Справа № 344/7448/17
Провадження № 22-ц/779/328/2018
Категорія 54
Головуючий у 1 інстанції Островський Л. Є.
Суддя-доповідач Фединяк
22 лютого 2018 року м. Івано-Франківськ
Апеляційний суд Івано-Франківської області в складі колегії суддів:
головуючого Фединяка В.Д.
суддів: Максюти І.О., Матківського Р.Й. секретаря Бойчука Л.М.
з участю представників: Комунального підприємства «Івано-Франківськводоекотехпром» ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4,
позивача ОСОБА_5 та її представника ОСОБА_6,
розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_5 до Комунального підприємства «Івано-Франківськводоекотехпром» про поновлення на роботі, оплату за час вимушеного прогулу та моральної шкоди, за апеляційною скаргою генерального директора Комунального підприємства «Івано-Франківськводоекотехпром» ОСОБА_7 на рішення Івано-Франківського міського суду від 05 грудня 2017 року, ухвалене суддею Островським Л.Є., в м. Івано-Франківську,
Відповідно до п. 9 розд. XIIІ «Перехідні положення» Закону України від 03.10.2017 року № 2147-VIII «Про внесення змін до Цивільного процесуального кодексу України» справи у судах першої та апеляційної інстанції, провадження у яких відкрито до набрання чинності цією редакцією Кодексу, розглядаються за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.
У зв'язку з цим справа підлягає розгляду в порядку, передбаченому Цивільним процесуальним кодексом України в редакції від 3 жовтня 2017 року.
У червні 2017 року ОСОБА_5 звернулась в суд з вказаним позовом і зазнала, що з 13.01.1972 року по 2003 рік працювала у Івано-Франківському виробничому управлінні водопровідно-каналізаційного господарства, а з 2003 продовжувала роботу в КП «Івано-Франківськводоекотехпром». 11.05.2017 була звільнена з роботи на підставі п. 1 ч. 1 ст. 40 КЗпП України. Своє звільнення з роботи вважала незаконним, посилаючись на те, що порівняно з іншими техніками з обліку, які залишились працювати на підприємстві, мала більш високу кваліфікацію і продуктивність праці та найтриваліший безперервний стаж роботи на підприємстві. При її звільненні адміністрацією підприємства не було прийнято до уваги її переважне право залишення на роботі. Крім того, після її звільнення на підприємстві залишалась вакантною одна посада техніка з обліку. Просила поновити її на роботі на посаді техніка з обліку в КП «Івано-Франківськводоекотехпром», стягнути з КП «Івано-Франківськводоекотехпром» в її користь заробітну плату за час вимушеного прогулу та моральну шкоду в розмірі 5000 грн.
Рішенням Івано-Франківського міського суду від 05 грудня 2017 року позов задоволено. Поновлено ОСОБА_5 на посаді техніка з обліку у відділі «Збут» в Комунальному підприємстві «Івано-Франківськводоекотехпром». Стягнуто з Комунального підприємства «Івано-Франківськводоекотехпром» на користь ОСОБА_5 23837,52 грн середнього заробітку за час вимушеного прогулу та 1000 грн моральної шкоди. Рішення в частині поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку за один місяць в сумі 3324,22 грн допущено до негайного виконання. Стягнуто з Комунального підприємства «Івано-Франківськводоекотехпром» в користь держави судовий збір в розмірі 1920 грн.
На дане рішення генеральний директор «Івано-Франківськводоекотехпром» ОСОБА_7 подав апеляційну скаргу, в якій ставиться питання про скасування оскаржуваного рішення з ухваленням нового про відмову в задоволенні позову, вказуючи на допущення судом порушення норм матеріального та процесуального права. На думку апелянта, суд не врахував того, що наказом від 08.02.2017 року № 67/1-1/1 були передбачені зміни в організації виробництва і праці КП «Івано-Франківськводоекотехпром» та його структурі. Працівників було попереджено про можливе їх вивільнення у зв'язку із скороченням працюючих. Зокрема, про вказане 07.03.2017 року була попереджена і ОСОБА_5, про що свідчить її підпис. Згідно витягу з протоколу спільного засідання профспілкового комітету та адміністрації КП «Івано-Франківськводоекотехпром» від 11.05.2017 року профспілковим комітетом надано згоду на звільнення техніків з обліку, в тому числі і ОСОБА_5 Судом не враховано, що на момент звільнення позивачки посада техніка з обліку не була вакантною, йшлося про строкове призначення на посаду техніка з обліку, так як ОСОБА_8 звільнено від виконання обов'язків техніка з обліку у зв'язку з його призивом при частковій мобілізації та збережено за ним місце роботи до закінчення особливого періоду або до оголошення рішення про демобілізацію. На зборах профспілкового комітету технікам з обліку дана посада була запропонована, однак всі працівники, включаючи і ОСОБА_5 відмовилися від строкового заміщення на дану посаду техніка з обліку. Щодо переважного права залишення на роботі порівняно з іншими працівниками, то апелянт вказує на те, що при скороченні посад адміністрація виходила з того, що скороченню підлягала ОСОБА_5, як така, що не має вищої економічної освіти, на відміну від ОСОБА_9, в якої наявна вища технічна освіта. Зазначає також, що продуктивність праці ОСОБА_9 у порівнянні з ОСОБА_5 значно вища, що підтверджується службовою запискою безпосереднього керівника структурного підрозділу та наказом генерального директора про преміювання, де за підсумками роботи 2016 року кращим технікам з обліку встановлено премію в розмірі 25% від посадових окладів, серед яких є ОСОБА_9 Вказує на те, що в ОСОБА_5 та ОСОБА_9 різні умови продуктивності праці та кваліфікації. Щодо відшкодування моральної шкоди, то зазначає, що ОСОБА_5 була виплачена окрім компенсації за невикористану відпустку та вихідної допомоги, ще і матеріальна допомога на оздоровлення в розмірі 525 грн, а в якості доказів понесення моральної шкоди позивачка надала звернення до лікарів, які констатували хвороби, які у неї вже були, а не порушення стану здоров»я, спричинені діями відповідача.
У судовому засіданні представники КП «Івано-Франківськводоекотехпром» підтримали доводи апеляційної скарги, просять задовольнити скаргу.
Заслухавши доповідь судді, пояснення осіб, які беруть участі у розгляді справи, дослідивши матеріали справи та перевіривши відповідно до ст. 367 ЦПК України наведені у скарзі доводи, колегія суддів дійшла висновку про відхилення апеляційної скарги з таких підстав.
Задовольняючи позов ОСОБА_5, суд першої інстанції виходив з того, що при звільненні ОСОБА_5 не враховано її переважного права на залишення на роботі, як працівника з більш високою продуктивністю праці та більш тривалим безперервним стажем роботи на підприємстві у порівнянні з ОСОБА_9 Одночасно з попередженням про звільнення у зв'язку із змінами в організації виробництва і праці власник або уповноважений ним орган пропонує працівникові іншу роботу на тому ж підприємстві, в установі, організації. З штатного розпису КП «Івано-Франківськводоекотехпром» на 01.06.2017 року на підприємстві у відділі контролю передбачено 4 посади техніка з обліку, район № 1 - 6 посад техніка з обліку, район № 2 - 6 посад техніка з обліку, район № 3 - 6 посад техніка з обліку, всього 22 посади техніка з обліку. У запереченнях на позовну заяву відповідачем зазначено 21 особу, які залишились працювати на посадах техніка з обліку. Тому на момент звільнення ОСОБА_5 одна посада техніка з обліку залишалась вакантною. Так як звільнення з роботи призвело до моральних страждань позивача, що вимагають від неї додаткових зусиль для організації свого життя, то суд визначив розмір заподіяної позивачу моральної шкоди, керуючись засадами розумності, виваженості та справедливості.
Висновок суду відповідає вимогам закону і матеріалам справи.
Статтею 43 Конституції України гарантовано право кожного громадянина на працю. Громадянам гарантується захист від незаконного звільнення.
Однією з гарантій забезпечення права громадян на працю є передбачений статтею 5-1 КЗпП України правовий захист від незаконного звільнення, а також сприяння у збереженні роботи.
Судом встановлено, що ОСОБА_5 з 13.01.1972 року перебувала у трудових відносинах з Івано-Франківським виробничим управлінні водопровідно-каналізаційного господарства, з 10.02.2006 переведена на посаду техніка з обліку у відділ «Збут» (а.с.6-8).
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 40 КЗпП України трудовий договір, укладений на невизначений строк, а також строковий трудовий договір до закінчення строку його чинності можуть бути розірвані власником або уповноваженим ним органом лише у випадках змін в організації виробництва і праці, в тому числі ліквідації, реорганізації, банкрутства або перепрофілювання підприємства, установи, організації, скорочення чисельності або штату працівників.
Частиною другою статті 40 КЗпП України встановлено, що звільнення з підстав, зазначених у пунктах 1, 2 і 6 частини першої цієї статті, допускається, якщо неможливо перевести працівника, за його згодою, на іншу роботу.
Порядок вивільнення працівників у зв'язку зі змінами в організації виробництва і праці та порядок врахування переважного права працівника на залишення на роботі визначено у статтях 42, 49-2, 43 КЗпП України.
Відповідно до ст. 49-2 КЗпП України про наступне вивільнення працівників персонально попереджають не пізніше ніж за два місяці.
Згідно з ч. 3 ст. 49-2 КЗпП України одночасно з попередженням про звільнення у зв'язку із змінами в організації виробництва і праці власник або уповноважений ним орган пропонує працівникові іншу роботу на тому ж підприємстві, в установі, організації.
Відповідно до наказу в.о. генерального директора КП «Івано-Франківськводоекотехпром» О.Сумарук від 08.02.2017 року були внесені зміни в організацію виробництва і праці підприємства, його структуру. Було виведено з 08.05.2017 з штатного розпису 24 посади техніка з обліку та введено в штатний розпис 18 посад техніка з обліку (а.с.51).
Щодо законності зміни в організації виробництва і праці КП «Івано-Франківськводоекотехпром» та скорочення чисельності або штату працівників позивачем не оспорюється.
На виконання зазначеного наказу наказом від 06.03.2017 року № 104/1-1/1 було попереджено працівників про можливе їх вивільнення у зв'язку із скороченням працюючих. Також про зазначене 07.03.2017 року була попереджена позивач ОСОБА_5, про що свідчить її підпис (а.с. 54).
Відповідно до Витягу з протоколу спільного засідання профспілкового комітету та адміністрації КП «Івано-Франківськводоекотехпром» від 11.05.2017 року № 7 надано згоду на звільнення техніків з обліку на підставі п.1 ст. 40 КЗпП України, зокрема ОСОБА_5 (а.с.56).
Наказом виконуючого обов'язки генерального директора КП «Івано-Франківськводоекотехпром» від 11.05.2017 № 91/05-2 ОСОБА_5 звільнена з роботи на підставі п. 1 ст. 40 КЗпП у зв'язку зі скороченням чисельності працівників (а.с.57).
Як вбачається із штатного розпису Комунального підприємства «Івано-Франківськводоекотехпром» станом на 01.11.2017 на підприємстві у відділі контролю передбачено 4 посади техніка з обліку, район № 1 - 6 посад техніка з обліку, район № 2 - 6 посад техніка з обліку, район № 3 - 6 посад техніка з обліку, всього 22 посади техніка з обліку (а.с.68).
Відповідно до ст. 42 КЗпП України при скороченні чисельності чи штату працівників у зв'язку із змінами в організації виробництва і праці переважне право на залишення на роботі надається працівникам з більш високою кваліфікацією і продуктивністю праці. Згідно п. 3 ч. 2 цієї статті при рівних умовах продуктивності праці і кваліфікації перевага в залишенні на роботі надається працівникам з тривалим безперервним стажем роботи на даному підприємстві, в установі, організації.
Представник КП «Івано-Франківськводоекотехпром» - начальник відділу кадрів ОСОБА_3 в судовому засіданні апеляційного суду пояснила, що немає критерії оцінки кваліфікації техніка з обліку КП «Івано-Франківськводоекотехпром» і спеціальної освіти у цій професії не вимагається. Щодо однієї із незайнятої з 22 посад техніка з обліку, яка була зайнята ОСОБА_8 на термін закінчення особливого періоду або оголошення рішення про демобілізацію, то на вказаний період не заборонене строкове працевлаштування.
Установлено, що при рівних умовах продуктивності праці і кваліфікації перевага в залишенні на роботі надана ОСОБА_9, яка працює на підприємстві з 05.04.2005 року замість ОСОБА_5, яка працює на цьому ж підприємстві з 17.01.1972 року, має більш тривалий безперервний стаж роботи на даному підприємстві, що підтверджується даними, які містяться в особових картках №283 та №610 (а.с.117,118).
Суд відхиляє доводи апеляційної скарги про те, що у ОСОБА_9 вища продуктивність праці ніж у ОСОБА_5 і як доказ з цього приводу є наказ відповідача від 24.01.2017 року про преміювання, оскільки спростовується копією звіту про роботу техніків з обліку за січень-вересень 2016 року. Правдивість зазначеного звіту не заперечують представники відповідача (а.с.64).
У запереченнях на позовну заяву відповідачем зазначено 21 особу, які залишились працювати на посадах техніка з обліку. Отже, на момент звільнення позивача ОСОБА_5 одна посада техніка з обліку залишалась вакантною, яка також не пропонувалась позивачці при звільненні з роботи та у матеріалах справи відсутні докази що позивач відмовилась від вакантної посади (а.с.47).
Частиною першої статті 237-1 КЗпП України передбачено відшкодування власником або уповноваженим ним органом моральної шкоди працівнику у разі порушення його законних прав, що призвело до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв'язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя.
Враховуючи, що судом встановлено факт спричинення позивачу моральної шкоди в результаті його незаконного звільнення, а також виходячи з вимог розумності та справедливості, суд першої дійшов обґрунтованого висновку про стягнення з відповідача на користь позивача 1000 грн моральної шкоди відповідно до вимог ст. 237-1 КЗпП України та ст. 23 ЦК України.
Докази та обставини, на які посилається заявник в апеляційній скарзі, спростовуються матеріалами справи та додаткового правового аналізу не потребують, оскільки при їх дослідженні та встановленні судом першої інстанції були дотримані норми матеріального та процесуального права.
Доводи апеляційної скарги фактично зводяться до переоцінки доказів та незгоди заявника з висновками суду першої інстанції щодо їх оцінки.
Перевіривши доводи апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про відхилення апеляційної скарги та залишення без змін рішення Івано-Франківського міського суду від 05 грудня 2017 року як законне та обґрунтоване.
Відповідно до ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
На підставі наведеного, керуючись ст.ст. 374, 375, 381- 384,391,392 ЦПК України, апеляційний суд,
Апеляційну скаргу генерального директора Комунального підприємства «Івано-Франківськводоекотехпром» ОСОБА_7 залишити без задоволення. Рішення Івано-Франківського міського суду від 05 грудня 2017 року без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Повний текст постанови складено 26 лютого 2018 року.
Головуючий В.Д.Фединяк
Судді: І.О.Максюта
Р.Й.Матківський