Окрема думка
судді Касаційного кримінального суду у складі Верховного Суду
ОСОБА_1 у провадженні № 51-4260ск18
Із рішенням колегії суддів Касаційного кримінального суду Верховного Суду від 23 лютого 2018 року про відкриття касаційного провадження я не згодна, оскільки ст. 309 КПК визначено вичерпний перелік ухвал слідчого судді, які можуть бути оскаржені в апеляційному порядку. Проте ухвала слідчого судді Краснолиманського міського суду Донецької області від 3 січня 2018року до цього переліку не входить. Крім того, ч. 3 ст. 309 КПК передбачено, що скарги на інші ухвали слідчого судді оскарженню не підлягають і заперечення проти них можуть бути подані під час підготовчого провадження в суді. Отже, 8 лютого 2018 року Апеляційний суд Донецької області, встановивши, що ухвала слідчого судді оскарженню не підлягає і відмовивши у відкритті апеляційного провадження за скаргою ОСОБА_2 діяв відповідно до вимог кримінального процесуального закону.
Така позиція узгоджується з висновками, викладеними в ухвалі Верховного Суду України від 16 листопада 2017 року (провадження № 5-357кз17) щодо встановленої у ч. 3 ст. 309 КПК заборони на оскарження в апеляційному порядку.
Посилання в касаційній скарзі на відсутність у слідчого судді повноважень для розгляду згаданого клопотання слідчого суперечить законодавчим приписам. Зокрема,Законом України від 26 січня 1993 року № 2939-ХІІ «Про основні засади здійснення державного фінансового контролю в Україні», Податковим кодексом в редакції закону до 1 січня 2017 року та Законом України від 21 грудня 2016 року № 1797-VІІІ «Про внесення змін до Податкового кодексу України щодо покращення інвестиційного клімату в Україні» передбачено, що у кримінальному провадженні документальна позапланова перевірка та позапланова виїзна ревізія може проводитися на підставі ухвали слідчого судді (судді). Аналогічну думку було викладено й в офіційному листі ВССУ від 1 вересня 2017 року (вих. № 9-1681/0/4-17).
З огляду на ці законодавчі приписи в їх взаємозв'язку з ч. 2 ст. 8 КПК, а також із рішенням Європейського суду з прав людини від 25 липня 2017 року в справі «Хлебік проти України», немає жодних сумнівів щодо наявності у слідчого судді повноважень на розгляд клопотань про надання дозволу на проведення позапланових документальних перевірок.
Крім того, моя позиція відповідає висновкам суду касаційної інстанції, викладеним у постанові Верховного Суду від 15 лютого 2018 року (провадження № 51-448км17).
З урахуванням викладеного, вважаю, що суд касаційної інстанції повинен був відмовити у відкритті провадження на підставі п. 2 ч. 2 ст. 428 КПК.
23 лютого 2018 року
Суддя ОСОБА_1