Постанова
Іменем України
21 лютого 2018 року
м. Київ
справа № 279/3937/15-ц
провадження № 61-2049св18
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Висоцької В. С.,
суддів: Мартєва С. Ю. (суддя-доповідач), Пророка В. В., Фаловської І. М., Штелик С. П.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_4,
відповідачі: ОСОБА_5, публічне акціонерне товариство «Українська пожежно-страхова компанія»,
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу публічного акціонерного товариства «Українська пожежно-страхова компанія» на рішення апеляційного суду Житомирської області від 22 лютого 2016 року у складі суддів: Зарицької Г. В., Коломієць О. С., Якухно О. М.,
Відповідно до пункту 4 розділу XIII «Перехідні положення» ЦПК України у редакції Закону України від 3 жовтня 2017 року № 2147-VIII «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів» касаційні скарги (подання) на судові рішення у цивільних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного цивільного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.
У лютому 2015 року ОСОБА_4 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_5 про відшкодування майнової шкоди у розмірі 36 224 грн 23 коп.
Позов мотивовано тим, що 24 жовтня 2009 року о 16 год. 30 хв. на перехресті вулиць Кірова-Грушевського в м. Коростені відбулася дорожньо-транспортна пригода за участю автомобіля Chevrolet Takuma, державний номерний знак НОМЕР_1, під керуванням ОСОБА_5, та автомобіля ВАЗ-21099, державний номерний знак НОМЕР_2, під керуванням ОСОБА_6, внаслідок якої автомобілі отримали механічні пошкодження. Дорожньо-транспортна пригода сталася з вини ОСОБА_5, який був притягнений до адміністративної відповідальності за частиною другою статті 122 КУпАП.
Висновком експертного дослідження від 4 червня 2010 року вартість відновлювального ремонту автомобіля ВАЗ-21099, державний номерний знак НОМЕР_2 визначено у розмірі 35 654, 23 грн, витрати на проведення вказаного дослідження становлять 570 грн.
ІНФОРМАЦІЯ_1 власник пошкодженого автомобіля ВАЗ-21099, державний номерний знак НОМЕР_2, ОСОБА_4 помер, спадкоємцем майна померлого є позивач.
Ухвалою Коростенського міськрайонного суду Житомирської області від 28 травня 2015 року до участі в справі як співвідповідача залучено публічне акціонерне товариство «Українська пожежно-страхова компанія» (далі - ПАТ «Українська пожежно-страхова компанія»).
Рішенням Коростенського міськрайонного суду Житомирської області від 19 серпня 2015 року у складі судді Шульги О. М. у задоволенні позову відмовлено.
Рішення суду мотивоване тим, що позивачем не надано належних та допустимих доказів порушення відповідачем ОСОБА_5 Правил дорожнього руху України, що спричинило пошкодження автомобіля позивача.
Рішенням апеляційного суду Житомирської області від 22 лютого 2016 року рішення Коростенського міськрайонного суду Житомирської області від 19 серпня 2015 року скасовано та ухвалено нове рішення про часткове задоволення позову.
Стягнуто з ПАТ «Українська пожежно-страхова компанія» на користь ОСОБА_4 24 106 грн у відшкодування майнової шкоди та 500 грн 97 коп. судових витрат.
Рішення суду апеляційної інстанції мотивоване тим, що винні дії водія ОСОБА_5, які полягали у ненаданні переваги в русі автомобілю ВАЗ-21099, державний номерний знак НОМЕР_2, який рухався по головній дорозі, призвели до зіткнення транспортних засобів та отримання пошкоджень автомобілем, який належить позивачу. На момент дорожньо-транспортної пригоди цивільно-правова відповідальність ОСОБА_5 була застрахована у ПАТ «Українська пожежно-страхова компанія», а тому у страхової компанії виник обов'язок з відшкодування шкоди за вирахуванням франшизи.
У касаційній скарзі, поданій у квітні 2016 року до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ, ПАТ «Українська пожежно-страхова компанія» просить скасувати рішення апеляційного суду в частині вимог до страхової компанії та залишити в силі рішення суду першої інстанції в цій частині, посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права.
Касаційна скарга мотивована тим, що апеляційним судом неправильно застосовано Закон України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», оскільки матеріалами справи не підтверджено вину ОСОБА_5 у вчиненні дорожньо-транспортної пригоди, що виключає визнання такої пригоди страховим випадком та виплати страхового відшкодування.
Відзив на касаційну скаргу не надходив.
Відповідно до статті 388 ЦПК України судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.
Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 23 лютого 2017 року справу призначено до судового розгляду.
10 січня 2018 року цивільна справа надійшла до Верховного Суду.
За змістом частини третьої статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Згідно із частиною другою статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Частиною першою статті 400 ЦПК України передбачено, що під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Згідно з частиною першою статті 402 ЦПК України у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 400 цього Кодексу.
Касаційна скарга не підлягає задоволенню.
Судом установлено, що 24 жовтня 2009 року о 16 год. 30 хв. на перехресті вулиць Грушевського-Кірова в м. Коростені за участю автомобілів марки Chevrolet Takuma, державний номерний знак НОМЕР_1, під керуванням ОСОБА_5, та ВАЗ-21099, державний номерний знак НОМЕР_2, під керуванням ОСОБА_6, сталася дорожньо-транспортна пригода, внаслідок якої обидва автомобілі отримали механічні пошкодження.
Власником автомобіля ВАЗ-21099, державний номерний знак НОМЕР_2, на момент дорожньо-транспортної пригоди був ОСОБА_4
ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_4 помер. Спадкоємцем його майна є позивач ОСОБА_4
Постановою апеляційного суду Житомирської області від 25 березня 2010 року скасовано постанову Коростенського міськрайонного суду Житомирської області від 1 лютого 2010 року про притягнення ОСОБА_6 до адміністративної відповідальності за статтею 124 КУпАП, провадження у справі закрито за відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення, передбаченого статтею 124 КУпАП.
Судом встановлено, що 24 жовтня 2009 року о 16 год. 30 хв. у м. Коростені на перехресті вулиць Грушевського-Кірова ОСОБА_5, керуючи автомобілем Chevrolet Takuma, державний номерний знак НОМЕР_1, виїжджаючи з другорядної вулиці, не надав перевагу в русі автомобілю ВАЗ-21099, державний номерний знак НОМЕР_2, який рухався по головній дорозі, та постановою АМ 063773 від 5 січня 2010 року був притягнутий до адміністративної відповідальності за частиною другою статті 122 КУпАП.
Відповідно до частин першої та другої статті 1187 ЦК України джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов'язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, механізмів та обладнання, використанням, зберіганням хімічних, радіоактивних, вибухо- і вогненебезпечних та інших речовин, утриманням диких звірів, службових собак та собак бійцівських порід тощо, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює, та інших осіб.
Шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.
Правовідносини сторін урегульовані статтею 1188 ЦК України, пунктом 1 частини першої якої передбачено, що шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме: шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою.
До сфери обов'язкового страхування відповідальності належить цивільно-правова відповідальність власників наземних транспортних засобів згідно зі спеціальним Законом України від 1 липня 2004 року № 1961-IV «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» (далі - Закон № 1961-IV).
Метою здійснення обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності є забезпечення відшкодування шкоди, заподіяної життю, здоров'ю та/або майну потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, а також захист майнових інтересів страхувальників (стаття 3 Закону № 1961-IV).
Об'єктом обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності є майнові інтереси, що не суперечать законодавству України, пов'язані з відшкодуванням особою, цивільно-правова відповідальність якої застрахована, шкоди, заподіяної життю, здоров'ю, майну потерпілих внаслідок експлуатації забезпеченого транспортного засобу (стаття 5 Закону № 1961-IV).
Згідно зі статтею 6 Закону № 1961-IV страховим випадком є дорожньо-транспортна пригода, що сталася за участю забезпеченого транспортного засобу, внаслідок якої настає цивільно-правова відповідальність особи, відповідальність якої застрахована, за шкоду, заподіяну життю, здоров'ю та/або майну потерпілого.
За змістом статей 9, 22-31, 35, 36 Закону № 1961-IV настання страхового випадку (скоєння дорожньо-транспортної пригоди) є підставою для здійснення страховиком виплати страхового відшкодування потерпілому відповідно до умов договору страхування та в межах страхової суми. Страховим відшкодуванням у цих межах покривається оцінена шкода, заподіяна внаслідок дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю, майну третьої особи, в тому числі й шкода, пов'язана зі смертю потерпілого. Для отримання страхового відшкодування потерпілий чи інша особа, яка має право на отримання відшкодування, подає страховику заяву про страхове відшкодування. Таке відшкодування повинно відповідати розміру оціненої шкоди, але якщо розмір заподіяної шкоди перевищує страхову суму, розмір страхової виплати за таку шкоду обмежується зазначеною страховою сумою.
З огляду на вищенаведене сторонами договору обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів є страхувальник та страховик. При цьому договір укладається з метою забезпечення прав третіх осіб (потерпілих) на відшкодування шкоди, завданої цим третім особам унаслідок скоєння дорожньо-транспортної пригоди за участю забезпеченого транспортного засобу.
Завдання потерпілому шкоди внаслідок дорожньо-транспортної пригоди особою, цивільна відповідальність якої застрахована, породжує деліктне зобов'язання, в якому праву потерпілого (кредитора) вимагати відшкодування завданої шкоди в повному обсязі відповідає відповідний обов'язок боржника (особи, яка завдала шкоди). Водночас така дорожньо-транспортна пригода слугує підставою для виникнення договірного зобов'язання згідно з договором обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, у якому потерпілий так само має право вимоги до боржника (в договірному зобов'язанні ним є страховик).
Доводи касаційної скарги про відсутність підстав для виплати страхового відшкодування не знайшли свого підтвердження, оскільки судом встановлена вина відповідача ОСОБА_5 в заподіянні шкоди.
За таких обставин суд касаційної інстанції погоджується з висновком апеляційного суду про те, що саме винні дії ОСОБА_5 щодо ненадання переваги в русі автомобілю, який рухався по головній дорозі, що є порушенням частини другої статті 122 КУпАП, призвели до зіткнення транспортних засобів та пошкодження автомобіля позивача.
Встановивши, що цивільно-правова відповідальність водія ОСОБА_5 у період з 29 липня 2009 року по 28 липня 2010 року була застрахована ПАТ «Українська пожежно-страхова компанія» полісом № ВС/9643720, апеляційний суд дійшов обґрунтованого висновку про те, що страхова компанія повинна відшкодувати завдану ОСОБА_5 шкоду та виплатити страхове відшкодування.
Відповідно до частини першої статті 410 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Враховуючи наведене, колегія суддів дійшла висновку про залишення касаційної скарги без задоволення, а рішення апеляційного суду - без змін, оскільки доводи касаційної скарги висновків суду не спростовують.
Відповідно до вимоги частини третьої статті 436 ЦПК України, у зв'язку із зупиненням виконання рішення апеляційного суду Житомирської області від 22 лютого 2016 року, його виконання необхідно поновити.
Відповідно до підпункту «в» пункту 4 частини першої статті 416, статті 141 ЦПК України суд розподіляє судові витрати, понесені у зв'язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції.
Оскільки в задоволенні касаційної скарги відмовлено, понесені судові витрати покладаються на учасника справи, який звернувся з касаційною скаргою.
Керуючись статтями 409, 410, 416 ЦПК України,Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду,
Касаційну скаргу публічного акціонерного товариства «Українська пожежно-страхова компанія» залишити без задоволення.
Рішення апеляційного суду Житомирської області від 22 лютого 2016 року залишити без змін.
Судові витрати, понесені у зв'язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції, віднести на публічне акціонерне товариство «Українська пожежно-страхова компанія».
Поновити виконання рішення апеляційного суду Житомирської області від 22 лютого 2016 року.
Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.
Головуючий В. С. Висоцька
Судді: С. Ю. Мартєв В. В. Пророк І. М. Фаловська С. П. Штелик