгованості.
Також суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку стосовно того, що не підлягають задоволенню і позовні вимоги щодо визнання безпідставними нарахування заборгованості на особовому рахунку на суму 1704 грн. 83 коп. за період з березня 2014 р. по березень 2017 р., визнання відсутності заборгованості позивача за житлово-комунальні послуги КП «Харківводоканал» за період з березня 2014 р. по березень 2017 р. та зобов'язання відповідача зробити перерахунок заборгованості позивача за послуги водопостачання, водовідведення за період з березня 2014 р. по березень 2017 p., оскільки позивачем не надано доказів, підтверджуючих, що КП «Харківводоканал» повідомляло позивача про наявність у нього заборгованості за надані послуги центрального водопостачання та водовідведення за період з березня 2014 р. по березень 2017 р.
В листі №ЗПУ/42/1-17.01.02-08 від 30.03.2017 р., долученому позивачем до справи, КП «Харківводоканал» повідомило позивача про те, що в період з 01.01.2000 р. по 30.12.2007 р. оплата за послуги центрального водопостачання та водовідведення на особовий рахунок за його адресою не надходила, станом на 01.03.2017 р. заборгованість по особовому рахунку складає 1704,83 грн., в тому числі: за послуги центрального водопостачання - 490,63 грн; за послуги центрального водовідведення - 1214,20 грн.
Враховуючи вищенаведене колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку стосовно того, що позивач звернувся до суду із позовом про захист права, яке не було порушене відповідачем.
З огляду на вищезазначене, колегія суддів вважає, що рішення суду законне і обґрунтоване, постановлено з дотриманням вимог матеріального та процесуального права і підстав для його скасування не вбачається.
Доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують.
Керуючись ст.367, п. 1 ч. 1 ст. 374, ст. 375, ст. 381, 382, 383, 384 ЦПК України, суд-
Апеляційну скаргу ОСОБА_1, в особі представника ОСОБА_2 - залишити без задоволення.
Рішення Київського районного суду м. Харкова від 10 листопада 2017 року - залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена у касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Повний текст судового рішення виготовлений 27 лютого 2018 року.
Головуючий - І.П.Коваленко
Судді А.І.Овсяннікова
І.С.Сащенко