18 січня 2018 рокусправа № П/811/1394/17
Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд у складі колегії: головуючий суддя: Богданенка І.Ю.,
судді: Уханенка С.А. Дадим Ю.М. ,
за участю секретаря судового засідання: Сколишева О.О.,
за участю представників:
позивача: - Дьяченка А.А. (довіреність від 12 квітня 2017 року),
відповідача: - не з'явився,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпрі апеляційну скаргу керівника Головного управління ДФС у Кіровоградській області
на постанову Кіровоградського окружного адміністративного суду від 10 листопада 2017 року (ухвалену в м. Кропивницькому в порядку письмового провадження суддею Притулою К.М.)
у справі №П/811/1394/17
за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Галеонстрой"
до Головного управління ДФС у Кіровоградській області
про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,-
У серпні 2017 року товариство з обмеженою відповідальністю «Галеонстрой» звернулася у Кіровоградський окружний адміністративний суд з позовом до Головного управління ДФС у Кіровоградській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 28 квітня 2017 року №0000191401, яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість в розмірі 965093,00 грн., № 0000181401, яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток в розмірі 1023758,00 грн.
Постановою Кіровоградського окружного адміністративного суду від 10 листопада 2017 року адміністративний позов задоволено.
Визнано протиправними та скасовано податкові повідомлення-рішення Головного управління ДФС у Кіровоградській області від 28 квітня 2017 року №0000181401 та №0000191401.
Не погодившись з постановою суду першої інстанції, Головне управління ДФС у Кіровоградській області подало апеляційну скаргу, в якій посилаючись на незаконність та необґрунтованість судового рішення, просить скасувати оскаржувану постанову та прийняти нову, якою відмовити у задоволенні позовних вимог.
В обґрунтування апеляційної скарги відповідач зазначає, що проведеною перевіркою позивача з питань правильності нарахування податкових зобов'язань та податкового кредиту з податку на додану вартість по взаємовідносинах з контрагентами встановлено факти, які свідчать про безтоварність господарських операцій. Враховуючи те, що перевіркою встановлено нереальність проведених господарських відносин між позивачем та його контрагентами-постачальниками, але фактично встановлено наявність товару (гумова суміш), отриманого від інших осіб, то слід класифікувати отримані від контрагентів-постачальників товари, як безповоротну фінансову допомогу.
У судовому засіданні, представник позивача проти доводів апеляційної скарги Головного управління ДФС у Кіровоградській області заперечує та просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, постанову суду першої інстанції без змін.
Представник відповідача, будучи належним чином повідомлений про дату, час та місце розгляду справи, в судове засідання не з'явився, що, відповідно до частини 2 статті 313 Кодексу адміністративного судочинства України, не перешкоджає розгляду справи без його участі.
Перевіривши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, оцінивши доводи апеляційної скарги та правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню виходячи із наступного.
Як встановлено судами першої та апеляційної інстанцій, підтверджується матеріалами справи та не заперечується сторонами, Головним управлінням ДФС у Кіровоградській області, на підставі пункту 74.3 статті 74, підпункту 75.1.2 пункту 75.1 статті 75, підпункту 78.1.4 пункту 78.1 статті 78, пункту 82.2 статті 82 Податкового кодексу України, проведено документальну позапланову виїзну перевірку товариства з обмеженою відповідальністю «Галеонстрой» з питань правильності нарахування податкових зобов'язань та податкового кредиту з податку на додану вартість по взаємовідносинах з товариством з обмеженою відповідальністю «Брокер Хаус» за лютий-березень 2016 року, що відображені в податкових деклараціях з податку на додану вартість за лютий-березень 2016 року, товариством з обмеженою відповідальністю «Інвест Паверфул» за березень 2016 року, що відображено в податковій декларації з податку на додану вартість за березень 2016 року, товариством з обмеженою відповідальністю «Квант Старт» за квітень 2016 року, що відображено в податковій декларації з податку на додану вартість за квітень 2016 року, товариством з обмеженою відповідальністю «Тек-Еталон Груп» за жовтень 2015 року, що відображено в податковій декларації з податку на додану вартість за жовтень 2015 року, товариством з обмеженою відповідальністю «Рексус» за вересень 2016 року, що відображено в податковій декларації з податку на додану вартість за вересень 2016 року, та з питань правильності нарахування податку на прибуток при відображенні обсягів зазначених взаємовідносин в деклараціях з податку на прибуток за 2015-2016 роки, за результатами якої складено акт від 07 квітня 2017 року №122/11-28-14-00/37097048 (т. 1 а.с. 16-59).
Перевіркою встановлено порушення пунктів 198.1, 198.2, 198.3, 198.6 статті 198, пункту 200.1 статті 200 Податкового кодексу України, а саме занижено суму податку на додану вартість в розмірі 643395,00 грн.; підпункту 134.1.1 пункту 134.1 статті 134 Податкового кодексу України, внаслідок чого занижено фінансовий результат до оподаткування, що призвело до заниження податку на прибуток в розмірі 694865,00 грн.
На підставі акту перевірки, Головним управлінням ДФС у Кіровоградській області прийнято податкові повідомлення-рішення 28 квітня 2017 року №0000191401, яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість в розмірі 965093,00 грн., в тому числі 643395,00 грн. за основним платежем та 321698,00 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями, №0000181401, яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток в розмірі 1023758,00 грн., в тому числі 694865,00 грн. за основним платежем та 328893,00 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями (т. 1 а.с. 60, 62).
Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що податковим органом не доведено факту нікчемності правочинів укладених між товариством з обмеженою відповідальністю «Галеонстрой» та його контрагентами. Також зазначено, що у позивача наявні первинні документи, які підтверджують реальність здійснення господарських операцій.
Суд апеляційної інстанції не погоджується з позицією суду першої інстанції виходячи з наступного.
Відповідно до підпункту 134.1.1 пункту 134.1 статті 134 Податкового кодексу України (в редакції, чинній на час виникнення правовідносин) об'єктом оподаткування податком на прибуток підприємств, зокрема є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом коригування (збільшення або зменшення) фінансового результату до оподаткування (прибутку або збитку), визначеного у фінансовій звітності підприємства відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності, на різниці, які виникають відповідно до положень цього розділу.
Згідно з пунктом 135.1 статті 135 Податкового кодексу України базою оподаткування є грошове вираження об'єкту оподаткування, визначеного згідно із статтею 134 цього Кодексу з урахуванням положень цього Кодексу.
Відповідно до пункту 44.1 статті 44 Податкового кодексу України для цілей оподаткування платники податку зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням та сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності на підставі даних, не підтверджених документами, визначеними першим абзацом цього пункту.
Відповідно до пункту 198.1 статті 198 Податкового кодексу України, до податкового кредиту відносяться суми податку, сплачені/нараховані у разі здійснення операцій, зокрема з: придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.
Пунктом 198.2 статті 198 Податкового кодексу України передбачено, що датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.
Згідно з пунктом 198.3 статті 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається, виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.
При цьому, пунктом 198.6 статті 198 Податкового кодексу України передбачено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу. У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.
Тобто, необхідною умовою для віднесення сплачених у ціні товарів (послуг) сум податку на додану вартість до податкового кредиту є факт придбання товарів та послуг із метою їх використання в господарській діяльності, який має бути фактично здійсненим і підтвердженим належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків.
Згідно зі статтею 3 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» метою ведення бухгалтерського обліку і складання фінансової звітності є надання користувачам для прийняття рішень повної, правдивої та неупередженої інформації про фінансове становище, результати діяльності та рух грошових коштів підприємства.
Бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.
Відповідно до статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.
Таким чином, відображення господарської операції у податковому обліку повинно здійснюватись відповідно до її реального економічного змісту на підставі первинних документів бухгалтерського обліку.
Отже, будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів для цілей ведення податкового обліку лише в разі фактичного здійснення господарської операції.
Необхідність підтвердження господарських операцій первинними документами визначена підпунктом 1.2 пункту 1, підпункту 2.1 пункту 2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24 травня 1995 року №88 (далі - Положення) - первинні документи - це письмові свідоцтва, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозоли адміністрації на їх проведення.
Згідно з підпунктом 2.4 пункту 2 Положення, первинні документи (на паперових і машинозчитуваних носіях інформації) для надання їм юридичної сили і доказовості повинні мати такі обов'язкові реквізити: назва підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), код форми, дата і місце складання, зміст господарської операції та її вимірники (у натуральному і вартісному виразі), посади, прізвища і підписи осіб, відповідальних за дозвіл та здійснення господарської операції і складання первинного документа.
Відповідно до підпунктів 2.15 та 2.16 пункту 2 Положення забороняється приймати до виконання первинні документи на операції, що суперечать законодавчим та нормативним актам.
Таким чином, первинні документи, які складені суб'єктами господарської діяльності на операції, що суперечать законодавчим і нормативним актам, та такі що не відповідають сутності і не несуть доказовості відносно змісту здійсненної операції не є документами, які можуть бути підставою для відображення в облікових регістрах господарського та податкового обліку.
Отже, будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки, тощо) мають силу первинних документів лише у разі фактичного здійснення господарської операції.
Якщо ж фактично здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх оформлених реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством.
З урахуванням викладеного, для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції.
З матеріалів справи вбачається, що у перевіряємий період товариство з обмеженою відповідальністю «Галеонстрой» мало взаємовідносини з товариством з обмеженою відповідальністю «Тек-Еталон Груп» на підставі договору поставки від 16 жовтня 2015 року, з постачання гумової суміші ІРП 1348. На підтвердження виконання умов договору позивачем надано рахунок на оплату, видаткові та податкові накладні, відомість по рахунку 631 (т.1 а.с. 64-67, 161-163).
Також, між позивачем та товариством з обмеженою відповідальністю «Брокер Хаус» укладено договір поставки від 01 лютого 2016 року №01/02-16, за умовами якого контрагентом поставлено товар (гумова суміш 1348К). На підтвердження виконання умов договору позивачем надано рахунки на оплату, видаткові та податкові накладні, товарно-транспортні накладні, відомість по рахунку 631 (т.1 а.с. 68-94, 164-175).
Між товариством з обмеженою відповідальністю «Галеонстрой» та товариством з обмеженою відповідальністю «Інвест Паверфул» укладено договір поставки від 25 березня 2016 року №25/03-16 з постачання гумової суміші 1348К. На підтвердження виконання умов яких позивачем надано видаткові та податкові накладні, акти виконаних робіт на суму 1046958,00 грн. На підтвердження виконання умов договору позивачем надано рахунки на оплату, видаткові та податкові накладні, товарно-транспортні накладні, відомість по рахунку 631 (т.1 а.с. 95-105, 176-179).
Товариством з обмеженою відповідальністю «Квант Старт» укладено з позивачем договір поставки від 25 квітня 2016 року №25/04-16 на постачання гумової суміші 1348К. На підтвердження виконання умов договору позивачем надано рахунки на оплату, видаткові та податкові накладні, товарно-транспортні накладні, відомість по рахунку 631 (т.1 а.с. 106-112, 180-181).
Також між позивачем та товариством з обмеженою відповідальністю «Рексус» укладено договір поставки від 26 вересня 2016 року №26/09-16 з постачання гумової суміші 1348К. На підтвердження виконання умов договору позивачем надано рахунки на оплату, видаткові та податкові накладні, товарно-транспортні накладні, відомість по рахунку 631 (т.1 а.с. 113-119, 182-183).
Оплата за отриманий товар позивачем проводилася шляхом безготівкового розрахунку, що підтверджується банківськими виписками по рахунку позивача (т.1 а.с. 184-196). Придбана позивачем гумова суміш оприбуткована на складі та використана позивачем у власній господарській діяльності шляхом її переробки та подальшої реалізації готової продукції (т.1 а.с. 197-243).
При цьому, як відображено в акті перевірки, позивачем не надано до перевірки товарно-транспортні накладні або надані з внесенням не повних відомостей, а саме: не зазначено повну адресу, за якою відбувалося навантаження та розвантаження товару, що, враховуючи специфіку та обсяги постачання, є підставою вважати, що операції з постачання гумової суміші від контрагентів не мали реального характеру.
Суд апеляційної інстанції погоджується з таким висновком контролюючого органу та зазначає, що обов'язок підтвердити правомірність та обґрунтованість сформованого податкового кредиту належними документами первинного обліку покладається на платника-покупця товарів (робіт, послуг), тому що саме він є суб'єктом, який здійснює дії, що підлягають перерахуванню до бюджету на суму податкового кредиту, визначеного постачальником.
Пунктом 1 Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 14 жовтня 1997 року №363, (далі - Правила №363) встановлено, що товарно-транспортна накладна - єдиний для всіх учасників транспортного процесу юридичний документ, що призначений для списання товарно-матеріальних цінностей, обліку на шляху їх переміщення, оприбуткування, складського, оперативного та бухгалтерського обліку, а також для розрахунків за перевезення вантажу та обліку виконаної роботи.
Згідно з пунктом 11.4 Правил, товарно-транспортну накладну на перевезення вантажів автомобільним транспортом Замовник (вантажовідправник) повинен виписувати в кількості не менше чотирьох екземплярів. Замовник (вантажовідправник) засвідчує всі екземпляри товарно-транспортної накладної підписом і при необхідності печаткою (штампом).
Пунктом 11.6 Правил передбачено, що перший екземпляр товарно-транспортної накладної залишається у Замовника (вантажовідправника), другий - передається водієм (експедитором) вантажоодержувачу, третій і четвертий екземпляри, засвідчені підписом вантажоодержувача (у разі потреби й печаткою або штампом), передається Перевізнику.
Отже, у разі здійснення самостійної доставки товару контрагентами у позивача повинен бути залишений екземпляр товарно-транспортної накладної.
Податковому органу під час проведення перевірки, а також під час судового розгляду справи документи, які підтверджують факт транспортування товару позивачу від постачальників, не надано.
Також, згідно з актом перевірки, Соломянським районним судом м. Києва 24 травня 2016 року у справі №760/5928/16-к винесено вирок та особу притягнуто до кримінальної відповідальності за вчинення кримінальних правопорушень передбачених частинами 1 та 2 статті 205-1 Кримінального кодексу України за фактом фіктивної реєстрації, зокрема, товариства з обмеженою відповідальністю «Інвест Паверфул».
Крім того, під час досудового розслідування допитано директора та засновника товариства з обмеженою відповідальністю «Інвест Паверфул» ОСОБА_2, на якого у 2016 році перереєстровано юридичну особу, який повідомив, що ніякого відношення до перереєстрації та діяльності підприємства не має.
У постанові Верховного Суду України від 12 квітня 2016 року (провадження № 21-3270а15) міститься правовий висновок, відповідно до якого податкові накладні, які стали підставою для формування податкового кредиту, виписані від імені осіб, які заперечують свою участь у створенні та діяльності контрагентів платника податків, зокрема й у підписанні будь-яких первинних документів, не можуть вважатися належно оформленими та підписаними повноважними особами звітними документами, які посвідчують факт придбання товарів, робіт чи послуг, а тому віднесення відображених у них сум податку на додану вартість до податкового кредиту є безпідставним (аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду України від 5 березня 2012 року (провадження № 21-421а11).
Судом апеляційної інстанції також встановлено, що при проведенні перевірки податковим органом використана податкова інформація відповідно до підпункту 83.1.2 пункту 83.1 статті 83 Податкового кодексу України, яка отримана на підставі статей 72,73 Податкового кодексу України.
Пунктом 61.1 статті 61 Податкового кодексу України визначено, що податковий контроль - це система заходів, що вживаються контролюючими органами з метою контролю правильності нарахування, повноти і своєчасності сплати податків і зборів, а також дотримання законодавства з питань регулювання обігу готівки, проведення розрахункових та касових операцій, патентування, ліцензування та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи.
Способом здійснення такого контролю є, зокрема, інформаційно-аналітичне забезпечення діяльності контролюючих органів (підпункт 62.1.2 пункту 62.1 статті 62 Податкового кодексу України ).
Відповідно до статті 71 Податкового кодексу України інформаційно-аналітичне забезпечення діяльності контролюючих органів - це комплекс заходів щодо збору, опрацювання та використання інформації, необхідної для виконання покладених на контролюючі органи функцій.
Статтею 74 Податкового кодексу України встановлено, що податкова інформація, зібрана відповідно до цього Кодексу, може зберігатися та опрацьовуватися в інформаційних базах контролюючих органів або безпосередньо посадовими (службовими) особами контролюючих органів. Перелік інформаційних баз, а також форми і методи опрацювання інформації визначаються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику. Зібрана податкова інформація та результати її опрацювання використовуються для виконання покладених на контролюючі органи функцій та завдань.
Отже, можливість використання відповідачем інформаційних баз даних прямо передбачене Податковим кодексом України.
Так, в акті перевірки зазначено, що у контрагентів позивача: товариства з обмеженою відповідальністю «Брокер Хаус», товариства з обмеженою відповідальністю «Інвест Паверфул», товариства з обмеженою відповідальністю «Квант Старт», товариства з обмеженою відповідальністю «Тек-Еталон Груп» та товариства з обмеженою відповідальністю «Рексус», відсутній рух коштів, зобов'язань чи власного капіталу у процесі здійснення господарської діяльності, відсутні необхідні трудові ресурси, основні фонди, транспортні засоби, виробничі потужності, а також відсутні джерела походження придбаного товару, відображеного як реалізованого контрагенту-покупцю товариству з обмеженою відповідальністю «Галеонстрой».
До таких висновків контролюючий орган дійшов з огляду на наступне.
При дослідженні реальності здійснення господарських операції між товариством з обмеженою відповідальністю «Тек-Еталон Груп» та позивачем встановлено, що основним видом діяльності є неспеціалізована оптова торгівля, згідно звіту за формою 1-ДФ за 4 квартал 2015 року кількість працівників склала 6 осіб. При цьому, фінансовий звіт за формами 1м, 2м за 2015 рік до контролюючого органу не подано, що свідчить про відсутність на підприємстві основних фондів, виробничих потужностей, які необхідні для вчинення господарських операцій. З аналізу Єдиного реєстру податкових накладних не встановлено зареєстровані податкові накладні за жовтень 2015 року та у попередніх періодах на придбання товариством з обмеженою відповідальністю «Тек-Еталон Груп» гумової суміші ІРП 1348, реалізованої по ланцюгу постачання позивачу. Разом з тим, встановлено зареєстровані податкові накладні на придбання іншого товару, зокрема тюль з текстильного синтетичного матеріалу, з ниток 100 % поліестера, з малюнком, для виготовлення, білизна кухонна з махрових тканин, виноград свіжий, столовий, плоди граната свіжого, форми для випікання металеві з алюмінію тощо.
Досліджуючи здійснення господарських операції між товариством з обмеженою відповідальністю «Брокер Хаус» та позивачем встановлено, що основним видом діяльності є діяльність посередників у торгівлі товарами широкого асортименту, звіт за формою 1-ДФ за 1 квартал 2016 року до контролюючого органу не подано, що свідчить про відсутність трудових ресурсів, необхідних для ведення фінансово-господарської діяльності суб'єкта господарювання. Декларацію з податку на прибуток підприємств з додатками до неї за 2016 рік, фінансовий звіт за формами 1м, 2м за 2016 рік до контролюючого органу не подано, що свідчить про відсутність фінансово-господарської діяльності, основних фондів, виробничих потужностей, які необхідні для вчинення господарських операцій. Остання звітність подана за березень 2016 року, свідоцтво платника податку на додану вартість анульовано 01 вересня 2016 року по причині 41 - ліквідація за власним бажанням. З аналізу наявної інформації, даних Єдиного реєстру податкових накладних та враховуючи те, що для здійснення операцій із своєрідними фізичними властивостями товару та значним обсягом придбаного та реалізованого товару, підприємство потребує значного обсягу трудових витрат, особистої участі персоналу з наявністю спеціальних знань, а також зважаючи на те, що залучення сторонніх осіб для виконання взятих на себе зобов'язань за даними Єдиного реєстру податкових накладних не придбавалися та за відсутності основних засобів, встановлено, що товариством з обмеженою відповідальністю «Брокер Хаус» задекларовано у податковій звітності господарські операції з реалізації гумової суміші 1348К на адресу позивача, реальність яких неможливо підтвердити. Крім того, не встановлено зареєстровані податкові накладні за лютий-березень 2016 року та у попередніх періодах на придбання товариством з обмеженою відповідальністю «Брокер Хаус» гумової суміші 1348К, реалізованої по ланцюгу постачання позивачу.
Щодо здійснення господарських операції між товариством з обмеженою відповідальністю «Інвест Паверфул» та позивачем. Основним видом діяльності є будівництво житлових і нежитлових будівель, звіт за формою 1-ДФ за 1 квартал 2016 року до контролюючого органу не подано, що свідчить про відсутність трудових ресурсів, необхідних для ведення фінансово-господарської діяльності суб'єкта господарювання. Декларацію з податку на прибуток підприємств з додатками до неї за 2016 рік, фінансовий звіт за формами 1м, 2м за 2016 рік до контролюючого органу не подано, що свідчить про відсутність фінансово-господарської діяльності, основних фондів, виробничих потужностей, які необхідні для вчинення господарських операцій. Остання звітність подана за березень 2016 року, свідоцтво платника податку на додану вартість анульовано 01 вересня 2016 року по причині 41 - ліквідація за власним бажанням. З аналізу наявної інформації, даних Єдиного реєстру податкових накладних та враховуючи те, що для здійснення операцій із своєрідними фізичними властивостями товару та значним обсягом придбаного та реалізованого товару, підприємство потребує значного обсягу трудових витрат, особистої участі персоналу з наявністю спеціальних знань, а також зважаючи на те, що залучення сторонніх осіб для виконання взятих на себе зобов'язань за даними Єдиного реєстру податкових накладних не придбавалися та за відсутності основних засобів, встановлено, що товариством з обмеженою відповідальністю «Інвест Паверфул» задекларовано у податковій звітності господарські операції з реалізації гумової суміші 1348К на адресу позивача, реальність яких неможливо підтвердити. Крім того, не встановлено зареєстровані податкові накладні за березень 2016 року та у попередніх періодах на придбання товариством з обмеженою відповідальністю «Інвест Паверфул» гумової суміші 1348К, реалізованої по ланцюгу постачання позивачу.
При дослідженні реальності здійснення господарських операції між товариством з обмеженою відповідальністю «Квант Старт» та позивачем встановлено, що основним видом діяльності є будівництво житлових і нежитлових будівель, звіт за формою 1-ДФ за 2 квартал 2016 року до контролюючого органу не подано, що свідчить про відсутність трудових ресурсів, необхідних для ведення фінансово-господарської діяльності суб'єкта господарювання. При цьому зазначено, що керівник та бухгалтер підприємства, в одній особі, є також директором/засновником та головним бухгалтером ще 8 підприємств, зареєстрованих за різними адресами. Фінансовий звіт за формами 1м, 2м за 2016 рік до контролюючого органу не подано, що свідчить про відсутність фінансово-господарської діяльності, основних фондів, виробничих потужностей, які необхідні для вчинення господарських операцій. Остання звітність подана за червень 2016 року. З аналізу наявної інформації, даних Єдиного реєстру податкових накладних та враховуючи те, що для здійснення операцій із своєрідними фізичними властивостями товару та значним обсягом придбаного та реалізованого товару, підприємство потребує значного обсягу трудових витрат, особистої участі персоналу з наявністю спеціальних знань, а також зважаючи на те, що залучення сторонніх осіб для виконання взятих на себе зобов'язань за даними Єдиного реєстру податкових накладних не придбавалися та за відсутності основних засобів, встановлено, що товариством з обмеженою відповідальністю «Квант Старт» задекларовано у податковій звітності господарські операції з реалізації гумової суміші 1348К на адресу позивача, реальність яких неможливо підтвердити. Крім того, не встановлено зареєстровані податкові накладні за квітень 2016 року та у попередніх періодах на придбання товариством з обмеженою відповідальністю «Квант Старт» гумової суміші 1348К, реалізованої по ланцюгу постачання позивачу.
Досліджуючи здійснення господарських операції між товариством з обмеженою відповідальністю «Рексус» та позивачем встановлено, що основним видом діяльності є діяльність посередників у торгівлі товарами широкого асортименту. Згідно звіту за формою 1-ДФ за 3 квартал 2016 року кількість працівників склала 2 особи. Декларацію з податку на прибуток підприємств з додатками до неї за 2016 рік, фінансовий звіт за формами 1м, 2м за 2016 рік до контролюючого органу не подано, що свідчить про відсутність фінансово-господарської діяльності, основних фондів, виробничих потужностей, які необхідні для вчинення господарських операцій. З аналізу наявної інформації, даних Єдиного реєстру податкових накладних та враховуючи те, що для здійснення операцій із своєрідними фізичними властивостями товару та значним обсягом придбаного та реалізованого товару, підприємство потребує значного обсягу трудових витрат, особистої участі персоналу з наявністю спеціальних знань, а також зважаючи на те, що залучення сторонніх осіб для виконання взятих на себе зобов'язань за даними Єдиного реєстру податкових накладних не придбавалися та за відсутності основних засобів, встановлено, що товариством з обмеженою відповідальністю «Рексус» задекларовано у податковій звітності господарські операції з реалізації гумової суміші 1348К на адресу позивача, реальність яких неможливо підтвердити. Крім того, не встановлено зареєстровані податкові накладні за вересень 2016 року та у попередніх періодах на придбання товариством з обмеженою відповідальністю «Рексус» гумової суміші 1348К, реалізованої по ланцюгу постачання позивачу.
Отже, суд апеляційної інстанції погоджується з доводами відповідача, оскільки контрагенти-постачальники позивача не є виробниками товару, а також не мають як виробничих потужностей так і необхідних умов для зберігання товару та здійснення його перевезення, то паперові носії, надані під час перевірки, за формою первинних документів та наведені в них відомості не відповідають фактичним обставинам (поставкам).
При цьому, сам факт перерахування платником податків коштів контрагентам за відсутності реального постачання останніми товарів/послуг не може свідчити про фактичне здійснення господарської операції.
Таким чином, контролюючий орган, за результатами проведеної перевірки, дійшов вірного висновку, що надані до перевірки первинні та бухгалтерські документи за період за жовтень 2015 року, лютий-квітень та вересень 2016 року не можуть бути підтвердженням факту поставки гумової суміші на виконання умов договорів, укладених між позивачем з товариством з обмеженою відповідальністю «Брокер Хаус», товариством з обмеженою відповідальністю «Інвест Паверфул», товариством з обмеженою відповідальністю «Квант Старт», товариством з обмеженою відповідальністю «Тек-Еталон Груп» та товариством з обмеженою відповідальністю «Рексус».
З урахуванням викладеного та фактичних обставини справи, суд апеляційної інстанції доходить висновку, що оскаржувані податкові повідомлення-рішення прийняті на підставі, у межах повноважень, у спосіб, що передбачені законодавством України та з урахуванням обставин, необхідних для прийняття рішень, а позовні вимоги є необґрунтованими.
Таким чином, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про те, що судом першої інстанції ухвалено рішення при неповному з'ясуванні обставин справи, що призвело до неправильного вирішення справи, з порушенням норм матеріального права, що є підставою для скасування постанови суду з прийняттям нової постанови про відмову у задоволенні позову.
У відповідності до положень статті 139 Кодексу адміністративного суду України, судові витрати у вигляді сплати судового збору за подання апеляційної скарги відповідачу-суб'єкту владних повноважень не відшкодовуються.
Керуючись статтями 310, 315, 317, 321, 322, 325 Кодексу адміністративного судочинства України,-
Апеляційну скаргу Головного управління ДФС у Кіровоградській області - задовольнити.
Постанову Кіровоградського окружного адміністративного суду від 10 листопада 2017 року - скасувати.
Відмовити у задоволенні позовних вимог.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття, та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення до Верховного Суду.
Постанова в повному обсязі складена 23 лютого 2018 року.
Головуючий суддя І.Ю. Богданенко
суддя С.А. Уханенко
суддя Ю.М. Дадим