15 лютого 2018 року м. ПолтаваСправа № 816/1874/17
Полтавський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді - Канигіної Т.С.,
суддів - Сич С.С. , Слободянюк Н.І. ,
за участю:
секретаря судового засідання - Скорика С.В.,
представника позивача - ОСОБА_1,
представників відповідача - Карпової О.О., Богатова Є.Є.,
третьої особи-2 - ОСОБА_4,
представника третьої особи-2 - ОСОБА_5,
розглянувши у судовому засіданні адміністративну справу за позовом
позивача ОСОБА_6
до відповідача третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача: третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача: Національного агентства з питань запобігання корупції Вища рада правосуддя ОСОБА_4
про визнання протиправними та скасування рішення, припису
25.10.2017 ОСОБА_6 (надалі - ОСОБА_6, позивач) звернувся до Полтавського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Національного агентства з питань запобігання корупції (надалі - НАЗК, відповідач) про визнання протиправними та скасування рішення, припису, а саме просить:
- визнати протиправним та скасувати рішення НАЗК № 705 від 06.09.2017 "Про внесення припису про порушення вимог законодавства щодо етичної поведінки, запобігання та врегулювання конфлікту інтересів, інших порушень закону";
- визнати протиправним та скасувати припис НАЗК № 705 від 06.09.2017 "Про порушення вимог законодавства щодо етичної поведінки, запобігання та врегулювання конфлікту інтересів, інших порушень закону".
В обґрунтування позовних вимог ОСОБА_6 зазначає, що оскаржуване рішення та припис прийняті відповідачем без повного та об'єктивного з'ясування всіх обставин справи. За доводами позивача, при прийнятті НАЗК оскаржуваного рішення та припису не враховано загальну поведінку судді ОСОБА_4, що виявляється у самовільному залишенні робочого місця та поїздки на політичні зібрання, які не мають жодного відношення до професійної діяльності судді; не встановлено фактичну поведінку ОСОБА_4, її активність у соціальних мережах, оскільки така поведінка спрямована на підрив авторитету судової влади та є порушенням норм суддівської етики; не встановлено та не з'ясовано, яким органом ОСОБА_4 надано статус викривача /т. 1 а.с. 5-10/.
Ухвалою Полтавського окружного адміністративного суду від 30.10.2017 позовну заяву залишено без руху.
Ухвалами Полтавського окружного адміністративного суду від 20.11.2017 відкрито провадження у справі, закінчено підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду на 06.12.2017 за правилами статей 105, 106, 107, 121 Кодексу адміністративного судочинства України (у редакції, чинній до 15.12.2017).
30.11.2017 та 04.12.2017 до суду надійшли заперечення проти позову, у яких відповідач зазначає, що у січні 2017 року ОСОБА_4 звернулася до НАЗК щодо надання їй правового статусу відповідно до статті 53 Закону України "Про запобігання корупції". З метою забезпечення повноти розгляду звернення ОСОБА_4 НАЗК звернулося до Державної судової адміністрації України, Вищої кваліфікаційної комісії суддів України, Ради суддів України, Вищої ради правосуддя та Державної служби України з питань праці; за результатами опрацювання отриманих матеріалів встановлено, що голова Октябрського районного суду м. Полтави ОСОБА_6 порушив вимоги частини третьої статті 53 Закону України "Про запобігання корупції", що полягало в піддані судді Октябрського районного суду м. Полтави ОСОБА_4 негативним заходам впливу у зв'язку з повідомленням нею про порушення вимог Закону України "Про запобігання корупції" іншою особою. Також, за твердженням відповідача, орган, яким відповідно до закону надано повноваження порушувати питання притягнення до дисциплінарної відповідальності суддів, є Вища рада правосуддя, тому НАЗК прийнято рішення щодо підготовки проекту рішення "Про внесення припису про порушення вимог законодавства щодо етичної поведінки, запобігання та врегулювання конфлікту інтересів, інших порушень закону" саме Голові Вищої ради правосуддя. За доводами відповідача, внесення припису Голові Вищої ради правосуддя ОСОБА_8 здійснено у межах повноважень НАЗК та у спосіб, передбачений законодавством України. Крім того, відповідач стверджує, що врахування загальної поведінки судді ОСОБА_4 не належить до повноважень НАЗК. Також НАЗК зазначає, що позивачем не обґрунтовано, яким чином оскаржуваними рішеннями порушені його законні права та інтереси /т. 1 а.с. 114-121, 124-130/.
Ухвалою Полтавського окружного адміністративного суду від 06.12.2017 залучено до участі у справі № 816/1874/17 у якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача - ОСОБА_4 та у якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача - Вищу раду правосуддя (надалі - ВРП); відкладено судовий розгляд на 12.12.2017.
11.12.2017 та 15.12.2017 до суду надійшли письмові пояснення Вищої ради правосуддя (надалі - ВРП) від 11.12.2017 № 25634/0/917, у яких вказано, що 14.09.2017 на адресу ВРП надійшов припис про порушення вимог законодавства щодо етичної поведінки, запобігання та врегулювання конфлікту інтересів, інших порушень закону, винесений Голові Вищої ради правосуддя ОСОБА_8 на підставі рішення НАЗК від 06.09.2017 № 705; припис 18.09.2017 розподілено автоматизованою системою члену Вищої ради правосуддя для розгляду дисциплінарного провадження відповідно до вимог Закону України "Про Вищу раду правосуддя" та Закону України "Про судоустрій і статус суддів"; перевірка триває, про результати перевірки зацікавлених осіб буде поінформовано додатково /т. 1 а.с. 155-156, 178-179/.
У судовому засіданні 12.12.2017 оголошено перерву.
22.01.2018 до суду надійшла відповідь на відзив (заперечення) відповідача, у яких представник позивача посилається на положення пункту 13 частини першої статті 11 Закону України "Про запобігання корупції" та зазначає, що цим пунктом визначені критерії, яким повинна відповідати особа, яка добросовісно (за відсутності корисливих мотивів, неприязних стосунків, помсти, інших особистих мотивів) повідомляє про можливі факти корупційних або пов'язаних з корупцією правопорушень. Проте, за доводами представника позивача, відповідачем не досліджено добросовісність дій ОСОБА_4, наявність у неї з позивачем неприязних стосунків, помсти, інших мотивів. Також представник позивача не погоджується з доводами відповідачами, викладеними в оскаржуваному приписі, зокрема щодо наявності вини позивача.
22.01.2018 до суду надійшли пояснення ОСОБА_4 від 22.01.2018 на позовну заяву, у яких третя особа-2 зазначає, що обов'язковою ознакою дій суб'єкта владних повноважень, які можуть бути оскаржені до суду, є те, що вони безпосередньо породжують певні правові наслідки для суб'єктів відповідних правовідносин і мають обов'язковий характер. За твердженням третьої особи-2, висновки, викладені в оскаржуваному рішенні та приписі, не породжують обов'язкових юридичних наслідків для позивача - ОСОБА_6; припис НАЗК не зумовлює виникнення будь-яких прав та обов'язків для позивача, у зв'язку з чим відсутні спірні правовідносини, що виключає можливість звернення позивача до суду, оскільки відсутнє право, що підлягає судовому захисту /т. 2 а.с. 1-3/.
22.01.2018 оголошено перерву в судовому засіданні до 15.02.2018 для надання додаткових доказів з огляду на приписи частини другої статті 223 Кодексу адміністративного судочинства України.
09.02.2018 до суду надійшли пояснення щодо відповіді на відзив ОСОБА_4, у яких третя особа-2 не погоджується з доводами представника позивача щодо визначення поняття викривач за пунктом 13 частини першої статті 11 Закону України "Про запобігання корупції", зокрема стосовно твердження про недобросовісність ОСОБА_4 та наявність корисливих мотивів, неприязних стосунків, помсти чи інших мотивів. Також ОСОБА_4 зазначає про намагання голови суду ОСОБА_6 уникнути дисциплінарної відповідальності за порушення вимог частини третьої статті 53 Закону України "Про запобігання корупції".
13.02.2018 до суду надійшли заперечення на відповідь на відзив (заперечення) відповідача, у яких, зокрема відповідач указує про наявність у нього відповідних повноважень за вимогами статей 11, 12 Закону України "Про запобігання корупції", при цьому зазначає, що не належить до повноважень НАЗК дослідження добросовісності дій ОСОБА_4 та статями 11, 53 вказаного Закону не передбачено обов'язкових для особи-викривача критеріїв, як відсутність корисливих мотивів, неприязних стосунків, помсти чи інших мотивів.
Представник позивача у судовому засіданні 15.02.2018 позовні вимоги підтримав та просив їх задовольнити.
Представники відповідача у судовому засіданні 15.02.2018 проти задоволення позову заперечували, просили відмовити у задоволенні позовних вимог.
У судовому засіданні 15.02.2018 ОСОБА_4 та представник третьої особи-2 проти задоволення позовних вимог заперечували.
Вища рада правосуддя у судове засідання 15.02.2018 явку уповноваженого представника не забезпечила, про дату, час та місце судового засідання повідомлена належним чином /т. 2 а.с. 160/. У письмових поясненнях просила розглянути позовну заяву ОСОБА_6 за відсутності представника ВРП. /т. 1 а.с. 155-156, 178-179/.
Відповідно до частини першої статті 205 Кодексу адміністративного судочинства України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи, за умови що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.
Заслухавши пояснення представників сторін, третьої особи-2 та представника третьої особи-2, дослідивши матеріали справи, з'ясувавши фактичні обставини, оцінивши докази, що мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов наступних висновків.
З матеріалів справи та оскаржуваного припису вбачається, що ОСОБА_4 звернулася до НАКЗ зі скаргами від 10.01.2017 /т. 1 а.с. 81-83/, від 13.04.2017 /т. 1 а.с. 84-93/, від 22.06.2017, у яких просила вжити заходів щодо правового захисту її як викривача корупційного злочину, ініціювати проведення службового розслідування за вказаними в скаргах фактами та притягнути винних осіб до встановленої законом відповідальності.
З метою розгляду питання про правовий захист ОСОБА_4 НАЗК надіслано запити та отримано наступні відповіді:
1) лист від 27.01.2017 № 30-20/1842/17 до Державної судової адміністрації України з проханням надати копії звернень ОСОБА_4 та матеріалів щодо їх розгляду, у відповідь на який листом ДСА України від 10.02.2017 № 10-1031/17 надіслано до НАЗК копії звернень ОСОБА_4 до ДСА України (від 25.10.2016 № Г1327-16, від 18.11.2016 № Г1401-16, від 18.11.2016 № Г1402-16, від 18.11.2016 № Г1402/1-16, від 28.11.2016 № Г1446-16, від 02.02.2017 № Г140-17) та відповіді на них (за виключенням відповіді на звернення ОСОБА_4 від 02.02.2017 № Г140-17) /т. 2 а.с. 101- 135/;
2) лист від 27.01.2017 № 30-20/1843/17 до Вищої кваліфікаційної комісії суддів України (надалі - ВККС України) стосовно надання інформації та матеріалів щодо розгляду скарг (справ тощо) стосовно ОСОБА_4 та голови Октябрського районного суду м. Полтава ОСОБА_6, у відповідь на який направлено лист ВККС України від 07.02.2017 № 27-1142/17 про те, що ВККС України за період з 2010 року по 06.02.2017 надійшло 17 скарг (заяв) щодо поведінки ОСОБА_4 (з них за 11 скаргами постановлено рішення про відмову у відкритті дисциплінарної справи, за 2 - ухвали про повернення скарг (заяв) без розгляду); за період з 2011 по 06.02.2017 - 31 скарга (заява) щодо поведінки судді ОСОБА_6 (з них за 17 скаргами постановлено рішення про відмову у відкритті дисциплінарної справи, за 4 - ухвали про повернення скарг (заяв) без розгляду, за 1 відкрито дисциплінарну справу, 02.02.2012 дисциплінарне провадження припинено), нерозглянуті скарги (справи) передано на розгляд до Вищої ради правосуддя /т. 2 а.с. 17/;
- лист від 22.06.2017 № 30-20/20645/17 до ВККС України стосовно надання копій характеристик ОСОБА_4, у відповідь на який листом ВККС України від 05.07.2017 № 21-3755/17 /т.2 а.с. 4, 216/ повідомлено, що у Комісії у матеріалах справи щодо обрання на посаду судді безстроково та в матеріалах дисциплінарної справи наявні дві характеристики судді ОСОБА_4 від 07.08.2015 /т. 2 а.с. 14, 217/ та від 01.04.2015 /т. 2 а.с. 218/, що були направлені Октябрським районним судом м. Полтави, та лист голови Октябрського районного суду м. Полтави від 04.10.2016 щодо притягнення ОСОБА_4 до дисциплінарної відповідальності /т. 2 а.с. 16/; надано копії указаних документів /т. 2 а.с. 4/;
3) листи від 27.01.2017 № 30-20/1841/17 до Ради суддів України стосовно надання копій звернень ОСОБА_4 до РСУ та матеріалів щодо їх розгляду, від 22.06.2017 № 30-20/20650/17 стосовно надання копії звернення ОСОБА_4, з метою перевірки якого РСУ створила робочу групу, та висновків за результатами роботи зазначеної робочої групи, у відповідь на які листом від 30.06.2017 № 9 рс-370/17-вих. Рада суддів України надала копії звернень судді Октябрського районного суду м. Полтави ОСОБА_4 та висновку робочої групи Ради суддів України за результатами вивчення організації роботи Октябрського районного суду м. Полтави /т 2 а.с. 53-86/;
4) лист від 21.02.2017 № 30-20/3758/17 до ВРП про надання інформації та матеріалів щодо розгляду скарг (заяв) стосовно ОСОБА_4 та голови Октябрського районного суду м. Полтави ОСОБА_6, у відповідь на який згідно з листом від 07.03.2017 № 2460/0/9-17 ВРП проінформовано НАЗК про надходження скарг та результат їх розгляду /т. 2 а.с. 11-13, 210-212/;
- лист від 22.06.2017 № 30-20/20634/17 до ВРП стосовно надання копій характеристик ОСОБА_4 /т. 1 а.с. 57-58/, у відповідь на який листом ВРП від 07.07.2017 № 10494/0/9-17 надано копію характеристики судді Октябрського районного суму м. Полтави ОСОБА_4, підписану головою Октябрського районного суду м. Полтави ОСОБА_6, а також звернення колективу Октябрського районного суду м. Полтави до ВРП щодо незаслуговування судді Октябрського районного суму м. Полтави ОСОБА_4 на призначення безстроково /т. 2 а.с. 87-100/.
Також 12.05.2017 до НАЗК надійшов лист Управління Держпраці у Полтавській області від 31.03.2017 № 02-11/1707 (НАЗК листом від 27.01.2017 № 30-20/1888/17 надіслало звернення ОСОБА_4 до Державної служби України з питань праці), відповідно до якого Управлінням Держпраці у Полтавській області направлено до НАЗК копії актів перевірок додержання посадовими особами Октябрського районного суду м. Полтави та ТУ ДСА в Полтавській області законодавства про працю стосовно ОСОБА_4 та копії приписів /т. 2 а.с. 18- 52/.
За результатами перевірки вищевказаних документів 06.09.2017 НАЗК прийнято рішення від 06.09.2017 № 705 "Про внесення припису про порушення вимог законодавства щодо етичної поведінки, запобігання та врегулювання конфлікту інтересів, інших порушень закону", згідно з яким внесено Голові Вищої ради правосуддя ОСОБА_8 припис "Про порушення вимог законодавства щодо етичної поведінки, запобігання та врегулювання конфлікту інтересів, інших порушень закону", у якому зазначено наступне:
- фіксація відсутності на робочому місці та виставлення відмітки "прогул" у табелях обліку робочого часу, які здійснювалися виключно щодо ОСОБА_4 (висновки робочої групи РСУ), порушення законодавства про працю, виявлення за результатами перевірки Управління Держпраці в Полтавській області, застосування пропорційної оплати праці свідчить про вжиття до ОСОБА_4 негативних заходів впливу з боку голови Октябрського районного суду м. Полтави ОСОБА_6, що є порушення вимог частини третьої статті 53 Закону України "Про запобігання корупції";
- аналіз характеристик ОСОБА_4 указує на те, що перші дві позитивні і ОСОБА_4 рекомендовано для обрання на посаду судді безстроково, а третя негативна та може відіграти значну роль при вирішенні питання призначення ОСОБА_4 на посаду судді безстроково, оскільки в ній указано, що вона займаній посаді судді не відповідає;
- судовим рішенням в адміністративній справі № 816/334/16 встановлено, що голова Октябрського районного суду м. Полтави ОСОБА_6 порушив право ОСОБА_4 на відпустку, поділ щорічної відпустки на частини, а також надання додаткової відпустки окремо від основної; зазначений факт свідчить про вжиття до ОСОБА_4 негативних заходів впливу з боку голови Октябрського районного суду м. Полтави ОСОБА_6, що є порушення вимог частини третьої статті 53 Закону України "Про запобігання корупції" /т. 1 а.с. 55-66/.
При цьому у приписі вказано, що органом, уповноваженим порушувати питання щодо притягнення до дисциплінарної відповідальності, є Вища рада правосуддя.
З метою усунення виявлених порушень НАЗК вимагає: вжити заходів щодо притягнення ОСОБА_6 до встановленої законом відповідальності.
Позивач, не погоджуючись із рішенням НАЗК № 705 від 06.09.2017 "Про внесення припису про порушення вимог законодавства щодо етичної поведінки, запобігання та врегулювання конфлікту інтересів, інших порушень закону" та приписом НАЗК № 705 від 06.09.2017 "Про порушення вимог законодавства щодо етичної поведінки, запобігання та врегулювання конфлікту інтересів, інших порушень закону", звернувся до суду із цим позовом.
Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд дійшов наступних висновків.
Згідно з частиною першою статті 4 Закону України "Про запобігання корупції" від 14.10.2014 № 1700-VII (надалі - Закон № 1700-VII) Національне агентство з питань запобігання корупції (далі - Національне агентство) є центральним органом виконавчої влади зі спеціальним статусом, який забезпечує формування та реалізує державну антикорупційну політику.
Відповідно до частини третьої статті 53 Закону № 1700-VII особа або член її сім'ї не може бути звільнена чи примушена до звільнення, притягнута до дисциплінарної відповідальності чи піддана з боку керівника або роботодавця іншим негативним заходам впливу (переведення, атестація, зміна умов праці, відмова в призначенні на вищу посаду, скорочення заробітної плати тощо) або загрозі таких заходів впливу у зв'язку з повідомленням нею про порушення вимог цього Закону іншою особою.
Згідно з пунктом 8 частини першої статті 12 Закону № 1700-VII Національне агентство з метою виконання покладених на нього повноважень має право вносити приписи про порушення вимог законодавства щодо етичної поведінки, запобігання та врегулювання конфлікту інтересів, інших вимог та обмежень, передбачених цим Законом.
Положеннями частини другої указаної статті визначено, що у випадках виявлення порушення вимог цього Закону щодо етичної поведінки, запобігання та врегулювання конфлікту інтересів у діяльності осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, та прирівняних до них осіб або іншого порушення цього Закону Національне агентство вносить керівнику відповідного органу, підприємства, установи, організації припис щодо усунення порушень законодавства, проведення службового розслідування, притягнення винної особи до встановленої законом відповідальності. Припис Національного агентства є обов'язковим для виконання. Про результати виконання припису Національного агентства посадова особа, якій його адресовано, інформує Національне агентство упродовж десяти робочих днів з дня одержання припису.
У частині першій статті 107 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" від 02.06.2016 № 1402-VIII (надалі - Закон № 1402-VIII) (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) передбачено, що право на звернення зі скаргою щодо дисциплінарного проступку судді (дисциплінарною скаргою) має будь-яка особа. Громадяни здійснюють зазначене право особисто або через адвоката, юридичні особи - через адвоката, органи державної влади та органи місцевого самоврядування - через своїх керівників або представників.
Стаття 106 Закону № 1402-VIII визначає підстави дисциплінарної відповідальності судді.
Статтею 108 Закону № 1402-VIII передбачено, що дисциплінарне провадження щодо судді здійснюють дисциплінарні палати Вищої ради правосуддя у порядку, визначеному Законом України "Про Вищу раду правосуддя", з урахуванням вимог цього Закону.
Відповідно до частини першої статті 1 Закону України "Про Вищу раду правосуддя" від 21.12.2016 № 1798-VIII (надалі - Закон № 1798-VIII) (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) Вища рада правосуддя є колегіальним, незалежним конституційним органом державної влади та суддівського врядування, який діє в Україні на постійній основі для забезпечення незалежності судової влади, її функціонування на засадах відповідальності, підзвітності перед суспільством, формування доброчесного та високопрофесійного корпусу суддів, додержання норм Конституції і законів України, а також професійної етики в діяльності суддів і прокурорів.
Згідно з частиною першою статті 3 Закону № 1798-VIII Вища рада правосуддя, зокрема забезпечує здійснення дисциплінарним органом дисциплінарного провадження щодо судді; розглядає скарги на рішення відповідних органів про притягнення до дисциплінарної відповідальності судді чи прокурора.
Отже, НАЗК відповідно до Закону № 1700-VII здійснює державний захист осіб, які надають допомогу в запобіганні і протидії корупції, у разі, коли вбачається виявлення порушення вимог цього Закону щодо етичної поведінки, запобігання та врегулювання конфлікту інтересів у діяльності осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, та прирівняних до них осіб, у передбачений статтею 12 Закону № 1700-VII спосіб шляхом внесення керівнику відповідного органу, підприємства, установи, організації припису щодо усунення порушень законодавства, проведення службового розслідування, притягнення винної особи до встановленої законом відповідальності.
При цьому, характер дисциплінарного проступку судді, його наслідки, ступінь його вини, інші обставини, що впливають на можливість притягнення судді до дисциплінарної відповідальності, вирішує Вища рада правосуддя, яка є органом, уповноваженим на притягнення до відповідальності судді.
Крім того, суд зазначає, що відповідно до статті 42 Закону № 1798-VIII дисциплінарне провадження розпочинається за скаргою щодо дисциплінарного проступку судді (дисциплінарна скарга), поданою відповідно до Закону України "Про судоустрій і статус суддів", або за ініціативою Дисциплінарної палати чи Вищої кваліфікаційної комісії суддів України у випадках, визначених законом.
З матеріалів справи вбачається, що на підставі скарг судді Октябрського районного суду м. Полтави ОСОБА_4, НАЗК, Голови Ради суддів України Сімоненко В.М. за дорученням Ради суддів України 13.12.2017 третя Дисциплінарна палата Вищої ради правосуддя винесла ухвалу в справі № 4023/3дп/15-17 про відкритття дисциплінарної справи стосовно судді Октябрського районного суду м. Полтави ОСОБА_6 /т. 2 а.с.171-182/.
Таким чином, на час розгляду цієї адміністративної справи триває розгляд указаної дисциплінарної справи.
Щодо доводів позивача про ненадання відповідачем документів на підтвердження присвоєння ОСОБА_4 статусу викривача та на підтвердження відсутності у неї корисливих мотивів, неприязних стосунків, помсти чи інших мотивів суд зазначає таке.
Виходячи зі змісту пункту 3 частини першої статті 11 Закону № 1700-VII викривачем є особа, яка добросовісно повідомляє про можливі факти корупційних або пов'язаних з корупцією правопорушень, інших порушень цього Закону.
Відповідно до частини першої статті 53 цього Закону особа, яка надає допомогу в запобіганні і протидії корупції (викривач), - особа, яка за наявності обґрунтованого переконання, що інформація є достовірною, повідомляє про порушення вимог цього Закону іншою особою.
Іншого законодавством не передбачено, зокрема не передбачено певну процедуру надання особі статусу викривача та прийняття документа, який підтверджує такий статус.
Отже, достатньо повідомлення особою про порушення вимог Закону № 1700-VII іншою особою.
Також зазначеним Законом не встановлено обов'язку НАЗК перевіряти добросовісність дій особи-викривача.
Суд зазначає, що відповідно до частини першої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Положеннями пункту 1 частини першої статті 19 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема: спорах фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження.
Згідно з пунктом 8 частини першої статті 4 Кодексу адміністративного судочинства України позивач - особа, на захист прав, свобод та інтересів якої подано позов до адміністративного суду, а також суб'єкт владних повноважень, на виконання повноважень якого подано позов до адміністративного суду.
Відповідно до частини першої статті 5 Кодексу адміністративного судочинства України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист.
З наведених процесуальних норм Закону вбачається, що судовому захисту підлягає лише порушене право. Так, до адміністративного суду вправі звернутися кожна особа, яка вважає, що її право чи охоронюваний законом інтерес порушено чи оспорюється. В контексті наведених приписів Кодексу адміністративного судочинства України підставою для звернення особи до суду з позовом є її суб'єктивне уявлення, особисте переконання в порушенні прав чи свобод, однак, обов'язковою умовою здійснення такого захисту судом є об'єктивна наявність відповідного порушеного права чи законного інтересу на момент звернення до суду.
При цьому слід зазначити, що неодмінною ознакою порушення права особи є зміна стану суб'єктивних прав та обов'язків, тобто припинення можливості чи неможливості реалізації її законного права та/або виникнення додаткового обов'язку.
У справі за конституційним поданням щодо офіційного тлумачення окремих положень частини першої статті 4 Цивільного процесуального кодексу України (справа про охоронюваний законом інтерес) Конституційний Суд України в Рішенні від 01.12.2004 №18-рп/2004 дав визначення поняттю "охоронюваний законом інтерес", що вживається у частині першій статті 4 Цивільного процесуального кодексу та інших законах України у логічно-смисловому зв'язку з поняттям "права" (інтерес у вузькому розумінні цього слова), означає правовий феномен, який: а) виходить за межі змісту суб'єктивного права; б) є самостійним об'єктом судового захисту та інших засобів правової охорони; в) має на меті задоволення усвідомлених індивідуальних і колективних потреб; г) не може суперечити Конституції і законам України, суспільним інтересам, загальновизнаним принципам права; д) означає прагнення (не юридичну можливість) до користування у межах правового регулювання конкретним матеріальним та/або нематеріальним благом; є) розглядається як простий легітимний дозвіл, тобто такий, що не заборонений законом. Охоронюваний законом інтерес регулює ту сферу відносин, заглиблення в яку для суб'єктивного права законодавець вважає неможливим або недоцільним.
Системний аналіз, який провів Конституційний Суд України, свідчить, що поняття "охоронюваний законом інтерес" у всіх випадках вживання його у законах України у логічно-смисловому зв'язку з поняттям "права" має один і той же зміст.
Отже, обов'язковою умовою надання правового захисту судом є наявність відповідного порушення суб'єктом владних повноважень прав, свобод або інтересів особи на момент її звернення до суду. Порушення має бути реальним, стосуватися (зачіпати) зазвичай індивідуально виражених права чи інтересів особи, яка стверджує про їх порушення.
Відповідно до частини другої статті 50 Закону № 1798-VIII за результатами розгляду дисциплінарної справи Дисциплінарна палата ухвалює рішення про притягнення до дисциплінарної відповідальності судді або про відмову у притягненні до дисциплінарної відповідальності судді.
Отже, правові наслідки для позивача може створювати виключно рішення, прийняте за результатами розгляду дисциплінарної справи Вищою радою правосуддя.
Водночас оскаржувані рішення НАЗК № 705 від 06.09.2017 "Про внесення припису про порушення вимог законодавства щодо етичної поведінки, запобігання та врегулювання конфлікту інтересів, інших порушень закону" та припис НАЗК № 705 від 06.09.2017 "Про порушення вимог законодавства щодо етичної поведінки, запобігання та врегулювання конфлікту інтересів, інших порушень закону" не створюють для позивача правових наслідків у вигляді виникнення, зміни або припинення його прав та безпосередньо не породжують для позивача будь-яких обов'язків.
З огляду на відсутність порушеного права, у суду відсутні підстави для захисту такого права.
З урахуванням вищевикладеного, суд дійшов висновку, що позовні вимоги ОСОБА_6 є необґрунтованими та задоволенню не підлягають.
Керуючись статтями 2, 6, 8, 9, 77, 243-246, 250, 255, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
У задоволенні позову ОСОБА_6 (АДРЕСА_2, паспорт серії НОМЕР_1) до Національного агентства з питань запобігання корупції (бульвар Дружби народів, 28, м. Київ, 01103, ідентифікаційний код 40381452), третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача: Вища рада правосуддя (вул. Студентська, буд. 12-А, м. Київ, 04050, ідентифікаційний код 00013698), третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача: ОСОБА_4 (АДРЕСА_1, 36000) про визнання протиправними та скасування рішення, припису відмовити.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності Кодексу адміністративного судочинства України в редакції Закону України від 03.10.2017 № 2147-VIII.
Повний текст рішення складено 26.02.2018.
Головуючий суддя Т.С. Канигіна
суддя суддя С.С. Сич Н.І. Слободянюк