Справа № 826/4883/17 Суддя першої інстанції: Смолій І.В.
08 лютого 2018 року м. Київ
Колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду у складі:
головуючого судді - Горяйнова А.М.,
суддів - Коротких А.Ю. та Файдюка В.В.,
за участю секретаря - Казюк Л.М.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві апеляційну скаргу Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби на постанову окружного адміністративного суду м. Києва від 04 липня 2017 року у справі за адміністративним позовом Державного підприємства матеріально-технічного забезпечення залізничного транспорту України «Укрзалізничпостач» до Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,
У квітні 2017 року ДП «Укрзалізничпостач» звернулося до суду з позовом, у якому просило визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Офісу великих платників податків ДФС від 02 грудня 2016 року № 0008131401.
Постановою окружного адміністративного суду м. Києва від 04 липня 2017 року вказаний адміністративний позов був задоволений.
Не погоджуючись із прийнятим судовим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати оскаржувану постанову та прийняти нове рішення про відмову у задоволенні позову. Свої вимоги обґрунтовує тим, що суд першої інстанції порушив норми матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи. Зокрема апелянт вказує на те, що фактичне здійснення господарських операцій позивача з ТОВ «НВП «Локомотив», ТОВ «Євроінвестстрой», ТОВ «ТК «Славенергопром», ТОВ «ПЕБК «Енергетик» та ТОВ «Югтранском» не підтверджене належними доказами.
Під час судового засідання представник відповідача підтримав апеляційну скаргу та просив суд її задовольнити з підстав, викладених в ній.
Представник відповідача в судовому засіданні заперечувала проти апеляційної скарги та просила суд відмовити у її задоволенні посилаючись на те, що суд першої інстанції прийняв законне і обґрунтоване рішення, а підстави для його зміни чи скасування відсутні.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги та заперечення на неї, колегія суддів вважає необхідним апеляційну скаргу Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби залишити без задоволення, а постанову окружного адміністративного суду м. Києва від 04 липня 2017 року - без змін виходячи із наступного.
Згідно зі ст. 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
У відповідності до ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Суд встановив, що Офіс великих платників податків Державної фіскальної служби провів планову виїзну перевірку ДП «Укрзалізничпостач» з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01 січня 2014 року по 31 грудня 2015 року, за результатами якої склав акт від 16 листопада 2016 року № 1879/28-10-14-01/19014832.
На підставі вказаного акту перевірки було складене податкове повідомлення-рішення від 02 грудня 2016 року № 0008131401, яким позивачу нараховані податкові зобов'язання з податку на прибуток у розмірі 3278085 грн. 00 коп.
Не погоджуючись із вказаним рішенням податкового органу, ДП «Укрзалізничпостач» звернулося до суду з позовом про його скасування.
Приймаючи рішення про задоволення позовних вимог ДП «Укрзалізничпостач», суд першої інстанції виходив з того, що позивач належними доказами підтвердив фактичне отримання товарів від ТОВ «НВП «Локомотив», ТОВ «Євроінвестстрой», ТОВ «ТК «Славенергопром», ТОВ «ПЕБК «Енергетик» та ТОВ «Югтранском» та правомірно задекларував витрати, що впливають на визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток, по правовідносинах із вказаними контрагентами.
Колегія суддів погоджується із зазначеним висновком суду першої інстанції, оскільки він знайшов своє підтвердження під час апеляційного розгляду справи.
Підставою для нарахування ДП «Укрзалізничпостач» податкових зобов'язань з податку на прибуток стало те, що під час проведення перевірки та дослідження інформації про контрагентів позивача були виявлені ознаки, які ставлять під сумнів фактичне здійснення господарських операцій із позивачем.
Так, між ДП «Укрзалізничпостач» та ТОВ «НВП «Локомотив» був укладений договір поставки № ЦПХ-05-02613-01 від 14 березня 2013 року. Згідно умов вказаного договору позивач придбав вузли та деталі до локомотивів залізничних, трамвайних та рухомого складу (запасні частини до пасажирських вагонів).
В акті перевірки від 16 листопада 2016 року № 1879/28-10-14-01/19014832 зазначено, що основний вид діяльності ТОВ «НВП «Локомотив» оптова торгівля іншими машинами та устаткуванням, чисельність працюючих станом на І квартал 2014 року - 14 осіб, балансова вартість запасів - 2486 грн. Підприємство визнане банкрутом з 27 січня 2016 року. Власного транспорту підприємство не має.
Також в акті перевірки зазначено, що автомобільним перевізником, який здійснював поставку товару згідно з договором поставки № ЦПХ-05-02613-01 від 14 березня 2013 року, було ТОВ «НВП «Квазар Комплекс», водій ОСОБА_1 Відповідач посилається на пояснення ОСОБА_1 від 18 серпня 2014 року, згідно яких він здійснював перевезення товару на склад ДП «Укрзалізничпостач» у м. Фастові, проте не від ТОВ «НВП «Локомотив».
Крім того, відповідач посилається на те, що згідно з даними Єдиного реєстру податкових накладних товар, який ТОВ «НВП «Локомотив» поставляв позивачу, був придбаний у ТОВ «БАСКОР-1». Разом з тим, ТОВ «БАСКОР-1» не придбавало такої продукції в інших постачальників починаючи з січня 2014 року.
З огляду на викладені обставини відповідач дійшов висновку, що фактичне здійснення господарської операції між ДП «Укрзалізничпостач» та ТОВ «НВП «Локомотив» не підтверджене.
Надаючи оцінку зазначеним доводам податкового органу, колегія суддів враховує, що відповідач заперечує поставку товарів від ТОВ «НВП «Локомотив», здійснену 12 та 27 березня 2014 року. Разом з тим, ТОВ «НВП «Квазар Комплекс» забезпечував перевезення лише однієї із зазначених партій - 27 березня 2014 року.
Також відповідач не надав суду копію пояснень ОСОБА_1 від 18 серпня 2014 року, посилання на які міститься в акті перевірки від 16 листопада 2016 року № 1879/28-10-14-01/19014832.
Крім того, колегія суддів враховує, що фактичне перевезення товару автопідприємством ТОВ «НВП «Квазар Комплекс» (водій ОСОБА_1) саме від ТОВ «НВП «Локомотив» до ДП «Укрзалізничпостач» підтверджується товарно-транспортною накладною від 27 березня 2014 року № 27/02, копія якої приєднана до матеріалів справи.
Натомість пояснення ОСОБА_1 від 18 серпня 2014 року, які були надані через 5 місяців після здійснення поставки та копія яких до суду не подавалася, не відповідають письмовим доказам, які приєднані до матеріалів справи.
Посилання податкового органу на те, що ТОВ «БАСКОР-1» у період з січня по березень 2014 року не придбавало в інших постачальників товар, який був реалізований ТОВ «НВП «Локомотив» також є необґрунтованими, адже згідно з паспортом якості № 16 від 26 березня 2014 року, сертифікатом відповідності № UA1.033.0240673-13 та декларації постачальника про відповідність від 03 березня 2014 року ТОВ «БАСКОР-1» є виробником товару, а не посередником у його постачанні.
На підтвердження фактичного отримання товару від ТОВ «НВП «Локомотив» позивач надав суду копії актів підтвердження прийому товару по кількості від 12 березня 2014 року № ЗЧВ14-19 та від 27 березня 2014 року № ЗЧВ14-24, наказів на оприбуткування матеріальних цінностей від 12 березня 2014 року № ЗЧВ14-22 та 27 березня 2014 року № ЗЧВ14-27, рахунків на оплату від 12 березня 2014 року № 38 та від 27 березня 2014 року № 65, видаткових накладних від 12 березня 2014 року № 36, податкових накладних від 12 березня 2014 року та від 27 березня 2014 року.
Крім того, на виконання вимог ухвали суду від 02 листопада 2017 року Генеральна прокуратура України листом від 26 грудня 2017 року № 04/2/4-4200-16 надіслала копії товарно-транспортних накладних, згідно яких здійснювалося перевезення товару від ТОВ «НВП «Локомотив» до ДП «Укрзалізничпостач».
Також позивач надав суду копії видаткових накладних на підтвердження передачі товару, придбаного у ТОВ «НВП «Локомотив» до Служби МТЗ Донецької залізниці, Служби МТЗ Придніпровської залізниці, Служби МТП Одеської залізниці, Служби МТЗ Львівської залізниці, Служби МТЗ Південної залізниці, Служби МТЗ Південно-Західної залізниці.
Між ДП «Укрзалізничпостач» та ТОВ «Євроінвестстрой» були укладені договори поставки № ЦПХ-02-00313-01 від 05 лютого 2013 року, № ЦПХ-02-02313-01 від 05 серпня 2013 року, № ЦПХ-06-01413-01 від 02 липня 2013 року, № ЦПХ-05-01514-01 від 06 лютого 2014 року. Згідно умов вказаного договору позивач придбав дріт сталевий зварювальний марки Св-08ХМ; частини залізничних локомотивів, трамвайних моторних вагонів і рухомого складу; кріплення і арматура та їх частини; механічне устаткування для керування рухом; лампи розжарювальні та газорозрядні; лампи дугові (лампи електричні).
Висновок податкового органу щодо безтоварності зазначених операцій ґрунтується на тому, що відповідно до листа ТОВ «Євроінвестстрой» від 11 червня 2014 року № 1106-1 первинні та бухгалтерські документи за період з 01 січня 2011 року по 01 березня 2014 року були вилучені прокуратурою АР Крим, у зв'язку з чим немає можливості співставити дані податкової звітності із первинними документами. Також відповідач здійснив аналіз діяльності юридичних осіб, які залучалися до перевезення товару та були постачальниками ТОВ «Євроінвестстрой».
Разом з тим, самі по собі зазначені доводи відповідача не є самостійними та достатніми підставами для висновку про те, що операції між ДП «Укрзалізничпостач» та ТОВ «Євроінвестстрой» не здійснювалися. Фактичне здійснення поставок у даному випадку необхідно перевірити на підставі первинних документів, що перебувають у розпорядженні позивача та були надані до перевірки, а також до суду.
На підтвердження фактичного отримання товару від ТОВ «Євроінвестстрой» позивач надав суду копії специфікацій, рахунків на оплату, видаткових накладних, товарно-транспортних накладних, сповіщень зі складу товарно-матеріального забезпечення, сертифікатів відповідності.
Між ДП «Укрзалізничпостач» та ТОВ «ПЕБК «Енергетик» були укладені договори поставки № ЦПХ-01-02314-01 від 17 червня 2014 року та № ЦПХ-01-03513-01 від 30 квітня 2013 року. Згідно умов вказаних договорів позивач придбав частини залізничних локомотивів, трамвайних моторних вагонів і рухомого складу; кріплення та арматура і їх частини; механічне устаткування для керування рухом (запасні частини до тепловозів серії 2ТЕ116, 2М62, 2ТЕ10).
В акті перевірки від 16 листопада 2016 року № 1879/28-10-14-01/19014832 зазначено, що основний вид діяльності ТОВ «ПЕБК «Енергетик» електромонтажні роботи, чисельність працюючих станом на І квартал 2014 року - 5 осіб, балансова вартість запасів - 165650 грн. 00 коп. Посилання на те, що зазначена матеріальна база та трудові ресурси є недостатніми для здійснення операції, обумовленої договором № ЦПХ-01-02314-01 від 17 червня 2014 року, в акті перевірки відсутні.
Також в акті перевірки зазначено, що ТОВ «ПЕБК «Енергетик» придбало товар, який був предметом поставки, у ТОВ «Преміум Трейд». У свою чергу ТОВ «Преміум Трейд» у січні-лютому 2014 року згідно з даними Єдиного реєстру податкових накладних виписувало податкові накладні на інший товар. З яких підстав позивач заперечує фактичне здійснення господарських операцій, які мали місце у 2013 році, в акті перевірки не зазначено.
Надаючи оцінку зазначеним доводам податкового органу, колегія суддів виходить з того, що ТОВ «Преміум Трейд» могло придбати відповідний товар в інші податкові періоди, ніж січень та лютий 2014 року. Крім того, предметом перевірки є фактичне здійснення поставки від ТОВ «ПЕБК «Енергетик» до ДП «Укрзалізничпостач». Натомість правовідносини між ТОВ «ПЕБК «Енергетик» та ТОВ «Преміум Трейд» не підлягають аналізу під розгляду та вирішення даної справи.
На підтвердження фактичного отримання товару від ТОВ «ПЕБК «Енергетик» позивач надав суду копії рахунків на оплату, видаткових накладних, товарно-транспортних накладних, податкових накладних.
Додатково ДП «Укрзалізничпостач» надало суду копії сертифікатів відповідності, паспорту якості від 12 березня 2013 року, свідоцтва про отримання продукції.
Також позивач надав суду копії видаткових накладних на підтвердження передачі товару, придбаного у ТОВ «ПЕБК «Енергетик» до Служби МТЗ Південно-Західної залізниці, Служби МТЗ Придніпровської залізниці, Служби МТЗ Донецької залізниці, Служби МТЗ Львівської залізниці, Служби МТЗ Південної залізниці, Служби МТП Одеської залізниці.
Між ДП «Укрзалізничпостач» та ТОВ «Югтранском» був укладений договір поставки № ЦПХ-06-00413-01 від 19 квітня 2013 року. Відповідно до умов вказаного договору позивач придбав інструменти та інше (тангенціальну пластину для обточки колісних пар та сплави).
Згідно з актом перевірки від 16 листопада 2016 року № 1879/28-10-14-01/19014832 основним видом діяльності ТОВ «Югтранском» є оптова торгівля іншими машинами та устаткуванням, чисельність працюючих у січні 2014 року - 1 особа.
Також в акті перевірки зазначено, що ТОВ «Югтранском» придбало товар, який був предметом поставки, у ТОВ «Євроінвестстрой». Натомість зазначений контрагент у січні 2014 року згідно з даними Єдиного реєстру податкових накладних не придбавав такий товар.
Щодо аналогічних доводів податкового органу колегія суддів зазначала, що підприємство могло придбати відповідний товар в інші податкові періоди, ніж січень 2014 року. Правовідносини між ТОВ «Югтранском» та ТОВ «Євроінвестстрой», тобто іншим контрагентом ніж позивач у справі, не підлягають аналізу під час розгляду та вирішення даної справи.
На підтвердження фактичного отримання товару від ТОВ «Югтранском» позивач надав суду копії специфікацій № 1 та № 2 від 19 квітня 2013 року, рахунку від 29 січня 2014 року № 1, накладної від 29 січня 2014 року № 1, податкову накладну від 29 січня 2014 року. Також позивач надав суду копії сповіщень оптових матеріальних складів Донецької та Одеської залізниць.
Крім того ДП «Укрзалізничпостач» надало копії сертифікату (паспорту) якості, декларації про відповідність з додатком, технічні характеристики.
Між ДП «Укрзалізничпостач» та ТОВ «ТК «Славенергопром» був укладений договір поставки № ЦПХ-07-01214-01 від 07 серпня 2014 року. Згідно умов вказаного договору позивач придбав устаткування електричне (ізолятор полімерний стрижньовий, ізолятор прохідний полімерний).
Згідно з актом перевірки від 16 листопада 2016 року № 1879/28-10-14-01/19014832 ТОВ «ТК «Славенергопром» протягом серпня-жовтня 2014 року не придбавало товар, який був предметом поставки позивачу.
На підтвердження фактичного отримання товару від ТОВ «ТК «Славенергопром» позивач надав суду копії рахунків-фактур, актів прийому-передачі продукції, податкових накладних, товарно-транспортних накладних.
Також позивач надав суду копії сертифікатів відповідності, паспорт, інструкцію з експлуатації.
Дослідивши зазначені письмові докази у сукупності з доводами податкового органу, викладеними в акті перевірки від 16 листопада 2016 року № 1879/28-10-14-01/19014832, колегія суддів прийшла до висновку про те, що вони підтверджують фактичне здійснення господарських операцій ДП «Укрзалізничпостач» із контрагентами-постачальниками - ТОВ «НВП «Локомотив», ТОВ «Євроінвестстрой», ТОВ «ТК «Славенергопром», ТОВ «ПЕБК «Енергетик» та ТОВ «Югтранском».
За таких обставин колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції про те, що позивач правомірно задекларував витрати, що впливають на визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток, по правовідносинах із вказаними контрагентами.
Відтак, рішення суду першої інстанції про задоволення адміністративного позову та скасування податкового повідомлення-рішення Офісу великих платників податків ДФС від 02 грудня 2016 року № 0008131401 є законним і обґрунтованим.
Доводи апеляційної скарги відповідача не спростовують висновки суду першої інстанції, викладені в постанові від 04 липня 2017 року, та не можуть бути підставами для її скасування.
З огляду на викладене колегія суддів дійшла висновку, що суд першої інстанції вірно встановив фактичні обставини справи, надав належну оцінку дослідженим доказам та прийняв законне і обґрунтоване рішення у відповідності з вимогами матеріального та процесуального права. У зв'язку з цим колегія суддів вважає необхідним апеляційну скаргу Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби залишити без задоволення, а постанову окружного адміністративного суду м. Києва від 04 липня 2017 року - без змін.
Керуючись ст.ст. 242, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 КАС України, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби - залишити без задоволення, а постанову окружного адміністративного суду м. Києва від 04 липня 2017 року - без змін.
Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Головуючий суддя А.М. Горяйнов
Судді А.Ю. Коротких
В.В. Файдюк
Постанова складена у повному обсязі 23 лютого 2018 року.
Головуючий суддя Горяйнов А.М.
Судді: Коротких А. Ю.
Файдюк В.В.