26 лютого 2018 рокуЛьвів№ 876/183/18
Львівський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
головуючого-судді Сапіги В.П.,
суддів: Довгої О.І., Запотічного І.І.,
за участі секретаря судових засідань Герман О.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Старшого інспектора відділу моніторингу управління патрульної поліції у м. Івано-Франківську департаменту патрульної поліції лейтенанта поліції Гураль Наталії Романівни на постанову Калуського міськрайонного суду Івано-Франківської області від 27 листопада 2017 року, ухваленої під головуванням судді Кардаш О.І. в порядку письмового провадження, у справі за адміністративним позовом ОСОБА_3 до Старшого інспектора відділу моніторингу управління патрульної поліції у м. Івано-Франківську ДПП лейтенанта поліції Гураль Наталії Романівни про визнання дій протиправними та скасування постанови,
ОСОБА_4 звернувся в суд з адміністративним позовом до старшого інспектора відділу моніторингу УПП у м. Івано-Франківську ДПП лейтенанта поліції Гураль Н.Р. з вимогами про скасування постанови серії АР №388167 від 31.10.2017 щодо накладення адміністративного стягнення за ч.2 ст.122 Кодексу України у виді штрафу в розмірі 425 грн та закриття провадження по адміністративній справі.
Позовні вимоги обґрунтовує тим, що з винесеною постановою не згідний, оскільки ПДР не порушував. 31 жовтня 2017 року о 07:30 год. на автомобілі Volkswagen Vento, н.з. НОМЕР_1, рухався, дотримуючись безпечного інтервалу, в колоні транспортних засобів, що рухались попутно в межах однієї смуги по вул. Незалежності у м. Івано-Франківську в сторону центру. Після проїзду перехрестя вулиць Угорницька-Незалежності почув звуковий сигнал і побачив проблискові маячки за кілька машин позаду себе. Працівник поліції отримавши документи попередила, що йде в службовий автомобіль складати постанову, не звертаючи уваги на пояснення щодо бажання скористатись правовою допомогою адвоката та не з'ясуванням винуватості. В потоці автомобілів відповідач не могла бачити порушення, щодо якого вона винесла постанову, тому що, перебуваючи на значній відстані від автомобіля позивача, не мала об'єктивної можливості бачити зі службового автомобіля дорожню обстановку навколо автомобіля позивача, яку достатньо закривали транспортні засоби, що рухались між ними, тим більше чітко розпізнати межі елементів дороги та точне розміщення на ній великої кількості учасників руху. Вважає, що оскаржувана постанова не відображає дійсних обставин справи, винесена з грубим порушенням вимог чинного законодавства щодо її змісту та процедури складення.
Постановою Калуського міськрайонного суду Івано-Франківської області від 27.11.2017 адміністративний позов задоволено частково, оскільки суд прийшов до висновку, що дії відповідача по винесенню оскаржуваної постанови були неправомірними, оскаржувана постанова винесена з порушенням вимог ст. ст. 251, 252, 245 КУпАП за відсутності належних доказів винуватості позивача, що потягло скасування оскаржуваної постанови. В частині вимог про закриття провадження суд вважав, що адміністративний суд не вправі приймати рішення про закриття провадження у справі про адміністративне правопорушення.
Не погодившись із зазначеним судовим рішенням, його оскаржив відповідач, подавши апеляційну скаргу. Вважає оскаржувану постанову в частині скасування постанови серії АР №338167 від 31.10.2017 незаконною у зв'язку з тим, що судом не з'ясовано усіх обставин вчинення позивачем адміністративного правопорушення. Просить оскаржувану постанову суду скасувати та ухвали нове рішення, яким в задоволенні позовних вимог відмовити.
Доводи апеляційної скарги обґрунтовує тим ж, що і в запереченні на адміністративний позов, зазначаючи зокрема, що для провадження у справах про адміністративні правопорушення характерним є специфічний вид доказу - безпосередні спостереження уповноважених осіб. Факт вчинення позивачем правопорушення візуально зафіксовано відповідачем. Тому вважає, що його дії по винесенню оскаржуваної постанови вчинені у відповідності до вимог КУпАП. Натомість суд першої інстанції прийняв в якості доказу покази позивача без всебічного та об'єктивного дослідження інших обставин справи. Щодо позовної вимоги про закриття провадження висловив позицію, що у суду відсутні правові підстави для її задоволення.
Сторони, будучи належним чином повідомленими про час та місце розгляду справи, в судове засідання апеляційного суду не з'явились, що у відповідності до ч. 3 ст. 268 КАС України не перешкоджає розгляду справи за їх відсутності. В силу вимог ч.4 ст.229 КАС України у разі неявки у судове засідання всіх осіб, які беруть участь у справі, фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши повноту встановлення обставин справи, правильність їх юридичної оцінки, обговоривши апеляційну скаргу в межах її доводів, дослідивши матеріали справи, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційну скаргу необхідно відхилити з наступних мотивів.
Судом встановлено, що відповідно до постанови серії АР № 388167, складеної 31.10.2017 старшим інспектором відділу моніторингу та аналітичного забезпечення Управління патрульної поліції в м.Івано-Франківську лейтенантом поліції Гураль Н.Р. про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі в м. Івано-Франківську, вул. Незалежності, 217 стосовно ОСОБА_3 про те, що керуючи транспортним засобом Volkswagen Vento, н.з. НОМЕР_1, 31.10.2017 о 07 год. 30 хв. в м.Івано-Франківську, вул.Незалежності,217, на дорозі з двостороннім рухом, яка має дві смуги для руху в одному напрямку, здійснив виїзд на призначений для зустрічного руху бік дороги, чим порушив п.11.4 ПДР. У зв'язку з чим ОСОБА_3 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 122 КУпАП та притягнуто до адміністративної відповідальності з накладенням адміністративного стягнення у вигляді штрафу в розмірі 425 грн.
Задовольняючи частково позов, суд першої інстанції виходив з того, що за відсутності належних доказів винуватості позивача оскаржувана постанова підлягає скасуванню, а в частині закриття провадження відмовив за відсутністю в адміністративного суду щодо задоволення вказаної вимоги повноважень.
З такими висновками суду погоджується колегія суддів апеляційного суду з врахуванням наступного.
Відповідно до ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові та службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
За змістом статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень. У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення.
Предметом судового дослідження за даними правовідносинами є правомірність дій суб'єкта владних повноважень щодо встановлення адміністративного правопорушення, законність та обґрунтованість постанови про адміністративне правопорушення.
Таким чином, досліджуючи питання правомірності застосування адміністративної відповідальності до позивача у вказаних спірних правовідносинах, колегія суддів перевіряє, чи були у відповідача по справі підстави для прийняття постанови про адміністративне правопорушення відносно позивача про визнання його винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 122 КУпАП у виді штрафу в розмірі 425 грн.
Колегія суддів зазначає, що статтею 1 КУпАП визначено, що завданням КУпАП є охорона прав і свобод громадян, власності, конституційного ладу України, прав і законних інтересів підприємств, установ і організацій, встановленого порядку, зміцнення законності, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі точного і неухильного додержання Конституції і законів України, поваги до прав, честі і гідності інших громадян, до правил співжиття, сумлінного виконання своїх обов'язків, відповідальності перед суспільством.
Положеннями ст.7 КУпАП визначено, що ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв'язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності.
В пункті 1 статті 9 КУпАП зазначено, що адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.
Частиною 2 статті 122 КУпАП передбачено адміністративну відповідальність у вигляді накладення штрафу в розмірі 25 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або 50 штрафних балів за порушення, зокрема, правил проїзду перехресть, порушення правил обгону і зустрічного роз'їзду розташування транспортних засобів на проїзній частині.
За приписами ст. 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
Отже, висновки про наявність чи відсутність в діях особи адміністративного правопорушення мають бути зроблені на підставі всебічного, повного і об'єктивного дослідження всіх обставин та доказів.
Зі змісту постанови серії АР № 388167 від 31.10.2017 видно, що відповідач, як повноважна особа на складання постанови, не зробив жодного посилання на докази, з чого слід зробити висновок про неповний та необ'єктивний розгляд адміністративної справи.
Суд першої інстанції вірно зазначив, що покликання відповідача на візуальне спостереження за дотриманням правил дорожнього руху працівниками органу Національної поліції може бути доказом у справі у тому випадку, коли воно зафіксовано у встановленому законом порядку, шляхом складання протоколу про адміністративне правопорушення.
Системний аналіз положень КУпАП дає підстави для висновку, що якщо під час складання постанови у справі про адміністративне правопорушення особа оспорить допущене порушення і адміністративне стягнення, що на неї накладається, уповноважена посадова особа зобов'язана здобути докази винуватості особи у вчиненні правопорушення. В іншому випадку застосування адміністративного стягнення до особи за відсутності будь-яких доказів її протиправної дії чи бездіяльності не відповідатиме принципу верховенства права і міститиме ознаки свавільного застосування адміністративних повноважень.
Наведена позиція відповідає правовим висновкам, які зроблені Конституційним Судом України при ухваленні Рішення у справі № 23-рп/2010 від 22.12.2010.
Відповідно до статі 72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.
Згідно ч.ч. 1,2 ст.77 КАС кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Статтею 40 Закону України «Про Національну поліцію» від 02.07.2015 № 580-VIII визначено, що поліція для забезпечення публічної безпеки і порядку може закріплювати на форменому одязі, службових транспортних засобах, монтувати/розміщувати по зовнішньому периметру доріг і будівель автоматичну фото- і відеотехніку, а також використовувати інформацію, отриману із автоматичної фото- і відеотехніки, що знаходиться в чужому володінні, з метою забезпечення дотримання правил дорожнього руху.
Тобто положення Закону № 580-VIII надають право поліції використовувати інформацію відеозапису в якості речового доказу наявності або відсутності факту правопорушення.
Однак, до матеріалів справи не долучено відеозапису, який би свідчив про обставини винесення постанови про притягнення до адміністративної відповідальності на місці вчинення. Відповідачем також не представлено будь-яких інших доказів порушення позивачем вимог ПДР.
Вивчивши матеріали справи, суд апеляційної інстанції приходить до висновку, що відповідачем по справі не було надано належних доказів в розумінні ст. 251 КУпАП на підтвердження вчинення позивачем адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 122 КУпАП, яке виразилось у порушенні п. 11.4 ПДР України. Будь-яких інших доказів щодо того, що позивач порушив вимоги Правил дорожнього руху України, зокрема, пояснень свідків, речових доказів, показань технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото - і кінозйомки, відеозапису чи засобів фото - кінозйомки, відеозапису, тощо відповідачем не надано. Таким чином, відповідач не довів правомірність винесення ним оскаржуваної постанови, а отже така судом першої інстанції правомірно скасована.
Суд апеляційної інстанції враховує, що на час розгляду судом першої інстанції справи у суду були відсутні повноваження щодо закриття провадження.
Підстави для залишення апеляційної скарги без задоволення, а судового рішення - без змін визначені ч. 1 ст. 316 КАС України, за якою суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
За таких обставин колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про часткове задоволення позову та зазначає, що доводи апеляційної скарги не впливають на правомірність висновків суду першої інстанції, який ухвалив судове рішення з повним з'ясуванням обставин, що мають значення для справи, додержуючи норми матеріального і процесуального права. Підстави для скасування рішення суду першої інстанції відсутні.
Керуючись статтями 243, 268, 271, 272, 286, 308, 315, 316, 321, 322, 325 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Апеляційну скаргу Старшого інспектора відділу моніторингу управління патрульної поліції у м. Івано-Франківську департаменту патрульної поліції лейтенанта поліції Гураль Наталії Романівни залишити без задоволення.
Постанову Калуського міськрайонного суду Івано-Франківської області від 27 листопада 2017 року у справі № 345/3853/17 - без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та касаційному оскарженню не підлягає.
Головуючий суддя В. П. Сапіга
судді О. І. Довга
І. І. Запотічний
Повне судове рішення складено 26.02.2018.