Ухвала
26 лютого 2018 року
м. Київ
справа № 761/6735/17
провадження № 61-9579 ск 18
Верховний Суд у складі судді Касаційного цивільного суду Стрільчука В. А., розглянувши касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Шевченківського районного суду міста Києва від 11 жовтня 2017 року та ухвалу Апеляційного суду міста Києва від 5 грудня 2017 року в справі за позовом ОСОБА_1 до Шевченківського управління поліції Головного управління Національної поліції у місті Києві, Головного управління Національної поліції у місті Києві, третя особа Перша київська державна нотаріальна контора, про усунення перешкод у здійсненні права власності шляхом скасування арешту, звільнення нерухомого майна з-під арешту та зняття заборони на його відчуження,
13 лютого 2018 року ОСОБА_1 подав касаційну скаргу на рішення Шевченківського районного суду міста Києва від 11 жовтня 2017 року та ухвалу Апеляційного суду міста Києва від 5 грудня 2017 року у вищевказаній справі.
Відповідно до частини третьої статті 3 Цивільного процесуального Кодексу України в редакції Закону України № 2147-VIІІ від 3 жовтня 2017 року, що набув чинності 15 грудня 2017 року (далі - ЦПК України), провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Статтею 388 ЦПК України визначено, що судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.
Згідно з підпунктом 14 пункту 1 розділу ХІІІ «Перехідні положення» ЦПК України судові рішення, ухвалені судами апеляційної інстанції до набрання чинності цією редакцією Кодексу, набирають чинності та можуть бути оскаржені в касаційному порядку протягом строків, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.
Відповідно до частин першої, другої статті 325 ЦПК України від 18 березня 2004 року в редакції, чинній на час ухвалення оскаржуваних судових рішень, касаційна скарга може бути подана протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили рішенням (ухвалою) апеляційного суду. У разі пропущення цього строку з причин, визнаних поважними, суддя касаційної інстанції за заявою особи, яка подала скаргу, може поновити цей строк.
Можливість поновлення строку на касаційне оскарження в разі його пропуску з поважних причин передбачена також статтею 390 ЦПК України у чинній редакції.
У касаційній скарзі ОСОБА_1 зазначено клопотання про поновлення строку на касаційне оскарження судових рішень з посиланням на те, що повний текст оскаржуваного рішення апеляційного суду ним отримано 19 січня 2018 року.
Наведені заявником підстави для поновлення пропущеного процесуального строку на касаційне оскарження судових рішень не дають достатніх підстав для визнання їх поважними, оскільки заявником не надано відповідних доказів отримання ним оскаржуваного рішення апеляційного суду саме 19 січня 2018 року.
Разом з тим, навіть враховуючи, що ОСОБА_1 рішення апеляційного суду було отримано 19 січня 2018 року, то останнім днем для подання касаційної скарги було 8 лютого 2018 року, однак касаційну скаргу подано 13 лютого 2018 року, тобто з пропуском двадцятиденного строку на касаційне оскарження, встановленого статтею 325 ЦПК України 2004 року.
Згідно з пунктом 2 частини четвертої статті 392 ЦПК України до касаційної скарги додаються докази, що підтверджують дату отримання копії оскаржуваного рішення суду апеляційної інстанції.
Відповідно до частини третьої статті 393 ЦПК України касаційна скарга залишається без руху у випадку, якщо вона подана після закінчення строків, установлених статтею 390 цього Кодексу, і особа, яка її подала, не порушує питання про поновлення цього строку, або якщо підстави, наведені нею у заяві, визнані неповажними. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали про залишення касаційної скарги без руху особа має право звернутися до суду касаційної інстанції із заявою про поновлення строку або навести інші підстави для поновлення строку. Якщо заяву не буде подано особою в зазначений строк або наведені підстави для поновлення строку касаційного оскарження визнані неповажними, суддя-доповідач відмовляє у відкритті касаційного провадження на підставі пункту 4 частини другої статті 394 цього Кодексу.
У зв'язку з тим, що підстави пропуску строку на касаційне оскарження є неповажними, а безпідставне поновлення строку на касаційне оскарження судового рішення, що набрало законної сили, є порушенням пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод щодо права на справедливий суд, касаційну скаргу необхідно залишити без руху і надати заявнику строк для усунення вказаних недоліків, а саме: направити до суду касаційної інстанції заяву про поновлення процесуального строку на касаційне оскарження, у якій навести інші підстави для поновлення строку та надати відповідні докази.
Отже касаційну скаргу ОСОБА_1 слід залишити без руху з наданням заявнику можливості усунути вищевказані недоліки.
Керуючись статтями 185, 392, 393 ЦПК України,
Визнати підстави для поновлення процесуального строку на касаційне оскарження рішення Шевченківського районного суду міста Києва від 11 жовтня 2017 року та ухвалу Апеляційного суду міста Києва від 5 грудня 2017 року за клопотанням ОСОБА_1 неповажними.
Касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Шевченківського районного суду міста Києва від 11 жовтня 2017 року та ухвалу Апеляційного суду міста Києва від 5 грудня 2017 року залишити без руху та надати для усунення зазначених вище недоліків строк десять днів з дня вручення цієї ухвали.
У разі невиконання у встановлений строк вимог цієї ухвали щодо подання заяви про поновлення строку на касаційне оскарження із зазначенням інших поважних підстав для цього та надання відповідних доказів у відкритті касаційного провадження буде відмовлено.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Суддя В. А. Стрільчук