Справа № 756/14414/17 Суддя (судді) першої інстанції: Диба О.В.
22 лютого 2018 року м. Київ
Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
Судді-доповідача Суддів За участю секретаряВівдиченко Т.Р. Губської Л.В. Пилипенко О.Є. Кондратенко Я.І.
розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за апеляційною скаргою Центрального об'єднаного управління Пенсійного фонду України в м. Києві на постанову Оболонського районного суду м. Києва від 11 грудня 2017 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Центрального об'єднаного управління Пенсійного фонду України в м. Києві про визнання дій неправомірними та зобов'язання вчинити дії, -
Позивач - ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Центрального об'єднаного управління Пенсійного фонду України в м. Києві, в якому просив: - визнати протиправними дії відповідача щодо відмови у призначенні пенсії за віком на пільгових умовах, відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення»; - зобов'язано відповідача призначити пенсію за віком на пільгових умовах зі зниженням пенсійного віку, відповідно до ст.ст. 13, 15 Закону України «Про пенсійне забезпечення» за Списком № 2 виробництв,робіт, професій, посад і показників, затвердженим Постановою Ради Міністрів СРСР від 22.08.1956р. № 1173 та ст. 55 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» від дати прийняття заяви про призначення пенсії за віком на пільгових умовах, а саме: з 14.07.2017р. та провести відповідні виплати пенсії з цього часу.
Постановою Оболонського районного суду м. Києва від 11 грудня 2017 року адміністративний позов задоволено.
Визнано протиправними дії Центрального об'єднаного управління Пенсійного фонду України в м. Києві щодо відмови у призначенні ОСОБА_1 пенсії за віком на пільгових умовах, відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення».
Зобов'язано Центральне об'єднане управління Пенсійного фонду України в м. Києві призначити ОСОБА_1 пенсію за віком на пільгових умовах за Списком № 2 зі зниженням пенсійного віку, відповідно до ст.ст. 13, 15 Закону України «Про пенсійне забезпечення» та ст. 55 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» з 14.07.2017р.
Не погодившись з постановою суду, відповідач - Центральне об'єднане управління Пенсійного фонду України в м. Києві звернувся з апеляційною скаргою, просить скасувати постанову суду першої інстанції та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права.
Належним чином повідомлені про дату, час і місце апеляційного розгляду справи сторони до суду не прибули.
Відповідно до ч. 4 ст. 229 КАС України, у разі неявки у судове засідання всіх учасників справи або якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності учасників справи (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Заслухавши у відкритому судовому засіданні суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає, з наступних підстав.
Відповідно до частини 1 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, 14.07.2017р. ОСОБА_1 звернувся до Центрального об'єднаного управління Пенсійного фонду України в м. Києві із заявою про призначення йому пенсії на пільгових умовах за Списком № 2, згідно Закону України «Про пенсійне забезпечення».
Однак, листом від 26.09.2017р. № 54656/02 Управління повідомило позивачу про відсутність підстав для призначення вказаної пенсії. Вказана відмова мотивована тим, що відсутні документи про підтвердження пільгового стажу роботи, а саме: надана довідка № 78 від 14.07.2017р. не відповідає вимогам чинного законодавства.
Не погоджуючись з прийнятою відмовою відповідача у призначенні пенсії на пільгових умовах, позивач звернувся до суду з вищевказаним позовом.
Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи та висновкам суду першої інстанції, колегія суддів зазначає наступне.
Згідно ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Пунктом «б» статті 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» визначено, що на пільгових умовах мають право на пенсію за віком, незалежно від місця останньої роботи працівники, зайняті повний робочий день на роботах із шкідливими і важкими умовами праці, - за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджуваним Кабінетом Міністрів України, і за результатами атестації робочих місць: чоловіки - після досягнення 55 років і при стажі роботи не менше 25 років, з них не менше 12 років 6 місяців на зазначених роботах.
Відповідно до ч. 2 ст. 55 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», потерпілим від Чорнобильської катастрофи, які відпрацювали на інших роботах з шкідливими і важкими умовами праці за списком № 2 (чоловіки - 12 років 6 місяців і більше, жінки - 10 років і більше), вік виходу на пенсію зменшується додатково на один рік понад передбачений цією статтею.
Згідно Списку № 2 затвердженого постановою Ради Міністрів СРСР від 22 серпня 1956 року № 1173, право на пільгову пенсію надається машиністам та їх помічникам та старшим машиністам: паровозів, тепловозів, електровозів, дизельпоїздів, моторвагонних (електро) секцій мотовозів.
В силу статті 62 Закону України «Про пенсійне забезпечення», основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.
Відповідно до п. 1 Постанови Кабінету Міністрів України від 12.08.1993р № 637 «Про затвердження Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній», основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.
Згідно з п. 10 Порядку застосування Списків № 1 і № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників при обчисленні стажу роботи, що дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, затвердженого наказом Міністерства праці і соціальної політики України від 18 листопада 2005 № 383 та зареєстрованому в Міністерстві юстиції України 01 грудня 2005 року за № 1451/11731, для підтвердження стажу роботи зі шкідливими і важкими умовами праці необхідно подати трудову книжку із оформленими належним чином записами про займану посаду і період виконуваної роботи, виписку із наказу по підприємству про проведення атестації на відповідному робочому місці та, у разі відсутності в трудовій книжці відомостей, що визначають право на пенсію на пільгових умовах, уточнюючу довідку, передбачену пунктом 20 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12 серпня 1993 року № 637.
Так, відповідно до вимог п. 20 Порядку підтвердження трудового стажу для призначення пенсії за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12 серпня 1993 року № 637, у разі, коли в трудовій книжці відсутні відомості, що визначають право на пенсію за віком на пільгових умовах або вислугу років, установлені для окремих категорій працівників, для підтвердження спеціального трудового стажу, приймаються уточнюючі довідки підприємств, установ, організацій або їх правонаступників.
Згідно з п. 4 Порядку проведення атестації робочих місць за умовами праці затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 01.08.1992р. № 442, атестація проводиться в строки, передбачені колективним договором, але не рідше 1 разу на 5 років.
Основна мета атестації полягає у регулюванні відносин між власником або уповноваженим ним органом і працівниками у галузі реалізації прав на здорові й безпечні умови праці, пільгове пенсійне забезпечення, пільги та компенсації за роботу у несприятливих умовах.
Пунктом 4 вищезгаданого Порядку та підпунктом 1.5 пункту 1 Методичних рекомендацій для проведення атестації робочих місць за умовами праці, затвердженими постановою Міністерства праці України від 01 вересня 1992 року № 41, періодичність проведення атестації робочих місць визначається безпосередньо колективним договором підприємства і проводиться не рідше одного разу на 5 років.
Атестація робочих місць відповідно до Порядку та Методичних рекомендацій передбачає: установлення факторів і причин виникнення несприятливих умов праці; санітарно-гігієнічне дослідження факторів виробничого середовища, важкості й напруженості трудового процесу на робочому місці; комплексну оцінку факторів виробничого середовища і характеру праці на відповідність їхніх характеристик стандартам безпеки праці, будівельним та санітарним нормам і правилам; установлення ступеня шкідливості й небезпечності праці та її характеру за гігієнічною класифікацією; обґрунтування віднесення робочого місця до категорії зі шкідливими (особливо шкідливими), важкими (особливо важкими) умовами праці; визначення (підтвердження) права працівників на пільгове пенсійне забезпечення за роботу у несприятливих умовах; складання переліку робочих місць, виробництв, професій та посад із пільговим пенсійним забезпеченням працівників; аналіз реалізації технічних і організаційних заходів, спрямованих на оптимізацію рівня гігієни, характеру і безпеки праці.
Результати атестації (як вперше проведеної, так і чергової) застосовуються при обчисленні стажу, який дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, впродовж 5 років після затвердження її результатів, за умови, якщо впродовж цього часу на даному підприємстві не змінюються докорінно умови і характер праці (виробництво, робота, робоче місце), що дають право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах.
У разі не підтвердження права на пенсію за віком на пільгових умовах за результатами чергової атестації, проведеної протягом 5 років з дати проведення попередньої атестації, до пільгового стажу зараховується період роботи на даному підприємстві, в установі чи організації до дати видання наказу на підприємстві про результати проведеної чергової атестації, якою відповідне право не підтверджене.
Отже, необхідними умовами для виникнення у особи права на пенсійне забезпечення на пільгових умовах, відповідно до п. «б» ст. 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» є формальна констатація факту перебування особи на посаді або виконання нею робіт, що містяться у Списку № 2, а також документальне підтвердження зайнятості працівника за відповідною професією за результатами атестації умов праці, яке полягає у наявності результатів атестації відповідного робочого місця за умовами праці. Документами, які підтверджують результати атестації робочого місця за умовами праці, можуть бути: картка умов праці, наказ по підприємству про затвердження переліку робочих місць, виробництв, професій і посад з пільговим пенсійним забезпеченням працівників; трудова книжка із записом про витяг із зазначеного наказу або з додатком такого витягу.
Відсутність підтвердження вищезгаданих обставин не породжує виникнення права на зарахування пільгового стажу.
Аналогічний висновок щодо застосування норм матеріального права міститься у постановах Верховного Суду України від 10 вересня 2013 року та від 10 березня 2015 року (справи №№ 21-183а13, 21-51а15).
Як вбачається з матеріалів справи, згідно записів у трудовій книжці ОСОБА_1 01.04.1984 року його прийнято на роботу помічником машиніста електропоїзда; 03.10.1985 року направлено на курси машиніста електропоїзда та зараховано до групи підготовки машиністів електропоїздів; 26.06.1986 року позивача прийнято помічником машиніста електропоїзда після закінчення навчання; 03.07.1989 року - машиністом електропоїзда.
З трудової книжки позивача вбачається, що строком до 01.12.2015 року ОСОБА_1 працював на вказаній посаді.
Відповідно до довідки виробничого підрозділу моторвагонного депо «Фастів-1» ПАТ «Укрзалізниця» № 78 від 14.07.2017 року про підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсії за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, перша атестація робочого місця помічника машиніста електропоїзда та машиніста електропоїзда проводилась згідно наказу № 1655 від 06.09.2011 року, наказ про результати атестації робочих місць № 1916 від 20.10.2011 року, а остання атестація робочого місця проводилась, згідно наказу РПЧ-8-1/698 від 27.05.2016 року, наказ про результати атестації робочих місць № РПЧ-8-1/1091 від 29.07.2016 року.
Згідно постанови Держкомпраці СРСР і Секретаріату ВЦРПС № 397/18-73 від 10.10.1990 року, роз'яснення Головного управління охорони і організації праці Державної адміністрації залізничного транспорту України (лист № ЦТЗБ-6/225 від 18.10.2004 року), роз'яснення Міністерства соціальної політики України (№ 223/13/133-12 від 03.07.2012 року) професії «помічник машиніста моторвагонних (електро) секцій», «машиніст моторвагонних (електро) секцій» та «помічник машиніста електропоїзда», «машиніст електропоїзда» є тотожними за змістом та обсягом виконуваних робіт та посадових обов'язків працівника.
Загальний стаж роботи позивача помічником машиніста електропоїзда та машиністом електропоїзда станом на 13.07.2017 року становить 32 роки 6 місяців 2 дні.
Стаж роботи ОСОБА_1 помічником машиніста електропоїзда та машиністом електропоїзда станом на 31.12.1991 року складає 12 років 9 місяців 16 днів.
Згідно довідки виробничого підрозділу моторвагонного депо «Фастів-1» ПАТ «Укрзалізниця» № 135 від 13.10.2017 року про підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсії за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, стаж роботи позивача помічником машиніста електропоїзда та машиністом електропоїзда станом на 31.12.1991 року складає 12 років 9 місяців 16 днів. До стажу роботи позивача включено періоди навчання у Професійно-технічному училищі № 17 м. Києва за спеціальністю помічник машиніста електропоїзда та служба в Радянській армії, в тому числі з 07.08.1983 року по 01.02.1984 року позивач приймав участь у бойових діях в Афганістані в/ч № НОМЕР_1 , а також включено період навчання в Київській технічній школі машиністів локомотивів Південно-Західної залізниці на курсах машиністів електропоїздів.
Загальний стаж роботи позивача помічником машиніста електропоїзда та машиністом електропоїзда станом на 13.07.2017 року становить 32 роки 6 місяців 2 дні.
Чинним законодавством не передбачено проведення обов'язкової атестації робочого місця помічника машиніста електропоїзда та машиніста електропоїзда до 31.12.1991 року.
Крім цього, з атестату № 4 виданого 05.03.1982 року вбачається, що позивач з 01.09.1980 року по 05.03.1982 року навчався міському професійному училищі № 17 та отримав спеціальність «помічник машиніста електропоїзда».
Згідно військового квитка серії НОМЕР_2 , ОСОБА_1 проходив військову службу з 01.11.1981 року по 01.02.1984 року, в тому числі у В/Ч № 2033 з 07.08.1983 року по 01.02.1984 року.
Відповідно до довідки Оболонського РВК у м. Києві № гсз/209 від 06.06.2017 року, позивач дійсно проходив військову службу у Радянській армії з 01.11.1981 року по 01.02.1984 року, в тому числі у В/Ч № 2033 з 07.08.1983 року по 01.02.1984 року приймав участь у бойових діях в Афганістані. Зазначена служба в Афганістані підлягає зарахуванню до трудового стажу для призначення пенсії на пільгових умовах з розрахунку один місяць служби за три місяці.
Згідно посвідчення серії НОМЕР_3 , виданого 29.11.2013 року Оболонським РВК у м. Києві, позивач має право на пільги, встановлені законодавством України для ветеранів війни-учасників бойових дій.
Як вбачається з посвідчення серії НОМЕР_4 (категорія 4), позивач має право на пільги та компенсації, встановлені Законом України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» для осіб, які постійно проживають або постійно працюють на території зони посиленого радіоекологічного контролю за умови, що вони на 01.01.1993 року прожили або відпрацювали у цій зоні не менше чотирьох років.
Також, згідно довідки виконавчого комітету Фастівської міської ради Київської області № 2867 від 08.06.2017 року, позивач в м. Фастові по вул. Малафєєва, 1 у виробничому підрозділі моторвагонного депо Фастів-1 Регіональна філія «Південно-Західна залізниця» ПАТ «Українська залізниця» працював з 26.06.1986 року по 03.07.1989 року на посаді помічника машиніста електропоїзда, з 03.07.1989 року по теперішній час працює на посаді машиніста електропоїзда.
Згідно Постанови Кабінету Міністрів України № 106 від 23.07.1991 року, м. Фастів було віднесено до зони посиленого радіоекологічного контролю (категорія 4) до 31.12.2014 року.
З огляду на зазначене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про наявність всіх передбачених законодавством підстав для призначення ОСОБА_1 пенсії на пільгових умовах за Списком № 2.
Аналізуючи обставини справи та норми чинного законодавства, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про обґрунтованість позовних вимог ОСОБА_1 та наявність правових підстав для їх задоволення.
Відповідно до ч. 1 ст. 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача (ч. 2 ст. 77 КАС України).
При цьому, доводи апеляційної скарги зазначених вище висновків суду попередньої інстанції не спростовують і не дають підстав для висновку, що судом першої інстанції при розгляді справи неповно з'ясовано обставини, що мають значення для справи, неправильно застосовано норми матеріального права, які регулюють спірні правовідносини, чи порушено норми процесуального права.
Відповідно до ч. 3 ст. 242 КАС України, обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
З підстав вищенаведеного, колегія суддів дійшла висновку, що суд першої інстанції вірно встановив фактичні обставини справи, дослідив наявні докази, надав їм належну оцінку та прийняв рішення, з дотриманням норм матеріального і процесуального права, а тому підстав для його скасування не вбачається.
Відповідно до ст. 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Керуючись ст. ст. 243, 250, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд, -
Апеляційну скаргу Центрального об'єднаного управління Пенсійного фонду України в м. Києві залишити без задоволення.
Постанову Оболонського районного суду м. Києва від 11 грудня 2017 року залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду в порядку і строки, визначені статтями 328-329 КАС України.
Суддя-доповідач Судді Вівдиченко Т.Р. Губська Л.В. Пилипенко О.Є.
Повний текст постанови виготовлено 27.02.2018 року
Головуючий суддя Вівдиченко Т.Р.
Судді: Пилипенко О.Є.
Губська Л.В.