Справа №211/5505/17
Провадження № 1-кп/211/291/18
26 лютого 2018 р. Довгинцівський районний суд міста Кривого Рогу Дніпропетровської області у складі:
головуючого судді ОСОБА_1
при секретарі - ОСОБА_2
за участю прокурора- ОСОБА_3
потерпілих ОСОБА_4 , ОСОБА_5
представника потерпілих
ОСОБА_6 , ОСОБА_4 - ОСОБА_7
захисника ОСОБА_8
обвинуваченого - ОСОБА_9
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі Довгинцівського районного суду м.Кривого Рогу кримінальне провадження № 12017040230001837 за обвинуваченням:
ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Кривий Ріг, Дніпропетровської області, з середньою-спеціальною освітою, працює водіжм ПАТ «Північтранс», розлучений, раніше не судимий, зареєстрований та проживає за адресою: АДРЕСА_1 ,
в скоєнні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 286 КК України,
11 жовтня 2017 року, приблизно о 13 годині 30 хвилин, в світлий час доби, водій ОСОБА_9 , керуючи технічно справним автобусом «РУТА 22 ПЕ», реєстраційний номер НОМЕР_1 та здійснюючи пасажирські перевезення за міським маршрутом №307 рухався по сухому асфальтному покриттю проїзної частини дороги вулиці Кокчетавська з боку вулиці Соборності в напрямку вулиці Магістральна, у Довгинцівському районі м. Кривого Рогу.
Під час поїздки в салоні автобусу окрім водія також знаходились пасажири, а саме : ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_4 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , ОСОБА_13 , ОСОБА_14 , ОСОБА_15 , ОСОБА_16 , ОСОБА_17
Рухаючись по правому заокругленню дороги вулиці Кокчетавська, водій ОСОБА_9 не обрав безпечної швидкості руху та виїхав за межі проїзної частини дороги з права, тим самим порушив вимоги правил безпеки дорожнього руху, а саме п.п. 1.5., 2.3. б), 12.1. Правил дорожнього руху України, згідно яких:
- «1.5. Дії або бездіяльність учасників дорожнього руху…не повинні створювати небезпеку чи перешкоду для руху, загрожувати життю або здоров'ю громадян, завдавати матеріальних збитків»;
- «2.3 б). Для забезпечення безпеки дорожнього руху водій зобов'язаний: ... б) бути уважним, стежити за дорожньою обстановкою, відповідно реагувати на її зміну, ... і не відволікатися від керування цим засобом у дорозі»;
- «12.1. Під час вибору в установлених межах безпечної швидкості руху водій повинен ураховувати дорожню обстановку, а також особливості вантажу, що перевозиться, і стан транспортного засобу, щоб мати змогу постійно контролювати його рух та безпечно керувати ним»;
- «1.10. Терміни, що наведені у цих Правилах, мають таке значення: безпечний інтервал - відстань між боковими частинами транспортних засобів, що рухаються, або між ними та іншими об'єктами, за якої гарантована безпека дорожнього руху; безпечна швидкість - швидкість, за якої водій має змогу безпечно керувати транспортним засобом та контролювати його рух у конкретних дорожніх умовах.
Внаслідок порушення водієм ОСОБА_9 зазначених правил безпеки дорожнього руху, виконання яких було необхідною умовою для запобігання події, останній керуючи автобусом «РУТА 22 ПЕ» виїхав за межі проїзної частини дороги вулиці Кокчетавська з права та рухаючись правими колесами за її межами здійснив наїзд на електричну опору №347, в наслідок чого вказаний вище автобус перекинувся на лівий бік.
В наслідок дорожньо-транспортної пригоди потерпілим були спричинені тілесні ушкодження, а саме:
1. Відповідно до висновку експерта №1876 ОСОБА_5 отримав тілесні ушкодження у вигляді: перелом крижа без зміщення, садна правої гомілки, які за своїм характером відносяться до середнього ступеня тяжкості тілесним ушкодженням, за ознаками тривалого розладу здоров'я, більше 21 доби;
2. Відповідно до висновку експерта №1875 ОСОБА_6 отримала тілесні ушкодження у вигляді: синець обличчя, забійна рана обличчя, перелом кісток носа, контузія, гемофтальм лівого ока, садна обличчя та правої гомілки, забійні рани правої гомілки, відкритий перелом нижньої третини правої великогомілкової кістки зі зміщенням, подвійний перелом малогомілкової кістки в верхній та нижній третині (відкритий), які за своїм характером відносяться до середнього ступеня тяжкості тілесним ушкодженням, за ознаками тривалого розладу здоров'я, більше 21 доби;
3. Відповідно до висновку експерта №1845 ОСОБА_4 отримала тілесні ушкодження у вигляді: закрита травма груді, закритий перелом грудини без зміщення, закритий перелом 2-3 ребер ліворуч, забій лівої молочної залози, садно спини, забійна рана правого колінного суглобу, синці правого плеча, правого та лівого стегна, правого колінного суглоба, лівої гомілки, які за своїм характером відносяться до середнього ступеня тяжкості тілесним ушкодженням, за ознаками тривалого розладу здоров'я, більше 21 доби;
Так, відповідно до висновку експерта №8/10.1/311 від 10.11.2017:
1. В діях водія ОСОБА_9 з керування автомобілем «РУТА 22 ПЕ», вбачається невідповідність вимогам п.12.1 Правил дорожнього руху України, яка з технічної точки зору перебуває в причинному зв'язку з настанням події ДТП, що розглядається.
2. За умов раптової відмови, або неефективності в роботі рульового керування, водій ОСОБА_9 мав технічну можливість зупинити керований ним автобус на ділянці шляху від місця зміни напрямку руху до місця виїзду за межі проїзної частини, і тим більш мав таку можливість зупинити автобус до місця розташування електроопори №345, з якою він контактував після виїзду за межі проїзної частини дороги..
Потерпіла ОСОБА_4 суду показала, що 11.10.2017 року приблизно в 13-13.30 перед Кокчетавським мостом перевернулось маршрутне такс в якому вона перебувала. Внаслідок чого в неї 3 переломи ребер, гематома груді, потрапила у відділення полі травми. Під час руху за дорожньою обстановкою вона не слідкувала. На теперішній час їй не відшкодовано 319 гривень. Покарати просить на розсуд суду, вважає можливим не позбавляти обвинуваченого права керувати транспортними засобами.
Потерпілий ОСОБА_5 суду показав, що 11.10.2017 року він повертався з роботи, дрімав, відчув удар, маршрутне таксі вилетіло вправо, побачив попереду електроопору, ть більше нічого не пам'ятає. Зазначив, що у зв'язку з тим, що перебував тривалий час на лікарняних, лишився без роботи. Просить задовольнити його позовні вимоги у повному обсязі.
Допитана представник потерпілої ОСОБА_6 - ОСОБА_7 суду пояснила, що ОСОБА_18 отримала тяжкі травми внаслідок ДТП, вона потребує сторонньої допомоги, навіть не може вийти на вулицю. На лікування займали гроші в друзів та знайомих. Просить задовольнити позов у повному обсязі та стягнути на відшкодування завданих збитків 21301 гривень. Щодо призначення покарання покладається на розсуд суду, вважає можливим не позбавляти обвинуваченого права керувати транспортними засобами.
Обвинувачений ОСОБА_9 в судовому засіданні вину визнав повністю, та пояснив, що він 11.10.2017 року приблизно о 13 годин він рухався по маршруту, перед мостом він не зрозумів що сталося, його автомобіль викинуло на бордюру, він намагався вирівняти кермо, та здійснив наїзд на електроопору. Він не розуміє як так сталося. Він працює офіційно водієм, в них є механік, медичний працівник. Вранці він пройшов та виїхав на маршрут. Автомобіль Рута на базі Газелі, якій її ізнос він не знає. Позови визнає, однак в частині стягнення моральної шкоди на користь ОСОБА_5 визнане у розмірі 5000 гривень. Щодо позову ОСОБА_18 , то вони не доводяться чеками та призначеннями лікаря.
Крім визнання обвинуваченим своєї вини, та підтвердженнями показами потерпілих, винуватість обвинуваченого у вчинені інкримінованого правопорушення підтверджується наступними доказами, дослідженими у судовому засіданні:
Протоколом огляду місця дорожньо-транспортної пригоди від 11.10.2017 року зі схемою до протоколу та фото таблицею (а.с.22-32);
Копією путьового листа (а.с.35);
Протоколом перевірки технічного стану транспортного засобу № НОМЕР_2 (а.с.36);
Постановою від 11.10.2017 року про визнання в якості речового доказу автобус «Рута 22ПЕ», реєстраційний номер НОМЕР_1 , а також свідоцтво про реєстрацію транспортного засобі СХ) НОМЕР_3 (а.с.44);
Ухвалою Центрально-міського районного суду м.Кривого Рогу від 12.1-.2017 року про накладення арешту на вилучений у ОСОБА_9 автобус «Рута 22ПЕ», реєстраційний номер НОМЕР_1 , що належить ОСОБА_19 (а.с.47,48);
Копією трудової книжки ОСОБА_9 (а.с.59);
Тимчасовим реєстраційним талоном ДХХ №095513 на автобус «Рута 22 ПЕ» за реєстраційним номером НОМЕР_1 , належність якого вказана ПАТ «Північтранс» (а.с.33)
Полісом страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів від 29.08.2017 року №АМ/1575770 (а.с.63);
Договором обов'язкового особистого страхування водіїв від нещасних випадків на транспорті №002497 від 25.04.2017 року (а.с.66);
Копією договору найму (оренди) транспортного засобу між ОСОБА_19 та Публічним акціонерним Товариством «Північтранс» (а.с.64);
Копією журналу реєстрації вступного інструктажу з безпеки руху (а.с.68-69);
Актом службового розслідування дорожньо-транспортної пригоди від 11.10.2017 року (а.с.72-75);
Висновком експерта №1876 згідно якого ОСОБА_5 отримав тілесні ушкодження у вигляді: перелом крижа без зміщення, садна правої гомілки, які за своїм характером відносяться до середнього ступеня тяжкості тілесним ушкодженням, за ознаками тривалого розладу здоров'я, більше 21 доби; (а.с.97-99);
Висновком експерта №1875 згідно якого ОСОБА_6 отримала тілесні ушкодження у вигляді: синець обличчя, забійна рана обличчя, перелом кісток носа, контузія, гемофтальм лівого ока, садна обличчя та правої гомілки, забійні рани правої гомілки, відкритий перелом нижньої третини правої великогомілкової кістки зі зміщенням, подвійний перелом малогомілкової кістки в верхній та нижній третині (відкритий), які за своїм характером відносяться до середнього ступеня тяжкості тілесним ушкодженням, за ознаками тривалого розладу здоров'я, більше 21 доби; (а.с.108-111);
Висновком експерта №1845 згідно якого ОСОБА_4 отримала тілесні ушкодження у вигляді: закрита травма груді, закритий перелом грудини без зміщення, закритий перелом 2-3 ребер ліворуч, забій лівої молочної залози, садно спини, забійна рана правого колінного суглобу, синці правого плеча, правого та лівого стегна, правого колінного суглоба, лівої гомілки, які за своїм характером відносяться до середнього ступеня тяжкості тілесним ушкодженням, за ознаками тривалого розладу здоров'я, більше 21 доби; (а.с.124-126);
Висновком експерта від 24.10.2017 року №8/10.2/284 за результатами експертизи технічного стану транспортного засобу, (а.с.198-202);
Протоколом слідчого експерименту від 02.11.2017 року за участю свідка ОСОБА_12 та судового експерта ОСОБА_20 (а.с.203-211);
Висновком експерта від 10.11.2017 року №8/10.1/311 за результатами авто технічної експертизи, відповідно якої в діях водія ОСОБА_9 з керування автомобілем «Рута 22ПЕ» вбачається невідповідність вимогам п.12.1 ПДР України, яка з технічної точки зору перебуває в причинному зв'язку з настанням подій ДТП, що розглядається. За умов раптової відмови, або неефективності в роботі рульового керування водій ОСОБА_9 мав технічну можливість зупинити керований ним автобус на ділянці шляху від місця зміни напрямку руху до місця виїзду за межі проїзної частини, і тим більш мав таку можливість зупинити автобус до місця розташування електроопори №345, я кою він контактував після виїзду за межі проїзної частини дороги. (а.с.216-218);
Суд, за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження, керуючись законом, оцінює зазначені докази як належні, допустимі, достовірні та взаємопов'язані.
Дослідивши обставини кримінального провадження на підставі наданих суду доказів, які суд визнає належними і допустимими, суд приходить до висновку про доведеність вини обвинуваченого ОСОБА_9 в порушенні правил безпеки дорожнього руху особою, яка керує транспортним засобом, що спричинило потерпілому середньої тяжкості тілесне ушкодження, тобто у скоєнні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 286 КК України.
Відповідно до вимог ст.65 КК України при призначенні покарання суд враховує ступінь тяжкості вчиненого злочину, дані про особу засудженого та обставини, що помякшують і обтяжують покарання. Особі яка вчинила злочин, має бути призначене покарання необхідне і достатнє для її виправлення та попередження нових злочинів.
Вирішуючи питання про міру покарання, суд враховує ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення та особу обвинуваченого, який повністю визнав себе винним та щиро покаявся в скоєному, за місцем проживання характеризується позитивно, на обліках у лікаря нарколога та психіатра не перебуває, раніше не судимий, працює, частково відшкодував потерпілим завданих збитків.
До обставин, що пом'якшують покарання обвинуваченому, у відповідності до ст. 66 КК України суд відносить щире каяття, добровільне часткове відшкодування завданої шкоди.
Обставин, передбачених ст. 67 КК України, які обтяжують покарання судом не встановлено.
З урахуванням вищенаведеного суд приходить до висновку про необхідність призначення обвинуваченому покарання у вигляді обмеження волі, але з застосуванням ст. 75 КК України, та покладанням обов'язків у відповідності до ст.76 КК України. З наведених вище обставин суд не вбачає підстав для застосування іншого виду покарання.
Що стосується призначення додаткового покарання у виді позбавлення права керувати транспортними засобами, суд приходить до наступного.
Згідно з п.п. 20, 21 Постанови Пленуму Верховного суду України № 14 від 23.12.2005 року „Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті при призначенні покарання за відповідною частиною ст. 286 КК України суди мають враховувати не тільки наслідки, що настали, а й характер та мотиви допущених особою порушень правил безпеки дорожнього руху або експлуатації транспорту, її ставлення до цих порушень та поведінку після вчинення злочину, вину інших причетних до нього осіб (пішоходів, водіїв транспортних засобів, працівників, відповідальних за технічний стан і правильну експлуатацію останніх, тощо), а також обставини, які пом'якшують і обтяжують покарання, та особу винного. У кожному випадку призначення покарання за частинами 1 та 2 ст. 286 КК України необхідно обговорювати питання про доцільність застосування до винного додаткового покарання - позбавлення права керувати транспортними засобами або обіймати посади, пов'язані з відповідальністю за технічний стан чи експлуатацію транспортних засобів, відповідно.
Відповідно до ст. 50 КК України покарання є заходом примусу, що застосовується від імені держави і має на меті не тільки кару, а й виправлення засудженого, а також запобігання вчиненню нових злочинів.
Відповідно до п.3 постанови Пленуму Верховного Суду України №7 від 24 жовтня 2003 року «Про практику призначення судами кримінального покарання», досліджуючи дані про особу підсудного, суд повинен з'ясовувати його вік, стан здоров'я, поведінку до вчинення злочину як у побуті, так і за місцем роботи чи навчання, наявність не знятих чи не погашених судимостей, адміністративних стягнень, склад сім' ї, наявність на утриманні дітей та осіб похилого віку, його матеріальний стан.
З урахуванням того, що обвинувачений характеризується позитивно, раніше не судимий, щиро розкаюється у вчиненому, працює водієм, тому відшкодовувати завданих збитків зможе лише працюючи, суд вважає можливим не застосовувати додаткове покарання у виді позбавлення права керувати транспортними засобами.
Тому суд вважає, що вказане покарання є необхідним і достатнім для його виправлення та відповідає меті покарання, якою є також попередження вчинення нових злочинів обвинуваченим.
Потерпілими заявлено цивільні позови про стягнення матеріальної та моральної шкоди.
Потерпілим ОСОБА_5 заявлено позовні вимоги про стягнення з обвинуваченого на його користь 1616,35 гривень матеріальної шкоди та 20000гривень моральної шкоди. Під час розгляду кримінального провадження ОСОБА_9 відшкодував ОСОБА_5 матеріальну шкоду у розмірі 2000 гривень, тому в цій частині позовні вимоги задоволенню не підлягають.
Також потерпілі ОСОБА_4 та ОСОБА_21 звернулись до суду про стягнення з обвинуваченого матеріальної шкоди.
За ст. 1166 ЦК України майнова шкода завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правами фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі, особою, яка її завдала.
В той же час, за приписами ст. 1172 ЦК України юридична або фізична особа відшкодовує шкоду, завдану їхнім працівником під час виконання ним своїх трудових обов'язків.
Як видно з наданих суду доказів, ОСОБА_9 перебуває у трудових відносинах з Публічним Акціонерним Товариством «Північтранс».
Згідно із п. 6 Постанови № 4 від 01.03.2013 Пленуму Вищого Спеціалізованого Суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ «Про деякі питання застосування судами законодавства при вирішенні спорів про відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки» не вважається особою, яка здійснює діяльність, що є джерелом підвищеної небезпеки, і не несе відповідальності за шкоду перед потерпілим особа, яка керує транспортним засобом у зв'язку з виконанням своїх трудових обов'язків на підставі трудового договору із особою, яка на відповідній правовій підставі володіє транспортним засобом, якщо з нею укладено цивільно-правовий договір. Така особа, враховуючи характер відносин, які між ними склалися, може бути притягнута до відповідальності роботодавцем лише у порядку регресу за ст. 1191 ЦК. При цьому на особу, яка перебувала в трудових відносинах на підставі трудового договору і завдала шкоди життю чи здоров'ю у зв'язку з використанням транспортного засобу, що належить роботодавцю, відповідальність за завдання шкоди може бути покладена лише за умови, якщо буде доведено, що вона заволоділа транспортним засобом неправомірно. Таким чином фізична чи юридична особа, яка відшкодувала шкоду, завдану її працівником при виконанні трудових обов'язків на підставі трудового договору чи цивільно-правового договору, має право регресу до такого працівника, заподіювача такої шкоди, у розмірі виплаченого відшкодування.
Аналізуючи викладенні положення закону, суд дійшов висновку, що моральна шкода, потерпілому ОСОБА_5 та матеріальна шкода потерпілим ОСОБА_6 та ОСОБА_4 , завдана їм внаслідок дії джерела підвищеної небезпеки повинно відшкодовуватись потерпілим ПАТ «Північтранс»», незалежно від вини ОСОБА_9 , оскільки воно безпосередньо на відповідній правовій підставі є володільцем зазначеного автобусу, яким керував ОСОБА_9 .
Таким чином суд вважає необхідним відмовити у задоволенні позовних вимог щодо стягнення з ОСОБА_9 на користь потерпілих матеріальної та моральної шкоди.
Питання речових доказів судом вирішується в порядку, передбаченому ст.100 КПК України.
На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 349,368, 370, 374 КПК України, суд, -
ОСОБА_9 визнати винним у скоєнні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст.286 КК України та призначити йому покарання 1 (один) рік обмеження волі, без позбавлення права керувати транспортними засобами.
Відповідно до ст..75 КК України звільнити ОСОБА_9 від відбування призначеного покарання з випробувальним строком на один рік.
Відповідно до п.п. 1,2 ч.1 ст. 76 КК України покласти на ОСОБА_9 наступні обов'язки: періодично з'являтись для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації; повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи або навчання.
В позовах про стягнення моральної та матеріальної шкоди з ОСОБА_9 - відмовити.
Стягнути з ОСОБА_9 на користь держави судові витрати пов'язані з проведенням експертиз у розмірі 2 372, 88 грн.
Речові докази - автобус «Рута 22ПЕ», реєстраційний номер НОМЕР_1 , що належить ОСОБА_19 , що знаходяться на зберіганні у ОСОБА_19 , залишити у розпорядженні останнього (а.с.227).
На вирок може бути подана апеляційна скарга до судової палати у кримінальних справах апеляційного суду Дніпропетровської області через суд першої інстанції протягом тридцяти днів з моменту проголошення вироку.
Суддя: ОСОБА_1