Справа № 826/7771/17 Суддя (судді) першої інстанції: Смолій І.В.
20 лютого 2018 року м. Київ
Колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду у складі:
судді-доповідача Аліменка В.О.,
суддів Безименної Н.В., Бєлової Л.В.
за участю секретаря Лебедєвої Ю.Б.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 08 вересня 2017 року у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Санако» до Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві про визнання протиправними та скасування постанови податкових повідомлень-рішень, -
Товариство з обмеженою відповідальністю «Санако» звернулись до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві (далі по тексту - відповідач) про скасування податкових повідомлень-рішень №0003161402, №0003151402 , №0003131402, №0003141402 від 22.05.2017 року.
Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 08 вересня 2017 року адміністративний позов задоволено.
Не погоджуючись з вказаною постановою, відповідачем подано апеляційну скаргу, в якій останній просив суд вказане судове рішення скасувати та винести нове, яким в задоволенні позовних вимог відмовити. На думку апелянта, оскаржувана постанова винесена судом першої інстанції з порушенням норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи.
Апелянт наголошує, що рішення про застосування до позивача фінансових санкцій є законним і обґрунтованим, підстави для його скасування відсутні.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши доводи апеляційної скарги та інші наявні у справі докази, колегія суддів приходить до наступного.
Як встановлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, податковим органом було проведено перевірку ТОВ «Санако», за результатами якої складено Акт від 27.04.2017 року №164/26-15-14-02-01-14/39538821 «Про результати документальної планової виїзної перевірки з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 09.12.2014 по 31.12.2016 року, валютного та іншого законодавства за період з 09.12.2014 по 31.12.2016 року».
Перевіркою встановлені порушення п.5 П(С)БО 15 «Дохід», п. 29 та п. 31 П(С)БО 13 «Фінансові інструменти» та п. 44.1 ст.44. пп. 134.1.1 п. 134.1 ст. 134 Податкового Кодексу України №2755-VI від 02.12.2010 , зі змінами та доповненнями, в результаті чого занижено податок на прибуток за 2016 рік у розмірі 66 317 гривень; п.185.1 ст.185, п.198.1 п.198.2 ст.198, пп.192.1.1 п.192.1 ст.192. п.192.1 ст.192, п. 200.2 п.200.1 ст. 200 в результаті чого занижено суму податку на додану вартість, що підлягає сплаті до бюджету на загальну суму 213 769 грн., та завищено залишок від'ємного значення з податку на додану вартість за грудень 2016 року на загальну суму 35 298 гривень; п. 46.1 ст. 46. пп. 47.1.1 п. 47.1 ст. 47, ст. 51, пп. 176.2."б", п. 176.2 ст.176 Податкового кодексу України від 02.12.2010.р №2755-VI (зі змінами), п. 1.2, п. 3.3. Наказу Міністерства фінансів України від 13.01.2015 за № 4 «Про затвердження форми Податкового розрахунку сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку, і сум утриманого з них податку та Порядку заповнення та подання податковими агентами Податкового розрахунку сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку, і сум утриманого з них податку», щодо подання недостовірних даних про отримувачів доходів у звітах за ф. 1-ДФ за 3.4 кв. 2015 та 1, 2 кв. 2016 року.
На підставі Акту перевірки від 27.04.2017 №164/26-15-14-02-01-14/39538821 відповідачем прийняті податкові повідомлення-рішення №0003161402, №0003151402, №0003131402, №0003141402 від 22.05.2017 року.
Позивач, вважає оскаржувані податкові повідомлення-рішення протиправними та звернувся до суду з даним адміністративним позовом.
Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції мотивував своє рішення тим, що оскільки позивачем поворотну фінансову допомогу отримано у 2016 році, тобто, після виключення спеціальних правил обліку поворотної фінансової допомоги та порядок застосування умовно нарахованих процентів, то відповідачем безпідставно нараховані умовні проценти на суму поворотної фінансової допомоги, а тому податкові повідомлення-рішення №0003141402 та №0003161402 від 22.05.2017 року є протиправними та такими, що підлягають скасуванню. Крім того судом зазначено, що віднесена ТОВ «Санако» до податкового кредиту на підставі господарських операцій з контрагентом підтверджується податковими накладними, оформленими відповідно до вимог ст. 201 ПК України та Порядку заповнення податкової накладної, а тому податкові повідомлення-рішення №0003151402, та №0003131402, від 22.05.2017 року є протиправними та такими, що підлягають скасуванню.
Колегія суддів погоджується із таким висновком суду першої інстанції з огляду на наступне.
Як вбачається з матеріалів справи та вірно встановлено судом першої інстанції, між ТОВ «Санако» (Позичальник) та ТОВ «Агротолока» (Позикодавець), укладено договір про надання поворотної фінансової допомоги №12/07- 2016 ФД від 12.07.2016 (надалі - Договір), відповідно до якого Позикодавець надає Позичальнику поворотну фінансову допомогу, а Позичальник зобов'язується повернути надані грошові кошти в порядку та на умовах передбачених цим договором. Згідно п 1.2. Договору, поворотна фінансова допомога - це сума грошових коштів в національній валюті України, передана платнику податку у користування на визначений строк відповідно до цього Договору, який не передбачає нарахування процентів або надання інших видів компенсацій таких як плати за користування коштами та є обов'язковою до повернення. Відповідно до п.2.1 Договору поворотна фінансова допомога надається в національній валюті України у межах суми в розмірі 1 300 000,00 грн. без ПДВ. Згідно з п.3.1. Договору Позичальник зобов'язується повернути фінансову допомогу позикодавцю у строк не пізніше 11 липня 2017 року.
В період з липня по грудень 2016 року за вказаним вище договором ТОВ «Санако» отримало поворотну фінансову допомогу на загальну суму 890 400,00 грн. Переказ зазначеної суми поворотної фінансової допомоги підтверджується карткою рахунку 3771 за липень - грудень 2016 року з переліком платіжних доручень, та платіжними дорученнями.
Також, між ТОВ «Санако» (Підприємство) та ТОВ «Альянс Енерго Трейд» (Кредитор) укладено договір про надання поворотної фінансової допомоги №2312- ФД від 23.12.2016 (надалі - Договір), відповідно до якого Кредитор надає Підприємству поворотну фінансову допомогу, а Підприємство зобов'язується повернути надані грошові кошти в порядку та на умовах передбачених цим договором. Згідно п. 1.2. Договору, поворотна фінансова допомога (надалі фінансова допомога) - це сума грошових коштів в національній валюті України, передана платнику податку у користування на визначений строк відповідно до цього Договору, який не передбачає нарахування процентів або надання інших видів компенсацій таких як плати за користування коштами та є обов'язковою до повернення. Відповідно до п.2.1 Договору поворотна фінансова допомога надається в національній валюті України у межах суми в розмірі 9 000 000 грн. без ПДВ. Згідно з п.2.4. Договору - строк повернення позики 19 грудня 2017 року. В грудні 2016 року за вказаним вище договором ТОВ «Санако» отримало поворотну фінансову допомогу на загальну суму 9 000 000,00 грн. Переказ зазначеної поворотної фінансової допомоги підтверджується карткою рахунку 3771 за грудень 2016 року з переліком платіжних доручень, та платіжними дорученнями.
Під час проведення перевірки, контролюючим органом встановлено, що в перевіряємому періоді ТОВ «Санако» не задекларувало доходи у вигляді умовних процентів за договорами з ТОВ «Агро толока» та ТОВ «Альянс Енерго Трейд» про надання поворотної фінансової допомоги, чим порушило п.5 П(С)БО 15 «Дохід», п. 29 та п. 31 П(С)БО 13 «Фінансові інструменти» та п. 44.1 ст.44. пп. 134.1.1 п. 134.1 ст. 134 Податкового Кодексу України.
Відповідно до п.п. 14.1.257 п. 14.1 ст. 14 ПКУ фінансова допомога - це фінансова допомога, надана на безповоротній або поворотній основі.
При цьому поворотна фінансова допомога - це сума коштів, що надійшла платнику податків у користування за договором, який не передбачає нарахування процентів або надання інших видів компенсацій у вигляді плати за користування такими коштами, та є обов'язковою до повернення.
З 01.01.2015 р. відповідно до пп. 134.1.1 п. 134.1 ст. 134 Податкового кодексу об'єктом оподаткування є прибуток, який визначається шляхом коригування (збільшення або зменшення) фінансового результату до оподаткування (прибутку або збитку), визначеного у фінансовій звітності підприємства згідно з національними положеннями (стандартами) бухгалтерського обліку або міжнародними стандартами фінансової звітності, на різниці, які виникають відповідно до положень розділу III цього Кодексу.
Коригування здійснюються на різниці, які виникають: при нарахуванні амортизації необоротних активів; при формуванні резервів (забезпечень); при здійсненні фінансових операцій.
При цьому для платників податку, в яких річний дохід від будь-якої діяльності (за вирахуванням непрямих податків), визначений за правилами бухгалтерського обліку за останній річний звітний (податковий) період, не перевищує 20 млн. грн., об'єкт оподаткування може визначатися без коригування фінансового результату до оподаткування на всі різниці (крім від'ємного значення об'єкта оподаткування минулих податкових (звітних) років).
З 01.01.2015 р. також скасовано норму пп. 14.1.257 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу щодо визнання безповоротною фінансовою допомогою суми процентів, умовно нарахованих на суму поворотної фінансової допомоги, що залишається неповернутою на кінець звітного періоду, у розмірі облікової ставки Нацбанку України, розрахованої за кожний день фактичного використання такої поворотної фінансової допомоги.
Фінансовий результат, визначений у фінансовій звітності підприємства відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку, розраховується за принципом: доходи мінус витрати, визначені відповідно до Положення бухгалтерського обліку.
Доходи визнаються згідно з Положення бухгалтерського обліку 15. Відповідно до зазначеного стандарту дохід визнається під час збільшення активу або зменшення зобов'язання, що зумовлює зростання власного капіталу (за винятком зростання капіталу за рахунок внесків учасників підприємства). Отримання поворотної фінансової допомоги не приводить до збільшення активів або зменшення зобов'язань і до зростання власного капіталу.
Витрати визнаються відповідно до Положення бухгалтерського обліку 16. Згідно із зазначеним стандартом витратами звітного періоду визнається або зменшення активів, або збільшення зобов'язань, що призводять до зменшення власного капіталу підприємства (за винятком зменшення капіталу внаслідок його вилучення або розподілу власниками).
Згідно із зазначеними бухгалтерськими записами отримання у 2015 р. поворотної фінансової допомоги (та її повернення) не приводить до виникнення доходів і витрат як у бухгалтерському, так і податковому обліку.
Таким чином, незалежно від податкового статусу надавача поворотної фінансової допомоги її відображення в балансі платника податку на прибуток та повернення отриманої у 2015 р. фінансової допомоги не впливають на фінансовий результат звітного періоду, а, відповідно, і на оподаткування податком на прибуток.
Оскільки позивачем поворотну фінансову допомогу отримано у 2016 році, тобто, після виключення спеціальних правил обліку поворотної фінансової допомоги та порядок застосування умовно нарахованих процентів, то відповідачем безпідставно нараховані проценти на суму поворотної фінансової допомоги, а тому податкові повідомлення-рішення №0003141402 та №0003161402 від 22.05.2017 року є протиправними та такими, що підлягають скасуванню.
Що стосується порушення позивачем п.185.1 ст.185, п.198.1 п.198.2 ст.198, пп.192.1.1 п.192.1 ст.192. п.192.1 ст.192, п. 200.2 п.200.1 ст. 200 Податкового кодексу України, суд зазначає наступне.
Згідно з ст. 2 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16.07.1999 №996-ХІУ (далі - Закон № 996) дія цього Закону поширюється на всіх юридичних осіб, створених відповідно до законодавства України, незалежно від їх організаційно - правових форм власності, які зобов'язані вести бухгалтерський облік та подавати фінансову звітність згідно з законодавством.
Виходячи з вимог пункту 2 статті 3 цього ж Закону бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.
Статтею 9 Закону №996 встановлено вимоги до первинних документів, які є підставою для бухгалтерського та податкового обліку. Згідно з даною нормою, підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Дія контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Такі первинні документи повинні мати обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документи; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.
На платників податків покладаються такі обов'язки, як вести бухгалтерський облік, складати звітність про фінансову - господарську діяльність, так і забезпечувати її зберігання в терміни, встановлені законами (лише дійсно проведених господарських операцій).
Згідно з пунктом 44.1 статті 44 Податкового кодексу України для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.
Отже, складання первинних документів здійснюється з врахуванням сутності господарської операції (відносин); відповідності змісту операції, що зафіксовані в документах, реальним обставинам; прийняття до обліку та виконання лише документів на операції, що не суперечать нормативно - правовим актам, не завдають шкоди державі, підписаних уповноваженими на те особами; ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності з обов'язковим врахуванням вимог, встановлених відповідними положеннями (стандартами) бухгалтерського обліку.
У свою чергу, відповідно до пункту 198.3 статті 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті.
Нарахування податкового кредиту здійснюється незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.
При цьому, пунктом 198.6 статті 198 Податкового кодексу України передбачено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними/розрахунками коригування до таких податкових накладних чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.
Водночас, слід зазначити, що обґрунтування порушень податкового законодавства неможливе без дослідження реальності здійснення господарських операцій, а саме: даних про існування активу (чи вироблявся, ким і коли), про його рух на шляху до платника податків - набувача (як транспортувався, де зберігався, ким приймався, у тому числі встановлення посадових осіб постачальника і покупця, задіяних у такому процесі), як використовувався в наступному, чи справді актив отриманий від указаного в первинних документах контрагента тощо.
Крім того, можливі недоліки форми первинних документів, не зумовлюють для них втрату доказової сили в розумінні ст. 9 Закону №996 та не виключають можливість їх використання платником при відображенні та (або) підтвердженні показників податкової звітності згідно статті 44 Податкового кодексу України.
Також, окремі недоліки в оформленні первинних документів (видаткових накладних) не перешкоджають ідентифікувати учасників спірних операцій, а тому не можуть бути підставою для висновку про необґрунтованість податкової вигоди платника.
Водночас, слід зазначити, що висновок про нереальність (відсутність в дійсності господарської операції) може ґрунтуватися на доказах, зокрема, про наявність таких обставин:
- неможливість реального здійснення платником податків зазначених операцій з урахуванням часу, місця знаходження майна або обсягу матеріальних ресурсів, економічно необхідних для виробництва товарів, виконання робіт або послуг, нездійснення особою, яка значиться виробником товару, підприємницької діяльності;
- відсутність необхідних умов для досягнення результатів відповідної підприємницької, економічної діяльності у зв'язку з відсутністю управлінського або технічного персоналу, основних коштів, виробничих активів, складських приміщень, транспортних засобів;
- облік для цілей оподаткування тільки тих господарських операцій, які безпосередньо пов'язані з виникненням податкової вигоди, якщо для такого виду діяльності також потрібне здійснення й облік інших господарських операцій;
- здійснення операцій з товаром, що не вироблявся або не міг бути вироблений в обсязі, зазначеному платником податків у документах обліку;
- відсутність первинних документів обліку.
Зазначена позиція викладена у листі Вищого адміністративного суду України від 02.06.2011 №742/11/13-11 та постановах Верховного Суду України від 22.03.2016 №810/6201/14 та від 03.11.2015 №826/3477/13-а.
Першочергове значення у даному випадку має збір контролюючим органом доказів щодо існування конкретної господарської операції та відповідності її змісту оформленим первинним та/або податковим документам.
Так, з матеріалів справи вбачається, що між ТОВ «Санако» (Покупець), з одного боку та ТОВ «Ніко Град» (Постачальник), укладено Договір №26062015 МС від 26.06.2015 року. Відповідно до п. 1.1. Договору Постачальник, в порядку та на умовах, визначених Договором, зобов'язується поставляти і передавати у власність (повне господарське відання) макуху соняшникову. Найменування, одиниця виміру, загальна кількість товару, що підлягає поставці за і Договором, строки поставки, визначаються Специфікаціями (п.1.2. Договору). Перехід права власності на Товар здійснюється з моменту підписання обома і нами видаткової накладної (п.3.6. Договору). Розрахунки здійснюються Покупцем окремо за кожну партію поставленого товару, в безготівковому порядку на умовах зазначених у Специфікації (п.5.1. Договору). На виконання вказаного Договору, згідно Специфікації №1 ТОВ «Ніко Град» поставлено ТОВ «Санако» на умовах СРТ - 32325, Україна, Хмельницька обл., Камянець-Подільський р-н, с Гуменці, вул. Вербецьке шоссе, 1 (ІНКОТЕРМС-2010), макуху соєву за ціною 9 350, 00 гри.(з ПДВ) за тонну. Транспортування здійснювалось автотранспортом за рахунок Постачальника.
Факт поставки макухи соєвої відповідно до Специфікації №1 підтверджується наступними документами: податковою накладною №56 від 26.06.2015, рахунком на оплату №56 від 26.06.2015, видатковою накладною №56 від 26.06.2015, товарно-транспортною накладною №01КП 19478654 від 26.06.2015, податковою накладною №57 від 29.06.2015, рахунком на оплату №57 від 29.06.2015, видатковою накладною №57 від 29.06.2015, товарно-транспортною накладною №01КП 19478649 від 26.06.2015, податковою накладною №58 від 29.06.2015, рахунком на оплату №58 від 29.06.2015, видатковою накладною №58 від 29.06.2015, товарно-транспортною накладною №01КП 19478650 від 26.06.2015, податковою накладною №59 від 29.06.2015,рахунком на оплату №59 від 29.06.2015, видатковою накладною №59 від 29.06.2015, товарно-транспортною накладною №01КП 19478655 від 26.06.2015.
Відповідно до Специфікації №2 ТОВ «Ніко Град» поставлено ТОВ «Санако» на умовах СРТ - 32325, Україна, Хмельницька обл., Камянець-Подільський р-н. с. Гуменці, вул. Вербецьке шоссе, 1 (ІНКОТЕРМС-2010), макуху соєву за ціною 8 552.51 грн. з ПДВ) за тонну. Транспортування здійснювалось автотранспортом за рахунок Постачальника. Факт поставки макухи соєвої відповідно до Специфікації №2 підтверджується наступними документами: податковою накладною №60 від 29.06.2015, рахунком на оплату №60 від 29.06.2015, видатковою накладною №60 від 29.06.2015, товарно-транспортною накладною №01 КП 19478656 від 26.06.2015, податковою накладною №61 від 29.06.2015, рахунком на оплату №61 від 29.06.2015, видатковою накладною №61 від 29.06.2015, товарно-транспортною накладною №01КП 19478651 від 26.06.2015.
Факт оприбуткування ТОВ «Санако» придбаного у ТОВ «Ніко Град» товару підтверджується оборотно-сальдовою відомістю, відповідно до якої у бухгалтерському обліку дані операції відображено кореспонденцією рахунків: Дт 281 «Товари на складі» Кт 631 «Розрахунки з вітчизняними постачальниками»; Дт 644 «Податковий кредит» Кт 631 «Розрахунки з вітчизняними постачальниками».
Отже, сума податку на додану вартість, віднесена ТОВ «Санако» до податкового кредиту на підставі господарських операцій з контрагентом підтверджується податковими накладними, оформленими відповідно до вимог ст. 201 ПК України та Порядку заповнення податкової накладної, а тому податкові повідомлення-рішення №0003151402, та №0003131402, від 22.05.2017 року є протиправними та такими, що підлягають скасуванню.
Оскільки податковим органом жодним належним доказом не спростовано доводи позивача щодо фактичного виконання для нього робіт (послуг) його контрагентами та не доведено, що позивач та його контрагенти при укладанні вказаних угод мали умисел на їх укладання з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави та суспільства, намірів їх на ухилення від оподаткування, безтоварність операції, неможливість її вчинення в силу відсутності основних засобів, персоналу, натомість наявними в матеріалах справи первинними документами підтверджується рух активів та пов'язаність господарських взаємовідносин позивача з його господарською діяльністю, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про реальність характеру спірних господарських операцій.
Зважаючи на всі наведені обставини в їх сукупності, апеляційний суд вважає, що обставини, на які посилається відповідач як підставу своїх правомірних дій, не знайшли свого обґрунтування в ході апеляційного розгляду справи та не підтверджуються матеріалами справи.
Підсумовуючи наведене, суд апеляційної інстанції приходить до висновку, що доводи викладені в апеляційній скарзі не знайшли свого підтвердження, оскаржувана постанова прийнята відповідно до норм матеріального та процесуального права, враховано всі обставини справи, тому підстав для задоволення апеляційної скарги та скасування рішення суду першої інстанції немає.
Відповідно до ст. 316 КАС України - суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Керуючись ст. ст. 242-244, 250, 308, 315, 321, 322, 325, 328, 329 КАС України, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві - залишити без задоволення, постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 08 вересня 2017 року - залишити без змін.
Повний текст постанови складено «26» лютого 2018 року.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття. Касаційна скарга на рішення суду апеляційної інстанції подається безпосередньо до Верховного Суду у порядку та строки, визначені ст.ст. 328-331 КАС України.
Суддя-доповідач В.О. Аліменко
Судді Н.В. Безименна
Л.В. Бєлова
Головуючий суддя Аліменко В.О.
Судді: Безименна Н.В.
Бєлова Л.В.