Кіровський районний суд м.Дніпропетровська
м. Дніпропетровськ, пр. Пушкіна, 29, 49101, (0562) 33-50-26
27 жовтня 2010 року Кіровський районний суд міста Дніпропетровська у складі:
головуючого судді Ходасевича О.В.,
при секретарі Ребізант Ю.В.,
позивача ОСОБА_1,
представника позивача ОСОБА_2,
представника відповідача-1 ОСОБА_3,
представника відповідача-2 ОСОБА_4,
розглянувши у відритому судовому засіданні в місті Дніпропетровську цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_5, Товариства з обмеженою відповідальністю «Валок», про стягнення заборгованості за договором позики, та зустрічний позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Валок» до ОСОБА_1, про визнання договорів поруки та позики нікчемними, суд -
01 жовтня 2009 року позивач, звернувся до суду з позовом до ОСОБА_5, далі відповідач-1, Товариства з обмеженою відповідальністю «Валок», далі відовідач-2, про стягнення з відповідачів солідарно на користь позивача суми основного боргу 1 297 923 грн. 43 коп. за договорами позики та 192 741 грн. 75 коп. пені за прострочення виконання зобов'язань на день подачі позову та судових витрат 1700,00грн. державного мита та 30,00грн. витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду судового процесу.
В обґрунтування своїх вимог позивач посилався на те, що 15.08.2009 року між ним та відповідачем-1 було укладено письмовий договір позики № 1 (а.с.5), за яким відповідач-1 отримав у борг 140 776 доларів США, що підтверджується розпискою відповідача-1 (а.с.6) від 15.08.2009 року, про фактичне отримання відповідачем-1 від позивача вищезазначеної суми позики.
В це й же день 15.08.2009 року між позивачем та відповідачем-1 було укладено письмовий договір позики № 2 (а.с.7), за яким відповідач-1 отримав у борг 8 903 Євро, що підтверджується розпискою відповідача-1 (а.с.8) від 15.08.2009 року, про фактичне отримання відповідачем-1 від позивача вищезазначеної суми позики.
Відповідно до пунктів 2 договорів позики № 1 та № 2 від 15.08.2009 року, відповідач-1 зобов'язався повернути позивачу суми позик 01 вересня 2009 року.
Згідно з п.3 договорів позик № 1 та № 2 від 15.08.2009 року відповідач-1 зобов'язався сплатити позивачу пеню в розмірі 0,33% від суми боргу за кожен день прострочення виконання ним обов'язків повернення боргу за вказаними договорами позики.
З метою гарантованого забезпечення виконання обов'язків по зазначеним договорам позики між позивачем та відповідачем-2, в особі його директора ОСОБА_4, який набув повноважень на право укладання та підписання договорів поруки, застави на підставі протоколу № 20 зборів учасників товариства від 15.08.2009 року (а.с.10), було укладено договір поруки (а.с.9).
Відповідно до п.1 договору поруки, відповідач-2 зобов'язався перед позивачем нести разом з відповідачем-1 солідарну відповідальність за невиконання обов'язків по поверненню основного боргу та пені, якщо така виникне, у повному обсязі, як це передбачено умовами договорів позики № 1 та № 2 від 15.08.2009 року.
Відповідно до п.2 договору поруки, відповідач-2 несе відповідальність перед позивачем своїми грошовими засобами, нерухомим та рухомим майном, власником якого він є, та поручається перед позивачем за виконання відповідачем-1 своїх обов'язків, передбачених договорами позик № 1 та № 2 від 15.08.2009 року.
Пунктом 5 договорів позики № 1 та № 2 сторони домовились, що місцем виконання зобов'язань за цими договорами є місце проживання позивача, а саме АДРЕСА_1, тобто Кіровський район міста Дніпропетровська, у зв'язку з чим позивач звернувся до суду за місцем виконання договору, відповідно до ч.8 ст.110 ЦПК України і просив суд стягнути з відповідачів солідарно суму основного боргу, пені та судові витрати.
Відповідач-1, в особі свого представника, заперечення на позов не надав.
Представник відповідача-2, за первісним позовом, надав 02.08.2010р. до суду зустрічний позов (а.с. 47-49), який повністю підтвердив правовідносини, які з 15.08.2009 року існують між позивачем, відповідачем-1 та відповідачем-2, за умовами договорів позики та поруки від 15.08.2009 року, але зазначив, що відповідач-1, відповідно до вимог п.п.«г» п.4 Декрету кабінету міністрів України «Про систему валютного регулювання і валютного контролю» від 19.02.1993 року № 15-93, повинен мати індивідуальну ліцензію видану НБУ на право здійснювати розрахунки в іноземній валюті, а такої ліцензії у відповідача-1 немає, а тому при підписанні договорів позики № 1 та № 2 від 15.08.2009 року було допущено порушення Законів України.
У зустрічному позові також зазначено, що позивач, за первісним позовом, передав відповідачу-1 - 140 776 доларів США та 8 903 Євро, що складає за курсом НБУ на 02.10.2009 року суму 1 297 923,43грн., однак у договорах позики № 1 та № 2 передбачено повернення суми боргу саме у іноземних грошових одиницях, а не у грошових одиницях України і відсутнє посилання на те, що сторони при розрахунках будуть використовувати грошову одиницю України - гривню.
Окрім того позивач за зустрічним позовом зазначив, що договір поруки від 15.08.2009 року не посвідчений нотаріально, а тому відповідно до вимог ст.220 ЦК України такий договір є нікчемним, і просив суд вважати договори позики № 1 та № 2 від 15.08.2009 року та договір поруки від 15.08.2009 року нікчемними і недійсними з моменту їх вчинення.
В судовому засіданні представник позивача за первісним позовом підтримав позов у повному обсязі, а саме просив суд стягнути з відповідачів солідарно на користь позивача суму основного боргу за договором позики № 1 у доларах США 140 776, за договором позики № 2 у Євро 8 903, а тому загальна сума основного боргу на час звернення до суду з позовом складала в національній валюті, за даними розпорядження банку (а.с.11) 1 297 923 грн. 43 коп.; суму пені за договором позики № 1 (з дня нарахування санкцій за невиконання вимог договору з 01.09.2009 року по 26.10.2010 року - день розгляду справи) - 406дн. х464,56 (сума в доларах за 1 день прострочки) = 188 611,36 долара США х 7,91 (курс долара НБУ станом на 26.10.10р.) = 1 491 915,86 грн.; за договором позики № 2 (з дня нарахування санкцій за невиконання вимог договору з 01.09.2009 року по 26.10.2010 року - день розгляду справи) - 406дн. х 29,37 (сума в євро за 1 день прострочки) = 11 924,22 Євро х 11,10 (курс Євро НБУ станом на 26.10.10р.) = 132 358,84 грн.; витрати на оплату держмита в сумі 1700,00 грн. та 30,00 грн. витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду судового процесу, а всього підлягає стягненню 2 923 928 (два мільйони дев'ятсот двадцять три тисяч дев'ятсот двадцять вісім)грн. 13 коп., а у задоволенні зустрічного позову відмовити у зв'язку з тим, що він ґрунтується на припущеннях.
Представники відповідача-1 та відповідача-2 за первісним позовом проти задоволення позовних вимог заперечували і просили суд у первісному позові відмовити.
Представник позивача за зустрічним позовом свій позов підтримав і просив суд його задовольнити, а у задоволенні вимог за первісним позовом відмовити.
Суд, заслухавши пояснення сторін, вивчивши матеріали цивільної справи у їх сукупності прийшов до висновку, що позовні вимоги за первісним позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_5, Товариства з обмеженою відповідальністю «Валок», про стягнення заборгованості за договорами позики задовольнити у повному обсязі, а позовні вимоги за зустрічним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Валок» до ОСОБА_1, про визнання договорів поруки та позики нікчемними, залишити без задоволення з наступних підстав.
Як встановлено з пояснень представника позивача та представників відповідачів за первісним позовом, представника позивача та представника відповідача за зустрічним позовом, письмовими договорами позики № 1 та № 2 від 15.08.2009 року, розписками до них, письмовим договором поруки від 15.08.2009 року, позивач за первісним позовом передав відповідачу-1 суму грошей - 140 776 доларів США та 8 903 Євро, за умовами, що останній зобов'язується повернути позивачу таку ж суму грошей до 01.09.2009 року. У п. 3 письмових договорів позики № 1 та № 2 від 15.08.2009 року сторони встановили, що у випадку прострочення виконання зобов'язання відповідачем-1, останній сплачує позивачу за первісним позовом пеню у розмірі 0,33% від суми боргу за кожен день прострочення. Відповідно до п. 6 договорів позики, договір вважався укладеним з моменту фактичної передачі позивачем відовідачу-1 обумовлених сум, оформлення з ним відповідних розписок та укладення договору поруки з відповідачем-2, який буде нести повну матеріальну відповідальність за обов'язки виконання умов за договорами позики №1 та №2 від 15.08.2009 року.
У п.5 договорів позики № 1 та № 2 сторони також визначили місце виконання договору за місцем проживання позивача, а саме АДРЕСА_2, яке знаходиться у Кіровському районі міста Дніпропетровська.
Відповідно до ч.1 ст.1049 ЦК України, позичальник за договором позики зобов'язаний повернути суму позики позикодавцю в строк і в порядку, встановленим в договорі. Згідно зі ст.1050 ЦК України якщо позичальник не повернув суму позики, він зобов'язаний сплатити грошову суму відповідно до ч.2 ст.625 ЦК України, відповідно до якої боржник ,який прострочив виконання грошового зобов'язання, за вимогою кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з відсотками, встановленими договором позики. Якщо предметом неустойки є грошова сума, то відповідно до ч.2 ст.551 ЦК України, її розмір встановлюється договором.
Таким чином, відповідач-1 за первісним позовом, повинен сплатити позивачу суму боргу відповідно до вимог ч. 1 ст. 533 ЦК України, визначену у національній валюті, на день прийняття рішення судом. Оскільки за офіційним курсом валют за станом на день подання позову вартість долару США складала 844,00грн. за 100 доларів США, то за договором позики № 1 підлягає стягненню 1 188 149,44грн. Оскільки за офіційним курсом валют за станом на день подачі позову вартість Євро складала 1233,00грн. за 100 Євро, то за договором позики № 2 підлягає стягненню 109 773, 99грн. Отже, за договорами позики № 1 та № 2 підлягає стягненню сума 1 297 923, 43 грн.
Визначаючи суму пені суд виходив з того, що прострочення відповідачем виконання зобов'язання на день прийняття судом рішення, починаючи з 01.09.2009 року, складає 406 днів. Встановлені НБУ на 26.10.2010 року вартість одного долару США складає 7,91грн. та вартість одного Євро складає 11,10грн. Оскільки пеня в п. 3 договорів позики № 1 та № 2 від 15.08.2009 року сторонами визначена в розмірі 0,33% від суми яку відповідач-1 має сплатити позивачу складає: за договором позики № 1 сума 1 491 915,86 грн., за договором позики № 2 сума 132 358,84 грн. Разом сума пені складає 1 624 274,70 грн.
Відповідно до вимог ст. 60 ЦПК України - кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть учать у справі. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Враховуючи те, що представниками відповідачів за первісним позовом та представником позивача за зустрічним позовом не представлені будь-які докази, які ґрунтуються на правових підставах і дійсних обставинах справи, а є такими що ґрунтуються на припущеннях, суд вважає за необхідне відмовити у задоволенні зустрічного позову у повному обсязі.
Витрати позивача за первісним позовом на сплату держмита в сумі 1700,00грн. та на інформаційно-технічне забезпечення розгляду судового процесу в сумі 30,00грн., ці витрати у загальній сумі 1730,00 грн. також підлягають стягненню з відповідачів за первісним позовом на користь позивача, відповідно до ч.1 ст.88 ЦПК України.
На підставі наведеного та керуючись ст.ст. 524, 533, 1046, 1047, 1049 ЦК України, ст. ст. 10, 11, 58. 60, 88, 224, 226 ЦПК України, суд -
Первісний позов ОСОБА_1 до ОСОБА_5, Товариства з обмеженою відповідальністю «Валок», про стягнення заборгованості за договором позики - задовольнити в повному обсязі.
Стягнути з відповідачів ОСОБА_5 та Товариства з обмеженою відповідальністю «Валок», як солідарних боржників на користь ОСОБА_1:
- 1 297 923 (один мільйон двісті дев'яносто сім тисяч дев'ятсот двадцять три) грн. 43 коп., суму основного боргу за договорами позики № 1 та № 2 від 15.08.2009 року;
- 1 624 274 (один мільйон шістсот двадцять чотири тисячі двісті сімдесят чотири) грн.. 70 коп., суму пені;
- витрати на оплату державного мита в сумі 1700 (одна тисяча сімсот) грн.. та 30 (тридцять) грн. витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду судового процесу,
а всього підлягає стягненню 2 923 928 (два мільйони дев'ятсот двадцять три тисяч дев'ятсот двадцять вісім) грн. 13 коп.
У задоволенні зустрічного позову Товариства з обмеженою відповідальністю «Валок» до ОСОБА_1 про визнання договорів поруки та позики нікчемними - відмовити в повному обсязі.
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Апеляційного суду Дніпропетровської області через суд першої інстанції, шляхом подачі апеляційної скарги, в 10-ти денний термін з дня проголошення рішення суду.
Суддя О.В. Ходасевич.