22.02.2018 року Провадження №2/425/98/18
Справа №425/5/18
м. Рубіжне Луганської області
Рубіжанський міський суд Луганської області в складі:
головуючого судді Москаленко В.В.
за участю секретаря судового засідання Окрошко О.О.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1, яка діє в інтересах неповнолітньої ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про усунення перешкод в користуванні житловим приміщенням шляхом визнання особи такою, що втратила право користування житловим приміщенням,
встановив:
03 січня 2018 року ОСОБА_1, яка діє в інтересах неповнолітньої ОСОБА_2, звернулася до Рубіжанського міського суду Луганської області з позовом до ОСОБА_3 про усунення перешкод в користуванні житловим приміщенням шляхом визнання особи такою, що втратила право користування житловим приміщенням (а.с. 4-7).
Ухвалою Рубіжанського міського суду Луганської області від 09.01.2018 вказану
було залишено без руху та надано позивачу семиденний строк для виправлення зазначених в ухвалі недоліків (а.с. 26).
11 січня 2018 року до Рубіжанського міського суду Луганської області надійшла позовна заява ОСОБА_1, яка діє в інтересах неповнолітньої ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про усунення перешкод в користуванні житловим приміщенням шляхом визнання особи такою, що втратила право користування житловим приміщенням з усунутими недоліками , в якій вона вказала, що її неповнолітня дочка є власником квартири АДРЕСА_1, на підставі договору про припинення права на аліменти у зв'язку з набуттям права власності на квартиру від 05 жовтня 2016 року. У зазначеній квартирі зареєстрований за місцем проживання батько неповнолітньої ОСОБА_2, колишній власник квартири - ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1. Реєстрація відповідача в квартирі неповнолітньої ОСОБА_2 порушує їх права як власника, тому позивач звернулася до суду з цим позовом за захистом своїх прав.
Просить усунути перешкоди у здійсненні права користування житловим приміщенням - квартирою АДРЕСА_1 шляхом визнання відповідача таким, що втратив право користування спірним житловим приміщенням.
Ухвалою Рубіжанського міського суду Луганської області від 18.01.2018 прийнято дану позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у зазначеній цивільній справі та призначено справу до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження (а.с. 59).
В судовому засіданні позивач підтримала заявлені позовні вимоги та просила їх задовольнити, суду пояснила, що з ОСОБА_3 вона перебувала у зареєстрованому шлюбі, який розірвано на підставі Рубіжанського міського суду Луганської області від 10.05.2011. Від шлюбу вони мають неповнолітню дочку - ОСОБА_2, 2010 року народження. Відповідач не сплачував аліменти, не приймав участі у вихованні дитини та 05.10.2016 уклав договір про припинення права на аліменти для дитини у зв'язку з набуттям права власності на квартиру, в якому зазначено, що він передає своїй дочці квартиру АДРЕСА_1, в рахунок припинення права на аліменти для дитини. Відповідач продовжує перебувати на реєстраційному обліку у даній квартирі, хоча більше року не проживає за вказаною адресою. Крім того, без відповідної на те згоди власника чи його законного представника, відповідач здає квартиру в оренду щодобово з метою отримання незаконного прибутку. Тому, її неповнолітня дочка, яка є єдиною власницею вказаної квартири не може в ній проживати.
Відповідач в судовому засіданні позов не визнав, суду пояснив, що дійсно згідно договору про припинення права на аліменти для дитини у зв'язку з набуттям права власності на квартиру від 05.10.2016 він передав у особисту приватну власність своїй дочці вказану однокімнатну квартиру, але залишився в ній зареєстрованим. Після оформлення даного договору відповідач виїхав з квартири і більше року в ній не проживає. Вважає, що дочка може проживати в даній квартирі ,але не зі своєю матір"ю і не зараз,а коли досягнення повноліття. На цей час відповідач намагається здавати квартиру в оренду щодобово , податки за цей вид доходу не сплачує.
Суд, заслухавши позивача, відповідача, розглянувши цивільну справу в межах заявлених позовних вимог, об'єктивно оцінивши докази, які містяться в матеріалах справи дійшов наступного.
Судом встановлено, що з 27.07.2006 ОСОБА_1 та ОСОБА_3 перебували у зареєстрованому шлюбі, який розірвано на підставі Рубіжанського міського суду Луганської області від 10.05.2011 (а.с. 13-14).
Сторони є батьками ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_3, про що свідчить копія свідоцтва про народження НОМЕР_1 (а.с. 10).
Неповнолітня дочка позивача ОСОБА_2, 2010 року народження, є власником квартири АДРЕСА_1, на підставі договору про припинення права на аліменти для дитини у зв'язку з передачею права власності на квартиру від 05.10.2016, посвідченого приватним нотаріусом Рубіжанського міського нотаріального округу Луганської області
ОСОБА_4 та зареєстрованого 05.10.2016 за № 16749188 в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності. Під час укладання договору від імені неповнолітньої ОСОБА_2 діяла її мати ОСОБА_1 як законний представник (а.с. 15-16, 17).
На цей час у вищезазначеній квартирі зареєстрований відповідач ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, як батько власника (копія довідки Центру адміністративних послуг загального відділу Рубіжанської міської ради № 6530 від 02.01.2018 - а.с.18; відомості адресно-довідкового підрозділу - а.с. 58).
Згідно акту про встановлення фактичного місця проживання від 02.01.2018, фактично за адресою: АДРЕСА_1, проживає ОСОБА_2 (власник), ІНФОРМАЦІЯ_3 (а.с. 19).
Відповідач визнав,що в оголошеннях про здачу в оренду квартири ,розміщених в мережі Інтернет (а.с.20-22) зображена квартира ,яку він передав дочці у власність.
Відповідно до ч. 1 ст. 319 ЦК України власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд.
Відповідно до ч.1, 2 ст. 321 ЦК України,право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.Особа може бути позбавлена права власності або обмежена у його здійсненні лише у випадках і в порядку, встановлених законом.
Статтею 41 Конституції України та ст. 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, до якої Україна приєдналась 17 липня 1997 року відповідно до Закону від 17 липня 1997 року № 475/97-ВР «Про ратифікацію Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, Першого протоколу та протоколів № 2, № 4, № 7 та № 11 до Конвенції», закріплено принцип непорушності права приватної власності, який означає право особи на безперешкодне користування своїм майном та закріплює право власника володіти, користуватися і розпоряджатися належним йому майном, на власний розсуд вчиняти щодо свого майна будь-які угоди, відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб (ст.ст. 316, 317, 319, 321 ЦК України). Гарантуючи захист права власності, закон надає власнику право вимагати усунення будь-яких порушень його права, хоч би ці порушення і не були поєднані з позбавленням володіння.
Згідно зі ст. 391 ЦК України, власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження своїм майном.
Підстави припинення права власності визначені ст. 346 ЦК України, зокрема п. 1 ч. 1 цієї статті визначено, що право власності припиняється у разі відчуження власником свого майна.
Як роз'яснив пленум Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у п. 34 постанови "Про судову практику в справах про захист права власності та інших речових прав" від 07 лютого 2014 року № 5, під час розгляду позовів про визнання особи такою, що втратила право користування жилим приміщенням, судам необхідно чітко розмежовувати правовідносини, які виникають між власником та попереднім власником житла, і правовідносини, які виникають між власником житла та членами його сім'ї, попередніми членами його сім'ї, а також членами сім'ї попереднього власника житла. Так, власник житла має право вимагати визнання попереднього власника таким, що втратив право користування житлом, що є наслідком припинення права власності на житлове приміщення (п. 3 ч. 1 ст. 346 ЦК) із зняттям останнього з реєстрації.
Таким чином, право власності відповідача на квартиру припинилося унаслідок укладення ним договору про припинення права на аліменти для дитини у зв"язку з набуттям права власності на квартиру , за умовами якого він передав спірну квартиру у власність останньої .
Крім того,суд приходить висновку ,що позивач ,передаючи квартиру у власність дитини,мав на меті звільнитися від сплати аліментів ,що і було зроблено.Таким чином,в цей час позивач не сплачує аліменти на дитину ,одночасно перешкоджаючи їй користуватися своїм майном .Він не проживає в квартирі, яка вже не є його власністю ,але використовує її для отримання прибутку від незаконної підприємницької діяльності та не знімається з реєстрації .
Отже ,є неприпустимим порушення права власності дитини, яке на даний час чинить відповідач.
Суд зазначає,що законні представники дитини - її батьки зобов»язані вчиняти дії на користь дитини і захист її інтересів, а позиція відповідача-батька свідчить про неповагу до інтересів дитини.
Оцінюючи у сукупності зібрані у справі докази та враховуючи вищевикладене суд вважає право неповнолітньої ОСОБА_2 на володіння, користування та розпорядження своєю власністю - квартирою в порядку, визначеному цивільним законодавством для неповнолітніх. Враховуючи, що вона проживає з матір»ю, яка утримує її , здійснення перешкод іншим з законних представників в цьому є незаконним.
Таким чином, позовні вимоги ОСОБА_1, яка діє в інтересах неповнолітньої ОСОБА_2, до ОСОБА_3 про усунення перешкод в користуванні житловим приміщенням шляхом визнання особи такою, що втратила право користування житловим приміщенням є обґрунтованими та підлягають задоволенню.
Керуючись ст.ст. 4, 5, 10, 11, 81, 263-265, 268, 274-279, 354ЦПК України, суд
ухвалив:
Позовну заяву ОСОБА_1, яка діє в інтересах неповнолітньої ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про визнання особи такою, що втратила право користування житловим приміщенням - задовольнити.
Усунути перешкоди ОСОБА_2 в користуванні житловим приміщенням - квартирою, розташованою за адресою: АДРЕСА_1 шляхом визнання ОСОБА_3 таким що втратив право користування житловим приміщенням.
Рішення може бути оскаржено до Апеляційного суду Луганської області протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складання повного судового рішення.
Повне судове рішення складено 27 лютого 2018 року
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
Суддя: В.В. Москаленко