Ухвала
Іменем України
22 лютого 2018 р.
м. Київ
Провадження № 51-4251 ска 18
Верховний Суд колегією суддів Другої судової палати Касаційного кримінального суду у складі:
головуючого - ОСОБА_1 ,
суддів: ОСОБА_2 , ОСОБА_3
розглянув касаційну скаргу ОСОБА_4 на постанову Сарненського районного суду Рівненської області від 23 листопада 2017 року та постанову судді Апеляційного суду Рівненської області від 23 січня 2018 року у справі про адміністративне правопорушення,
встановив:
Постановою Сарненського районного суду Рівненської області від 23 листопада 2017 року ОСОБА_4 визнано винуватим у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 130 КУпАП.
Постановою Апеляційного суду Рівненської області від 23 січня 2018 року постанову суду першої інстанції залишено без змін.
У касаційній скарзі ОСОБА_4 ставить вимогу про перегляд у касаційному порядку вищеназваних судових рішень.
Перевіривши касаційну скаргу, колегія суддів дійшла висновку, що у відкритті касаційного провадження слід відмовити на таких підставах.
ОСОБА_4 оскаржив у касаційному порядку судові рішення, прийняті судом згідно з законодавством України про адміністративні правопорушення.
Однією з основних засад судочинства є забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення (пункт 8частини першої статті 129 Конституції України).
Встановлюючи обмеження права на касаційне оскарження судових рішень, законодавець повинен керуватися такою складовою принципу верховенства права, як пропорційність. За правовою позицією Конституційного Суду України обмеження прав і свобод людини і громадянина є допустимим виключно за умови, що таке обмеження є домірним (пропорційним) та суспільно необхідним (абзац шостий підпункту 3.3 пункту 3 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від 19 жовтня 2009 року № 26-рп/2009).
Європейський суд з прав людини у своїх рішеннях неодноразово наголошував, що держава має право встановлювати певні обмеження права осіб на доступ до суду; такі обмеження мають переслідувати легітимну мету, не порушувати саму сутність цього права, а між цією метою і запровадженими заходами має існувати пропорційне співвідношення (пункт 57 Рішення у справі "Ашингдейн проти Сполученого Королівства" від 28 травня 1985 року, пункт 96 Рішення у справі "Кромбах проти Франції" від 13 лютого 2001 року).
У Кодексі України про адміністративні правопорушення встановлено, що постанова судді у справі про адміністративне правопорушення щодо притягнення до адміністративної відповідальності може бути оскаржена до апеляційного суду; постанова апеляційного суду набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною й оскарженню не підлягає (частини друга, десята статті 294).
Таким чином, обмеження права на касаційне оскарження рішення суду апеляційної інстанції у справах про адміністративні правопорушення, встановлене у ст. 294 цього Кодексу відповідає основним засадам судочинства, що визначені Конституцією України, є пропорційним та обґрунтованим.
Керуючись ст. 129 Конституції України, ст. 294 Кодексу України про адміністративні правопорушення, Суд
постановив:
Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_4 на постанову Сарненського районного суду Рівненської області від 23 листопада 2017 року та постанову судді Апеляційного суду Рівненської області від 23 січня 2018 року у справі про адміністративне правопорушення.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Судді:
ОСОБА_1 ОСОБА_2 ОСОБА_3
