Ухвала
Іменем України
22 лютого 2018 р.
м. Київ
Справа № 133/23102/15-к
Провадження № 51-1338 ск 18
Верховний Суд колегією суддів Другої судової палати Касаційного кримінального суду у складі:
головуючого - ОСОБА_1 ,
суддів: ОСОБА_2 , ОСОБА_3
розглянув касаційну скаргу засудженого ОСОБА_4 на вирок Козятинського міськрайонного суду Вінницької області від 06 червня 2017 рокута ухвалу Апеляційного суду Вінницької області від 03 листопада 2017 року у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань № 12015020170000436 за обвинуваченням
ОСОБА_4 , громадянина України, ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Козятина Вінницької області, проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , раніше неодноразово судимого, в останнє 01 березня 2010 року за ч. 3 ст. 185 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк 3 роки 6 місяців, звільненого 11 грудня 2012 року умовно-достроково на 1 рік 2 місяці,
у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 5 ст. 185, ч. 2 ст. 309 КК України.
Вироком Козятинського міськрайонного суду Вінницької області від 06 червня 2017 року ОСОБА_4 засуджено за ч.5 ст. 185 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк 9 років із конфіскацією майна; за ч.2 ст. 309 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк 3 роки.
На підставі ч. 1 ст. 70 КК України шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим ОСОБА_4 остаточно призначено покарання у виді позбавлення волі на строк 9 років із конфіскацією майна.
Вирішено питання процесуальних витрат та речових доказів.
Ухвалою Апеляційного суду Вінницької області від 03 листопада 2017 року вирок місцевого суду залишено без зміни.
За вироком суду ОСОБА_4 визнано винуватим і засуджено за вчинення злочинів за таких обставин.
21 липня 2015 року, приблизно о 10.00 год., ОСОБА_4 незаконно проник у будинок ОСОБА_5 , який знаходиться по АДРЕСА_2 , звідки таємно повторно викрав майно на загальну суму 511018,74 грн.
25 липня 2015 року ОСОБА_4 , перебуваючи на горищі господарської прибудови, яка належить ОСОБА_6 , за адресою: АДРЕСА_3 , маючи умисел на незаконне придбання наркотичних засобів повторно, виявив тканинний мішок з стеблами маку, подрібнив їх за допомогою власної фізичної сили та цей особливо небезпечний наркотичний засіб, обіг якого заборонено, - макову соломку, масою в перерахунку на суху речовину 390,78 г, залишив зберігати в даній прибудові для своїх потреб без мети збуту.
У касаційній скарзі засуджений зазначає вимогу про скасування судових рішень і призначення нового провадження в суді першої інстанції. На обґрунтування своїх вимог посилається на неповноту та однобічність судового розгляду, що на його думку, потягло неправильне застосування ч. 5 ст. 185, ч. 2 ст. 309 КК України. Вказує на невідповідність призначеного йому покарання тяжкості злочинів та даним про його особу. Наголошує на неправильності застосування ст. 59 КК України при вирішенні питання про конфіскацію транспортного засобу та ноутбука. Вважає, що ухвала апеляційного суд не відповідає вимогам статей 370, 404, 419 КПК України.
Перевіривши доводи касаційної скарги та додані до неї копії судових рішень, колегія суддів вважає, що у відкритті касаційного провадження необхідно відмовити на таких підставах.
Відповідно до вимог п.2 ч. 2 ст. 428 КПК України суд касаційної інстанції постановляє ухвалу про відмову у відкритті касаційного провадження, якщо з касаційної скарги, наданих до неї судових рішень та інших документів убачається, що підстав для задоволення скарги немає.
Так, відповідно до ч. 1 ст. 433 КПК України суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин і не має права досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в оскарженому судовому рішенні, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.
Згідно зі ст. 438 КПК України підставами для скасування або зміни судових рішень можуть бути лише істотне порушення кримінального процесуального закону, неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність, невідповідність призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення та особі засудженого. При вирішенні питання про наявність яких суд касаційної інстанції має керуватися статтями 412 - 414 КПК України.
Неповнота судового розгляду, невідповідність висновків суду фактичним обставинам провадження, про які по суті йдеться у касаційній скарзі, відповідно до ст. 438 КПК України не є підставою для скасування або зміни судових рішень судом касаційної інстанції.
З огляду на це, суд касаційної інстанції при перевірці судових рішень виходить із фактичних обставин встановлених судом.
У касаційній скарзі ОСОБА_4 не заперечує, що він викрадав зазначене у вироку майно ОСОБА_5 та знайшовши макову соломку на горищі у прибудові на території домоволодіння ОСОБА_6 перетер її та залишив зберігати для власних потреб.
Із копій судових рішень вбачається, що суд при вирішенні питання про винуватість ОСОБА_4 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 5 ст. 185 ,ч. 2 ст. 309 КК України, керуючись вимогами ст. 94 КПК України, дослідив обставини кримінального провадження, дав належну оцінку доказам, наявним у провадженні, виходячи із засад їх допустимості, достатності, достовірності та належності.
Та обставина, що в певних процесуальних документах, наявних у матеріалах провадження, було вказано, що у ОСОБА_5 викрадено майно на суму 616864, 23 грн, а суд визнав доведеним винуватість ОСОБА_4 у викраденні майна на суму 511018, 74 грн, не свідчить про неправильність застосування судом закону України про кримінальну відповідальність за ч. 5 ст. 185 КК України.
При цьому те, що ОСОБА_4 залишив зберігати на горищі прибудови, належної ОСОБА_6 , придбаний і виготовлений шляхом перетирання наркотичний засіб - макову соломку не виключає в його діях наявності складу злочину, передбаченого ч. 2 ст. 309 КК України.
При цьому як видно із ухвали суду апеляційної інстанції, яка відповідає вимогам ст. 419 КПК України, судом було перевірено та визнано безпідставними твердження сторони захисту про неправильне застосування ч. 5 ст. 185, ч. 2 ст. 309 КК України при кваліфікації дій ОСОБА_4 , оскільки це не відповідає фактичним обставинам провадження, встановлених судом, та спростовується доказами, наявними у матеріалах провадження.
У колегії суддів суду касаційної інстанції немає підстав не довіряти даним висновкам судів першої та апеляційної інстанцій, а у скарзі засудженого немає обґрунтованих належним чином доводів на їх спростування.
Покарання засудженому ОСОБА_4 призначено відповідно до вимог ст. 65 КК України з урахуванням тяжкості кримінальних правопорушень та даних про особу засудженого. Призначене покарання, є справедливим, необхідним та достатнім для виправлення засудженого та попередження нових злочинів.
Як убачається з вироку суду першої інстанції, при призначенні покарання засудженому ОСОБА_4 суд із достатньою повнотою врахував характер, ступінь тяжкості вчинених злочинів, дані про особу засудженого, який раніше неодноразово судимий, посередньо характеризується за місцем проживання, обтяжуючу покарання обставину судом - рецидив злочинів.
Призначене ОСОБА_4 покарання є законним, достатнім, справедливим і сприятиме його перевихованню та попередженню вчинення ним нових злочинів. Суд дотримався вимог статей 50, 65 КК України.
При цьому є надуманими твердження засудженого про неправильності застосування ст. 59 КК України при вирішенні питання про конфіскацію транспортного засобу та ноутбука, оскільки ці предмети були конфісковані в дохід держави як речові докази у провадженні.
Таким чином, оскільки з касаційної скарги та наданих до неї судових рішень убачається, що підстав для її задоволення немає, у відкритті касаційного провадження необхідно відмовити.
Керуючись п. 2 ч. 2 ст. 428, 441 КПК України, Суд, -
постановив:
У відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою засудженого ОСОБА_4 на вирок Козятинського міськрайонного суду Вінницької області від 06 червня 2017 року та ухвалу Апеляційного суду Вінницької області від 03 листопада 2017 року відмовити.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Судді:
ОСОБА_1 ОСОБА_2 ОСОБА_3