Ухвала
23 лютого 2018 року
м. Київ
справа № 639/8526/15-ц
провадження № 61-9678 ск 18
Верховний Суд у складі судді Касаційного цивільного суду Ступак О. В., вирішуючи питання про відкриття касаційного провадження за касаційною скаргою представника ОСОБА_1 - ОСОБА_2 на рішення Жовтневого районного суду м. Харкова від 2 листопада 2015 року та рішення апеляційного суду Харківської області від 2 березня 2016 року у справі за позовом Публічного акціонерного товариства комерційного банку «ПриватБанк» до ОСОБА_1 та ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за кредитним договором,
15 січня 2018 року представником ОСОБА_1 - ОСОБА_2 подано касаційну скаргу на рішення Жовтневого районного суду м. Харкова від 2 листопада 2015 року та рішення апеляційного суду Харківської області від 2 березня 2016 року.
Відповідно до частини третьої статті 394 ЦПК України незалежно від поважності причин пропуску строку на касаційне оскарження суд касаційної інстанції відмовляє у відкритті касаційного провадження у разі, якщо касаційна скарга подана після спливу одного року з дня складення повного тексту судового рішення крім випадків: 1) подання касаційної скарги особою, не повідомленою про розгляд справи або не залученою до участі в ній, якщо суд ухвалив рішення про її права, свободи, інтереси та (або) обов'язки; 2) пропуску строку на касаційне оскарження внаслідок виникнення обставин непереборної сили.
Відповідно до частини першої статті 127 ЦПК України суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення.
У касаційній скарзі ОСОБА_2 зазначає про те, що ОСОБА_1 не було відомо про розгляд справи в суді першої та апеляційної інстанції. Судових повісток він не отримував. Про оскаржувані судові рішення стало відомо лише при здійсненні примусового стягнення заборгованості за місцем служби ОСОБА_1
Відповідно до частини першої статті 158 ЦПК України 2004 року розгляд судом цивільної справи відбувається у судовому засіданні з обов'язковим повідомленням осіб, які беруть участь у справі.
У статтях 74-76 ЦПК України 2004 року врегульовано порядок вручення судових повісток. Згідно зі статтею 76 ЦПК України 2004 року судові повістки, адресовані фізичним особам, вручаються їм під розписку. Якщо особу, якій адресовано судову повістку, не виявлено в місці проживання, повістку під розписку вручають будь-кому з повнолітніх членів сім'ї, які проживають разом з нею, а за їх відсутності - відповідній житлово-експлуатаційній організації або виконавчому органу місцевого самоврядування.
Частиною 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод від 4 листопада 1950 року, яка набрала чинності для України з 11 вересня 1997 року, та відповідно до статті 9 Конституції України є частиною національного законодавства України, передбачено, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку належним і безстороннім судом, встановленим законом.
Зокрема, у пункті 24 рішення Європейського суду з прав людини у справі «Надточій проти України» та пункті 23 рішення Європейського суду з прав людини у справі «Гурепка проти України № 2» наголошується на принципі рівності сторін - одному із складників ширшої концепції справедливого судового розгляду, який передбачає, що кожна сторона повинна мати розумну можливість відстоювати свою позицію у справі в умовах, які не ставлять її в суттєво менш сприятливе становище в порівнянні з опонентом.
Згідно із заочним рішенням Жовтневого районного суду м. Харкова від 2 листопада 2015 року відповідачі ОСОБА_1 та ОСОБА_3 у судове засідання не з'явились, хоча відповідно до частини третьої статті 74 ЦПК України 2004 року повідомлялись про час і місце розгляду справи. Судові повістки від відповідача ОСОБА_1 неодноразово повертались до суду за закінченням терміну зберігання. Відповідач ОСОБА_3 про день, час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином з дотриманням вимог, передбачених частиною девятою статті 74 ЦПК України 2004 року шляхом оголошення у пресі.
У зв'язку з чим суд першої інстанції вважав за необхідне розглянути справу без участі відповідачів, виходячи з вимог частини 5 статті 74 ЦПК України 2004 року та рішення Конституційного суду України від 13 грудня 2011 року № 17-рп/2011, згідно яких в разі відсутності осіб, які беруть участь у справі за адресою, вказаної в матеріалах справи (зокрема, позовна заява) вважається, що судовий виклик або судове повідомлення вручене їм належним чином.
Відповідно до рішення апеляційного суду Харківської області від 2 березня 2016 року ОСОБА_1 та ОСОБА_3 неодноразово надсилались судові повістки та телеграми про виклик у судові засідання за зареєстрованим їх місцеперебуванням. Судові повістки повернуті поштою за закінченням терміну їх зберігання. Телеграми також вручені не були.
Апеляційний суд вважав, що відповідачі були належним чином повідомлені про час та місце слухання справи відповідно до вимог частини девятої статті 74 ЦПК України2004 року, шляхом оголошення в газеті Слобідський край.
Проте, згідно із частиною дев'ятою статті 74 ЦПК Українивідповідач, зареєстроване місце проживання (перебування), місцезнаходження чи місце роботи якого невідоме, викликається в суд через оголошення у пресі. З опублікуванням оголошення про виклик відповідач вважається повідомленим про час і місце розгляду справи. На ці випадки поширюється правило частини четвертої цієї статті. При цьому друкований орган, в якому розміщуються відповідні оголошення, визначається в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
Наведені положення процесуального закону дають підстави для висновку про те, що виклик відповідача через оголошення у пресі здійснюється лише тоді, коли зареєстроване місце проживання (перебування), місцезнаходження чи місце роботи відповідача є невідомим.
Разом з тим, у суду були відомості щодо зареєстрованого місця проживання (перебування) відповідача ОСОБА_1
Судові повістки, які відповідно до довідок повернулись до суду із зазначенням причини - «за закінченням терміну зберігання» не є доказами виконання судом вимог статей 74-76 ЦПК України, а саме підтвердженням належної фіксації вручення судової повістки.
Згідно із частиною третьою статті 394 ЦПК України незалежно від поважності причин пропуску строку на касаційне оскарження суд касаційної інстанції відмовляє у відкритті касаційного провадження у разі, якщо касаційна скарга подана після спливу одного року з дня складення повного тексту судового рішення, крім випадків: подання касаційної скарги особою, не повідомленою про розгляд справи або не залученою до участі в ній, якщо суд ухвалив рішення про права, свободи, інтереси та (або) обов'язки; пропуску строку на касаційне оскарження внаслідок виникнення обставин непереборної сили.
Пропуск відповідачем строку на касаційне оскарження складає один рік і десять місяців.
Ураховуючи викладене, суд приходить до висновку про наявність підстав для поновлення строку на касаційне оскарження рішень судів першої й апеляційної інстанції, оскільки суди, розглянувши справу без належного повідомлення ОСОБА_1, порушили принцип рівності, змагальності сторін як складової права на справедливий судовий розгляд, що передбачено статтею 6 Конвенції з прав людини і основоположних свобод.
Оскільки справу розглянуто без належного повідомлення ОСОБА_1 як учасника справи, тому суд вважає виправданим втручання в принцип res judicata, не зважаючи на тривалий пропуск строку на касаційне оскарження.
Разом з тим, подана касаційна скарга не може бути прийнята до розгляду та вирішено питання про відкриття касаційного провадження, оскільки у порушення пункту 3 частини четвертої статті 392 ЦПК Українизаявником не в повному обсязі сплачено судовий збір.
Так, до касаційної скарги додано квитанцію про сплату судового збору у 1 730 грн. 00 коп.
Відповідно до підпункту сьомого пункту 1 частини другої статті 4 Закону України Закону України «Про судовий збір» судовий збір за подання касаційної скарги на рішення суду, заяви про приєднання до касаційної скарги на рішення суду справляється у розмірі, що становить 200 відсотків ставки, що підлягала сплаті при поданні позовної заяви, іншої заяви і скарги в розмірі оспорюваної суми.
Ураховуючи, що позов поданий у вересні 2015 року, то судовий збір за подання касаційної скарги у цій справі складає 4 879 грн 10 коп. (2 439 грн 55 коп. * 200%).
Таким чином, заявникові необхідно доплатити судовий збір у сумі 3 149 грн 10 коп.
Судовий збір за розгляд касаційної скарги Касаційним цивільним судом у складі Верховного Суду має бути перераховано або внесено за такими реквізитами: отримувач коштів - УДКСУ у Печерському районі; код ЄДРПОУ - 38004897; банк отримувача - ГУ ДКСУ у м. Києві; МФО - 820019; рахунок отримувача - 31213207700007; ККДБ - 22030102; призначення платежу - 101, ідентифікаційний код, а за його відсутності у зв'язку з релігійними переконаннями, зазначаються паспортні дані; судовий збір за подання касаційної скарги у справі за позовом ______ (ПІБ чи назва установи, організації позивача), Верховний Суд (назва суду, де розглядається справа).
Порядок сплати судового збору визначено статтею 6 Закону України «Про судовий збір». На підтвердження сплати судового збору необхідно суду надати документ, що підтверджує його сплату.
Керуючись статтями 185, 392, 393 ЦПК України
Поновити представнику ОСОБА_1 - ОСОБА_2 строк на касаційне оскарження рішення Дарницького районного суду м. Києва від 3 жовтня 2017 року та постанову Апеляційного суду міста Києва від 21 грудня 2017 року.
Касаційну скаргу представника ОСОБА_1 - ОСОБА_2 залишити без руху та надати для усунення зазначених вище недоліків строк до 28 березня 2018 року, але не більше десяти днів з дня вручення цієї ухвали.
У разі невиконання у встановлений строк вимог цієї ухвали у відкритті касаційного провадження буде відмовлено.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Суддя О. В. Ступак