20 лютого 2018 рокум. Львів№ 876/2244/17
Львівський апеляційний адміністративний суд в складі:
головуючого судді Довгополова О.М.,
суддів Гудима Л.Я., Пліша М.А.,
з участю секретаря судового засідання Копанишин Х.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Львові апеляційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Великоберезнянського районного суду Закарпатської області від 10 січня 2017 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до військового комісара Великоберезнянського районного військового комісаріату Закарпатської області підполковника ОСОБА_2 про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення, -
суддя (судді) в суді першої інстанції - Лютянська М.С.,
час ухвалення рішення - не вказано,
місце ухвалення рішення - смт Великий Березний Закарпатської області,
дата складання повного тексту рішення - не вказано,
ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до військового комісара Великоберезнянського районного військового комісаріату Закарпатської області підполковника ОСОБА_2 , яким просив визнати протиправною і скасувати постанову у справі про адміністративне правопорушення від 14.09.2016 року № 68.
Постановою Великоберезнянського районного суду Закарпатської області від 10 січня 2017 року у задоволенні позову відмовлено.
Постанова мотивована тим, що вимоги позивача є необґрунтованими, викладені в позовній заяві обставини не знайшли свого підтвердження в ході розгляду справи, зокрема, позивач не надав суду доказів, які б підтверджували його невинуватість у вчиненні адміністративного правопорушення, а тому, оцінюючи зібрані у справі докази, суд дійшов висновку, що позов не підлягає задоволенню.
Постанову в апеляційному порядку оскаржив позивач, вважає, що суд неповно з'ясував обставини справи, висновки суду не відповідають обставинам справи, а також суд порушив норми матеріального права, що призвело до неправильного вирішення справи. Просить постанову скасувати та прийняти нову, якою позов задовольнити.
На обґрунтування вимог апеляційної скарги зазначає, що при вирішенні справи суд першої інстанції взагалі не досліджував доказів та обставин справи з врахуванням позовної заяви і наданих ним доказів. Зокрема, позивач наголошує, що в оскарженій постанові відповідача не вказано який нормативно-правовий акт він порушив, дату, час та місце вчинення правопорушення, опису обставин правопорушення, доказів, які доводять його вину тощо. Також в протоколі про адміністративне правопорушення не вказано посади особи, яка його склала, відомостей про нього як особу, яка притягається до відповідальності, зокрема, яким чином встановлено його особу, не розкрито змісту правопорушення, відсутня відмітка про роз'яснення йому прав та пропозицію надати пояснення, не вказано місця розгляду справи тощо. Такими діями відповідач позбавив його права на захист. Крім того, суд всупереч вимогам норм процесуального права не зазначив в оскаржуваній постанові мотивів відхилення його доводів, наведених у позовній заяві.
Фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється відповідно до ч. 4 ст. 229 Кодексу адміністративного судочинства України у зв'язку з неявкою у судове засідання всіх осіб, які беруть участь у справі.
Заслухавши суддю-доповідача, обговоривши доводи апеляційної скарги та заперечення на неї, дослідивши матеріали справи, колегія суддів дійшла висновку, що оскаржувану постанову суду першої інстанції слід змінити з наступних підстав.
Як встановив суд, постановою військового комісара Великоберезнянського районного військового комісаріату Закарпатської області підполковника ОСОБА_2 у справі про адміністративне правопорушення від 14.09.2016 року № 68 ОСОБА_1 було визнано винуватим у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 210 Кодексу України про адміністративні правопорушення (КУпАП) і накладено на нього адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 119,00 грн.
Щодо доведеності вчинення ОСОБА_1 зазначеного вище правопорушення колегія суддів зазначає наступне.
Як встановив суд, 10.09.2016 року працівники Великоберезнянського районного військового комісаріату Закарпатської області здійснювали оповіщення призовників, які мешкають в смт Великий Березний Закарпатської області, серед яких був позивач у справі ОСОБА_1 .
Відповідач стверджує, що ОСОБА_1 відмовився отримати повістку про виклик на 13.09.2016 року до призовної дільниці для проходження медичної комісії.
Колегія суддів вважає, що факт відмови позивача від отримання зазначеної повістки зафіксований і підтверджений відповідачем належними та достатніми доказами, копії яких надано суду, а саме: копією повістки на ім'я ОСОБА_1 , в якій зазначено про відмову позивача від її отримання; актом відмови від підпису від 10.09.2016року, складеним водієм відділення забезпечення діяльності військового комісаріату солдатом ОСОБА_3 та головним спеціалістом відділення комплектування ОСОБА_4 , в якому зафіксовано факт відмови позивача від отримання повістки, підписання протоколу про адміністративне правопорушення та отримання його копії; протоколом про адміністративне правопорушення від 10.09.2016 року № 68.
Додатково факт відмови позивача від отримання повістки підтверджується рапортом солдата ОСОБА_3 від 10.09.2016 року, поданим на ім'я військового комісара Великоберезнянського районного військового комісаріату Закарпатської області, в якому вказано про результати здійснених заходів щодо оповіщення призовників, зокрема, зазначено про відмову ОСОБА_1 від отримання повістки та про складення відносно нього протоколу про адміністративне правопорушення, а також списками призовників,які не прибули на медичні комісії під час призову у жовтні-листопаді 2016 року, поданими Великоберезнянським районним військовим комісаріатом Закарпатської області до Великоберезнянського відділення поліції Ужгородського відділу поліції головного управління Національної поліції у Закарпатській області.
Зазначені документи,складені та підписані уповноваженими працівниками військового комісаріату, на думку колегії суддів, в повній мірі підтверджують факт відмови ОСОБА_1 від отримання зазначеної вище повістки.
Також колегія суддів погоджується з твердженням відповідача про те, що дії позивача є порушенням норм ч. 10 ст. 1 та ч. 8 ст. 15 Закону України «Про військовий обов'язок та військову службу» та містять склад адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 210 КупАП.
Так, відповідно до ч. 10 ст. 1 Закону України «Про військовий обов'язок та військову службу» громадяни України, які приписані до призовних дільниць або перебувають у запасі Збройних Сил України чи проходять службу у військовому резерві, зобов'язані: прибувати за викликом районного (міського) військового комісаріату для оформлення військово-облікових документів, приписки, проходження медичного огляду, направлення на підготовку з метою здобуття або вдосконалення військово-облікової спеціальності, призову на військову службу або на збори військовозобов'язаних; проходити медичний огляд та лікування в лікувально-профілактичних закладах згідно з рішеннями комісії з питань приписки, призовної комісії або військово-лікарської комісії районного (міського) військового комісаріату; проходити підготовку до військової служби, військову службу і виконувати військовий обов'язок у запасі; виконувати правила військового обліку, встановлені законодавством.
Згідно з ч. 8 ст. 15 цього Закону після набрання чинності Указом Президента України щодо проведення чергового призову: призовники, яким надійшла повістка районного (міського) військового комісаріату на прибуття до призовної дільниці для проходження призовної комісії, зобов'язані прибути в пункт і у строк, зазначені в повістці; у разі якщо за будь-яких обставин повістка не надійшла, громадяни призовного віку зобов'язані з'явитися до призовної дільниці в десятиденний строк з дня початку відповідного чергового призову, визначеного Указом Президента України; призовники, які змінили місце проживання, зобов'язані в семиденний строк прибути до районного (міського) військового комісаріату за новим місцем проживання для взяття на військовий облік; керівники підприємств, установ, організацій і навчальних закладів незалежно від підпорядкування та форм власності на вимогу військових комісаріатів забезпечують своєчасне прибуття громадян призовного віку до призовних дільниць.
А відповідно до ч. 1 ст. 210 КупАП порушення військовозобов'язаними чи призовниками правил військового обліку, неявка їх на виклик до військового комісаріату без поважних причин або несвоєчасне подання в обліковий орган, де вони перебувають на військовому обліку, відомостей про зміну місця проживання, освіти, місця роботи, посади, а також порушення порядку проходження навчальних зборів (занять) у навчальних закладах Товариства сприяння обороні України та професійно-технічних навчальних закладах - тягнуть за собою накладення штрафу від п'яти до семи неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Відповідно до ч. 1 ст. 9 КУпАП Адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.
Частинами 1, 2 ст. 254 цього Кодексу передбачено, що про вчинення адміністративного правопорушення складається протокол уповноваженими на те посадовою особою або представником громадської організації чи органу громадської самодіяльності. Протокол про адміністративне правопорушення, у разі його оформлення, складається у двох екземплярах, один з яких під розписку вручається особі, яка притягається до адміністративної відповідальності.
Згідно з ст. 256 цього Кодексу у протоколі про адміністративне правопорушення зазначаються: дата і місце його складення, посада, прізвище, ім'я, по батькові особи, яка склала протокол; відомості про особу, яка притягається до адміністративної відповідальності (у разі її виявлення); місце, час вчинення і суть адміністративного правопорушення; нормативний акт, який передбачає відповідальність за дане правопорушення; прізвища, адреси свідків і потерпілих, якщо вони є; пояснення особи, яка притягається до адміністративної відповідальності; інші відомості, необхідні для вирішення справи. Якщо правопорушенням заподіяно матеріальну шкоду, про це також зазначається в протоколі. Протокол підписується особою, яка його склала, і особою, яка притягається до адміністративної відповідальності; при наявності свідків і потерпілих протокол може бути підписано також і цими особами. У разі відмови особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, від підписання протоколу, в ньому робиться запис про це. Особа, яка притягається до адміністративної відповідальності, має право подати пояснення і зауваження щодо змісту протоколу, які додаються до протоколу, а також викласти мотиви свого відмовлення від його підписання. При складенні протоколу особі, яка притягається до адміністративної відповідальності, роз'яснюються його права і обов'язки, передбачені статтею 268 цього Кодексу, про що робиться відмітка у протоколі.
Відповідно до ч. 1 ст. 268 цього Кодексу особа, яка притягається до адміністративної відповідальності має право: знайомитися з матеріалами справи, давати пояснення, подавати докази, заявляти клопотання; при розгляді справи користуватися юридичною допомогою адвоката, іншого фахівця у галузі права, який за законом має право на надання правової допомоги особисто чи за дорученням юридичної особи, виступати рідною мовою і користуватися послугами перекладача, якщо не володіє мовою, якою ведеться провадження; оскаржити постанову по справі. Справа про адміністративне правопорушення розглядається в присутності особи, яка притягається до адміністративної відповідальності. Під час відсутності цієї особи справу може бути розглянуто лише у випадках, коли є дані про своєчасне її сповіщення про місце і час розгляду справи і якщо від неї не надійшло клопотання про відкладення розгляду справи.
Згідно з ст. ст. 251, 252 цього Кодексу доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами. Обов'язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених статтею 255 цього Кодексу. Орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.
А відповідно до ч. 1 ст. 283 цього Кодексу, розглянувши справу про адміністративне правопорушення, орган (посадова особа) виносить постанову по справі. Постанова виконавчого органу сільської, селищної, міської ради по справі про адміністративне правопорушення приймається у формі рішення. Постанова повинна містити: найменування органу (прізвище, ім'я та по батькові, посада посадової особи), який виніс постанову; дату розгляду справи; відомості про особу, стосовно якої розглядається справа (прізвище, ім'я та по батькові (за наявності), дата народження, місце проживання чи перебування; опис обставин, установлених під час розгляду справи; зазначення нормативного акта, що передбачає відповідальність за таке адміністративне правопорушення; прийняте у справі рішення.
Як вбачається із зазначених вище протоколу про адміністративне правопорушення від 10.09.2016 року № 68 та постанови у справі про адміністративне правопорушення від 14.09.2016 року № 68, вони містять всі відомості і реквізити, встановлені зазначеними вище нормами КУпАП, розкривають зміст правопорушення, містять відомості про особу порушника. Крім того, в протоколі зазначено про роз'яснення позивачу його прав та повідомлено про дату, час і місце розгляду справи про адміністративне правопорушення, а також зафіксовано факт відмови від підписання протоколу, отримання його копії та надання пояснень.
В свою чергу, ОСОБА_1 не надав жодних належних доказів на спростування факту вчинення ним адміністративного правопорушення, а його посилання на формальні порушення щодо змісту протоколу чи постанови, допущені посадовими особами Великоберезнянського районного військового комісаріату Закарпатської області при їх складенні, на думку колегії суддів, самі по собі не можуть бути підставою для визнання протиправною і скасування оскарженої постанови.
Враховуючи наведені вище обставини та положення норм законодавства, колегія суддів дійшла висновку про те, що оскаржена постанова військового комісара Великоберезнянського районного військового комісаріату Закарпатської області підполковника ОСОБА_2 у справі про адміністративне правопорушення від 14.09.2016 року № 68, якою ОСОБА_1 було визнано винуватим у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 210 (КУпАП) і накладено на нього штраф у розмірі 119,00 грн., є правомірною та обґрунтованою.
Водночас колегія суддів зазначає, що, відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що позивач не надав суду доказів, які б підтверджували його невинуватість у вчиненні даного правопорушення, а тому позовні вимоги є необґрунтованими, обставини, викладені в позовній заяві, не знайшли свого підтвердження в ході розгляду справи.
Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про правомірність оскарженої постанови відповідача, однак вважає, що всупереч вимогам процесуального права щодо обґрунтованості рішення суд не з'ясував повно і всебічно обставин справи, не дослідив всіх наданих сторонами доказів і не надав оцінки всім аргументам учасників справи.
За наведених обставин колегія суддів дійшла висновку, що суд першої інстанції правильно вирішив спір по суті, але з порушенням норм процесуального права, що відповідно до ст. 317 Кодексу адміністративного судочинства України є підставою для зміни оскаржуваної постанови, а саме доповнення її мотивувальної частини зазначеними вище мотивами відмови у задоволенні позову.
Також колегія суддів зазначає, що відповідно до ч. 3 ст. 272 Кодексу адміністративного судочинства України судові рішення суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду справ, визначених, зокрема, статтею 286 цього Кодексу (справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень щодо притягнення до адміністративної відповідальності), набирають законної сили з моменту проголошення і не можуть бути оскаржені.
Керуючись ч. 3 ст. 272, ст. ст. 308, 310, п. 2 ч. 1 ст. 315, ст. ст. 317, 321, 322, ч. 1 ст. 325 КАС України, суд -
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.
Постанову Великоберезнянського районного суду Закарпатської області від 10 січня 2017 року у справі № 298/1385/16-а за адміністративним позовом ОСОБА_1 до військового комісара Великоберезнянського районного військового комісаріату Закарпатської області підполковника ОСОБА_2 про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення - змінити, доповнивши її мотивувальну частину.
В решті постанову суду першої інстанції залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття та оскарженню не підлягає.
Головуючий суддя О. М. Довгополов
судді Л. Я. Гудим
М. А. Пліш
Повне судове рішення складено 26.02.2018 року