ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1
м. Київ
26 лютого 2018 року № 826/12503/16
Окружний адміністративний суд міста Києва в складі колегії: головуючого судді Донця В.А.; суддів: Костенка Д.А.; Шрамко Ю.Т, розглянув у письмовому провадженні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Кабінету Міністрів України, про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити дії.
ОСОБА_1 звернувся до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до Кабінету Міністрів України про: визнання протиправними дій Кабінету Міністрів України щодо позбавлення прав та гарантій; зобов'язання Кабінету Міністрів України відновити право власності в межах та порядку, встановлених статтям 1-3 Закону України "Про державні гарантії відновлення заощаджень громадян України" від 21.11.1996 №537/96-ВР, рішенням Конституційного Суду України від 10.10.2001 №13-рп/2001 (справа про заощадження громадян), відповідно до Цивільного кодексу України, Закону України "Про власність", Закону України "Про банки і банківську діяльність" та на підставі Конституції України.
Водночас позивач також просив встановити реальну вартість вкладу - 1,05 грн., нарахувати відсотки щоквартально, щорічно з 02.01.1992 по сьогодні, нарахувати 40 відсотків компенсацій згідно з Указом Президента СРСР 1991 року, провести індексацію знеціненого вкладу за період з 02.01.1992 по день виплати (перерахунку).
Позивачем подано уточнену позовну заяву від 28.11.2016 (а.с. 48-59), яка прийняту судом у попередньому судовому засіданні 08.12.2016, в якій визначено відповідачем ПАТ "Державний ощадний банк України". Ухвалою суду від 08.12.2016 ПАТ "Державний ощадний банк України" залучено до участі в справі в якості співвідповідача.
В уточненій позовній заяві позивач просить:
1. Визнати протиправними дії Кабінету Міністрів України, ПАТ "Державний ощадний банк України" щодо незабезпечення виконання гарантій, обов'язків, договору, позбавлення права власності та права на життя.
2. Зобов'язати Кабінет Міністрів України, ПАТ "Державний ощадний банк України" надати повну інформацію: 1) яка реальна вартість грошового вкладу була станом на 02.01.1992 згідно з ощадними книжками, які діяли на той час, згідно з наявними ощадними книжками в карбованцях СРСР; 2) яка реальна вартість грошового вкладу в гривнях станом на 01.10.1996; 3) яка реальна вартість грошового вкладу станом з 02.01.1992 по сьогодні з урахуванням 7 відсотків річних по строковому вкладу та відсотків індексації втрати від інфляції згідно з даними Держкомстату по всіх чотирьох вкладах; 4) надати повний наявний офіційний розрахунок по всіх банківських операціях з 02.01.1992 по сьогодні за всіма ощадними книжками.
3. Зобов'язати Кабінет Міністрів України, ПАТ "Державний ощадний банк України" відновити реальну вартість банківського вкладу, що знаходиться на рахунку банку з 02.01.1992 по сьогодні на підставі ощадних книжок №5951101459, НОМЕР_2, №91551-4368, №915551-46898 відповідно до розрахунків, які накопичувались роками до 02.01.1992 з урахуванням 7 відсотків річних, відсотків індексації втрати від інфляції з 02.01.1992 по сьогодні і 3 відсотки від прострочення виконання договору.
4. Зобов'язати Кабінет Міністрів України, ПАТ "Державний ощадний банк України": 1) надати офіційну інформацію про вартість грошового банківського вкладу, що зараховані на спеціальні компенсаційні рахунки станом на 04.03.1991 в розмірі 40 відсотків від залишку вкладу на 01.03.1991 по всіх рахунках згідно з ощадними книжками відповідно до Указу Президента СРСР від 22.03.1991, яка їх реальна вартість станом на 02.01.1992 та станом на 01.10.1996 в гривнях; 2) яка реальна вартість компенсаційних вкладів станом на з 02.01.1992 по сьогодні; 3) надати повну офіційну інформацію щодо проведених банківських операцій з 02.01.1992 по сьогодні за всіма рахунками.
5. Зобов'язати Кабінет Міністрів України, ПАТ "Державний ощадний банк України" відновити реальну вартість компенсаційних вкладів, що знаходяться на спеціальних рахунках з 01.03.1991 по сьогодні та видати належним чином оформлені ощадні книжки згідно чотирьох рахунків - ощадних книжок, на підставі яких було відкрито спеціальні рахунки (ощадні книжки не видані по сьогодні).
6. Зобов'язати Кабінет Міністрів України, ПАТ "Державний ощадний банк України" відновити гарантоване державою обов'язкове, згідно договору, право на право керуватися, розпоряджатися непорушним правом власності на свій розсуд.
7. Зобов'язати Кабінет Міністрів України виплатити майнову/моральну шкоду в розмірі 500.000,00 грн. за спричинену загрозу життю позивача, його внучки, воїнам антитерористичної операції за неусунення загрози життю згідно вимог кореспондованих владі за позбавлення права власності, керуватися, розпоряджатися своїм правом.
Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 26.02.2018 в адміністраивній справі №826/12503/16 закрито провадження в справі в частині позовних вимог заявлених до ПАТ "Державний ощадний банк України".
Позивачем до суду подавались також заяви від 20.10.2016 вх. №1499/16 від 24.10.2016 (а.с. 22-26), без дати вх. №9570/17 від 14.02.2017 (а.с. 78), без дати вх. №14582 від 14.02.2017 (а.с. 80-82), 27.04.2017 вх. №27147/17 від 27.04.2017 (а.с. 90-98), від 14.06.2017 вх. №38741/17 від 14.06.2017 (а с. 115), від 07.11.2017 вх. №77374/17 від 07.11.2017 (а.с. 132), від 26.11.2017 вх. №84908 від 27.11.2017 (а.с. 145), які містили окремі вимоги.
Під час судового розгляду справи позивач на їх розгляді та прийнятті судом як заяв про міну предмету чи підстав позову не наполягав, вважав, що зміст позовних вимог є зрозуміли та зводиться до зобов'язання відповідачів повернути реальну вартість заощаджень, стягнення шкоди.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що позивачем вкладено заощадження до Ощадного банку РСРС, однак після розпаду Радянського союзу Україна як соціально-правова держава не виконала своїх зобов'язань щодо повернення заощаджень громадян. На думку позивача, недотримання ПАТ "Державний ощадний банк України" своїх зобов'язань за договором вкладу, незабезпечення Кабінетом Міністрів України, як вищим органом в системі органів виконавчої влади, повернення вкладу позивачу є свідченням протиправності дій відповідачів, порушення ними непорушного права власності, недотримання вимог: Конституції України, Загальної декларації прав людини, Указу Президента України "Про компенсацію населенню України втрат від знецінення заощаджень у зв'язку з лібералізацією цін" від 06.03.1992 №138, Закону України "Про власність", Закону України "Про банки і банківську діяльність" 20.03.1991 №872-XII, Закону України "Про державні гарантії відновлення заощаджень громадян України" від 21.11.1996 №537/96-ВР, Цивільного кодексу України, рішення Конституційного Суду України 10.10.2001 №13-рп/2001 (справа про заощадження громадян).
Відповідач - Кабінет Міністрів України, подав письмові заперечення щодо позовних вимог. У судовому засіданні представник підтримав заперечення, зазначивши, що заощадження повертаються поетапно у межах коштів, передбачених законами України про Державний бюджет України на відповідні роки для фінансування видатків на компенсацію громадянам втрат від знецінення грошових заощаджень, тоді Кабінетом Міністрів України приймаються постанови про виплату зазначених коштів та порядок їх перерахування. Оскільки відповідного фінансування для компенсації заощаджень громадян у Державному бюджеті України не передбачалось, були відсутні правові підстави для прийняття постанов про виплату таких коштів.
Відповідач - Публічне акціонерне товариство "Державний ощадний банк України", також подав письмові заперечення. В судовому засідання представник відповідача просив відмовити в задоволенні позовних вимог, звернув увагу на те, що Законом України "Про державні гарантії відновлення заощаджень громадян України" не передбачено індексації банківських вкладів, окрім вказаної у законі одноразової компенсації, яка була проведена, також не передбачено виплати громадянам повної суми заощаджень та нарахування і виплати річних відсотків. Відповідно до вказаного Закону кошти для компенсації заощаджень визначаються в Державному бюджеті України окремою статтею, однак Законом України "Про Державний бюджет України на 2017 рік" статтю видатків для проведення компенсаційних виплат не передбачено.
Відповідно до частини четвертої статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України (у редакції, чинній на час вчинення процесуальної дії) судом за клопотанням представників сторін продовжено розгляд справи у письмовому провадженні.
Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши письмові докази, судом встановлено.
До матеріалів судової справи додано копії ощадних книжок, відповідно до яких на ім'я ОСОБА_1 відкрито рахунки: НОМЕР_1; НОМЕР_2; НОМЕР_3; НОМЕР_4
Вирішуючи спір, суд виходить з такого.
Зобов'язання держави перед громадянами України, які внаслідок знецінення втратили грошові заощадження, порядок компенсації грошових заощаджень передбачено Законом України "Про державні гарантії відновлення заощаджень громадян України" від 21.11.1996 №537/96-ВР
Відповідно до статті 6 цього Закону компенсація громадянам України втрат від знецінення грошових заощаджень проводиться починаючи з 1997 року в грошовій формі за рахунок коштів Державного бюджету України та інших формах відповідно до законодавства (частина перша). Компенсація втрат від знецінення грошових заощаджень, поміщених до 2 січня 1992 року в установи Ощадного банку СРСР, що діяли на території України, а також у державні цінні папери, придбані в таких установах, проводиться їх власникам у готівковій чи безготівковій формі через установи Ощадного банку України після внесення в інформаційно-аналітичну систему "Реєстр вкладників заощаджень громадян" відомостей про них, необхідних для ідентифікації вкладника під час відкриття рахунку. Обслуговування громадян, пов'язане із внесенням зазначених відомостей, здійснюється безоплатно (частина друга); кошти для компенсації заощаджень громадян визначаються в Державному бюджеті України окремою статтею (частина третя); порядок проведення компенсації, у тому числі перерахування коштів, передбачених у Державному бюджеті України, установам Ощадного банку України та колишнього Укрдержстраху, визначається Кабінетом Міністрів України (частина четверта); Кабінет Міністрів України може залучати для проведення компенсаційних виплат позабюджетні кошти, у тому числі кошти, залучені до Державного бюджету України через спеціальні податки, встановлені законами України, а також від здійснення операцій з державними цінними паперами (частина п'ята); погашення відновлених заощаджень громадян, поміщених у цінні папери, здійснюється на загальних підставах відповідно до сум, визначених у Державному бюджеті України (частина шоста).
За змістом наведеної норми, передумовою для виплати знецінених заощаджень є передбачення окремою статтею в Державному бюджеті України відповідних видатків. Крім того, Кабінетом Міністрів України можуть залучатись позабюджетні кошти, у тому числі кошти, залучені до Державного бюджету України через спеціальні податки, встановлені законами України, а також від здійснення операцій з державними цінними паперами.
Відповідно до статті 95 Конституції України бюджетна система України будується на засадах справедливого і неупередженого розподілу суспільного багатства між громадянами і територіальними громадами (частина перша), виключно законом про Державний бюджет України визначаються будь-які видатки держави на загальносуспільні потреби, розмір і цільове спрямування цих видатків (частина друга); Держава прагне до збалансованості бюджету України (частина третя).
Водночас пунктом 6 статті 116 Конституції України передбачено, що Кабінет Міністрів України розробляє проект закону про Державний бюджет України і забезпечує виконання затвердженого Верховною Радою України Державного бюджету України, подає Верховній Раді України звіт про його виконання.
У Рішенні Конституційного Суду України від 27.11.2008 №26-рп/2008 (справа про збалансованість бюджету) зазначено, що положення частини третьої статті 95 Конституції України стосовно прагнення держави до збалансованості бюджету України у системному зв'язку з положеннями частини другої цієї статті, статті 46 Конституції України треба розуміти як намагання держави при визначенні законом про Державний бюджет України доходів і видатків та прийнятті законів, інших нормативно-правових актів, які можуть вплинути на доходну і видаткову частини бюджету, дотримуватися рівномірного співвідношення між ними та її обов'язок на засадах справедливого, неупередженого розподілу суспільного багатства між громадянами враховувати загальносуспільні потреби, необхідність забезпечення прав і свобод людини та гідних умов її життя.
Отже, визначення бюджетних видатків у проекті закону про Державний бюджет України відноситься до дискреційних повноважень Кабінету Міністрів України, який повинен врахувати необхідність дотримання справедливого, неупередженого розподілу суспільного багатства між громадянами, водночас ухвалення закону України про Державний бюджет України віднесено до виключної компетенції Верховної Ради України.
У даному випадку, адміністративний суд не може втручатись в компетенцію Кабінету Міністрів України щодо визначення витрат Державного бюджету України з метою передбачення витрат для компенсації заощаджень громадян. Це повною мірою стосується залучення Кабінетом Міністрів України позабюджетних коштів. Крім того, законами України не встановлено спеціальні податки для наповнення бюджету з метою погашення знецінених заощаджень.
Статтею 7 Закону України "Про державні гарантії відновлення заощаджень громадян України" визначено, що заощадження повертаються поетапно, залежно від суми вкладу в межах коштів, передбачених для цього Державним бюджетом України на поточний рік. Водночас цим Законом не передбачено часових рамок, етапів повернення знецінених заощаджень громадян.
Суд погоджується з доводами позивача, що нездійснення компенсації є обмеженням його права власності, однак таке обмеження передбачене Законом України "Про державні гарантії відновлення заощаджень громадян України", реалізація положень якого залежить від фінансового стану держави.
З огляду на те, що судом зроблено висновок про відсутність компетенції втручатись у дискреційні повноваження Кабінету Міністрів України щодо визначення в проекті закону України про Державний бюджет України на відповідний рік витрат для компенсації заощаджень громадян, Верховною Радою України у 2016, 2017 роках не передбачались в законах України про Державний бюджет України витрати на компенсацію знецінених заощаджень, позовні вимоги про визнання протиправними дій (бездіяльності) Кабінету Міністрів України щодо незабезпечення виконання гарантій з повернення заощаджень та зобов'язання їх повернути є необґрунтованими.
Щодо вимог про зобов'язання Кабінету Міністрів України надати інформацію за вкладами позивача, його витратами, то суд зазначає, що відповідач не є розпорядником такої інформації. Крім того позивачем не надано доказів та не зазначено, що він звертався до Кабінету Міністрів України з запитами про отримання інформації, відповідно вимоги про надання інформації задоволенню не підлягають. Також є необґрунтованою є вимога про зобов'язання Кабінету Міністрів України повернути ощадні книжки, оскільки відповідачем такі книжки не утримуються.
Крім того, Законом України "Про державні гарантії відновлення заощаджень громадян України" не передбачено здійснення індексації вкладів, статтею 5 цього закону передбачалось, що установи Ощадного банку України на підставі цього Закону протягом грудня 1996 року-березня 1997 року проводять одноразову індексацію вкладів громадян. На проіндексовані суми, що знаходяться на позабалансовому рахунку Ощадного банку України, вкладнику видається ощадна книжка.
Не підлягає задоволенню вимога про відновлення реальної вартості заощаджень, нарахування відсотків за такими заощадженнями відповідно вимог Цивільного кодексу України, оскільки, як уже зазначалось, Кабінет Міністрів України наділений компетенцією на підставі закону України про Державний бюджет України визначати порядок виплати заощаджень відповідно до Закону України "Про державні гарантії відновлення заощаджень громадян України".
Оскільки судом не встановлено протиправних дій (бездіяльності) Кабінету Міністрів України щодо виплати позивачу заощаджень, необґрунтованою є вимога про стягнення шкоди.
Враховуючи викладене, відсутні підстави для задоволення позовних вимог.
Як убачається з матеріалів адміністративної справи, позивач звільнений від сплати судового збору відповідно до пункту 9 статті 5 Закону України "Про судовий збір" від 08.07.2011 №3674-VI.
Відповідно до частини п'ятої статті 139 КАС України в разі відмови у задоволенні вимог позивача, звільненого від сплати судових витрат, або залишення позовної заяви без розгляду чи закриття провадження у справі, судові витрати, понесені відповідачем, компенсуються за рахунок коштів, передбачених Державним бюджетом України, у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
Відповідачем доказів понесення судових витрат не надано, відповідно судові витрати присудженню з Державного бюджету України не підлягають.
Керуючись статтею 246 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва,
У задоволенні адміністративного позову відмов ти повністю.
Відповідно до статті 295 Кодексу адміністративного судочинства України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів, з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено в день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Згідно зі статтею 255 Кодексу адміністративного судочинства України рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Підпунктом 15.5 пункту 15 Розділу VII "Перехідні положення" передбачено, що до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу. У разі порушення порядку подання апеляційної чи касаційної скарги відповідний суд повертає таку скаргу без розгляду.
Повний текст рішення складено 26 лютого 2018 року.
Головуючий суддя В.А. Донець
Судді Д.А. Костенко
Ю.Т. Шрамко