Справа № 409/2057/17
Пров. № 2/409/340/18
20 лютого 2018 року смт.Білокуракине
Білокуракинський районний суд Луганської області
у складі головуючого судді - Третяка О.Г.,
при секретарі Бушлі О.В.,
за участю позивача ОСОБА_1 ,
представника позивача ОСОБА_2 ,
представника відповідача ОСОБА_3
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду смт.Білокуракине цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ДП АПК “УкрАгроСтар” про поновлення на роботі, виплату заробітної плати за час вимушеного прогулу та відшкодування моральної шкоди,-
ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до дочірнього підприємства “Агропромислова компанія “УкрАгроСтар”” про поновлення на роботі,виплату заробітної плати за час вимушеного прогулу та відшкодування моральної шкоди .
Свої вимоги позивач обгрунтовує наступним. Згідно рішення апеляційного суду Луганської області від 27 липня 2017 року позивача було поновлено на роботі в дочірньому підприємстві “Агропромислова компанія “УкрАгроСтар” на посаді заступника директора з загальних питань. Наступного дня- 28 липня 2017 року ОСОБА_1 звернувся до підприємства з заявою та копією рішення апеляційного суду Луганської області від 27 липня 2017 року.Однак в прийнятті заяви було відмовлено через те,що не надано повний текст рішення апеляційного суду Луганської області від 27 липня 2017 року,не надано оригінал трудової книжки,паспорт,код,диплом та довідку про стан здоров“я.Після цього позивач став проходити медичний огляд та поїхав до Ростовської області РФ до батьків,де зберігаються його документи.В Україну позивач повернувся 9 серпня 2017 року.Цього дня директор ДП АПК “УкрАгроСтар” надав позивачу наказ від 8 серпня 2017року №79-К про його звільнення з посади заступника директора з загальних питань за прогули без поважної причини на підставі п.4 ст.40 КЗпП України.Трудову книжку йому не віддали.З наказами про поновлення на роботі та звільнення не був ознайомлений .Позивач просить поновити його на роботі заступника директора з загальних питань ДП АПК “УкрАгроСтар”,стягнути з ДП АПК “УкрАгроСтар” на його користь середній заробіток за час вимушеного прогулу з 26 вересня 2016 року до дня поновлення на роботі,стягнути судові витрати за надання правової допомоги в розмірі 5000 грн. та компенсацію за завдану моральну шкоду в розмірі 20000 грн.Обгрунтовуючи свои вимоги щодо завданої моральної шкоди позивач посилається на те,що відповідач позбавив його права на працю,на отримання зарплати,у зв'язку з чим він втратив душевний спокій,постійно перебуває у роздратованому стані,не має засобів для забезпечення належного рівня життя,що може негативно відобразитись на його здоров'ї.
В судовому засіданні позивач ОСОБА_1 свої позовні вимоги підтримав повністю та пояснив,що 27 липня 2017 року колегія судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Луганської області визнала незаконним наказ ДП АПК “УкрАгроСтар” № 59-к від 26 вересня 2016 року про звільнення ОСОБА_1 та поновила його на посаді заступника директора ДП АПК “УкрАгроСтар” з загальних питань. Звернувшись 28 липня 2017 року до директора ДП АПК “УкрАгроСтар” з копією рішення апеляційної інстанції ,той запропонував надати трудову книжку на ім'я ОСОБА_1 ,пройти медичний огляд,надати оригінали документів про освіту,паспорт. 1 серпня 2017 року позивач виїхав до Російської Федерації щоб забрати диплом про освіту та пройти медогляд.Повернувшись до України 9 серпня 2017 року директор ОСОБА_4 повідомив йому про звільнення через прогули.Наказ про звільнення не отримував,а копію наказу отримала його дружина поштою. Трудову книжку не отримав. Результати медогляду та диплом про освіту на підприємство не надавав.
В судовому засіданні представник позивача ОСОБА_2 повністю підтримав позовні вимоги ОСОБА_1 .
В судовому засіданні представник відповідача ОСОБА_3 позовні вимоги позивача не визнав повністю і пояснив наступне. 27 липня 2017 року колегія судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Луганської області визнала незаконним наказ ДП АПК “УкрАгроСтар” № 59-к від 26 вересня 2016 року про звільнення ОСОБА_1 та поновила його на посаді заступника директора ДП АПК “УкрАгроСтар” з загальних питань. Відповідно до положень ст.235 КЗпП України ,яким рішення про поновлення на роботі незаконно звільненого або переведеного на іншу роботу працівника, прийняте органом, який розглядає трудовий спір, підлягає негайному виконанню, наказом директора ДП АПК “УкрАгроСтар” № 72/1-к від 27.07.2017 року ОСОБА_1 було поновлено на посаді заступника директора з загальних питань з 27 липня 2017 року. 28.07.2017 року ОСОБА_1 з'явився на підприємстві,надав заяву про поновлення на посаді. ОСОБА_1 було запропоновано надати паспорт,трудову книжку,документ про освіту та про стан здоров'я.Однак ОСОБА_1 залишив підприємство і до цього часу жодного разу не прибув на робоче місце. Будь-яких документів про освіту,стан здоров'я не надав. У зв'язку з відсутністю ОСОБА_1 на роботі 28.07.2017 року більше 3 годин та відсутності його в інші дні було наказом директора №25 від 28.07.2017 року створено тимчасову комісію у складі управляючого виробництвом ОСОБА_5 ,обліковця ОСОБА_6 та інспектора з кадрів ОСОБА_7 (змінила призвище на Курочку).Даною комісією було складено акт №1 від 28.07.2017 року про відсутність ОСОБА_1 на робочому місці без поважних причин більше 3 годин,та надано доповідну ОСОБА_5 . Актом №2 від 2.08.2017 року цією комісією встановлено відсутність ОСОБА_1 на робочому місці без поважних причин з 29.07.2017 р. по 02.08.2017 року.02.08.2017 року по телефону позивач повідомив про відсутність в Україні,але причину не вказав. 08.08.2017 року було складено акт №3 у складі агронома ОСОБА_8 ,обліковця ОСОБА_6 та в.о. інспектора ВК Капусти Л.В. про відсутність ОСОБА_1 на робочому місці без поважних причин з 02.08.2017 року по 08.08.2017 року. На телефонні дзвінки не відповідає,за місцем проживання ( АДРЕСА_1 ) відсутній. 04.08.2017 року директор в ДП “Агропромислова компанія “УкрАгроСтар” звертався з запитами до органів поліції та Білокуракинської центральної лікарні про місцезнаходження позивача, однак в цих закладах ОСОБА_1 не з'являвся.Наказом директора ДП “Агропромислова компанія “УкрАгроСтар” №79-К від 08.08.2017 року ОСОБА_1 було звільнено з роботи через прогул відповідно до п.4 ст.40 КЗпП України .Цінним листом поштою на адресу позивача було направлено копію наказу про звільнення ОСОБА_1 за прогули на підставі п.4 ст. 40 КЗпП України. Профспілка на підприємстві відсутня.Трудова книжка на ОСОБА_1 була заведена 27.07.2017 року,однак через небажання ОСОБА_1 з'явитися на роботу та забрати її,вона знаходиться на підприємстві.Від підпису про прийняття на роботу та звільнення з роботи позивач відмовляється. Просить відмовити в задоволенні позову.
В судовому засіданні свідок ОСОБА_4 пояснив наступне. 27 липня 2017 року колегія судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Луганської області визнала незаконним наказ ДП АПК “УкрАгроСтар” № 59-к від 26 вересня 2016 року про звільнення ОСОБА_1 та поновила його на посаді заступника директора ДП АПК “УкрАгроСтар” з загальних питань. Відповідно до положень ст.235 КЗпП України наказом директора ДП АПК “УкрАгроСтар” № 72/1-к від 27.07.2017 року ОСОБА_1 було поновлено на посаді заступника директора з загальних питань з 27 липня 2017 року. 28.07.2017 року ОСОБА_1 з'явився на підприємстві,надав заяву про поновлення на посаді. ОСОБА_1 було запропоновано надати паспорт,трудову книжку,документ про освіту та про стан здоров'я.Однак ОСОБА_1 залишив підприємство і до цього часу жодного разу не прибув на робоче місце. Будь-яких документів про освіту,стан здоров'я не надав.В штатному розпису підприємства відсутня посада заступника директора з загальних питань і вона не вносилась через відсутність такої особи на роботі.Трудова книжка на ОСОБА_1 була заведена 27.07.2017 року,однак через небажання ОСОБА_1 з'явитися на роботу та забрати її,вона знаходиться на підприємстві.Від підпису про прийняття на роботу та звільнення з роботи позивач відмовляється .За фактом відсутності позивача на роботі була сформована комісія ,яка констатувала відсутність ОСОБА_1 на роботі протягом тривалого часу без поважних причин. 9 серпня 2017 року на адресу позивача було направлено поштою копію наказу про його звільнення за прогули. Даний лист отримала дружина ОСОБА_1 .
Допитані в судовому засіданні свідки ОСОБА_5 та ОСОБА_9 (дошлюбне -Капуста) пояснили,що вони працюють в ДП “Агропромислова компанія “УкрАгроСтар” . 27.07.2017 року ОСОБА_1 було поновлено на посаді заступника директора з загальних питань з 27 липня 2017 року. 28.07.2017 року ОСОБА_1 з'явився на підприємстві,йому було запропоновано надати паспорт,трудову книжку,документ про освіту та про стан здоров'я.Однак ОСОБА_1 залишив підприємство і до цього часу жодного разу не прибув на робоче місце. Будь-яких документів про освіту,стан здоров'я не надав.По телефону ОСОБА_9 повідомляла позивача про прийняття на роботу,однак той з наказом ознайомлюватися не забажав. Через відсутність ОСОБА_1 на робочому місці без поважних причин більше 3 годин було складено відповідний акт та надано доповідну ОСОБА_5 про це. Телефоном позивач повідомив ОСОБА_9 про те,що він перебуває в Росії.Жодного дня ОСОБА_1 на підприємстві не працював. А тому ОСОБА_9 завела нову трудову книжку на ім'я ОСОБА_1 та вносила відповідні записи.Трудова зберігається на підприємстві.
Заслухавши пояснення сторін, допитавши свідків ОСОБА_4 , ОСОБА_9 , ОСОБА_5 ,дослідивши докази по справі, суд прийшов до висновку, що позовні вимоги не підлягають задоволенню в повному обсязі.
Судовим розглядом встановлені такі факти та відповідні їм правовідносини.
27 липня 2017 року колегія судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Луганської області визнала незаконним наказ ДП АПК “УкрАгроСтар” № 59-к від 26 вересня 2016 року про звільнення ОСОБА_1 та поновила його на посаді заступника директора ДП АПК “УкрАгроСтар” з загальних питань (а.с.7-10). Відповідно до положень ст.235 КЗпП України ,яким рішення про поновлення на роботі незаконно звільненого або переведеного на іншу роботу працівника, прийняте органом, який розглядає трудовий спір, підлягає негайному виконанню, наказом директора ДП АПК “УкрАгроСтар” № 72/1-к від 27.07.2017 року ОСОБА_1 було поновлено на посаді заступника директора з загальних питань з 27 липня 2017 року (а.с.40). 28.07.2017 року ОСОБА_1 з'явився на підприємстві,надав заяву про поновлення на посаді (а.с.4). ОСОБА_1 було запропоновано надати паспорт,і.код,трудову книжку,документ про освіту та про стан здоров'я.Однак ОСОБА_1 залишив підприємство і до цього часу жодного разу не прибув на робоче місце.Трудову книжку на ім'я ОСОБА_1 було заведено на підприємстві (а.с.49). Будь-яких документів про освіту,стан здоров'я позивач на підприємство не надав і цей факт визнається сторонами по справі.. У зв'язку з відсутністю ОСОБА_1 на роботі 28.07.2017 року більше 3 годин та відсутності його в інші дні було наказом директора №25 від 28.07.2017 року створено тимчасову комісію у складі управляючого виробництвом ОСОБА_5 ,обліковця ОСОБА_6 та інспектора з кадрів ОСОБА_7 (змінила призвище на Курочку) (а.с.28).Даною комісією було складено акт №1 від 28.07.2017 року про відсутність ОСОБА_1 на робочому місці без поважних причин більше 3 годин,та надано доповідну ОСОБА_5 (а.с.29,30). Актом №2 від 2.08.2017 року цією комісією встановлено відсутність ОСОБА_1 на робочому місці без поважних причин з 29.07.2017 р. по 02.08.2017 року (а.с.31). 02.08.2017 року по телефону позивач повідомив про відсутність його в Україні і даний факт сторонами не заперечується. 08.08.2017 року було складено акт №3 у складі агронома ОСОБА_8 ,обліковця ОСОБА_6 та в.о. інспектора ВК Капусти Л.В. про відсутність ОСОБА_1 на робочому місці без поважних причин з 02.08.2017 року по 08.08.2017 року (а.с.32). 04.08.2017 року директор в ДП “Агропромислова компанія “УкрАгроСтар” звертався з запитами до органів поліції та Білокуракинської центральної лікарні про місцезнаходження позивача, однак в цих закладах ОСОБА_1 не з'являвся (а.с. 33-35). Наказом директора ДП “Агропромислова компанія “УкрАгроСтар” №79-К від 08.08.2017 року ОСОБА_1 було звільнено з роботи через прогул відповідно до п.4 ст.40 КЗпП України (а.с.14),про здійснено запис в трудовій книжкі (а.с.49).Позивача 09.08.2017 року поштою було повідомлено про звільнення через прогули та направлено копію наказу про звільнення ОСОБА_1 (а.с.12),що сторонами не оспорюється.
Відповідно до ст.48 КЗпП України трудова книжка є основним документом про трудову діяльність працівника.Трудові книжки ведуться на всіх працівників, які працюють на підприємстві, в установі, організації або у фізичної особи понад п'ять днів. Працівникам, що стають на роботу вперше, трудова книжка оформляється не пізніше п'яти днів після прийняття на роботу.До трудової книжки заносяться відомості про роботу, заохочення та нагороди за успіхи в роботі на підприємстві, в установі, організації; відомості про стягнення до неї не заносяться. Порядок ведення трудових книжок визначається Кабінетом Міністрів України.
Судом встановлено,що в трудову книжку на ім'я позивача внесено запис №2 про його звільнення через прогули відповідно до п.4 ст.40 КЗпП України.Запис внесено на підставі наказа директора ДП “Агропромислова компанія “УкрАгроСтар” №79-К від 08.08.2017 року. Даний наказ та запис в трудовій про звільнення на підставі п.4 ст.40 КЗпП України позивачем не оскаржується.
Положеннями частини п.4 ч.1 статті 40 КЗпП України визначено, що трудовий договір, укладений на невизначений строк, а також строковий трудовий договір до закінчення строку його чинності можуть бути розірвані власником або уповноваженим ним органом у випадку прогулу (в тому числі відсутності на роботі більше трьох годин протягом робочого дня) без поважних причин.
Відповідно до ст.76 ЦПК України-
1. Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
2. Ці дані встановлюються такими засобами:
1) письмовими, речовими і електронними доказами;
2) висновками експертів;
3) показаннями свідків.
Згідно положень ст. 79 ЦПК України достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи.
Згідно ст.80 ЦПК України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Відповідно до ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.У справах про дискримінацію позивач зобов'язаний навести фактичні дані, які підтверджують, що дискримінація мала місце. У разі наведення таких даних доказування їх відсутності покладається на відповідача. У справах щодо застосування керівником або роботодавцем чи створення ним загрози застосування негативних заходів впливу до позивача (звільнення, примушування до звільнення, притягнення до дисциплінарної відповідальності, переведення, атестація, зміна умов праці, відмова в призначенні на вищу посаду, скорочення заробітної плати тощо) у зв'язку з повідомленням ним або членом його сім'ї про порушення вимог Закону України "Про запобігання корупції" іншою особою обов'язок доказування правомірності прийнятих при цьому рішень, вчинених дій покладається на відповідача. У разі посилання учасника справи на невчинення іншим учасником справи певних дій або відсутність певної події суд може зобов'язати такого іншого учасника справи надати відповідні докази вчинення цих дій або наявності певної події. У разі ненадання таких доказів суд може визнати обставину невчинення відповідних дій або відсутності події встановленою. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов'язків щодо доказів, а також інших випадків, передбачених цим Кодексом.
Згідно ч.1 ст 82 ЦПК України обставини, які визнаються учасниками справи, не підлягають доказуванню, якщо суд не має обґрунтованого сумніву щодо достовірності цих обставин або добровільності їх визнання. Обставини, які визнаються учасниками справи, зазначаються в заявах по суті справи, поясненнях учасників справи, їхніх представників.
Відповідно до ч.1 ст.83 ЦПК України сторони та інші учасники справи подають докази у справі безпосередньо до суду.
Відповідно до ст.. 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Відповідно до ч.1 ст. 233 КЗпП України працівник може звернутися з заявою про вирішення трудового спору безпосередньо до районного, районного у місті, міського чи міськрайонного суду в тримісячний строк з дня, коли він дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права, а у справах про звільнення - в місячний строк з дня вручення копії наказу про звільнення або з дня видачі трудової книжки.
Суд вважає,що позивачем не було порушено строку на подання позову,так як трудова книжка знаходиться на зберіганні на підприємстві,а в копії наказу відсутній підпис ОСОБА_1 про ознайомлення з наказом про звільнення.
Щодо позовних вимог ОСОБА_1 про стягнення з відповідача на його користь середнього заробітку за час вимушеного прогулу з 26 вересня 2016 року до дня поновлення на роботі слід зазначити,що спір між сторонами про скасування наказу від 26 вересня 2016 року про звільнення з роботи позивача та поновлення на роботі розглянуто по суті та винесено рішення колегією судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Луганської області 27 липня 2017 року (а.с.7-10) . Відповідно до цього рішення позивач надав заяву про залишення позовних вимог в частині стягнення заробітної плати за час вимушеного прогулу,а тому вимоги в цій частині не розглядалися.
Відповідно до ч.2 ст.235 КЗпП України при винесенні рішення про поновлення на роботі орган, який розглядає трудовий спір, одночасно приймає рішення про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу або різниці в заробітку за час виконання нижчеоплачуваної роботи, але не більш як за один рік. Якщо заява про поновлення на роботі розглядається більше одного року, не з вини працівника, орган, який розглядає трудовий спір, виносить рішення про виплату середнього заробітку за весь час вимушеного прогулу.
Таким чином, позовні вимоги ОСОБА_1 про стягнення з відповідача на його користь середнього заробітку за час вимушеного прогулу з 26 вересня 2016 року до дня поновлення на роботі були розглянуті по суті рішення колегією судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Луганської області 27 липня 2017 року і задоволенню не підлягають.
Свою відсутність на роботі 28.02.2017 року ОСОБА_1 з керівництвом підприємства не узгодив і не попередив керівництво про це з 28.07.2017 р. по 9.08.2017 року.
Свідки ОСОБА_5 , ОСОБА_7 та ОСОБА_4 в судовому засіданні підтвердили факт відсутності позивача на роботі без поважних причин з 28.07.2017 р. по 9.08.2017 р.
Позивач не заперечує факту відсутності його на роботі з 28.07.2017 р. по 9.08.2017 р.,однак вважає,що у нього були поважні причини- він проходив медичний огляд та їздив до РФ за документами.
Дане твердження позивача спростовується відсутністю у нього підтверджуючих документів на час розгляду справи та не надавав їх на підприємство.
Пунктом 4 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику розгляду судами трудових спорів « від 6.11.1992 р. №9 визначено, що прогулом під час розгляду позовів про поновлення на роботі осіб, звільнених за п. 4ст.40 КЗпП, визнається відсутність працівника на роботі як протягом усього робочого дня, так і більше трьох годин безперервно або сумарно протягом робочого дня без поважних причин.Що стосується поняття «поважні причини», наявність яких не дає змоги роботодавцю вважати відсутність працівника на роботі прогулом без поважних причин, то згідно із судовою практикою (правовими позиціями Верховного Суду щодо розгляду судами окремих категорій цивільних справ) до поважних причин можна віднести, зокрема, такі: недопущення роботодавцем працівника до роботи, якщо для цього відсутні достатні підстави; невихід працівника на роботу, переведення на яку було здійснено з порушенням трудового законодавства; наявність медичних документів, що підтверджують неможливість виконання працівником своїх обов'язків; виклик до органів, явка до яких є обов'язковою (наприклад, прокуратура, суд, військовий комісаріат); наявність працівника на території підприємства, хоча й не на робочому місці; відмова від роботи, не передбаченої трудовим договором, або у зв'язку із станом здоров'я чи небезпечністю такої роботи для життя працівника; незаконна відмова роботодавця в наданні працівнику належних йому пільг.
Позивач на підтвердження наявності у нього належних причин неявки на робоче місце суду не надав.
За таких підстав позовні вимоги ОСОБА_1 задоволенню не підлягають в повному обсязі через їх безпідставність.
На підставі викладеного, керуючись Постановою Пленуму Верховного Суду України «Про практику розгляду судами трудових спорів « від 6.11.1992 р. №9, ст.ст.40, 48,221,232,233 КЗпП України ,ст.ст.4,6-13,76-89,258,259,263,265,268,273 ЦПК України,суд,-
В задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 - відмовити повністю, як заявленим безпідставно.
Апеляційна скарга на рішення суду подається в порядку визначеному ЦПК України протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
До початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються учасниками справи через Білокуракинський районний суд Луганської області.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.
Суддя Білокуракинського районного суду
Луганської області Третяк О.Г.