Справа № 752/22167/17
26 лютого 2018 року м. Київ
Колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду у складі:
судді-доповідача Аліменка В.О.,
суддів Безименної Н.В., Кучми А.Ю.,
розглянувши клопотання ОСОБА_2 про звільнення від сплати судового збору за подання апеляційної скарги на ухвалу Голосіївського районного суду м. Києва від 22 грудня 2017 року у справі за заявою ОСОБА_2 про заміну сторони у виконавчому провадженні у справі за позовом ОСОБА_3 до Управління Пенсійного фонду України в Голосіївському районі м. Києва про визнання дій протиправними, зобов'язання вчинити певні дії, -
Ухвалою Голосіївського районного суду м. Києва від 22 грудня 2017 року в задоволенні заяви про заміну сторони у виконавчому провадженні відмовлено.
Не погоджуючись з прийнятою ухвалою, заявник подала апеляційну скаргу, в якій просить скасувати ухвалу суду першої інстанції, як таку, що ухвалена з порушенням норм процесуального права, прийняти нове рішення, яким клопотання про заміну сторони у виконавчому провадженні задовольнити. Крім того, Апелянтом порушено питання про звільнення від сплати судового збору на підставі п. 15 ч.1 ст. 5 Закону України «Про судовий збір».
Розглянувши питання про звільнення від сплати судового збору, суд приходить до висновку про відсутність підстав для його задоволення з огляду на таке.
Відповідно до п. п. 10, 12 Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України у редакції, яка набрала чинності 15.12.2017 року, справи у судах першої та апеляційної інстанцій, провадження у яких відкрито до набрання чинності цією редакцією Кодексу, розглядаються за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу; заяви і скарги, подані до набрання чинності цією редакцією Кодексу, провадження за якими не відкрито на момент набрання ним чинності, розглядаються за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу. Такі заяви чи скарги не можуть бути залишені без руху, повернуті або передані за підсудністю, щодо них не може бути прийнято рішення про відмову у прийнятті чи відмову у відкритті провадження за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу, якщо вони подані з додержанням відповідних вимог процесуального закону, які діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.
Приписи ч. 3 ст. 3 КАС України визначають, що провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.
Відповідно до ч. 1 ст. 133 КАС України суд, враховуючи майновий стан сторони, може своєю ухвалою зменшити розмір належних до оплати судових витрат чи звільнити від їх оплати повністю або частково, чи відстрочити або розстрочити сплату судових витрат на визначений строк.
Водночас, згідно ч. 2 ст. 132 КАС України розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.
Відповідно до п. 15 ч.1 ст. 5 Закону України «Про судовий збір», на яку посилається заявник, фізичні особи (крім суб'єктів підприємницької діяльності) - кредитори, які звертаються з грошовими вимогами до боржника щодо виплати заборгованості із заробітної плати, зобов'язань внаслідок заподіяння шкоди життю та здоров'ю громадян, виплати авторської винагороди та аліментів, - після оголошення про порушення справи про банкрутство, а також після повідомлення про визнання боржника банкрутом.
Однак, суд не знаходить взаємозв'язку між позивачем і вказаною нормою Закону, та вважає, що дана норма не підлягає застосуванню у даному випадку, оскільки заявник не є кредитором та не звертається до боржника із грошовою вимогою щодо виплати заборгованості, тощо.
Як вбачається з матеріалів справи, ОСОБА_2 звернулась до суду із заявою про заміну сторони виконавчого провадження, таким чином, суд приходить до висновку, що викладені ОСОБА_2 підстави, які на думку апелянта є достатніми для звільнення від сплати судового збору, не можуть бути підставою для його задоволення в силу положень Закону України «Про судовий збір».
Крім того, суд вважає за необхідне зауважити, що відповідно до ч. 1 ст. 133 КАС України суд, враховуючи майновий стан сторони, може своєю ухвалою зменшити розмір належних до оплати судових витрат чи звільнити від їх оплати повністю або частково, чи відстрочити або розстрочити сплату судових витрат на визначений строк.
З наведеного випливає, що звільнення від сплати судового збору, його відстрочення чи розстрочення є дискреційним правом, а не обов'язком суду, можливість реалізації якого пов'язується з майновим станом особи.
Таким чином, твердження Апелянта про необхідність звільнення від сплати судового збору на підставі п. 15 ч.1 ст. 5 Закону України «Про судовий збір» не знайшли свого підтвердження.
Керуючись ст.ст. 133, 248, 321, 325 КАС України, колегія суддів, -
У задоволенні клопотання ОСОБА_2 про звільнення від сплати судового збору за подання апеляційної скарги на ухвалу Голосіївського районного суду м. Києва від 22 грудня 2017 року - відмовити.
Ухвала набирає законної сили з моменту підписання та оскарженню не підлягає.
Суддя-доповідач В.О. Аліменко
Судді Н.В. Безименна
А.Ю. Кучма
Головуючий суддя Аліменко В.О.
Судді: Кучма А.Ю.
Безименна Н.В.