Справа № 761/5746/18
Провадження № 1-кс/761/4024/2018
20 лютого 2018 року м.Київ
Слідчий суддя Шевченківського районного суду м.Києва ОСОБА_1 , за участю секретаря ОСОБА_2 , прокурора ОСОБА_3 , захисника ОСОБА_4 , розглянувши у відкритому судовому засіданні клопотання старшого слідчого СУ ГУНП у м. Києві ОСОБА_5 у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12018100050000978 від 15 лютого 2018 року, про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою до підозрюваного:
ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженець м.Кривий Ріг, Дніпропетровської області, громадянин України, не працюючий, зареєстрований за адресою АДРЕСА_1 , фактично мешкає: АДРЕСА_2 , раніше не судимого, підозрюваного у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 146 та ч. 4 ст. 189 КК України,-
До слідчого судді Шевченківського районного суду м.Києва надійшло клопотання старшого слідчого СУ ГУНП у м.Києві ОСОБА_5 , погоджене старшим групи прокурорів у кримінальному провадженні - прокурором прокуратури м.Києві ОСОБА_3 про застосування відносно підозрюваного ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, який підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 146, ч. 4 ст. 189 КК України, у кримінальному провадженні № 12018100050000978 від 06.02.2018. В обґрунтування клопотання слідчим зазначено, що 06.02.2018 приблизно о 06 год. 00 хв., за адресою: м. Київ, вул. Марко Вовчка, 21, на території оптового ринку, ОСОБА_7 , діючи спільно з ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 та ОСОБА_6 в складі організованої групи, проти волі та застосовуючи фізичну силу, помістили до автомобіля та повезли у невідомому напрямку ОСОБА_12 , ІНФОРМАЦІЯ_2 . Тогож дня, близько 06 год. ОСОБА_8 , ОСОБА_13 , ОСОБА_10 , ОСОБА_9 , ОСОБА_6 та ОСОБА_11 , діючи згідно злочинного плану, з корисливих мотивів, викрали ОСОБА_12 , після чого перемістили його до будинку за адресою: АДРЕСА_3 , де незаконно проти волі потерпілого утримували. Після цього 07.02.2018 та 10.02.2018 ОСОБА_8 , ОСОБА_13 , ОСОБА_10 , ОСОБА_9 , ОСОБА_6 та ОСОБА_14 , переслідуючи мету незаконного збагачення за рахунок чужого майна, при невстановлених обставинах, діючи згідно злочинного плану, відомого усім учасникам злочину, за допомогою мобільного додатку месенджеру "Whatsup" через мережу Інтернет надіслали смс-повідомлення сину потерпілого ОСОБА_15 з вимогою передачі їм грошових коштів в особливо великих розмірах, а саме: в сумі 500 000 доларів США, погрожуючи у разі невиконання вимог насильством над ОСОБА_12 та його вбивством. 18.02.2018 ОСОБА_6 повідомлено про підозру у вчиненні злочину, передбаченого ч. 3 ст. 146 КК України, а саме: у незаконному позбавлення волі та викраденні людини, вчиненому з корисливих мотивів, що супроводжувалося заподіянням фізичних страждань, здійснюваному протягом тривалого часу, вчиненому організованою групою осіб. 19.02.2018 ОСОБА_6 змінено раніше повідомлену підозру та інкриміновано вчинення кримінального правопорушення передбаченого ч. 3 ст. 146 КК України, тобто у незаконне позбавлення волі та викрадення людини, вчинене з корисливих мотивів, що супроводжувалося заподіянням фізичних страждань, здійснюваному протягом тривалого часу, вчиненому організованою групою осіб та вчинення кримінального правопорушення передбаченого ч. 4 ст. 189 КК України, тобто вимога передачі чужого майна з погрозою насильством над близьким родичем потерпілого, вчинене з погрозою вбивства, організованою групою. Слідчий вважає, що підозрюваний може переховуватися від органів досудового розслідування та суду; знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; незаконно впливати на свідків; перешкоджати кримінальному провадженні іншим чином; вчинити інше кримінальне правопорушення.
Вивчивши доводи клопотання, матеріали, долучені до клопотання, допитавши підозрюваного ОСОБА_6 , який заперечував щодо задоволення клопотання, вважає що в даному кримінальному провадженні відсутні ризики, вислухавши думку прокурора, який підтримав клопотання, заслухавши пояснення захисника, який заперечував проти клопотання, просив обрати інший запобіжний захід, не пов'язаний з триманням під вартою з урахуванням характеризуючих даних підозрюваного та відсутності обґрунтованості прямими доказами підозри ОСОБА_6 , слідчий суддя приходить до такого висновку.
Відділом розслідування злочинів, скоєних проти життя та здоров'я особи, СУ ГУНП у місті Києві проводиться досудове розслідування в кримінальному провадженні № 12018100050000978 за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 146 та ч. 4 ст. 189 КК України.
17.02.2018 ОСОБА_6 затриманий за підозрою у вчиненні злочину в порядку ст. 208 КПК України.
18.02.2018 ОСОБА_6 повідомлено про підозру у вчиненні злочину, передбаченого ч. 3 ст. 146 КК України, а саме у незаконному позбавлення волі та викраденні людини, вчиненому з корисливих мотивів, що супроводжувалося заподіянням фізичних страждань, здійснюваному протягом тривалого часу, вчиненому організованою групою осіб.
19.02.2018 ОСОБА_6 змінено раніше повідомлену підозру та інкриміновано вчинення кримінального правопорушення передбаченого ч. 3 ст. 146 КК України, тобто у незаконне позбавлення волі та викрадення людини, вчинене з корисливих мотивів, що супроводжувалося заподіянням фізичних страждань, здійснюваному протягом тривалого часу, вчиненому організованою групою осіб та вчинення кримінального правопорушення передбаченого ч. 4 ст. 189 КК України, тобто вимога передачі чужого майна з погрозою насильством над близьким родичем потерпілого, вчинене з погрозою вбивства, організованою групою.
Відповідно до ч.1 ст. 183 КПК тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден з більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 КПК України.
Частиною 1 статті 194 КПК на слідчого суддю під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу покладений обов'язок встановити існування наступних складових:
-чи доведені обставини, які свідчать про обґрунтованість підозри;
-чи наявні ризики, передбачені статтею 177 КПК, та на які вказує слідчий;
-чи не є достатнім застосування більш м'яких запобіжних заходів для запобігання ризикам, зазначеним у клопотанні.
Тлумачення наведених вище процесуальних норм у їх логічному зв'язку з положеннями Глави 4 КПК приводить слідчого суддю до висновку, що під час вирішення питання щодо застосування до особи запобіжних заходів оцінка наданих сторонами доказів має спрямовуватися не на досягнення остаточного переконання у винуватості особи у вчиненні інкримінованого правопорушення, а має на меті встановити, чи є підозра обґрунтованою.
Згідно з положеннями статті 5 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод нікого не може бути позбавлено свободи, крім установлених цією статтею Конвенції випадків і відповідно до процедури, встановленої законом.
Відповідно до практики ЄСПЛ обґрунтованість підозри, на якій має ґрунтуватися арешт, складає суттєву частину закріпленої у статті 5 § 1(с) Конвенції гарантії від безпідставного арешту.
Враховуючи, що відповідно до ч. 5 ст.9 КПК кримінальне процесуальне законодавство України застосовується з урахуванням практики Європейського суду з прав людини, слідчий суддя приймає до уваги, що у рішенні ЄСПЛ у справі «Соловей і Зозуля проти України» останній наголосив, що суд має перевірити не лише дотримання процесуальних норм національного законодавства, а й обґрунтованість підозри, на підставі якої особу взято під варту.
Згідно з рішенням ЄСПЛ у справі «K.F. проти Німеччини» «обґрунтована підозра» передбачає наявність фактів або інформації, які б могли переконати об'єктивного спостерігача у тому, що відповідна особа могла вчинити злочин.
Крім того, Європейський Суд у своїй практиці неодноразово зазначав, що факти, які є причиною виникнення підозри не повинні бути такими ж переконливими, як ті, що є необхідними для обґрунтування обвинувального вироку чи висунення обвинувачення.
Отже на початковій стадії розслідування, суд, оцінюючи обґрунтованість підозри, не повинен пред'являти до наданих доказів таких же високих вимог, як при формулюванні остаточного обвинувачення при направлені справи до суду.
З огляду на зазначене, слідчий суддя вважає, що надані органом досудового розслідування матеріали, що містяться в клопотанні, а саме: протокол огляду місця події по вул.Марка Вовчка, 21 у місті Києві, на території Подільської плодоовочевої бази, в ході якого виявлено LEXUS LX570, чорного кольору, д.н.з. НОМЕР_1 на якому пересувався потерпілий ОСОБА_12 ; протокол огляду місця події по вул. Марка Вовчка, 12/14 у місті Києві, в ході якого виявлено повністю обгорілий автомобіль OPEL, який має іноземний н.з. НОМЕР_2 ; протокол огляду місця події по вул. Вербова, 2 у місті Києві, в ході якого виявлено обгорілий автомобіль VOLKSWAGEN SHARAN, який з заду має д.н.з. НОМЕР_3 , а спереду іноземний д.н.з. НОМЕР_4 ; покази потерпілого ОСОБА_15 ; протокол огляду мобільного телефону марки «Фйфон 6 S», що належить ОСОБА_15 ; покази потерпілого ОСОБА_12 та покази свідків, достатньою мірою підтверджують наявність в діях підозрюваного ОСОБА_6 ознак інкримінованого злочину.
Вирішуючи питання про існування передбачених кримінальним процесуальним законом ризиків неправомірної процесуальної поведінки підозрюваного, слідчий суддя відмічає, що ризиком у даному випадку є дія, яка може вчинитися з високим ступенем ймовірності.
Надаючи оцінку можливості підозрюваного переховуватися від органу досудового розслідування, слідчий суддя приймає до уваги, що Європейський Суд з прав людини у справі «В. проти Швейцарії» зазначив, що небезпеку переховування не можна вимірювати тільки залежно від суворості можливого покарання, її треба визначати, зокрема, з урахуванням характеру підозрюваного, його моральних якостей, наявності у нього коштів, зв'язків з державою, у якій його переслідують.
Беручи особу підозрюваного ОСОБА_6 , який офіційно не працевлаштований, а також обставини учиненого злочину, який відповідно до ст. 12 КК України відноситься до особливо тяжких злочинів, у слідства є достатньо підстав, що ризики, передбачені ст.177 КПК України мають високий ступінь вірогідності.
Існування викладених ризиків підтверджується тяжкістю покарання, що загрожує ОСОБА_6 у разі визнання його винуватим у вчиненні вказаного кримінального правопорушення, за яке законом передбачено покарання у вигляді позбавлення волі на строк до 12 років, а також особою ОСОБА_6 , який вчинив злочин у складі організованої групи осіб, підтримує зв'язки з особами раніше судимими.
Крім того, у ході досудового розслідування продовжується проведення слідчих (розшукових) дій, спрямованих на встановлення обставин кримінального правопорушення, до вчинення якого причетні 6 осіб, які вчинили злочин у складі організованої групи, та всі знаряддя злочину і речові докази на даний час не вилучено, а тому перебуваючи на волі ОСОБА_6 зможе знищити речові докази та інші речі, що мають значення для провадження.
Також, у рамках кримінального провадження допитано як свідків осіб, які знайомі з ОСОБА_6 , останньому відомо їх місце проживання, тому перебуваючи на волі ОСОБА_6 зможе на них впливати з метою зміни ними своїх показань.
Крім того, зважаючи на особу підозрюваного, його антисоціальні зв'язки, у слідства є достатньо підстав вважати, що він зможе перешкодити кримінальному провадженні іншим чином, та вчинити інше кримінальне правопорушення.
При застосуванні запобіжного заходу судом враховано також вік підозрюваного, його стан здоров'я, місце проживання та інші обставини, що характеризують особу підозрюваного, дані про соціальні зв'язки та спосіб життя.
Вказані обставини підозри у вчиненні кримінального правопорушення, поєднаного з застосуванням насильства відносно потерпілого, з урахуванням підстав та обставин, передбачених статтями 177 та 178 КПК України, щодо високого ступеню ризику ухилення підозрюваного від органів досудового розслідування та суду, вагомості наявних доказів підозри, особи підозрюваного, також дають підстави слідчому судді не визначати розмір застави у кримінальному провадженні відповідно до ч.4 ст. 183 КПК України з огляду також на висновки Європейського суду з прав людини щодо обов'язку суду своїм рішенням забезпечити не тільки права підозрюваного, а й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів.
Статтею 197 КПК передбачено, що строк дії ухвали про продовження строку тримання особи під вартою не може перевищувати 60 днів. Такий строк може бути продовжений в межах строку досудового розслідування, з урахуванням даних про яке існують підстави для продовження строку тримання підозрюваного під вартою в межах строку досудового розслідування.
Враховуючи підозру у вчиненні злочину із застосуванням насильства, відповідно до ч.4 ст. 183 КПК України застава не застосовується.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 177, 178, 182, 183, 193, 194, 196, 197, 309 КПК України, слідчий суддя,-
Клопотання старшого слідчого СУ ГУНП у м.Києві ОСОБА_5 , у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12018100050000978 від 15 лютого 2018 року, про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою до підозрюваного ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 - задовольнити.
Застосувати до підозрюваного ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , запобіжний захід у виді тримання під вартою, без визначення розміру застави.
Строк дії ухвали про тримання підозрюваного ОСОБА_6 під вартою визначити тривалістю 60 (шістдесят) днів, тобто до 21 квітня 2018 року включно.
На ухвалу слідчого судді безпосередньо до Апеляційного суду міста Києва прокурором, підозрюваним, протягом п'яти днів з дня її оголошення може бути подана апеляційна скарга.
Слідчий суддя: ОСОБА_1