Харківський окружний адміністративний суд
61004, м. Харків, вул. Мар'їнська, 18-Б-3, inbox@adm.hr.court.gov.ua, ЄДРПОУ: 34390710
м. Харків
27 лютого 2018 р. Справа № 820/414/18
Харківський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Супруна Ю.О. розглянувши адміністративну справу у порядку спрощеного позовного провадження за позовом ОСОБА_1 (адреса: АДРЕСА_1), до Ізюмського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Харківської області (адреса: просп. Незалежності, буд. 2, м. Ізюм, Харківська область,64302), про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити певні дії, -
Позивач, ОСОБА_1 (надалі за текстом - ОСОБА_1) звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Ізюмського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Харківської області (надалі за текстом - Ізюмське об'єднане УПФУ Харківської області), в якому просить суд:
- визнати протиправними дії Ізюмського об'єднаного УПФУ Харківської області щодо припинення виплати позивачу, ОСОБА_1, пенсії з 01.04.2017 року по 22.09.2017 року;
- зобов'язати Ізюмське об'єднане УПФУ Харківської області поновити позивачу, ОСОБА_1, виплату пенсії з 01.04.2017 року по 22.09.2017 року;
Крім того, позивач просив суд звернути постанову до негайного виконання у межах суми платежу за один місяць.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що він здобув право на отримання державної пенсії, що підтверджується пенсійним посвідченням НОМЕР_2 яке видане 03.03.1991 року. Раніше позивач був зареєстрований та постійно проживав в АДРЕСА_2, де перебував на обліку у пенсійному фонді та отримував пенсію за віком. У зв'язку з проведенням АТО та з набранням чинності Постановою Кабінету Міністрів України від 7 листопада 2014 року № 595, якою затверджений Тимчасовий порядок фінансування бюджетних установ, здійснення соціальних виплат населенню та надання фінансової підтримки окремим підприємствам і організаціям Донецької та Луганської областей (далі - Тимчасовий порядок), у населеному пункті, де мешкав позивач, було припинено здійснення повноважень відповідним органом Пенсійного фонду України, а також зупинені до моменту повернення окупованої території під контроль органів державної влади видатки з державного бюджету, бюджету Пенсійного фонду України та бюджетів інших фондів загальнообов'язкового державного соціального страхування. На підставі зазначеного позивач звернувся до Ізюмського об'єднаного УПФУ Харківської області заявою про взяття на облік та нарахування пенсії. Саме з цього часу Відповідач нараховував позивачу пенсійне забезпечення, але починаючи з 01.04.2017 по 22.09.2017 року без правових підстав припинив нарахування пенсії. Будь якої інформації щодо прийняття рішення про припинення пенсії від Відповідача, як це вимагає законодавство не надходило. Таким чином Відповідач грубо порушив охоронювані Конституцією та Законами України права, тим самим позбавивши єдиного джерела для існування.
Ухвалою Харківського окружного адміністративного суду від 29.01.2018 року було відкрито спрощене провадження у справі.
На виконання ухвали відповідачем було надано відзив у строк встановлений судом, в якому просив суд відмовити у задоволені позову зазначивши, що Ізюмське об'єднане управління Пенсійного фонду України в Харківській області поновлено виплату пенсії ОСОБА_1, з 23.09.2017 року, тому підстав для виплати боргу з 01.04.2017 року по 22.09.2017 року відсутні.
Відповідно до ч. 2 ст. 263 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що справи, визначені частиною першою цієї статті, суд розглядає у строк не більше тридцяти днів з дня відкриття провадження у справі.
Дослідивши матеріали справи, суд прийшов до висновку про задоволення позову, виходячи з наступного.
Судом встановлено, що ОСОБА_1 є пенсіонером, що підтверджується наявною в матеріалах справи копією пенсійного посвідчення.
Позивач виїхав з тимчасово окупованої території (район проведення антитерористичних операцій), перебуває на обліку в Ізюмському об'єднаному управлінні Пенсійного фонду України в Харківській області та отримував пенсію.
За період з 01.04.2017 року по 22.09.2017 року пенсії ОСОБА_1, не виплачена, що також не заперечувалось відповідачем у відзиви на позовну заяву та в заяві за вх.№01-26/8880 від 23.02.2018 року, яке відповідачем було направлено засобом факсимільного зв'язку до канцелярії Харківського окружного адміністративного суду .
Позивач звернувся до відповідача з приводу причин не виплати пенсії.
Відповідачем листом від 11.12.2017 року № 292/Б-14 повідомив позивача, що згідно рішення комісії з питань призначення (відновлення) соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам при виконавчому комітеті Ізюмської міської ради Харківської області № 41 від 23.03.2017 року призупинено виплату пенсії з 01.04.2017 року. Також, що згідно з рішенням комісії з питань призначення (відновлення) соціальних виплат внутрішньо перемішеним особам при виконавчому комітеті Ізюмської міської ради Харківської області № 56 від 11.08.2017 року позивачу поновлено пенсію з 23.09.2017 року, а тому підстав для виплати боргу з 01.04.2017 року по 22.09.2017 року відсутні. ОСОБА_1, було рекомендовано у разі незгоди звернутися до вищих органів виконавчої влади або до судових органів для врегулювання викладених у зверненні питань.
Не погоджуючись із діями відповідача щодо припинення та нарахування виплати пенсії з 01.04.2017 року по 22.09.2017 року, позивач був змушений звернувся до суду із даним позовом.
По суті спірних відносин суд зазначає наступне.
Відповідно до статті 46 Конституції України, громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.
Таким чином, право особи на отримання пенсії, як складова права на соціальний захист, є конституційним правом позивача.
Відповідно до Преамбули Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" (далі - Закон України № 1058-IV) цей Закон, зокрема, розроблений відповідно до Конституції України та Основ законодавства України про загальнообов'язкове державне соціальне страхування, визначає принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій.
Зміна умов і норм загальнообов'язкового державного пенсійного страхування здійснюється виключно шляхом внесення змін до цього Закону.
Статтею 4 Закону України № 1058-IV встановлено, що законодавство про пенсійне забезпечення базується на Конституції України, складається з Основ законодавства України про загальнообов'язкове державне соціальне страхування, цього Закону, закону про недержавне пенсійне забезпечення, законів, якими встановлюються умови пенсійного забезпечення, відмінні від загальнообов'язкового державного пенсійного страхування та недержавного пенсійного забезпечення, міжнародних договорів з пенсійного забезпечення, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України (далі - закони про пенсійне забезпечення), а також інших законів та нормативно-правових актів, прийнятих відповідно до законів про пенсійне забезпечення, що регулюють відносини у сфері пенсійного забезпечення в Україні.
Частиною 3 статті 4 Закону України № 1058-IV визначено, що виключно законами про пенсійне забезпечення визначаються: види пенсійного забезпечення; умови участі в пенсійній системі чи її рівнях; пенсійний вік для чоловіків та жінок, при досягненні якого особа має право на отримання пенсійних виплат; джерела формування коштів, що спрямовуються на пенсійне забезпечення; умови, норми та порядок пенсійного забезпечення; організація та порядок здійснення управління в системі пенсійного забезпечення.
Статтею 5 Закону України № 1058-IV передбачено, що дія інших нормативно-правових актів може поширюватися на ці відносини лише у випадках, передбачених цим Законом, або в частині, що не суперечить цьому Закону. Виключно цим Законом, зокрема, визначаються порядок здійснення пенсійних виплат за загальнообов'язковим державним пенсійним страхуванням; порядок використання коштів Пенсійного фонду та накопичувальної системи пенсійного страхування.
Відповідно до Прикінцевих положень Закону України № 1058-IV, до приведення законодавства України у відповідність із цим Законом закони України та інші нормативно-правові акти застосовуються в частині, що не суперечить цьому Закону. Таким чином, положення цього Закону є пріоритетними в питаннях виплати пенсій.
Таким чином, правовим актом, яким, зокрема, визначено підстави припинення пенсійних виплат, є Закон України № 1058-IV. Інші нормативно-правові акти у сфері правовідносин, врегульованих Законом України № 1058-IV, можуть застосовуватися за умови, якщо вони не суперечать цьому Закону.
Підстави припинення виплати пенсії встановлені статтею 49 цього Закону, за приписами частини першої якої виплата пенсії за рішенням територіальних органів Пенсійного фонду або за рішенням суду припиняється: 1) якщо пенсія призначена на підставі документів, що містять недостовірні відомості; 2) на весь час проживання пенсіонера за кордоном, якщо інше не передбачено міжнародним договором України, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України; 3) у разі смерті пенсіонера; 4) у разі неотримання призначеної пенсії протягом 6 місяців підряд; 5) в інших випадках, передбачених законом.
Відповідно до ч. 2 ст. 49 Закону України № 1058-IV, поновлення виплати пенсії здійснюється за рішенням територіального органу Пенсійного фонду протягом 10 днів після з'ясування обставин та наявності умов для відновлення її виплати.
На підставі вищевикладеного, суд дійшов висновку, що припинення виплати пенсії можливе лише за умови прийняття пенсійним органом відповідного рішення і лише з підстав, визначених ст.49 Закону України № 1058-IV.
Статус внутрішньо переміщеної особи врегульований Законом України "Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб" від 20.10.2014 р. № 1706-VII, відповідно до статті 7 якого для взятої на облік внутрішньо переміщеної особи реалізація прав, зокрема, на пенсійне забезпечення здійснюється відповідно до законодавства України. Україна вживає всіх можливих заходів, спрямованих на розв'язання проблем, пов'язаних із соціальним захистом, зокрема відновленням усіх соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам.
Відповідно до пункту 6 частини 1 статті 92 Конституції України, виключно законами України визначаються, зокрема, основи соціального захисту, форми і види пенсійного забезпечення.
Аналіз вищенаведених норм свідчить про те, що призначення, виплата, припинення пенсійних виплат, у тому числі і внутрішньо переміщеним особам, має здійснюватися виключно на підставі норм Законів щодо пенсійного забезпечення на рівні з іншими громадянами України.
Відповідачем не надано до матеріалів справи доказів, що рішення органом Пенсійного фонду щодо припинення виплати пенсії позивачу приймалося.
Відповідно ч. 2 ст. 6 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.
Згідно з статтею 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини", суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.
Пунктом 54 рішення Європейського суду з прав людини по справі "Пічкур проти України" зазначено про порушення статті 14 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, згідно з якою користування правами та свободами, визнаними в Конвенції, має бути забезпечене без дискримінації за будь-якою ознакою статі, раси, кольору шкіри, мови, релігії, політичних чи інших переконань, національного чи соціального походження, належності до національних меншин, майнового стану, народження, або за іншою ознакою, у поєднанні зі ст. 1 Першого протоколу до Конвенції, якою передбачено право кожної фізичної або юридичної особи мирно володіти своїм майном та закріплено, що ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.
У справі "Ілашку та інші проти Молдови та Росії", Європейський суд з прав людини визнав, що Уряд Молдови, який є єдиним законним Урядом Республіки Молдова за міжнародним правом, не здійснював влади над частиною своєї території, яка перебуває під ефективним контролем Молдавської Республіки Придністров'я (МРП). Однак, навіть за відсутності ефективного контролю над Придністровським регіоном, Молдова все ж таки має позитивне зобов'язання за ст. 1 Конвенції вжити заходів, у рамках своєї влади та відповідно до міжнародного права, для захисту гарантованих Конвенцією прав заявників.
Як зазначено в п. 333 цього рішення: "Суд вважає, що коли держава не може забезпечити дію своєї влади на частині своєї території відповідно фактичній ситуації, держава не перестає нести відповідальність та здійснювати юрисдикцію. Воно повинно усіма доступними дипломатичними та правовими засобами із залученням іноземних держав та міжнародних організацій продовжувати гарантувати права та свободи, передбачені Конвенцією".
На підставі вищевикладеного, за відсутності факту прийняття відповідного рішення, суд дійшов висновку про відсутність у відповідача правових підстав для невиплати позивачу пенсії з 01.04.2017 року по 22.09.2017 року.
Разом з цим, враховуючи вищевикладене та висновки суду про протиправність припинення виплати пенсії позивачу, суд, з метою відновлення порушених права ОСОБА_1, вважає за необхідне зобов'язати Ізюмське об'єднане управління Пенсійного фонду України Харківської області відновити та нарахувати виплату пенсії позивачу за період з 01.04.2014 року по 22.09.2017 року.
Відповідно ч. 2 ст. 2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Оцінюючи дії відповідача на відповідність критеріям зазначеним в ч. 2 ст. 2 КАС України, суд прийшов до висновку щодо протиправності дій відповідача з приводу припинення позивачу нарахування та виплати пенсії за період починаючи з 01.04.2017 року по 22.09.2017 року.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 371 КАС України негайно виконуються рішення суду про присудження виплати пенсій, інших періодичних платежів з Державного бюджету України або позабюджетних державних фондів - у межах суми стягнення за один місяць.
Таким чином, суд вважає за необхідне звернути до негайного виконання дане рішення суду в частині виплати пенсії позивачу у межах суми за один місяць.
Згідно з ч. 1 ст. 2 КАС України, завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Відповідно до частини першої статті 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Відповідно до ч. 1 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Частиною 2 статті 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
З огляду на те, що відповідачем, як суб'єктом владних повноважень, не доведено правомірності вчинених ним дій, суд приходить до висновку, що позовні вимоги позивача є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.
Розподіл судових витрат здійснюється з урахуванням норм ст. 139 КАС України.
Керуючись ст.ст. 246, 255, 257, 258 , 262, 295 КАС України, суд -
Адміністративний позов ОСОБА_1 до Ізюмського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Харківської області про визнання протиправними дії та зобов'язання вчинити певні дії - задовольнити у повному обсязі.
Визнати протиправними дії Ізюмського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Харківської області (адреса: просп. Незалежності, буд. 2, м. Ізюм, Харківська область, 64302) щодо припинення виплати ОСОБА_1 (адреса: АДРЕСА_1, код НОМЕР_1), пенсії з 01.04.2017 року по 22.09.2017 року.
Зобов'язати Ізюмське об'єднане управління Пенсійного фонду України Харківської області (адреса: просп. Незалежності, буд. 2, м. Ізюм, Харківська область, 64302) поновити ОСОБА_1 (адреса: АДРЕСА_1, код НОМЕР_1), виплату пенсії з 01.04.2017 року по 22.09.2017 року.
Стягнути на користь ОСОБА_1 (адреса: АДРЕСА_1, код НОМЕР_1) судові витрати в загальному розмірі 704 (сімсот чотири) грн., 80 копійок, за рахунок бюджетних асигнувань Ізюмського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Харківської області (просп. Незалежності, буд. 2, м. Ізюм, Харківська область, 64309, код ЄДРПОУ 40387920).
Звернути до негайного виконання рішення суду в частині виплати пенсії у межах суми за один місяць за період з 01.04.2017 року по 30.04.2017 року (включно).
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів, з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Повний текст виготовлено 27.02.2018 року.
Суддя Супрун Ю.О.