Постанова
Іменем України
21 лютого 2018 року
м. Київ
справа № 357/2808/16-ц
провадження № 61-5256св18
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Червинської М. Є. (суддя-доповідач),
суддів: Журавель В. І., Коротуна В. М., Крата В. І., Курило В. П.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1,
відповідач - публічне акціонерне товариство «Всеукраїнський Акціонерний Банк»,
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення апеляційного суду Київської області в складі суддів Приходька К. П., Березовенко Р. В., Таргоній Д. О. від 21 вересня 2016 року,
Підпунктом 4 пункту 1 розділу XIII Перехідних положень ЦПК України у редакції Закону України № 2147-VIII від 03 жовтня 2017 року «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів» передбачено, що касаційні скарги (подання) на судові рішення у цивільних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного цивільного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.
У лютому 2016 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до публічного акціонерного товариства «Всеукраїнський Акціонерний Банк» (далі - ПАТ «ВіЕйБі Банк»), у якому просив визнати припиненим його грошове зобов'язання перед банком за кредитним договором від 25 квітня 2007 року № 21/28 та іпотеку за іпотечним договором від 25 квітня 2007 року, посвідченим державним нотаріусом Другої білоцерківської міської державної нотаріальної контори Кушнір Н. Б.; зобов'язати банк (уповноважену особу Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ «ВіЕйБі Банк» Славкіну М. А.) видати йому довідку про погашення суми заборгованості в повному обсязі за вказаним кредитним договором.
Позовна заява ОСОБА_1 мотивована тим, що 25 квітня 2007 року між ним та відкритим акціонерним товариством «Всеукраїнський АкціонернийБанк», яке в подальшому було перейменовано в ПАТ «ВіЕйБі Банк», було укладено кредитний договір № 21/28, за умовами якого банк надав позивачу споживчий кредит на придбання у власність квартири в розмірі 40 тис. дол. CША. На забезпечення виконання кредитного договору цього ж дня між сторонами було укладено іпотечний договір, посвідчений державним нотаріусом Другої білоцерківської міської державної нотаріальної контори Кушнір Н. Б., та зареєстрований в реєстрі за № 2-2835, відповідно до якого позивач передав в іпотеку належну йому на праві власності квартиру № 49, яка розташована в місті Біла Церква, провулок Академічний, буд. 3.
Позивач указував, що рішенням Христинівського районного суду Черкаської області від 04 квітня 2012 року у справі № 2-39-2012 з нього та ОСОБА_5 (поручителя) стягнуто солідарно на користь банку заборгованість за кредитним договором в розмірі 115 808 грн 98 коп. та судові витрати в розмірі 1 820 грн, а разом 117 628 грн 98 коп. Розстрочено виконання рішення суду на строк три роки, визначено здійснювати сплату заборгованості щомісяця рівними частинами. ОСОБА_1 зазначав, що станом на 02 червня 2015 року ним повністю сплачена заборгованість за кредитним договором, чим виконано зазначене рішення суду, проте на його звернення до відповідача щодо видачі довідки про погашення кредиту відповіді ним не отримано та довідки не видано, у зв'язку із чим він звернувся до суду з указаним позовом та просив задовольнити позов.
Рішенням Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 19 квітня 2016 року позов задоволено. Визнано грошове зобов'язання ОСОБА_1 перед ПАТ «ВіЕйБі Банк» за кредитним договором від 25 квітня 2007 року № 21/28 та іпотеку по іпотечному договору від 25 квітня 2007 року, посвідченому державним нотаріусом Другої білоцерківської міської державної нотаріальної контори Кушнір Н. Б., зареєстрованому в реєстрі за № 2-2835, припиненими. Зобов'язано ПАТ «ВіЕйБі Банк» (уповноважену особу Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ «ВіЕйБі Банк» Славкіну М. А.) видати ОСОБА_1 довідку про погашення ним суми заборгованості в повному обсязі за кредитом від 25 квітня 2007 року № 21/28. Вирішено питання про розподіл судових витрат.
Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив із того, що у зв'язку з виконанням позивачем рішення суду про стягнення заборгованості за кредитним договором, зобов'язання позивача, які виникли у нього з кредитного договору, припинилися на підставі частини першої статті 599 ЦК України, а тому, ураховуючи припинення основного зобов'язання, дійшов висновку про припинення іпотеки відповідно до статті 17 Закону України «Про іпотеку».
Рішенням апеляційного суду Київської області від 21 вересня 2016 року апеляційну скаргу ПАТ «ВіЕйБі Банк» задоволено, рішення Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 19 квітня 2016 року скасовано і ухвалено нове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог.
Судове рішення апеляційного суду мотивоване тим, що після часткової сплати боржником заборгованості за кредитним договором залишилася несплачена частка основної заборгованості, на яку відповідно до п.п. 1.4, 4.5 договору за користування кредитними коштами були нараховані проценти за користування та штрафні санкції за несвоєчасне погашення кредитних коштів та відсотків, у зв'язку із чим суд дійшов висновку про відсутність правових підстав вважати припиненим основне зобов'язання, та як наслідок, вважати припиненою іпотеку, укладену на забезпечення виконання цього договору.
У жовтні 2016 року ОСОБА_1 подав касаційну скаргу до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ, у якій, посилаючись на неправильне застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просив скасувати рішення суду апеляційної інстанції та залишити в силі рішення суду першої інстанції.
Касаційна скарга мотивована тим, що суд апеляційної інстанції не врахував, що позивачем станом на 02 червня 2015 року повністю виконане рішення Христинівського районного суду Черкаської області від 04 квітня 2012 року в установлений судом трирічний термін та сплачено заборгованість в сумі 118 644 грн 73 коп., а тому обставинами, які підлягали встановленню у цій справі, є саме припинення зобов'язання за кредитним договором та договором іпотеки, а не обставини, які вказують на наявність у кредитора права на пред'явлення вимоги до боржника після ухвалення рішення до його повного виконання. Крім того, позивач зазначав, що апеляційним судом не враховано постанову Верховного Суду України від 06 липня 2016 року у справі № 6-118цс16, відповідно до якої за відсутності обґрунтованої заборгованості позичальника та вимог кредитора на момент виконання рішення суду про дострокове стягнення заборгованості та припинення у зв'язку із цим основного зобов'язання, іпотека припиняється.
У січні 2017 року ПАТ «ВіЕйБі Банк» надіслав заперечення на касаційну скаргу, в яких просить касаційну скаргу залишити без задоволення, а рішення апеляційного суду без змін, посилаючись на те, що відповідно до умов кредитного договору нарахування відсотків за користування кредитними коштами та штрафних санкцій за несвоєчасне погашення кредиту не припиняється до повного погашення заборгованості за кредитним договором, у зв'язку із чим після часткової сплати боржником заборгованості на залишок заборгованості були нараховані проценти за користування коштами та штрафні санкції, а тому у позивача наявна заборгованість за кредитним договором і підстави вважати іпотеку припиненою відсутні.
Статтею 388 ЦПК України передбачено, що судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.
30 січня 2018 року справа передана до Верховного Суду.
Касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.
Пунктом 1 частини першої статті 409 ЦПК України передбачено, що суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право залишити судові рішення судів першої інстанції та апеляційної інстанції без змін, а скаргу без задоволення.
Частиною першою статті 410 ЦПК України визначено, що суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Судами встановлено, що 25 квітня 2007 року між ОСОБА_1 та відкритим акціонерним товариством «Всеукраїнський Акціонерний Банк», яке в подальшому було перейменовано в ПАТ «ВіЕйБі Банк», було укладено кредитний договір № 21/28, відповідно до умов якого позивачу надано кредит у розмірі 40 тис. доларів США зі сплатою за користування кредитом 14 % річних для придбання у власність квартири.
З метою забезпечення виконання кредитного договору між сторонами було укладено договір іпотеки від 25 квітня 2007 року, відповідно до якого ОСОБА_1 передав в іпотеку відповідачу придбану ним квартиру за адресою: АДРЕСА_1.
У зв'язку із неналежним виконанням ОСОБА_1 умов кредитного договору, рішенням Христинівського районного суду Черкаської області від 04 квітня 2012 року у справі № 2-39-2012 за позовом ПАТ «ВіЕйБі Банк»до ОСОБА_1 та ОСОБА_5 (поручитель) про стягнення заборгованості за кредитним договором, стягнуто в солідарному порядку з ОСОБА_1 та ОСОБА_5 на користь ПАТ «ВіЕйБі Банк» заборгованість за кредитом в розмірі 115 808 грн 98 коп., та 1 820 грн судових витрат.
При цьому судами установлено, що на користь банку відповідно до статті 1050 ЦК України та кредитного договору, стягнуто достроково всю суму заборгованості, проценти та штрафні санкції. Також, рішенням суду розстрочено його виконання строком на три роки, визначено сплачувати заборгованість щомісяця рівними частинами.
Також установлено, що з наданих в суді першої інстанції позивачем квитанцій вбачається, що станом на 02 червня 2015 року позивачем виконано рішення Христинівського районного суду Черкаської області та сплачено заборгованість у загальній сумі 118 644 грн 73 коп.
На письмове звернення позивача від 18 вересня 2015 року до ПАТ «ВіЕйБі Банк» з метою отримання довідки про виконання зобов'язання по кредитному договору для зняття обтяження з квартири, відповіді та довідки йому надано не було.
Звертаючись до суду з цим позовом, ОСОБА_1 посилався на те, що у зв'язку зі сплатою заборгованості, визначеної за рішенням суду, наявні правові підстави для визнання припиненими грошового зобов'язання за вказаним кредитним договором та іпотеки за іпотечним договором від 25 квітня 2007 року, а тому просив, зокрема, видати йому довідку про погашення суми заборгованості в повному обсязі за вказаним кредитним договором.
Заперечуючи проти позову, банк посилався на те, що станом на 14 березня 2016 року заборгованість ОСОБА_1 за кредитним договором складала 192 291 грн 92 коп., з яких: 1 410,15 дол. США - заборгованість за кредитом; 5 719,61 дол. США - заборгованість за відсотками, а всього 7 129,76 дол. США, що по курсу Національного банку України 26,019961 на 14 березня 2016 року складає 185 516 грн 08 коп., та штраф/пеня за несвоєчасне погашення кредиту - 6 775 грн 84 коп., а тому немає підстав вважати припиненим як грошового зобов'язання за кредитним договором, так і іпотеки за договором іпотеки від 25 квітня 2007 року.
Відповідно до статті 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених ст. 11 цього Кодексу. Зобов'язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.
Згідно зі статтею 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Статтею 598 ЦК України установлено, що зобов'язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом. Припинення зобов'язання на вимогу однієї із сторін допускається лише у випадках, встановлених договором або законом.
За приписами статті 599 ЦК України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.
Частиною п'ятою статті 3 Закону України «Про іпотеку» передбачено, що іпотека має похідний характер від основного зобов'язання і є дійсною до припинення основного зобов'язання або до закінчення строку дії іпотечного договору.
Підстави припинення іпотеки передбачені у статті 17 Закону України «Про іпотеку», згідно з якою іпотека припиняється у разі: припинення основного зобов'язання або закінчення строку дії іпотечного договору; реалізації предмета іпотеки відповідно до цього Закону; набуття іпотекодержателем права власності на предмет іпотеки; визнання іпотечного договору недійсним; знищення (втрати) переданої в іпотеку будівлі (споруди), якщо іпотекодавець не відновив її. Якщо предметом іпотечного договору є земельна ділянка і розташована на ній будівля (споруда), в разі знищення (втрати) будівлі (споруди) іпотека земельної ділянки не припиняється; з інших підстав, передбачених цим Законом. Наступні іпотеки припиняються внаслідок звернення стягнення за попередньою іпотекою.
При цьому наявність судового рішення про задоволення вимог кредитора, яке вчасно не виконано боржником, не припиняє правовідносин сторін кредитного договору.
Вирішуючи спір та відмовляючи у задоволенні позову, апеляційний суд правильно виходив із того, що банк після виконання рішення суду має певні грошові претензії до боржника, які позивач, як боржник за кредитним договором, не визнає, проте законних підстав для зобов'язання кредитора надати довідку про відсутність заборгованості та вважати припиненою іпотеку не має відповідно до положень зазначених норм Цивільного кодексу України.
З огляду на вказане колегія суддів вважає за необхідне касаційну скаргу залишити без задоволення, а рішення апеляційного суду про відмову у задоволенні позову - без змін.
Обставини, на які посилається заявник, були предметом дослідження у суді апеляційної інстанції і висновки з цього приводу, зроблені судом, ґрунтуються на встановлених у суді обставинах та досліджених у судовому засіданні доказах.
Керуючись статтями 400, 409, 410, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду
Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.
Рішення апеляційного суду Київської області від 21 вересня 2016 року залишити без змін.
Постанова суду касаційної інстанції є остаточною і оскарженню не підлягає.
ГоловуючийМ. Є. Червинська
Судді:В. І. Журавель
В. М. Коротун
В. І. Крат
В. П. Курило