Кіровський районний суд м.Дніпропетровська
м. Дніпропетровськ, пр. Пушкіна, 29, 49101, (0562) 33-50-26
справа № 2-2311/2010
27 жовтня 2010 року Кіровський районний суд м.Дніпропетровська у складі:
Судді - Овчаренко Н.Г.,
При секретареві - Волошиній Л.Л.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовною заявою Територіального центру соціального обслуговування пенсіонерів, одиноких непрацездатних громадян, інвалідів Кіровського району м.Дніпропетровська до ОСОБА_1 про стягнення зайво отриманої заробітної плати,-
Позивач звернувся до суду із зазначеним позовом, мотивуючи свої вимоги наступними обставинами.
09.11.2009 КРУ у Дніпропетровській області проводило ревізію фінансово-господарської діяльності позивача за 2006-2008 роки. Результати ревізії викладені в акті, складеному 27.11.2009.
В листі про усунення порушень від 14.12.2009 КРУ пред»явило позивачу вимоги про усунення порушень, а саме - забезпечити відшкодування підприємству незаконних витрат за рахунок винних осіб. КРУ зобов»язало позивача своїм листом ініціювати позов до судових органів про відшкодування сум грошових коштів, зайво виплачених у якості заробітної плати.
Позивач на виконання вимоги КРУ звертається до суду із зазначеним позовом про стягнення з відповідачки зайво виплаченої заробітної плати у розмірі 9 903,68 грн.
Просить суд стягнути з відповідачки зазначену суму.
У судовому засіданні представник позивача повністю підтримав позовні вимоги та, посилаючись на ті самі підстави, просив їх задовольнити.
Відповідачка у судовому засіданні заперечувала проти задоволення позовних вимог у повному обсязі, суду пояснила, що вона працювала на основній посаді та за сумісництвом не з власної ініціативи, а за наказами керівника, та отримувала нараховану їй бухгалтером заробітну плату. Оскільки її вини у нарахуванні та виплаті їй заробітної плати не в тому обсязі, який повинен був бути, немає, просить суд відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі.
Вислухавши учасників судового розгляду, дослідивши матеріали справи, суд вважає, що позовні вимоги не підлягають задоволенню з наступних підстав.
Відповідно до ч.ч.1,2 ст.130 КЗпП України працівники несуть матеріальну відповідальність за шкоду, заподіяну підприємству, установі, організації внаслідок порушення покладених на них трудових обов'язків.
При покладенні матеріальної відповідальності права і законні інтереси працівників гарантуються шляхом встановлення відповідальності тільки за пряму дійсну шкоду, лише в межах і порядку, передбачених законодавством, і за умови, коли така шкода заподіяна підприємству, установі, організації винними протиправними діями (бездіяльністю) працівника. Ця відповідальність, як правило, обмежується певною частиною заробітку працівника і не повинна перевищувати повного розміру заподіяної шкоди, за винятком випадків, передбачених законодавством.
Відповідно до п.6 постанови Пленуму Верховного Суду України №14 від 29.12.1992 з наступними змінами «Про судову практику в справах про відшкодування шкоди, заподіяної підприємствам, установам, організаціям їх працівниками», роз'яснити судам, що на підставі п.2 ст.133 КЗпП за шкоду, заподіяну зайвими грошовими виплатами, неправильною постановкою обліку і зберігання матеріальних чи грошових цінностей, невжиттям необхідних заходів до запобігання простоям, випускові недоброякісної продукції, розкраданню, знищенню і зіпсуттю матеріальних чи грошових цінностей, матеріальну відповідальність в межах прямої дійсної шкоди, але не більше середнього місячного заробітку, несуть винні в цьому директори, начальники і інші керівники підприємств, установ, організацій та їх заступники; керівники та їх заступники будь-яких структурних підрозділів, передбачених статутом підприємства, установи, організації чи іншим відповідним положенням.
Судом встановлено, що відповідачка не є керівником позивача, сама собі не нараховувала та не виплачувала заробітну плату, не видавала наказів про сумісництво, а тому не може нести відповідальність за зайво отриману заробітну плату.
Керуючись ст.130 КЗпП України, ст.ст.212-215 ЦПК України, суд, -
У задоволенні позовних вимог Територіального центру соціального обслуговування пенсіонерів, одиноких непрацездатних громадян, інвалідів Кіровського району м.Дніпропетровська до ОСОБА_1 про стягнення зайво отриманої заробітної плати, - відмовити у повному обсязі.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку на апеляційне оскарження.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом десяти днів з дня проголошення рішення.
Суддя Н.Г.Овчаренко