Ухвала
Іменем України
26 лютого 2018 р.
м. Київ
справа 206/3147/17
провадження № 51-481ск 18
Верховний Суд колегією суддів Другої судової палати
Касаційного кримінального суду у складі:
головуючого - ОСОБА_1 ,
суддів: ОСОБА_2 , ОСОБА_3
розглянув касаційну скаргу засудженого ОСОБА_4 на вирок Самарського районного суду м. Дніпропетровська від 18 липня 2017 року та ухвалу Апеляційного суду Дніпропетровської області від 28 вересня 2017 року в межах кримінального провадження № 12017040000000629 про обвинувачення
ОСОБА_4 , який народився ІНФОРМАЦІЯ_1 в с. Вой-Вож Ухтинського району Республіки Комі, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , проживаючого за адресою: АДРЕСА_2 ,
у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК.
Суть питання
За вироком Самарського районного суду м. Дніпропетровська від 18 липня 2017 року ОСОБА_4 засуджено за ч. 2 ст. 286 КК до покарання у виді позбавлення волі на строк 3 роки з позбавленням права керувати транспортними засобами на строк 1 рік. Постановлено стягнути з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_5 у рахунок відшкодування витрат на поховання та спорудження надгробного пам'ятника 31 375 грн, та у рахунок відшкодування моральної шкоди 200 000 грн.
Ухвалою Апеляційного суду Дніпропетровської області від 28 вересня 2017 року вирок місцевого суду щодо ОСОБА_4 залишено без змін. На підставі п. «ґ» ст. 1 Закону України «Про амністію у 2016 році» ОСОБА_4 звільнено від відбування основного покарання.
На вказані судові рішення, сторона захисту подала до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ (ВССУ) касаційну скаргу, яку через її невідповідність вимогам ст. 427 КПК, ухвалою цього суду від 16 листопада 2017 року було залишено без руху і надано строк для усунення зазначених в судовому рішенні недоліків.
На підставі п. 4 § 3 розділу 4 Закону України "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів" матеріали провадження за цією касаційною скаргою були передані до Верховного Суду та на підставі протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями призначено суддю-доповідача - ОСОБА_1 та членів колегії: ОСОБА_2 , ОСОБА_3 .
На виконання ухвали ВССУ, засуджений ОСОБА_4 повторно звернувся з касаційною скаргою.
Встановлені обставини та мотиви Суду
Кримінальним процесуальним кодексом визначено, що касаційна скарга повинна відповідати вимогам, зазначеним в статті 427 КПК, і в разі недодержання суб'єктом звернення цих вимог, суд касаційної інстанції відповідно до ч. 1 ст. 429 КПК постановляє ухвалу про залишення касаційної скарги без руху, в якій зазначає недоліки та встановлює строк, необхідний для їх усунення.
Залишаючи касаційну скаргу ОСОБА_4 без руху, ВССУ в ухвалі від 16 листопада 2017 року зазначив, що його скарга подана без додержання п. 4 ч. 2 ст. 427 КПК, згідно якого в касаційній скарзі зазначається обґрунтування вимог особи, яка подає касаційну скаргу, із зазначенням того, у чому полягає незаконність чи необґрунтованість судового рішення.
При цьому ВССУ звернув увагу на те, що суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин і не має права досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в оскаржуваному судовому рішенні, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.
Перевіривши повторно подану касаційну скаргу, Суд дійшов висновку, що ОСОБА_4 указані в ухвалі касаційного суду (ВССУ) від 16 листопада 2017 року недоліки не усунув, вимог ст. 427 КПК знову не дотримався.
Так, всупереч вказаним положенням процесуального закону, наведені в повторній касаційній скарзі доводи засудженого фактично зводяться до його тверджень про не призначення судами експертизи щодо визначення розміру матеріальних збитків немайнового характеру, що на думку ОСОБА_4 є істотним порушенням вимог кримінального процесуального закону відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 438 КПК й тягне за собою скасування судових рішень в частині вирішення цивільного позову касаційним судом.
Згідно з ч. 1 ст. 438 КПК підставами для скасування або зміни судового рішення судом касаційної інстанції є лише: істотне порушення вимог кримінального процесуального закону (ст. 412 КПК), неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність (ст. 413 КПК) чи невідповідність призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення та особі засудженого (ст. 414 КПК).
Посилаючись у касаційній скарзі на незаконність судового рішення, особа, яка подає касаційну скаргу, має вказати на конкретні порушення закону, що є підставами для скасування судових рішень, і які, на її думку, допущені судами при винесенні цих рішень, навести конкретні аргументи в обґрунтування кожної позиції.
Відповідно до ч. 2 ст. 22 КПК сторони кримінального провадження мають рівні права на збирання та подання до суду речей, документів, інших доказів, клопотань, скарг, а також на реалізацію інших процесуальних прав, передбачених цим Кодексом.
Однак, ставлячи питання про необхідність скасування постановлених судових рішень з підстав не призначення судами експертизи щодо визначення розміру матеріальних збитків немайнового характеру, засуджений ОСОБА_4 не конкретизував чи порушувалось стороною захисту питання про призначення цієї експертизи, чи подавалась відповідні заяви, скарги, клопотання з цього питання під час досудового розслідування або судового провадження в судах першої та апеляційної інстанцій, і якщо так, то засуджений не зазначив, які норми процесуального закону були порушені при його вирішенні.
Суд звертає увагу засудженого на те, що відповідно до ч. 3 ст. 26 КПК суд вирішує лише питання, винесені на його розгляд сторонами.
Суд касаційної інстанції переглядає рішення апеляційного суду, ухвалене після розгляду лише питань, винесених сторонами на його розсуд. Засуджений, не поставивши перед апеляційним судом питання, які ставить в касаційний скарзі, фактично позбавляє можливості Суд розглянути його доводи і прийняти відповідне рішення.
Також в касаційній скарзі засуджений не зазначив, яких порушень вимог закону допустився апеляційний суд, та як вони вплинули на законність й обґрунтованість постановленого цим судом судового рішення і відповідно до ч. 1 ст. 438 КПК, з огляду на положення статей 370, 412-414, 419 цього Кодексу, були б безумовною підставою для скасування ухвали апеляційного суду касаційним судом.
Суд повторно зазначає, що відсутність у касаційній скарзі обґрунтування й недотримання положень ст. 427 цього Кодексу, перешкоджає вирішенню питання про відкриття касаційного провадження.
Також Суд вважає за необхідне зазначити, що повторно подана касаційна скарга засудженого містить в собі суперечності, оскільки засуджений в своїй касаційній скарзі посилається на п. 3 ч. 1 ст. 438 КПК і зазначає про допущені, його думку, істотні порушення вимог кримінального процесуального закону, водночас пунктом 3 ч. 1 ст. 438 КПК визначено підставу для скасування або зміни судових рішень при розгляді справи в касаційному суді як невідповідність призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення та особі засудженого.
Суд касаційної інстанції відповідно до ст. 433 КПК переглядає судові рішення у межах касаційної скарги, однак, з касаційної скарги засудженого не зрозуміло з яких підстав Суд повинен переглянути постановлені щодо нього судові рішення.
Крім того, відповідно до ч. 5 ст. 128 КПК цивільний позов у кримінальному провадженні розглядається судом за правилами, встановленими цим Кодексом. Якщо процесуальні відносини, що виникли у зв'язку з цивільним позовом цим Кодексом не врегульовані, до них застосовуються норми Цивільного процесуального кодексу України за умови, що вони не суперечать засадам кримінального судочинства.
Статтею 400 ЦПК визначено, що під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Аналогічні межі перегляду касаційним судом судових рішень у кримінальному провадженні закріплені в ст.433 КПК.
Таким чином, відповідно до ст. 433 КПК, ст. 400 ЦПК суд касаційної інстанції не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. На стадії касаційного розгляду Верховний суд може лише оцінити чи дотрималися суди нижчих інстанцій вимог процесуального законодавства при оцінці доказів.
Однак, викладені у повторній касаційній скарзі засудженого ОСОБА_4 доводи, стосуються неповноти судового розгляду, надання ним власної оцінки доказам та заперечення правильності встановлених фактичних обставин кримінального провадження, що в силу статей 433, 438 КПК не є предметом перевірки суду касаційної інстанції.
Відповідно до п. 1 ч. 3 ст. 429 КПК касаційна скарга повертається, якщо особа не усунула недоліки касаційної скарги, яку залишено без руху.
Враховуючи викладене, оскільки засуджений ОСОБА_4 не усунув недоліки касаційної скарги, залишеної без руху, Суд на підставі п. 1 ч. 3 ст. 429 КПК вважає за необхідне повернути касаційну скаргу засудженого з усіма доданими до неї матеріалами.
З цих підстав Суд постановив:
Касаційну скаргу засудженого ОСОБА_4 з усіма доданими до неї матеріалами повернути останньому.
Ухвала касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її проголошення й оскарженню не підлягає.
Судді:
ОСОБА_1 ОСОБА_2 ОСОБА_3