Постанова
Іменем України
21 лютого 2018 року
м. Київ
справа № 711/10477/15-ц
провадження № 61 - 4336 св 18
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:
Головуючого - Червинської М. Є.,
суддів: Антоненко Н. О. (суддя-доповідач), ЖуравельВ. І. Коротуна В. М., Крата В. І.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_4,
відповідач - приватне підприємство «Медіт-Сервіс»,
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи касаційну скаргу ОСОБА_4 на рішення Придніпровського районного суду міста Черкаси від 31 березня 2016 року у складі судді Смоляра А. О. та на рішення апеляційного суду Черкаської області від 17 травня 2016 року у складі колегії суддів Нерушак Л. В., Бабенка В. М., Карпенко О. В.,
25 листопада 2015 року ОСОБА_4 звернувся до суду з позовом до приватного підприємства «Медіт-Сервіс» (далі ПП «Медіт-Сервіс») про стягнення заробітної плати за час відпустки у зв'язку з навчанням.
Позовна заява обґрунтована тим, що з 1 вересня 2009 року по 29 вересня 2014 року він перебував у трудових відносинах з ПП «Медіт-Сервіс», працював на посаді водія автобуса.
Працюючи на даному підприємстві, позивач поєднував роботу з навчанням у Національному Університеті «Одеської юридичної академії» за спеціальністю «Правознавство» та кожного разу перед заліково-екзаменаційною сесією надавав керівництву підприємства офіційні виклики з академії. Оскільки додаткові відпустки у зв'язку із навчанням керівництвом ПП «Медіт-Сервіс» не були йому оплачені, в тому числі при звільненні, позивач просив стягнути з ПП «Медіт-Сервіс» на його користь заробітну плату за додаткові оплачувані відпустки в зв'язку з навчанням за період з 1 вересня 2009 року по 29 вересня 2014 роки в сумі 9038 грн 12 коп.
Рішенням Придніпровського районного суду міста Черкаси від 31 березня 2016 року у задоволені позову ОСОБА_4 відмовлено.
Вказане рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що позовні вимоги ОСОБА_4 недоведені, оскільки позивач не надав суду належних та допустимих доказів на підтвердження своїх вимог.
Рішенням апеляційного суду Черкаської області від 17 травня 2016 року рішення Придніпровського районного суду міста Черкаси від 31 березня 2016 року скасовано, у задоволенні позову ОСОБА_4 відмовлено з інших підстав.
Рішення апеляційного суду мотивоване тим, що суд першої інстанції дійшов правильного висновку про недоведеність позовних вимог, проте, безпідставно акцентував увагу у мотивувальній частині рішення на те, що трудові відносини між сторонами розірвані у 2014 році, а позивач у період з 2009 року по 2014 рік не пред'являв жодної вимоги про нарахування та виплату заробітної плати за час додаткової відпустки, адже дані вимоги не обмежуються будь-яким строком.
30 травня 2016 року ОСОБА_4 подав до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ касаційну скаргу, у якій просить скасувати рішення Придніпровського районного суду міста Черкаси від 31 березня 2016 року та рішення апеляційного суду Черкаської області від 17 травня 2016 року і ухвалити нове рішення, яким задовольнити його позовні вимоги у повному обсязі.
Касаційна скарга мотивована тим, що апеляційний суд не врахував доводи позивача про те, що ПП «Медіт-Сервіс» свідомо не надало суду розрахунково-платіжні відомості з його особистим підписом про отримання заробітної плати та з порушенням терміну зберігання розрахунково-платіжних відомостей працівників на підприємстві знищив їх через 3 роки, а не через 75 років, як це передбачено Наказом Міністерства Юстиції №578/5/ від 12 квітня 2012 року.
Позивач вважав безпідставними і бездоказовими висновки суду про те, що відповідач нараховував та виплачував йому заробітну плату за додаткову відпустку у зв'язку з навчанням.
6 червня 2016 року суддею Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ відкрито касаційне провадження у даній справі.
4 серпня 2016 року на адресу суду надійшли заперечення ПП «Медіт-Сервіс» на касаційну скаргу ОСОБА_4, в яких просить залишити без змін оскаржувані судові рішення, а касаційну скаргу відхили. Вказує, що судами правильно встановлено фактичні обставини справи та оскаржувані судові рішення ухвалено з правильним застосуванням норм матеріального і процесуального права.
Ухвалою колегії суддів Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 3 квітня 2017 року дані справу призначено до судового розгляду.
Статтею 338 ЦПК України в редакції Закону України від 3 жовтня 2017 року «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів», що набув чинності 15 грудня 2017 року (далі - ЦПК України), визначено, що судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.
Підпунктом 4 частини першої Розділу XIII «Перехідні положення» ЦПК України, передбачено, що касаційні скарги (подання) на судові рішення у цивільних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного цивільного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.
29 січня 2018 року вказану справу передано до Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду.
Перевіривши доводи касаційної скарги та матеріали справи, колегія суддів дійшла висновку про відсутність підстав для скасування оскаржуваних рішень та задоволення касаційної скарги з наступних підстав.
Згідно з положенням частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Оскаржувані судові рішення ухвалені з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Відповідно статті 215 КЗпП України працівникам, які навчаються у вищих навчальних закладах з вечірньою та заочною формами навчання, надаються додаткові відпустки у зв'язку з навчанням, а також інші пільги, передбачені законодавством.
Згідно частини четвертої статті 216 КЗпП України, пункту 4 частини першої статті 15 Закону України «Про відпустки» працівникам, які успішно навчаються без відриву від виробництва у вищих навчальних закладах з вечірньою та заочною формами навчання, надаються додаткові оплачувані відпустки.
Згідно статтею 217 КЗпП України на час додаткових відпусток у зв'язку з навчанням (статті 211, 213, 216 цього Кодексу) за працівниками за основним місцем роботи зберігається середня заробітна плата.
Встановлено, що з 1 вересня 2009 року по 29 вересня 2014 року ОСОБА_5 перебував у трудових відносинах з ПП «Медіт-Сервіс», працював на посаді водія маршрутного автобуса. Позивач на момент прийняття на роботу був студентом 2 курсу Національного Університету «Одеської юридичної академії», навчався на заочній формі навчання.
Факт перебування ОСОБА_4 у додаткових відпустках у зв'язку з навчанням підтверджується Наказами «Про додаткову відпустку» № 7/1 від 8 січня 2010 року, № 43/1 від 28 травня 2010 року, № 7 від 06 січня 2011 року, № 42 від 27 травня 2011 року, № 57/1 від 28 жовтня 2011 року, № 9 від 27 січня 2012 року, № 57/1 від 12 жовтня 2012 року, № 11 від 8 лютого 2013 року, відповідно до яких за ОСОБА_4 зберігається робоче місце та середня заробітна плата.
На підтвердження того, що ОСОБА_4 нараховувалася середня заробітна плата за час перебування у додаткових відпустках у зв'язку з навчанням за вказані періоди, ПП «Медіт-Сервіс» надало суду Довідку про заробітну плату ОСОБА_4 за період з січня 2010 року по квітень 2013 року, журнал-ордер і відомість по рахунку ОСОБА_4 за період з січня 2010 року по квітень 2013 року та розрахунково-платіжні відомості ОСОБА_5 за вказаний період.
Доводи касаційної скарги про те, що відповідачем не надано розрахунково-платіжних відомостей з його особистим підписом про отримання заробітної плати за додаткову відпустку в зв'язку з навчанням, оскільки Актами ПП «Медіт-Сервіс» № 2 від 22 липня 2014 року та 11 січня 2016 року № 3 «Про вилучення для знищення документів, не внесених до Національного архівного фонду» їх було знищено з порушенням положень Наказу Міністерства юстиції України № 578/5 від 12 квітня 2012 року «Про затвердження Переліку типових документів, що створюються під час діяльності державних органів та органів місцевого самоврядування, інших установ, підприємств та організацій, із зазначенням строків зберігання документів», не заслуговують на увагу з огляду на таке.
Пунктом 217 вказаного Переліку передбачено, що строк зберігання Розрахунково-платіжних відомостей (особових рахунків) становить 75 років; пунктом 218 передбачено, що строк зберігання відомостей на виплату грошей становить 3 роки, і лише в разі відсутності розрахунково-платіжних відомостей (особових рахунків) Відомості про виплату грошей зберігаються 75 років.
Актами ПП «Медіт-Сервіс» № 2 від 22 липня 2014 року та 11 січня 2016 року № 3 «Про вилучення для знищення документів, не внесених до Національного архівного фонду» було знищено платіжні відомості (відомості про виплату грошей) - строк зберігання яких становить 3 роки, а розрахунково-платіжні відомості (особові рахунки) наявні у відповідача і надані суду, у зв'язку з чим підстав уважати, що відповідач знищив вказані документи з порушенням установленого порядку, немає.
На підтвердження нарахування ОСОБА_4 за вказані періоди середньої заробітної плати ПП «Медіт-Сервіс» надало розрахунково-платіжні відомості працівника ОСОБА_4, з яких убачається, що йому було нараховано: за січень 2010 року 870 грн; червень 2010 року 1050 грн; січень 2011 року 1210 грн; червень 2011 року 1210 грн; листопад 2011 року 1210 грн; лютий 2012 року 1400 грн; жовтень 2012 року 1400 грн; лютий 2013 року 1400 грн; березень 2013 року 1400 грн.
Згідно довідки Головного управління ДФС у Черкаській області від 4 січня 2016 року № 5/23-01-17-0508/25211844 «Про результати фактично перевірки ПП «Медіт-Сервіс», станом на 31 грудня 2015 року перевірки заборгованості із виплати заробітної плати громадянину ОСОБА_4 за ПП «Медіт-Сервіс» не рахується.
З урахуванням наведеного правильним є висновок суду про те, що ПП «Медіт-Сервіс» надало суду належні і допустимі докази того, що позивачу належним чином оплачувалися додаткові відпустки у зв'язку з навчанням.
За таких обставин доводи касаційної скарги не дають підстав для висновку про те, що оскаржувані судові рішення ухвалено з неправильним застосуванням норм матеріального права або порушенням норм процесуального права.
Підстав для задоволення касаційної скарги та скасування оскаржуваних судових рішень у передбаченому статтями 411, 412 ЦПК України порядку немає.
Керуючись статтями 400, 409, 410, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої палати Касаційного цивільного суду
Касаційну скаргу ОСОБА_4 залишити без задоволення.
Рішення Придніпровського районного суду міста Черкаси від 31 березня 2016 року та рішення апеляційного суду Черкаської області від 17 травня 2016 року залишити без змін.
Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.
Головуючий М. Є. Червинська
Судді Н. О. Антоненко
В.І. Журавель
В.М. Коротун
В.І. Крат