м. Вінниця
12 лютого 2018 р. Справа № 802/40/18-а
Вінницький окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді: Крапівницької Н.Л.,
розглянувши в письмовому провадженні в м. Вінниці в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу
за позовом головного управління ДФС у Вінницькій області
до фізичної особи-підприємця ОСОБА_1
про стягнення податкового боргу в сумі 5120 гривень,
До Вінницького окружного адміністративного суду звернулось головне управління ДФС у Вінницькій області з адміністративним позовом до фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 про стягнення податкового боргу.
Позовні вимоги мотивовані тим, що внаслідок порушення податкового законодавства щодо сплати податків та зборів у встановлені законом строки відповідач має заборгованість перед бюджетом. Зокрема, борг по єдиному податку у сумі 5120,00 грн. Наведені обставини слугували підставою для звернення до суду з даним адміністративним позовом.
Ухвалою від 12.01.2018 року відкрито провадження у даній адміністративній справі та призначено до розгляду.
Представник позивача в судове засідання не з'явився, однак через відділ прийому суду подав клопотання про розгляд справи в письмовому провадженні, та зазначив, що позовні вимоги підтримує в повному обсязі.
Відповідач в судове засідання не з'явився, хоча судом було здійснено усіх необхідних заходів з метою належного повідомлення останнього про дату, час та місце розгляду справи. На адресу відповідача направлено рекомендоване поштове відправлення, яке відповідно до витягу з поштового реєстру не вручене під час доставки. За таких обставин, суд вважає, що відповідач відповідно до ч. 11 ст. 126 Кодексу адміністративного судочинства України належним чином повідомлений про час та місце розгляду справи.
Позиція відповідача щодо позову суду не відома, оскільки останній не використав свого права на подання відзиву.
З урахуванням викладеного, керуючись положеннями частини 3 статті 194 та частини 9 статті 205 КАС України, на думку суду, наявні підстави для розгляду справи в порядку письмового провадження.
Визначаючись щодо заявлених позовних вимог, суд виходив із наступного.
Відповідач є платником єдиного податку 2 групи платників єдиного податку за видами діяльності: роздрібна торгівля одягом у спеціалізованих магазинах.
Нарахування авансових внесків для платників єдиного податку другої групи здійснюється на підстав заяви такого платника єдиного податку щодо розміру обраної ставки єдиного податку.
Так, відповідно до заяви про застосування спрощеної системи оподаткування від 15.12.2015 року відповідачем обрана ставка єдиного податку 20 відсотків до розміру мінімальної заробітної плати.
Згідно матеріалів справи установлено, що у відповідності до облікової картки платника податків за фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 рахується податковий борг у сумі 5120,00 грн., з яких 5120,00 грн. - основного платежу, 00,00 грн. - штрафної санкції (за лютий - вересень 2017 року у розмірі 640 грн.).
Позивачем була винесена податкова вимога №457-17 від 04.05.2017 року, яка направлена на адресу відповідача. Проте, визначені зобов'язання відповідачем в повному обсязі сплачено не було, а сума заборгованості перед бюджетом становить 5120,00 грн.
Визначаючись щодо позовних вимог, суд виходить з наступного.
Стаття 67 Конституції України визначає, що кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.
Обов'язок сплати податків платником передбачений підпунктом 16.1.4 пункту 16.1 статті 16 Податкового кодексу України (далі - ПК України), відповідно до якого, платник податків зобов'язаний сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених цим Кодексом та законами з питань митної справи.
Грошове зобов'язання платника податків, відповідно до підпункту 14.1.39 пункту 14.1 статті 14 України - сума коштів, яку платник податків повинен сплатити до відповідного бюджету як податкове зобов'язання та/або штрафну (фінансову) санкцію, що справляється з платника податків у зв'язку з порушенням ним вимог податкового законодавства та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, а також санкції за порушення законодавства у сфері зовнішньоекономічної діяльності.
В свою чергу, податкове зобов'язання - сума коштів, яку платник податків, у тому числі податковий агент, повинен сплатити до відповідного бюджету як податок або збір на підставі, в порядку та строки, визначені податковим законодавством (у тому числі сума коштів, визначена платником податків у податковому векселі та не сплачена в установлений законом строк) (пп.14.1.156 п.14.1.ст.14 ПК України ).
Відповідно до підпункту 14.1.175 пункту 14.1. статті 14 ПК України, податковий борг - сума узгодженого грошового зобов'язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), але не сплаченого платником податків у встановлений цим Кодексом строк, а також пеня, нарахована на суму такого грошового зобов'язання.
Згідно пункту 59.1 статті 59 ПК України, у разі коли платник податків не сплачує узгодженої суми грошового зобов'язання в установлені законодавством строки, контролюючий орган надсилає (вручає) йому податкову вимогу в порядку, визначеному для надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення.
Податкова вимога надсилається (вручається) також платникам податків, які самостійно подали податкові декларації, але не погасили суми податкових зобов'язань у встановлені цим Кодексом строки, без попереднього надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення. (п. 59.4 ПК України).
Враховуючи те, що відповідачем не надано доказів, які б свідчили про відкликання вказаних податкових вимог в передбаченому ст. 60 Податкового кодексу України порядку, погашенню підлягає вся сума податкового боргу відповідача.
Статтею 20 Податкового кодексу України встановлено, що органи державної податкової служби мають право застосовувати до платників податків фінансові (штрафні) санкції, стягувати до бюджетів та державних цільових фондів суми грошових зобов'язань та/або податкового боргу, звертатися до суду щодо стягнення коштів платника податків.
За таких обставин суд доходить висновку про наявність у податкового органу права на стягнення податкового боргу за цим позовом.
З урахуванням викладеного, оцінивши надані позивачем докази, суд дійшов висновку, що вимоги позивача обґрунтовані, відповідають обставинам справи та наявним матеріалам, у зв'язку з чим позов підлягає задоволенню відповідно до чинного законодавства та у межах заявлених вимог.
Враховуючи вимоги ч. 2 ст. 139 КАС України судові витрати у цій справі стягненню з відповідача не підлягають.
Керуючись ст.ст. 73, 74, 75, 76, 77, 90, 94, 139, 241, 245, 246, 250, 255, 295 КАС України, суд -
Позов головного управління Державної фіскальної служби у Вінницькій області (вул. Хмельницьке шосе, 7, м. Вінниця, 21100, код ЄДРПОУ 39402165) задовольнити.
Стягнути з фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (вул. Чапаєва, 24, с. Мовчани, Жмеринський район, Вінницька область, 23154, ідентифікаційний код НОМЕР_1) податковий борг в сумі 5120 грн. (п'ять тисяч сто двадцять гривень) з рахунку платника податків у банках.
Рішення суду першої інстанції набирає законної сили в порядку, визначеному ст. 255 КАС України.
Відповідно до ст. 295 КАС України, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Копію рішення у повному обсязі сторони можуть одержати: (16.02.18)
Суддя підпис ОСОБА_2
Копія вірна Суддя:
Секретар: