09.02.2018 Справа № 756/9985/16-ц
№756/9985/16-ц
№4-с/756/24/18
09 лютого 2018 року Оболонський районний суд м. Києва в складі:
головуючого судді Тітова М.Ю.
за участю секретаря Лісовенка О.О.
розглянув у відкритому судовому засіданні в м. Києві скаргу ОСОБА_1 на дії старшого державного виконавця Вишгородського районного відділу Державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Київській області Хмелєвої Марини Володимирівни, заінтересована особа: ОСОБА_3, -
Скаржник звернулася до суду із скаргою на дії старшого державного виконавця Вишгородського районного відділу Державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Київській області Хмелєвої Марини Володимирівни, заінтересована особа: ОСОБА_3.
Скарга мотивована тим, що на виконанні у Вишгородському районному відділі Державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Київській області перебувало виконавче провадження ВП №36171424 з виконання виконавчого листа №2-3205/09, виданого Оболонським районним судом м. Києва 26.11.2009 про стягнення з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 заборгованості за договором позики. В процесі виконання судового рішення 03.04.2014 між боржником та стягувачем укладено мирову угоду, яку визнано ухвалою Вишгородського районного суду Київської області від 06.08.2014. Вказана ухвала суду набрала законної сили 12.08.2014. Скаржник, зазначає, що, враховуючи вимоги Закону України «Про виконавче провадження», виконавче провадження ВП №36171424 мало бути закінчене після набрання законної сили ухвалою про затвердження мирової угоди, однак, державний виконавець виніс відповідну постанову лише в жовтні 2016 року, що, на думку скаржника, свідчить про бездіяльність останнього. Крім того, скаржник зазначила, що у порушення вимог закону 17.03.2016 та 30.09.2016 державним виконавцем були винесені постанови про стягнення з боржника виконавчого збору та витрат на проведення виконавчих дій. Такі дії державного виконавця скаржник вважає незаконними, оскільки вказані постанови могли бути винесені лише на наступний день після закінчення строку, встановленого боржнику для добровільного виконання судового рішення, що закінчився в січні 2013 року.
Посилаючись на наведене, просить суд визнати неправомірними дії старшого державного виконавця Вишгородського районного відділу Державної виконавчої служби ГТУЮ у Київській області Хмелєвої М.В., що виявилися в ухиленні від закінчення виконавчого провадження ВП №36171424; визнати незаконними дії державного виконавця в частині винесення постанов від 17.03.2016 про стягнення виконавчого збору та від 30.09.2016 про стягнення витрат на проведення виконавчих дій, а також скасувати зазначені постанови; скасувати пункт 2 постанови про закінчення виконавчого провадження від 03.10.2016, а також скасувати постанови від 04.10.2016 про відкриття виконавчих проваджень щодо стягнення з боржника виконавчого збору та витрат на проведення виконавчих дій.
Ухвалою Оболонського районного суду м. Києва від 03.03.2017 у задоволенні скарги ОСОБА_1 відмовлено.
Ухвалою Апеляційного суду м. Києва від 12.04.2017 частково задоволено апеляційну скаргу ОСОБА_1, ухвалу Оболонського районного суду м. Києва від 03.03.2017 скасовано, скаргу передано на новий розгляд до суду першої інстанції.
Від скаржника надійшла заява про розгляд справи за її відсутності, заявлені вимоги підтримує у повному обсязі, просить їх задовольнити.
Вишгородський районний відділ Державної виконавчої служби ГТУЮ у Київській області явку свого представника в судове засідання не забезпечив, про місце та час судового розгляду повідомлений належним чином.
ОСОБА_3 у судове засідання не з'явився, про місце та час судового розгляду повідомлявся належним чином.
Суд, дослідивши письмові матеріали справи, прийшов до висновку, що скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.
26.11.2009 Оболонським районним судом м. Києва видано виконавчий лист №2-3205/09 про стягнення з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_3 заборгованості за договором позики у розмірі 298840,78 грн., який пред'явлено на примусове виконання до Вишгородського районного відділу Державної виконавчої служби ГТУЮ у Київській області.
Постановою державного виконавця від 21.01.2013 відкрито виконавче провадження ВП №36171424.
В ході провадження виконавчих дій 03.04.2014 між ОСОБА_4 та ОСОБА_3 укладено мирову угоду в процесі виконання судового рішення, яка 10.06.2014 була направлена державним виконавцем для затвердження до Вишгородського районного суду Київської області.
Ухвалою Вишгородського районного суду Київської області від 06.08.2014 визнано зазначену мирову угоду. Ухвала не оскаржувала ся та набрала законної сили 12.08.2014.
Постановою державного виконавця від 17.03.2016 стягнуто з боржника виконавчий збір у розмірі 29884,07 грн.
Постановою державного виконавця від 30.09.2016 з боржника стягнуто витрати на проведення виконавчих дій у розмірі 100,00 грн.
03.10.2016 державним виконавцем винесено постанову про закінчення виконавчого провадження ВП №36171424, у зв'язку з надходженням до відділу ухвали про затвердження мирової угоди між сторонами виконавчого провадження. Постанови про стягнення виконавчого збору та витрат на проведення виконавчих дій виділено в окремі виконавчі провадження, які відкриті відповідними постановами від 04.10.2016.
У відповідності до положень ч. 1 ст. 18 Закону України «Про виконавче провадження» виконавець зобов'язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.
За приписами ч. 3 ст. 12 Закону України «Про виконавче провадження» (в редакції, чинній на момент укладення мирової угоди) сторони мають право, зокрема, укласти мирову угоду про закінчення виконавчого провадження, яка визнається судом.
Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 49 вказаного Закону виконавче провадження підлягає закінченню у разі визнання судом мирової годи між стягувачем і боржником у процесі виконання.
Згідно з ч.2 ст. 25 Закону державний виконавець протягом трьох робочих днів з дня надходження до нього виконавчого документа виносить постанову про відкриття виконавчого провадження. У постанові державний виконавець вказує про необхідність боржнику самостійно виконати рішення у строк до семи днів з моменту винесення постанови та зазначає, що у разі ненадання боржником документального підтвердження виконання рішення буде розпочате примусове виконання цього рішення із стягненням з боржника виконавчого збору і витрат, пов'язаних з організацією та проведенням виконавчих дій, передбачених цим Законом. За заявою стягувача державний виконавець одночасно з винесенням постанови про відкриття виконавчого провадження може накласти арешт на майно та кошти боржника, про що виноситься відповідна постанова.
За змістом ч.ч. 1, 3 ст. 28 Закону України «Про виконавче провадження» (в редакції, чинній на момент відкриття зазначеного виконавчого провадження), у разі невиконання боржником рішення майнового характеру в строк, встановлений частиною другою статті 25 цього Закону для самостійного його виконання, постановою державного виконавця боржника стягується виконавчий збір у розмірі 10 відсотків суми, що підлягає стягненню, або вартості майна боржника, що підлягає передачі стягувачу за виконавчим документом.
Постанова про стягнення виконавчого збору виноситься при першому надходженні виконавчого документа державному виконавцю. При наступних пред'явленнях до виконання виконавчого документа державному виконавцю виконавчий збір стягується в частині, що не була стягнута при попередньому виконанні.
Згідно п. 3.7.1 Інструкції з організації примусового виконання рішень (в редакції, чинній на момент відкриття виконавчого провадження), постанова про стягнення виконавчого збору виноситься при першому надходженні виконавчого документа державному виконавцю на наступний день після завершення строку, наданого боржнику для самостійного виконання рішення. У постанові про стягнення виконавчого збору визначається розмір виконавчого збору, що підлягає стягненню, зазначений у частині першій статті 28 Закону. Примусове стягнення виконавчого збору здійснюється відповідно до вимог Закону.
Судом встановлено, що ухвала Вишгородського районного суду Київської області від 06.08.2014 про визнання мирової угоди між стягувачем і боржником в процесі виконання судового рішення набрала законної сили 12.08.2014, проте виконавче провадження було закінчено лише 03.10.2016, тобто більш, ніж через 2 роки після визнання судом відповідної мирової угоди.
Разом з тим, з матеріалів справи вбачається, що після завершення строку, наданого боржнику для самостійного виконання рішення суду, тобто 29.01.2013, державним виконавцем, у встановлений Законом України «Про виконавче провадження» строк, не було винесено постанови про стягнення виконавчого збору. Така постанова була винесена ним лише у березні 2016 року, після того як виконавче провадження вже мало б бути закінчене.
Відтак, суд доходить висновку, що постанова від 17.03.2016 про стягнення виконавчого збору винесена державним виконавцем з порушенням строків, передбачених законом, а тому є незаконною та підлягає скасуванню.
Також суд вважає неправомірними дії державного виконавця щодо стягнення з боржника витрат на проведення виконавчих дій у сумі 100,00 грн., оскільки у матеріалах виконавчого провадження відсутні будь-які докази щодо понесення державним виконавцем таких витрат.
Враховуючи наведене, суд вирішує частково задовольнити скаргу ОСОБА_1, визнати неправомірними дії державного виконавця щодо винесення постанов від 17.03.2016 про стягнення виконавчого збору та від 30.09.2016 про стягнення витрат на проведення виконавчих дій, скасувати дані постанови, а також скасувати постанови про відкриття виконавчих проваджень від 04.10.2016 з приводу стягнення виконавчого збору та витрат на проведення виконавчих дій. В частині вимог скарги про визнання неправомірними дій державного виконавця щодо ухилення від закінчення виконавчого провадження суд вирішне відмовити, оскільки станом на час розгляду справи дане виконавче провадження закінчено.
З викладеного, керуючись ст. 451 ЦПК України, -
Скаргу - задовольнити частково.
Визнати неправомірними дії старшого державного виконавця Вишгородського районного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Київській області Хмелєвої Марини Володимирівни щодо винесення постанови від 17.03.2016 про стягнення з боржника виконавчого збору та постанови від 30.09.2016 про стягнення з боржника витрат на проведення виконавчих дій.
Скасувати постанову старшого державного виконавця Вишгородського районного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Київській області Хмелєвої Марини Володимирівни від 17.03.2016 про стягнення з боржника виконавчого збору у виконавчому провадженні ВП №36171424.
Скасувати постанову старшого державного виконавця Вишгородського районного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Київській області Хмелєвої Марини Володимирівни від 30.09.2016 про стягнення з боржника витрат на проведення виконавчих дій у виконавчому провадженні ВП №36171424.
Скасувати пункт 2 постанови старшого державного виконавця Вишгородського районного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Київській області Хмелєвої Марини Володимирівни від 03.10.2016 про закінчення виконавчого провадження ВП №36171424.
Скасувати постанову старшого державного виконавця Вишгородського районного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Київській області Хмелєвої Марини Володимирівни від 04.10.2016 про відкриття виконавчого провадження ВП №36171424 про стягнення з боржника виконавчого збору.
Скасувати постанову старшого державного виконавця Вишгородського районного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Київській області Хмелєвої Марини Володимирівни від 04.10.2016 про відкриття виконавчого провадження ВП №52474923 про стягнення з боржника витрат на проведення виконавчих дій.
У задоволенні решти вимог скарги - відмовити.
Апеляційна скарга на ухвалу суду подається протягом п'ятнадцяти днів з дня її проголошення.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею.
Суддя М.Ю. Тітов