61022, м. Харків, пр. Науки, 5, тел.: (057) 702-07-99, E-mail: inbox@dn.arbitr.gov.ua
іменем України
27.02.2018 Справа №905/2771/17
Суддя господарського суду Донецької області Кротінова О.В.,
при секретарі судового засідання Хадієвій М.Ф.,
розглянув справу за позовом Публічного акціонерного товариства “Всеукраїнський ОСОБА_1”, м.Київ, ЄДРПОУ 19017842, в особі уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Публічного акціонерного товариства “Всеукраїнський ОСОБА_1” ОСОБА_2,
до відповідача, Товариства з обмеженою відповідальністю “ДТЕК Високовольтні мережі”, м.Краматорськ Донецької області, ЄДРПОУ 31018149,
про стягнення 7490,27 грн., -
за участю представників:
від позивача: не з'явився;
від відповідача: ОСОБА_3 - за довіреністю, -
Публічне акціонерне товариство "Всеукраїнський ОСОБА_1", м.Київ, в особі уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Публічного акціонерного товариства "Всеукраїнський ОСОБА_1" ОСОБА_2, звернулось до господарського суду Донецької області з позовною заявою №22/2-28103 від 03.11.2017р. до Товариства з обмеженою відповідальністю “ДТЕК Високовольтні мережі”, м.Краматорськ Донецької області, про стягнення заборгованості в розмірі 7490,27 грн.
З дотриманням приписів ст.2-1 Господарського процесуального кодексу України України (у редакції, чинній на час визначення складу суду), відповідно до Положення про автоматизовану систему документообігу суду, для розгляду справи №905/2771/17 визначено суддю Кротінову О.В.
Ухвалою суду від 01.12.2017р. даний позов прийнято до розгляду та порушено провадження у справі №905/2771/17.
В обґрунтування своїх вимог позивач посилається на укладання із відповідачем договору про постачання електричної енергії №1003040 від 01.03.2010р., здійснення оплати на виконання умов означеного договору у сумі 15805,54 грн. за жовтень 2013р. та наявність дебіторської заборгованості Товариства з обмеженою відповідальністю “ДТЕК Високовольтні мережі” перед Публічним акціонерним товариством “Всеукраїнський ОСОБА_1” у сумі 7490,27 грн. згідно акту звірки взаєморозрахунків з постачальником за період з 01.09.2013р. по 18.08.2015р. Свідчить про неможливість надсилання відповідачу претензії або іншого повідомлення для досудового врегулювання спору, посилаючись на приписи Закону України «Про здійснення правосуддя та кримінального провадження у зв'язку з проведенням антитерористичної операції».
На підтвердження вказаних обставин позивач надав у копіях: договір про постачання електричної енергії №1003040 від 01.03.2010р., платіжне доручення №225883 від 06.09.2013р., акт звірки взаєморозрахунків з постачальником за період з 01.09.2013р. по 18.08.2015р., довіреність на представника позивача.
Нормативно свої вимоги позивач обґрунтовує ст.ст.3, 525, 526, 530 Цивільного кодексу України, ст.ст.174, 193 Господарського кодексу України, ст.ст.1, 2 Господарського процесуального кодексу України (у редакції, чинній на дату подання позову), ст.47 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб».
Ухвалою суду від 19.12.2017р. визначено розгляд справи №905/2771/17 за правилами загального позовного провадження, стадія: підготовче провадження; відмолено у задоволенні клопотання представника Публічного акціонерного товариства "Всеукраїнський ОСОБА_1" про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції; відкладено підготовче засідання на 25.01.2018р.; встановлено строк відповідачу для подання відзиву на позовну заяву до 25.01.2018р.; встановлено строк позивачу для подання відповіді на відзив та заперечення, а також документів зазначених в ухвалі суду від 01.12.2017р., до 25.01.2018р.; явка представника позивача у судове засідання визнана не обов'язковою.
21.12.2017р. представником відповідача представлено суду відзив б/н від 19.12.2017р. на позовну заяву, за змістом якого просить відмовити у задоволенні позовних вимог; вказано, що спірний договір на даний час є діючим, позивач з письмовою заявою до відповідача про розірвання договору або зміни його умов не звертався, додаткові угоди не укладались; зазначено, що позивачем не надано доказів відсутності заборгованості за договором за минулі періоди, а також ненастання у майбутньому підстав для зарахування коштів споживача на наступні розрахункові періоди, таким чином, відповідно до умов договору відповідач має право кошти, що надійшли від позивача, зарахувати, як передплату на наступний розрахунковий період; ані договором, укладеним між сторонами, ані іншими нормами не встановлено строк повернення передоплати позивачу; сума у розмірі 7490,27грн. не є обґрунтованою; зауважено, що не має можливості надати документи, що підтверджують надання послуг з електропостачання та оплату за такі послуги за договором №1003040 від 01.03.2010р. у спірний період, у зв'язку з відсутністю доступу до архіву первинної документації та бухгалтерського обліку, що розташований на тимчасово окупованій території України; звернуто увагу, що відповідач не є боржником, який прострочив зобов'язання, в свою чергу, позивач є прострочившим кредитором, отже, у відповідача не настало прострочення, оскільки зобов'язання з постачання електричної енергії не може бути виконане, внаслідок дій позивача, у зв'язку з чим позивачем не можуть бути стягнуті сплачені грошові кошти.
До відзиву додано документи, наведені у переліку.
Ухвалою суду від 25.01.2018р. закрито підготовче провадження по справі №905/2771/17; призначено справу №905/2771/17 до судового розгляду по суті; визначено проведення судового засідання 30.01.2018р. для розгляду справи по суті.
Ухвалою суду від 30.01.2018р. повідомлено Публічне акціонерне товариство “Всеукраїнський ОСОБА_1”, м.Київ, в особі уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Публічного акціонерного товариства “Всеукраїнський ОСОБА_1” ОСОБА_2, про продовження судового засідання, що відбудеться 27.02.2018р.; відмовлено у задоволенні клопотання представника Публічного акціонерного товариства "Всеукраїнський ОСОБА_1" №08/1114 від 24.01.2018р. про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції.
19.02.2018р. позивачем подано заяву №08/2500 від 15.02.2018р. на виконання ухвали суду, за змістом якої зазначено, що враховуючи ситуацію, що склалась на сході країни, існують обставини, які перешкоджали позивачу припинити дію договору; вказано, що позивач не мав можливості надіслати відповідачу претензію або інше повідомлення для досудового врегулювання спору, відповідачем не повідомлено про зміну його найменування та місцезнаходження, що в свою чергу стало причиною неподання постачальнику показів засобів обліку електричної енергії, повідомлення про звільнення приміщення, надсилання акту взаєморозрахунків та претензії.
До заяви додано документ згідно переліку.
Ухвалою господарського суду Донецької області від 27.02.2018р. відмовлено у задоволенні клопотання представника Публічного акціонерного товариства "Всеукраїнський ОСОБА_1" №08/2410 від 14.02.2018р. про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції.
Представник позивача у судове засідання 27.02.2018р. не з'явився.
Представник відповідача у судовому засіданні 27.02.2018р. наполягав на відмові у задоволенні позовних вимог.
Як зазначено в ч.1 ст.202 Господарського процесуального кодексу України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.
При цьому, відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, основною умовою для якого є не відсутність у судовому засіданні представників сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні.
Так, враховуючи суть спору, загальну тривалість розгляду справи, а також забезпечення з боку суду можливості учасникам процесу для реалізації своїх процесуальних прав, в тому числі шляхом направлення поштою (іншим належним засобом зв'язку) відповідних доказів до суду, з огляду на таке суд дійшов висновку про відсутність підстав для відкладення розгляду справи та існуючою можливість розглянути спір за наявними в справі матеріалами, у цьому судовому засіданні.
Дослідив матеріали справи та оцінив подані докази за своїм внутрішнім переконанням, суд дійшов висновку щодо такого.
За приписами статті 7 Господарського процесуального кодексу України, правосуддя в господарських судах здійснюється на засадах рівності всіх юридичних осіб незалежно від організаційно-правової форми, форми власності, підпорядкування, місцезнаходження, місця створення та реєстрації, законодавства, відповідно до якого створена юридична особа, та інших обставин; рівності всіх фізичних осіб незалежно від раси, кольору шкіри, політичних, релігійних та інших переконань, статі, етнічного і соціального походження, майнового стану, місця проживання, мовних або інших ознак; рівності фізичних та юридичних осіб незалежно від будь-яких ознак чи обставин.
Згідно ч.1-4 ст.13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
Відповідно до ч.1 ст.73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Обов'язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб'єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з'ясувати обставини, які мають значення для справи.
Як вбачається з матеріалів справи, 01.03.2010р. між Товариством з обмеженою відповідальністю «Сервіс-Інвест» (нині - Товариство з обмеженою відповідальністю “ДТЕК Високовольтні мережі”) (Постачальник) та Відкритим акціонерним товариством “Всеукраїнський ОСОБА_1” (нині - Публічне акціонерне товариство “Всеукраїнський ОСОБА_1”) (Споживач) укладено договір про постачання електричної енергії №10003040, згідно з умовами якого Постачальник продає електричну енергію Споживачу для забезпечення потреб електроустановок Споживача з приєднаною потужністю 106,1 кВт, а Споживач оплачує Постачальнику вартість використаної (купленої) електричної енергії та здійснює інші платежі згідно з умовами цього договору.
Оцінивши даний господарський договір, з якого виникли цивільні права та обов'язки сторін, суд дійшов висновку, що укладений правочин за своїм змістом та правовою природою є договором енергопостачання, який підпадає під правове регулювання норм статті 275, 276 Господарського кодексу України, ст.712 Цивільного кодексу України та статей 264-271 Господарського кодексу України, Закону України “Про електроенергетику”, а також Правил користування електричною енергією, затверджених постановою Національної комісії з питань регулювання електроенергетики України №28 від 31.07.1996р. В частині, що не суперечить договору, до вказаного правочину також застосовуються норми Цивільного кодексу України, які регулюють правила купівлі-продажу (статті 655-697 Цивільного кодексу України).
Стаття 509 Цивільного кодексу України визначає, що зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу. Зобов'язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.
Відповідно до ст.11 Цивільного кодексу України, цивільні права і обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також з дій осіб, що не передбачені актами цивільного законодавства , але за аналогією породжують цивільні права і обов'язки.
Згідно із ч.2 ст.11 Цивільного кодексу України, підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
За приписом ст.526 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Згідно зі ст.525 Цивільного кодексу України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
З наведеними нормами матеріального права кореспондується стаття 193 Господарського кодексу України, якою визначено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим кодексом, іншими законами або договором.
Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.
Відповідно до ст.275 Господарського кодексу України за договором енергопостачання енергопостачальне підприємство (енергопостачальник) відпускає електричну енергію, пару, гарячу і перегріту воду (далі - енергію) споживачеві (абоненту), який зобов'язаний оплатити прийняту енергію та дотримуватися передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного обладнання, що ним використовується.
Згідно з ч.ч.6, 7 ст.276 Господарського кодексу України розрахунки за договорами енергопостачання здійснюються на підставі цін (тарифів), встановлених відповідно до вимог закону. Оплата енергії, що відпускається, здійснюється відповідно до умов договору.
Відповідно до ст.691 Цивільного кодексу України, покупець зобов'язаний оплатити товар за ціною, встановленою у договорі купівлі-продажу, а також вчинити за свій рахунок дії, які відповідно до договору, актів цивільного законодавства або вимог, що звичайно ставляться, необхідні для здійснення платежу. Покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару (ст.692 Цивільного кодексу України).
Одночасно, статтею 662 Цивільного кодексу України встановлений обов'язок продавця передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу.
Стаття 654 Цивільного кодексу України регламентує, що зміна або розірвання договору вчинюється в такій самій формі, що й договір, що змінюється або розривається, якщо інше не встановлено договором або законом чи не випливає із звичаїв ділового обороту.
Як визначено п.1 ст.202 Цивільного кодексу України, правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення прав та обов'язків.
Відповідно до ст.202 Цивільного кодексу України, правочини можуть бути односторонніми та дво- чи багатосторонніми (договори). Дво- чи багатостороннім правочином є погоджена дія двох або більше сторін.
Як вбачається з п.п. 1, 2 ст.207 Цивільного кодексу України, правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони та якщо він підписаний його стороною (сторонами). Правочин, який вчиняє юридична особа, підписується особами, уповноваженими на це її установчими документами, довіреністю, законом або іншими актами цивільного законодавства, та скріплюється печаткою.
При цьому, ч.1 ст.181 Господарського кодексу України визначено, що господарський договір за загальним правилом викладається у формі єдиного документа, підписаного сторонами та скріпленого печатками.
Пунктом 9.4 договору про постачання електричної енергії №1003040 від 01.03.2010р., що підписаний та скріплений печатками з обох сторін, останні погодили строк дії правочину до 31.12.2010р. Договір вважається щорічно продовженим на наступний календарний рік, якщо за місяць до закінчення терміну дії договору жодної із сторін не буде заявлено про припинення його дії або перегляд його умов.
Договір може бути розірвано і в інший термін за ініціативою будь-якої із сторін у порядку, визначеному законодавством України (абз.2 п.9.4 договору).
Пункт 3.2 додатку №2 від 01.03.2010р. “Порядок розрахунків” до договору №1003040 від 01.03.2010р. визначає, що споживач зобов'язаний здійснювати оплату отриманих від постачальника рахунків самостійно, шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок із спеціальним режимом використання постачальника наступним чином:
- до 03 числа щомісячно сплачує суму за остаточним рахунком за попередній розрахунковий період;
- до 20 числа щомісячно сплачує суму рахунку на попередню оплату очікуваного у наступному після поточного розрахунковому періоді обсягу електричної енергії.
Відповідно до п.3.4 додатку при оформленні платіжного доручення у графі “призначення платежу” споживач повинен вказати період, за який здійснюється оплата, та підставу для оплати, тобто № договору, № та дату рахунку. У разі відсутності у платіжному документі посилань на період, за який здійснюється оплата, Постачальник має право зарахувати перераховану Споживаечем суму, як погашення існуючої заборгованості Споживача (за винятком заборгованості за попередні розрахункові періоди, погашення якої здійснюється за графіком, узгодженим Сторонами відповідним договором реструктуризації заборгованості), починаючи з заборгованості з найдавнішим терміном її виникнення. Суму, що залишилась після погашення існуючої заборгованості, Постачальник зараховує у першу чергу, як сплату за електроенергію, спожиту у поточному місяці, залишок суми - на попередню оплату на наступний розрахунковий період.
У разі здійснення споживачем оплати з відхиленням від умов договору та/або за фактичним підсумком сальдо-розрахунків за попередній розрахунковий період, постачальник має право зарахувати суми, що надійшли від споживача, як передплата, у першу чергу, на погашення заборгованості споживача з найдавнішим терміном її виникнення (за винятком заборгованості за попередні розрахункові періоди, погашення якої здійснюється за графіком, узгодженим сторонами відповідним договором реструктуризації заборгованості); по-друге, як передплату на наступний розрахунковий період.
Ухвалою суду від 01.12.2017р. позивача зобов'язано надати належним чином засвідчені копії актів приймання - передачі товарної продукції (електроенергії) та рахунків за активну електроенергію, що складались на підставі договору про постачання електричної енергії №10003040 від 01.03.2010р.
Проте, останнім витребувані документи суду не надано.
З представленої суду копії платіжного доручення №225883 від 06.09.2013р. слідує оплата за активну електроенергію за жовтень 2013р. згідно рахунка №32/10003040/ПР від 01.09.2013р. по договору №10003040 від 01.03.2010р. у розмірі 15805,54 грн.
Отже, відбувалось отримання коштів відповідачем у межах та на підставі договору про постачання електричної енергії №1003040 від 01.03.2010р., тобто при наявності достатніх правових підстав.
Таким чином, приймаючи до уваги наведене, правовою підставою перерахування грошових сум є договір про постачання електричної енергії №1003040 від 01.03.2010р., яким обумовлена попередня оплата за активну електроенергію, що підпадає під правове регулювання ст.693 Цивільного кодексу України.
Одночасно доказів поставки електроенергії на суму 7490,27 грн. суду не представлено, як і відсутності заборгованості за договором №1003040 від 01.03.2010р. за минулі періоди, а також ненастання у майбутньому підстав для зарахування коштів споживача на наступні розрахункові періоди.
Стаття 693 Цивільного кодексу України “Попередня оплата товару” визначає передумови виникнення такого обов'язку як попередня оплата та строк його виконання, а також підстави, за яких можлива вимога її повернення та правові наслідки невиконання цього.
Так, ч.2 ст.693 Цивільного кодексу України встановлює право вимоги покупця передати оплачений товар або повернути суму попередньої оплати, у разі, якщо такий товар йому не поставлено в строк.
Визначене цією нормою право покупця вимагати від продавця повернення суми передоплати є за своїм змістом правом покупця на односторонню відмову від зобов'язання, внаслідок якої припиняється зобов'язання продавця перед покупцем по поставці товару і виникає нове грошове зобов'язання.
При цьому, з наведеної норми матеріального права не вбачається пов'язаність виникнення права вимоги лише з порушенням зобов'язання з поставки товару у строк за винних дій продавця.
Беручи до уваги специфіку встановлених правовідносин, суд розцінює строк передачі товару, у спірному випадку, як такий, що існує на протязі дії договору.
Аналіз приведених положень чинного законодавства, у контексті спірних правовідносин, має наслідком визначити застосування ч.2 ст.693 Цивільного кодексу України, враховуючи приписи ч.4 ст.653 Цивільного кодексу України, як правову підставу повернення суми невикористаної попередньої оплати у зв'язку з фактичним її невикористанням у строки визначені договором, тобто відсутність потреби у виконанні цього обов'язку у майбутньому, з огляду на певні обставини, внаслідок яких припинились зобов'язання Постачальника перед Споживачем з постачання електричної енергії.
Однак, доказів припинення або розірвання договору №1003040 від 01.03.2010р. на дату звернення із позовом не надано, звернення позивачем з вимогою повернення відповідачем спірної суми не встановлено.
Одночасно суд не вбачає на теперішній час наявність обставин, які перешкоджають позивачу реалізувати надане йому право, в силу договору та норм чинного законодавства, щодо припинення договору, як і для подання постачальнику показів засобів обліку електричної енергії, повідомлення про звільнення приміщення, беручи також до уваги факт обізнаності Публічного акціонерного товариства “Всеукраїнський ОСОБА_1” про діюче найменування відповідача та його місцезнаходження.
Разом з тим, відповідно до п.2.5 договору в разі звільнення споживачем займаного приміщення, реорганізації, ліквідації (у тому числі, шляхом банкрутства), відчуження в будь-який спосіб займаного приміщення споживач зобов'язаний повідомити постачальника за 20 діб до дня зміни власника приміщення і в цей самий термін здійснити сплату усіх видів платежів, передбачених цим договором, до дня зміни власника включно, а постачальник зобов'язаний припинити постачання електричної енергії з дня звільнення споживачем приміщення.
Згідно з п.6.18 Правил користування електричною енергією у разі звільнення займаного приміщення та/або остаточного припинення користування електричною енергією споживач зобов'язаний повідомити постачальника електричної енергії та (у разі наявності відповідного договору) електропередавальну організацію або основного споживача не пізніше ніж за 20 робочих днів до дня звільнення приміщення та/або остаточного припинення користування електричною енергією та надати заяву щодо розірвання договору, і в цей самий термін здійснити сплату всіх видів платежів, передбачених відповідними договорами, до заявленого споживачем дня звільнення приміщення та/або остаточного припинення користування електричною енергією включно.
Таким чином, проведення остаточних розрахунків за договором можливе лише після його розірвання сторонами, а позивачем всупереч наведеним приписам не повідомлено відповідача про звільнення займаного приміщення та/або остаточне припинення користування електричною енергією.
Відповідно до приписів Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду має ґрунтуватись на повному з'ясуванні такого: чи мали місце обставини, на які посилаються особи, що беруть участь у процесі, та якими доказами вони підтверджуються; чи не виявлено у процесі розгляду справи інших фактичних обставин, що мають суттєве значення для правильного вирішення спору, і доказів на підтвердження цих обставин; яка правова кваліфікація відносин сторін, виходячи з фактів, установлених у процесі розгляду справи, та яка правова норма підлягає застосуванню для вирішення спору.
Згідно із ст.15 Цивільного кодексу України, кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
За приписом ст.16 Цивільного кодексу України, кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
Відповідно до ст.1 Господарського процесуального кодексу України, підприємства, установи, організації, інші юридичні особи, мають право звертатися до господарського суду, згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів.
Як вже було зазначено вище, за приписом ст.693 Цивільного кодексу України, покупець має право вимагати повернення суми попередньої оплати у разі, якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк.
Враховуючи факт наявності договірних відносин між сторонами, суд дійшов висновку про відсутність у останнього права вимагати від відповідача повернення перерахованої попередньої оплати в означеній сумі.
З огляду на встановлене, інші доводи відповідача судом не досліджуються.
Так, на підставі викладеного, вимоги про стягнення з відповідача на користь позивача суми у розмірі 7490,27 грн. не підлягають задоволенню.
Судові витрати підлягають розподілу з урахуванням норм статті 129 Господарського процесуального кодексу України.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст.4, 7, 13, 42, 73-81, 86, 129, 202, 233, 236-238, 240-241 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -
1. У задоволенні позовних вимог Публічного акціонерного товариства "Всеукраїнський ОСОБА_1", м.Київ, в особі уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Публічного акціонерного товариства "Всеукраїнський ОСОБА_1" ОСОБА_2, до Товариства з обмеженою відповідальністю “ДТЕК Високовольтні мережі”, м.Краматорськ Донецької області, про стягнення заборгованості в розмірі 7490,27 грн., відмовити.
2. Рішення проголошено у судовому засіданні 27.02.2018р.
3. Згідно із ст.241 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга відповідно до ст.256 Господарського процесуального кодексу України на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня проголошення судового рішення.
Апеляційна скарга може бути подана учасниками справи до Донецького апеляційного господарського суду через господарський суд Донецької області (п.17.5 Перехідних положень Господарського процесуального кодексу України).
4. Повний текст рішення складено та підписано 27.02.2018р.
Суддя О.В. Кротінова