Іменем України
20 лютого 2018 року Справа № 927/248/16
Господарський суд Чернігівської області у складі судді Демидової М.О., за участю секретаря судового засідання Матюшенко Н.О., розглянувши матеріали справи за позовом Публічного акціонерного товариства "Українська залізниця",
вул. Тверська, 5, м. Київ, 03680
в особі Регіональної філії "Придніпровська залізниця" Публічного акціонерного товариства "Українська залізниця, пр-т. ОСОБА_1, 108, м. Дніпропетровськ, 49602
до Державного підприємства "Чернігівське лісове господарство",
вул. Молодчого 18, м. Чернігів, 14013
про стягнення 49980 грн. 00 коп.
Суддя Демидова М.О.
Представники сторін:
від позивача: ОСОБА_2, довіреність від 26.10.2017;
від відповідача: не прибув;
До Господарського суду Чернігівської області звернулося Публічне акціонерне товариство "Українська залізниця" в особі Регіональної філії "Придніпровська залізниця" Публічного акціонерного товариства «Українська залізниця» з позовом до Державного підприємства «Чернігівське лісове господарство» про стягнення з штрафу у розмірі 49980 грн. 00 коп. за невірно зазначену в залізничній накладній № 33393505 масу вантажу у вагоні № 68213966.
Справа розглядалася господарськими судами неодноразово.
Так, рішенням господарського суду Чернігівської області від 24.05.2016 позов задоволено частково та стягнуто з відповідача на користь позивача штраф у сумі 4998 грн., а в решті позову відмовлено.
Постановою Київського апеляційного господарського суду від 12.07.2016 зазначене рішення суду першої інстанції змінено, позов задоволено та стягнуто з відповідача на користь позивача штраф у сумі 49 980 грн.
Постановою Вищого господарського суду України від 09.11.2016 зазначені судові рішення скасовано та справу передано на новий розгляд до суду першої інстанції.
За наслідками нового розгляду справи рішенням господарського суду Чернігівської області від 19.01.2017 в позові відмовлено.
Постановою Київського апеляційного господарського суду від 18.07.2017 зазначене рішення суду першої інстанції залишено без змін.
Висновок судів про відмову в позові обґрунтовано недоведеністю правильності визначення маси вантажу під час переважування цього вагону на попутній станції, а також складенням комерційного акту від 19.09.2015 року з порушеннями Правил складання актів (стаття 129 Статуту), у зв'язку з чим відсутні підстави для застосування до відповідача матеріальної відповідальності у вигляді нарахування штрафу.
Постановою Вищого господарського суду України від 23.11.2017 у даній справі рішення місцевого господарського суду та постанову суду апеляційної інстанції, справу передано на новий розгляд.
У своїй постанові суд касаційної інстанції зазначив, що суди дійшли висновків про те, що співставлення способів отримання результатів маси вантажу на станції відправлення та на попутній станції під час переважування вагону з вантажем свідчать, що такі способи не є однаковими, а тому відсутні підстави вважати об'єктивними результати переважування вагону на попутній станції; в той же час, суди попередніх інстанцій не з'ясували чи застосовані сторонами способи визначення маси вантажу є однаковими у розумінні вимог Статуту залізниць та Правил приймання вантажів до перевезення і не навели цьому юридичної оцінки.
Відповідно до ст. 316 Господарського процесуального кодексу України вказівки, що містяться у постанові суду касаційної інстанції, є обов'язковими для суду першої та апеляційної інстанцій під час нового розгляду справи.
Ухвалою Господарського суду Чернігівської області від 16.01.2018 відкрито спрощене позовне провадження у справі №927/248/17, розгляд справи по суті призначено на 30.01.2018, 14:00.
Представник позивача у судовому засіданні позовні вимоги підтримав у повному обсязі та надав письмові заперечення на відзив відповідача у яких зазначив, що статут залізниць України, на підставі якого розроблялись Правила приймання вантажів до перевезення, розрізняє лише способи визначення маси вантажу (на вагах та розрахунковий), і взагалі не містить такого поняття, як «спосіб зважування». Спосіб визначення маси вантажу сторонами був визначений однаково, шляхом зважування на вагах. Позивачем вказано, що комерційний акт було підписано трьома працівниками залізниці, а тому вважається, що складений з дотриманням усіх вимог чинного законодавства України.
Відповідач у відзиві на позов позовні вимоги не визнає, обґрунтовуючи свою позицію відсутністю порушень, передбачених статтями 118,122 Статуту залізниць України, та відсутністю у позивача збитків.
Відповідач просив суд зменшити розмір штрафу в зв'язку з надмірно великим його розміром у порівнянні із вартістю послуг перевезення, та відсутністю збитків залізниці, посилаючись на ч. 1 ст. 233 Господарського кодексу України.
В судовому засіданні 30.01.2018 представник відповідача просив не розглядати клопотання про зменшення розміру заявленого до стягнення штрафу, посилаючись на необґрунтованість позовних вимог. Вказане клопотання відповідача від 30.01.2018 зафіксоване за допомогою звукозаписувального технічного пристрою під час здійснення звукозапису судового процесу.
30.02.2018 відповідно до ч. ч. 2, 6 ст. 216 Господарського процесуального кодексу України оголошувалась перерва в судовому засіданні до 20.02.2018.
У судове засідання 20.02.2018 прибув повноважний представник позивача у даній справі.
Відповідач явку у засідання суду не забезпечив, про час та місце судового розгляду справи повідомлений належним чином, шляхом заповнення у судовому засіданні 30.01.2018 розписки про оголошення перерву у судовому засіданні до 20.02.2018.
Частиною 1 ст. 252 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що розгляд справи у порядку спрощеного позовного провадження здійснюється судом за правилами, встановленими цим Кодексом для розгляду справи в порядку загального позовного провадження, з особливостями, визначеними у цій главі.
Згідно ч.8 ст. 252 Господарського процесуального кодексу України при розгляді справи у порядку спрощеного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, а у випадку розгляду справи з повідомленням (викликом) учасників справи також заслуховує їх усні пояснення.
Враховуючи достатність часу, наданого сторонам для подачі доказів в обґрунтування своїх позиції у справі, приймаючи до уваги принципи змагальності та диспозитивності господарського процесу, господарським судом, в межах наданих йому повноважень, сторонам створені усі належні умови для надання доказів.
Відповідач у відзиві на позов стверджує, що провізна плата за перевезення вантажу ним сплачена, виходячи із маси вантажу, зазначеної у накладній, тобто в більшому розмірі. Також відповідач зазначає, що перевірка маси вантажу на попутній станції здійснювалась позивачем в інший спосіб, ніж визначалась маса вантажу на станції відправлення. Зауважив, що на підставі копії технічного паспорту ваг, на яких здійснювалось перезважування вантажу, неможливо встановити їх справність, своєчасність проведення їх повірки. Відповідач також зазначає, що позивачем порушено встановлений порядок складання актів в частині зазначення маси тари.
Дослідивши матеріали справи, надані докази у їх сукупності, вислухавши присутніх під час судового розгляду справи представників сторін, суд встановив такі фактичні обставини.
За залізничною накладною №33393505 (а.с. 7) зі станції відправлення Голубичі Південно-Західної залізниці на станцію Легендарна Донецької залізниці відповідачем як вантажовідправником був відправлений вагон №68213966. Вага вантажу визначалася вагами ВК ЗЕВС III 5000, заводський №3206 (динамічне вимірювання), які пройшли повірку 05.02.2016 (т.1, а.с. 34-38).
При проходженні вказаного вантажу через станцію Нижньодніпровськ-Вузол Придніпровської залізниці, залізницею проведено перевірку маси вантажу у вагоні та встановлено її невідповідність (за накладною - 56000 кг) фактичній масі, виявленій при контрольному зважуванні (за результатами перевірки маса вантажу складала 47100 кг).
За фактом виявленого порушення складений комерційний акт РА № 011397/745 від 19.09.2015 (а.с. 8), акт загальної форми № 2379 від 19.09.2015 (а.с. 8-9).
У комерційному акті та акті загальної форми засвідчено, що під час контрольної перевірки вагону виявлено: вага брутто - 69100 кг, тара по документу - 22000 кг, нетто - 47100 кг, що є менше ваги, вказаної у перевізному документі, на 8900 кг., завантаження вище бортів у три штабелі, дротові ув'язки не порушені, вільні місця відсутні. Вагон бездвірний, розвантажувальні люки з обох сторін закриті. В технічному відношенні вагон справний. При повторному переважуванні вагону вага підтвердилася.
Перевірка маси вантажу у вагоні №68213966 здійснена з використанням 150-ти тонних вагонних електронно-тензометричних ваг станції Ніжиньодніпровськ-Вузол, які пройшли повірку - 15.10.2014.
У підтвердження нестачі вантажу у вагоні № 68213966 позивачем додана виписка з книги обліку контрольних зважувань та перевірки кількості вантажу у вагонах (а.с. 12).
Провізна плата згідно залізничної накладної №33393505 за вагон №68213966 становить 9996 грн. 00 коп.
Посилаючись на приписи ст. 122 Статуту залізниць України, позивач за неправильно зазначену у накладній масу вантажу нарахував та заявив до стягнення з відповідача штраф у розмірі п'ятикратної провізної плати у розмірі 49980 грн. 00 коп.
Дослідивши обставини справи, надані матеріали, оцінивши надані докази у їх сукупності, суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог та необхідність задоволення позову у повному обсязі з таких підстав.
Відповідно до ч. 1 ст. 13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін.
Відповідно до ч. 1 ст. 73, ч. 1 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог та заперечень.
Відповідно до ч. 1 ст. 76 Господарського процесуального кодексу України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.
Відповідно до ст. 908 Цивільного кодексу України перевезення вантажу здійснюється за договором перевезення; загальні умови визначаються Цивільним кодексом України, іншими законами, транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно-правовими актами та правилами, що видаються відповідно до них, умови перевезення вантажу окремими видами транспорту, а також відповідальність сторін щодо цих перевезень встановлюються договором, якщо інше не встановлено цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно-правовими актами та правилами, що видаються відповідно до них.
Відповідно до ст.6 Статуту залізниць України (далі за текстом - Статут) накладна - основний документ встановленої форми, оформлений відповідно до вимог Статуту, який надається залізниці відправником разом з вантажем при відправленні. Накладна є обов'язковою двосторонньою письмовою формою угоди на перевезення вантажу, яка укладається між відправником та залізницею на користь третьої сторони - одержувача. Накладна супроводжує вантаж на всьому шляху перевезення до станції призначення.
Статутом залізниць України (далі за текстом - Статут), а саме ст. 24, передбачене право залізниць перевіряти правильність відомостей, зазначених відправником у накладній.
Відповідно до п. 1.1 “Правил оформлення перевізних документів”, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 21.11.2000 № 644 та зареєстрованих у Міністерстві юстиції України 24.11.2000 за № 863/5084 (далі - Правила оформлення перевізних документів), на кожне відправлення вантажу відправник повинен подати станції навантаження накладну (комплект перевізних документів).
Відповідно до п. 1.1 “Правил оформлення перевізних документів”, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 21.11.2000 № 644 та зареєстрованих у Міністерстві юстиції України 24.11.2000 за № 863/5084 (далі - Правила оформлення перевізних документів), на кожне відправлення вантажу відправник повинен подати станції навантаження накладну (комплект перевізних документів). Відповідно до п. 2.1 та п. 2.2 Правил перевезення вантажів графи “Маса вантажу, визначена відправником, кг” та “Спосіб визначення маси” заповнюються вантажовідправником.
Згідно п. 1.3 Правил оформлення перевізних документів усі відомості, передбачені формою бланка перевізного документа, повинні бути внесені відправником до відповідних граф. Виправлення не допускаються, у разі зміни відомостей, внесених до перевізного документа, відправник зобов'язаний заповнити новий перевізний документ.
У накладній №33393505 (вагон №68213966) вантажовідправником вказана маса вантажу 56000 кг, спосіб визначення маси - диначічне вимірювання, заводський №3206, тип ВК ЗЕВС ІІІ-5000РПУ. Маса вантажу згідно ст. 37 Статуту та п. 5 “Правила приймання і вантажів до перевезення”, зареєстрованих в Міністерстві юстиції України 24.11.2000 за № 861/5082, визначається відправником. У графі “Відправник” вказаної вище залізничної накладної вказано найменування відправника - ДП «Чернігівське лісове господарсьво», тобто відповідача у даній справі.
Згідно п. 28 Правил приймання вантажів до перевезення, зареєстрованих у Міністерстві юстиції України 24.11.2000 за № 861/5082, вантажі, завантажені відправником у вагони відкритого типу (платформи, напіввагони тощо), приймаються залізницею до перевезення шляхом візуального огляду вагона, вантажу, його маркування (у тому числі захисного) та кріплення у вагоні без перевірки маси та кількості вантажу.
Статутом, а саме ст. 24, передбачене право залізниць перевіряти правильність відомостей, зазначених відправником у накладній.
Матеріалами справи, її фактичними обставинами підтверджено факт невідповідності маси вантажу у вагоні №68213966, що була зазначена відповідачем у накладній №33393505 - 56000 кг, фактичній масі вантажу - 47100 кг.
Статтею 37 Статуту залізниць України передбачено, що під час здавання вантажів для перевезення відправник має зазначити їх масу у накладній - основному перевізному документі, який підтверджує укладення договору перевезення вантажу.
Стаття 24 Статуту надає залізницям право перевіряти правильність цих відомостей, а також періодично перевіряти кількість та масу вантажу, що зазначаються у накладній.
Статтею 118 Статуту залізниць України передбачено стягнення штрафу у розмірі п'ятикратної провізної плати за всю відстань перевезення.
Згідно зі ст. 122 Статуту залізниць України за неправильно зазначені у накладній масу, кількість місць вантажу, його назву, код та адресу одержувача з відправника, стягується штраф у розмірі згідно із статтею 118 цього Статуту. При цьому відправник несе перед залізницею відповідальність за наслідки, які виникли.
Відповідно до ст. 129 цього Статуту обставини, що можуть бути підставою для матеріальної відповідальності залізниці, вантажовідправника, вантажоодержувача, пасажирів під час залізничного перевезення, засвідчуються комерційними актами або актами загальної форми, які складають станції залізниць.
Згідно з п. 2 Правил складання актів, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 28.05.2002 року № 334, зареєстрованих Міністерством юстиції України 08.07.2002 року №567/6855 (далі - Правила) комерційні акти складаються для засвідчення, зокрема, невідповідності маси наявного вантажу даним, зазначеним у перевізних документах.
За п. 10 Правил комерційний акт підписує начальник станції (його заступник), начальник вантажного району (завідувач вантажного двору, складу, контейнерного відділу, контейнерного майданчика, сортувальної платформи) і працівник станції, який особисто здійснював перевірку, а також одержувач, якщо він брав участь у перевірці. Крім того, у разі необхідності, до перевірки вантажу і підписання акта можуть бути залучені також інші працівники залізниці.
Судом встановлено, що комерційний акт від 19.09.2015 підписано заступником начальника станції, прийомоздавальником та прийомоздавальником поїздів ОСОБА_3, при цьому в самому акті зазначено, що завідувача вантажного двору за штатним розкладом немає.
Суд зауважує, що Правилами передбачено можливість залучення інших працівників залізниці до перевірки вантажу і підписання акту, та встановленим обставинам щодо відсутності за штатним розкладом завідувача вантажного двору. Водночас до підписання комерційного акта залучається три працівники залізниці в сукупності, перелік посад яких не є нормативно вичерпним.
Відповідно до п. 22 Правил видачі вантажів, затверджених Наказом Міністерства транспорту України 21.11.2000 № 644, перевірка маси вантажу на станції призначення провадиться, як правило, таким самим способом, яким цю масу було визначено на станції відправлення.
Статтею 37 Статуту залізниць визначено, що тарні і штучні вантажі перевозяться із зазначенням у накладній маси і кількості вантажних місць. Маса цих вантажів визначається до здавання їх для перевезення і зазначається на вантажних місцях.
Вантажі, що перевозяться насипом і наливом, а також інші вантажі, зважування яких на вантажних вагах неможливе, зважуються на вагонних вагах.
Перелік вантажів, що можуть перевозитися насипом і наливом, установлюється Правилами.
Загальна маса вантажу визначається шляхом зважування на вагах або підрахуванням маси на вантажних місцях за трафаретом чи стандартом.
Маса окремих вантажів може визначатися розрахунковим методом, за обміром або умовно (нафтопродукти в цистернах, тварини, лісоматеріали тощо).
Маса вантажів визначається відправником.
Спосіб визначення маси зазначається у накладній.
За вимогами п. 5 Правил приймання вантажів до перевезення, затверджених Наказом Міністерства транспорту України 21.11.2000 № 644, загальна маса вантажу визначається відправником зважуванням або розрахунковим способом.
До розрахункових способів визначення маси вантажу належать: за трафаретом (підсумовування маси вантажу, зазначеної на кожному вантажному місці), за стандартом (множення суми стандартної маси вантажного місця на кількість місць вантажу), за заміром висоти наливу (з подальшим визначенням густини та об'єму вантажу за таблицею калібрування цистерн, розробленою заводом - виробником цистерни).
За домовленістю відправника, залізниці та одержувача вантажу можуть бути встановлені інші способи визначення маси вантажу.
Спосіб визначення маси вантажу і тип ваг відправник зобов'язаний зазначити в накладній.
Отже, вказаними правилами встановлено два способи визначення маси вантажу: зважування та розрахунковий.
Під час попереднього судового розгляду справи встановлено, що відповідно до накладної на станції відправлення зважування проводилося на кранових електронних вагах, а на проміжній станції залізницею зважування здійснювалося на 150-ти тонних електронно-тензометричних вагах.
Водночас, за поясненням спеціаліста, посадової особи ДП "Чернігівстандартметрологія", якого було заслухано в суді першої інстанції, зважування вантажу як на кранових так і на тензометричних 150-тонних вагах є однаковим способом визначення маси.
З урахуванням викладеного доводи відповідача про те, що перевірка маси вантажу на попутній станції здійснювалась позивачем в інший спосіб, ніж визначалась маса вантажу на станції відправлення, судом відхиляються, оскільки застосування для визначення маси вантажу у вагоні різних типів ваг на станції відправлення та при видачі на станції призначення не є порушенням способу визначення маси вантажу.
Відповідно до приписів ч. 3 ст. 13 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести обставини які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
Під час розгляду справи відповідачем не надано до матеріалів справи належних та допустимих у розумінні Господарського процесуального кодексу України доказів, які б підтверджували наявність різниці при зважуванні вантажу на 150-ти тонних електронно-тензометричних ваг та вагах типу ВК ЗЕВС ІІІ-5000РПУ. В зв'язку з цим вказане заперечення відповідача судом відхиляється як недоведене.
Також відповідач зазначає, що перевірка маси вантажу у вагоні №68213966 здійснена з використанням 150-ти тонних вагонних електронно-тензометричних ваг станції Ніжиньодніпровськ-Вузол, які не пройшли чергову повірку. У наданій позивачем копії технічного паспорту вказано, що міжповірочний інтервал ЗВВТ складає 6 місяців, а у комерційному акті зазначено, що остання держповірка ваг була проведена 15.10.2014.
Відповідно до розділу 4 «Інструкції про порядок застосування засобів ваговимірювальної техніки на залізничному транспорті України», затвердженої Наказом Міністерства інфраструктури України, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 11.10.2012 на засіб ваговимірювальної техніки (далі - ЗВВТ) за результатами зважування, згідно з якими оформляються перевізні документи під час перевезень залізничним транспортом, поширюється метрологічний нагляд. ЗВВТ підлягають повірці або державній метрологічній атестації. Використання ЗВВТ, які не пройшли повірку або державну метрологічну атестацію, забороняється. Результати повірки або державної метрологічної атестації державні повірники записують також у контрольному примірнику технічного паспорта ЗВВТ. Повірка та державна метрологічна атестація ЗВВТ здійснюються згідно з вимогами Закону України «Про метрологію та метрологічну діяльність».
Відповідно до статті 17 Закону України «Про метрологію та метрологічну діяльність» законодавчо регульовані засоби вимірювальної техніки, що перебувають в експлуатації, підлягають періодичній повірці та повірці після ремонту. Перелік категорій законодавчо регульованих засобів вимірювальної техніки, що підлягають періодичній повірці, встановлюється Кабінетом Міністрів України. Міжповірочні інтервали законодавчо регульованих засобів вимірювальної техніки за категоріями встановлюються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері метрології та метрологічної діяльності.
Відповідно до Наказу Міністерства економічного розвитку і торгівлі України № 1747 від 13.10.16, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 01.11.16. за № 1417/29547 «Про затвердження міжповірочних інтервалів законодавчо регульованих засобів вимірювальної техніки, що перебувають в експлуатації, за категоріями» міжповірочний період для залізничних платформних ваг складає 1 рік.
Оскільки відповідно до копії технічного паспорту остання повірка цих ваг відбулася 15.10.2014, то проведення зважування 19.09.2015 вказаними вагами є правомірним.
Таким чином, зауваження відповідача щодо того, що 150-ти тонні електронно-тензометричні ваги не пройшли чергову повірку не відповідає дійсності, а тому судом відхиляється як безпідставне.
Відповідно до Роз'яснення Президії Вищого господарського Суду України від 29.09.2008 № 04-5/225 “Про внесення змін та доповнень до роз'яснення президії Вищого Господарського суду України від 29.05.2002 № 04-5/225 “Про деякі питання практики вирішення спорів, що виникають з перевезення вантажів” у п.3.15 встановлено: у застосуванні статті 118 Статуту слід мати на увазі, що штраф підлягає стягненню за самий факт допущення вантажовідправником зазначених у цій статті порушень, встановлених залізницею як на станції призначення або під час перевезення, так і на станції відправлення після пред'явлення вантажу до перевезення, незалежно від того, чи завдано залізниці у зв'язку з цим збитки.
Відповідно до ст. 24 Статуту вантажовідправники несуть відповідальність за всі наслідки неправильності, неточності або неповноти відомостей, зазначених ними у накладній.
Пунктом 5.5 Розділу 4 Правил перевезень вантажів встановлено, що якщо під час перевезення вантажу або на станції його призначення буде виявлене неправильне зазначення у накладній відомостей про масу, кількість місць вантажу, його назву, код та адресу, то з відправника стягується штраф згідно зі ст. 122 Статуту, а саме у розмірі п'ятикратної провізної плати за всю відстань перевезення.
Провізна плата згідно залізничної накладної №33393505 за вагон №68213966 становить 9996 грн. 00 коп. З її розміру позивачем у справі обґрунтовано визначений розмір штрафу за неправильне зазначення у залізничній накладній маси вантажу, що складає 49980 грн. 00 коп.
Під час попередніх розглядів справи відповідач просив суд зменшити розмір штрафу в зв'язку з надмірно великим його розміром у порівнянні із вартістю послуг перевезення, та відсутністю збитків залізниці, посилаючись на ч. 1 ст. 233 Господарського кодексу України.
В судовому засіданні 30.01.2018 представник відповідача просив не розглядати клопотання про зменшення розміру заявленого до стягнення штрафу, посилаючись на необґрунтованість позовних вимог. Вказане клопотання відповідача від 30.01.2018 зафіксоване за допомогою звукозаписувального технічного пристрою під час здійснення звукозапису судового процесу.
За таких обставин раніше заявлене клопотання відповідача про зменшення суми заявленого до стягнення штрафу судом не розглядається.
Суд також позбавлений права зменшувати штраф за власною ініціативою.
Аналогічну правову позицію викладено у постанові Верховного Суду від 12.02.2018 у справі №906/434/17.
У відповідності зі ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином, зокрема, відповідно до договору.
Із врахуванням викладеного вище суд приходить до висновку, що позов є обґрунтованим, підтвердженим обставинами справи, її матеріалами та підлягає задоволенню у повному обсязі з покладенням на відповідача судових витрат у справі на підставі положень п. 2 ч. 1 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України.
Керуючись статтями 129, 232, 236-241, 252 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд
1. Позов задовольнити у повному обсязі.
2. Стягнути з Державного підприємства "Чернігівське лісове господарство", вул.О. Молодчого, 18, м. Чернігів, 14013, код ЄДРПОУ 00993490, на користь Публічного акціонерного товариства "Українська залізниця", вул. Тверська, 5, м. Київ, 03680, в особі Регіональної філії "Придніпровська залізниця" Публічного акціонерного товариства "Українська залізниця, пр-т. ОСОБА_1, 108, м. Дніпропетровськ, 49602, код 40081237, штраф у розмірі 49980 грн. 00 коп., а також витрати зі сплати судового збору у розмірі 1378 грн. 00 коп., видати наказ позивачу після набрання рішенням законної сили.
В судовому засіданні 20.02.2018 оголошено вступну та резолютивну частини рішення суду.
3. Згідно зі ст. 241 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
4. Відповідно до ст. 256 Господарського процесуального кодексу України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження. Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 261 Господарського процесуального кодексу України.
Повний текст рішення підписаний 26.02.2018
Суддя М.О. Демидова
.