Справа № 815/381/18
26 лютого 2018 року м. Одеса
Суддя Одеського окружного адміністративного суду Білостоцький О.В., розглянувши матеріали адміністративного позову ОСОБА_1 до уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію АТ «Артем Банк» Луньо І.В., уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію АТ «Артем Банк» Шевченко А.М., третя особа - Фонд гарантування вкладів фізичних осіб, про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити певні дії,-
До Одеського окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов ОСОБА_1 до уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію АТ «Артем Банк» Луньо І.В., уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію АТ «Артем Банк» Шевченко А.М., третя особа - Фонд гарантування вкладів фізичних осіб, в якому позивач просив суд:
- визнати протиправними дії уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення ліквідації АТ "АРТЕМ-БАНК" Луньо І.В, щодо визнання нікчемним договору банківського вкладу (депозиту) №15971, укладеного між публічним акціонерним товариством "АРТЕМ-БАНК" та ОСОБА_1 (реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 ), а також щодо не включення ОСОБА_1 (номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 ) у перелік вкладників, які мають право на відшкодування коштів за вкладами в АТ "АРТЕМ-БАНК" за рахунок Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, відповідно до договору банківського вкладу (депозиту) № 15971 від 24.10.2016 року;
- зобов'язати Уповноважену особу Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію АТ "АРТЕМ-БАНК" Шевченко А.М. подати до Фонду гарантування вкладів фізичних осіб додаткову інформацію щодо вкладника ОСОБА_1 (реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 ), який має право на відшкодування коштів відповідно до договору банківського вкладу (депозиту) №15971 від 24.10.2016 року в АТ «АРТЕМ-БАНК» за рахунок Фонду гарантування вкладів;
- стягнути з Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення ліквідації публічного акціонерного товариства АТ "АРТЕМ-БАНК" (04050, м.Київ, вул. Січових Стрільців, 60) на користь ОСОБА_1 (реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 ) судовий збір за подання адміністративного позову в сумі 2040,00 грн.
Ухвалою суду від 05.02.2018 року адміністративний позов ОСОБА_1 до уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію АТ «Артем Банк» Луньо І.В., уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію АТ «Артем Банк» Шевченко А.М., третя особа - Фонд гарантування вкладів фізичних осіб був залишений без руху та встановлений позивачу 10-денний строк для усунення недоліків позовної заяви з дня отримання копії ухвали.
В ухвалі про залишення адміністративного позову без руху було зазначено про необхідність надання позивачем до суду належним чином оформленого адміністративного позову, обґрунтування позовних вимог відповідно до кількості відповідачів у справі, надання доказів сплати позивачем судового збору за подання адміністративного позову, а також заяви про поновлення строку звернення до адміністративного суду.
21.02.2018 року на виконання ухвали суду від 05.02.2017 року представником позивача Вдовиченко Г.В. через канцелярію суду було подано заяву про усунення недоліків, клопотання про поновлення позивачу строку звернення до адміністративного суду у справі №815/381/18 та квитанцію про сплату судового сбору.
Як вбачається з матеріалів адміністративного позову, позивач оскаржує дії уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення ліквідації АТ "АРТЕМ-БАНК" Луньо І.В, щодо визнання нікчемним договору банківського вкладу (депозиту) №15971, укладеного між публічним акціонерним товариством "АРТЕМ-БАНК" та ОСОБА_1 , а також щодо не включення позивача у перелік вкладників, які мають право на відшкодування коштів за вкладами в АТ "АРТЕМ-БАНК" за рахунок Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, відповідно до договору банківського вкладу (депозиту) № 15971 від 24.10.2016 року. Як вказує позивач, про зазначені дії відповідача він дізнався із відповідного повідомлення №695 від 14.03.2017 року уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію АТ «Артем Банк» Луньо І.В.
При цьому до суду для захисту своїх прав та інтересів позивач звернувся лише 29.01.2018 року, тобто с пропуском встановленого Кодексом адміністративного судочинства України шестимісячного строку звернення до суду для оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень.
Пропуск строку звернення до суду позивач обґрунтовує тим, що оскаржуване рішення Фонду гарантування вкладів фізичних осіб від 14.03.2017 року, він отримав лише в липні 2017 року, через що не мав можливості дізнатись про порушення його прав та охоронюваних законом інтересів. Однак ОСОБА_1 , на підтвердження вищезазначених обставин в обґрунтування заявленого клопотання про поновлення строку звернення до суду жодного доказу до суду не надано. Посилання позивача на неможливість з липня 2017 року звернутись до суду через недосягнення позивачем згоди з адвокатом відносно плати за його послуги, також, на думку суду, не свідчать про поважність причин пропуску строку звернення до суду.
Відповідно до ч.1 ст.122 КАС України позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.
Згідно із ч.2 ст.122 КАС України для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Відповідно до ч.3 ст.122 КАС України, для захисту прав, свобод та інтересів особи цим Кодексом та іншими законами можуть встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду, які, якщо не встановлено інше, обчислюються з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Строк звернення до адміністративного суду - це строк, в межах якого особа, яка має право на позов, повинна звернутися до адміністративного суду для захисту своїх прав у публічно-правових відносинах або для реалізації владних повноважень. Дотримання строку звернення є однією з умов реалізації права на позов і тісно пов'язано з реалізацією права на справедливий суд. Наявність такої умови запобігає зловживанням а її відсутність призводила б до постійного збереження стану невизначеності у правовідносинах.
Поважними причинами пропуску строку звернення до суду визнаються обставини, які є об'єктивно непереборними та не залежать від волевиявлення сторони і пов'язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення сторонами у справі процесуальних дій. Але зазначені обставини повинні бути підтверджені належними та допустимими доказами того, що особа не мала реальної можливості дізнатися про порушення своїх прав, свобод та інтересів.
Це питання регулюється національним законодавством, тлумачиться Верховним Судом України (справа № 6-239цс14 від 04.02.2015 року, справа № 6-738цс15 від 24.06.2015 року) та рішеннями Європейського Суду з прав людини.
Відповідно до частини 2 статті 6 КАС України суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини.
Практика Європейського Суду з прав людини, яка відповідно до статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" є джерелом права, також свідчить про те, що право на звернення до суду не є абсолютним і може бути обмеженим, у тому числі і встановленням строків для звернення до суду за захистом порушених прав (наприклад, справи "Девеер проти Бельгії" рішення від 27.02.1980 року, "Голдер проти Сполученого Королівства" рішення від 21.02.1975 року ).
Кажучи про принцип рівності сторін, Європейський Суд з прав людини зазначає, що кожній стороні мають бути надані рівні можливості щодо представлення справи у такому вигляді, якій не ставить її у невигідне становище стосовно свого противника (рішення у справі "Бацаніна проти Росії" від 26.05.2009 року). Вказані принципи допомагають зрозуміти деякі важливі елементи справедливого суду. При цьому, й саме питання застосування строку звернення до суду тісно пов'язано з їх реалізацією.
У справі "Gradescolo S.R.L. проти Молдови" Європейський Суд з прав людини послався на прецедентне право щодо дотримання вимог стосовно допустимості застосування процесуального закону, як важливого аспекту права на справедливий судовий розгляд. Роль позовної давності має велике значення під час інтерпретації преамбули конвенції, відповідна частини якої проголошує верховенство закону, що є обов'язком для країн, які підписали Конвенцію.
Згідно із ч. 1 ст. 123 КАС України у разі подання особою позову після закінчення строків, установлених законом, без заяви про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані судом неповажними, позов залишається без руху. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду з заявою про поновлення строку звернення до адміністративного суду або вказати інші підстави для поновлення строку.
Відповідно до ч. 2 ст. 123 КАС України якщо заяву не буде подано особою в зазначений строк або вказані нею підстави для поновлення строку звернення до адміністративного суду будуть визнані неповажними, суд повертає позовну заяву.
З огляду на зазначені обставини суд дійшов висновку, що ОСОБА_1 пропустив передбачений Кодексом адміністративного судочинства України шестимісячний строк звернення до суду, та ним на виконання ухвали суду про залишення адміністративного позову без руху не надано доказів поважності причин пропуску цього строку, а тому клопотання позивача про поновлення строку звернення до суду з адміністративним позовом у справі № 815/381/18, як необґрунтоване, задоволенню не підлягає, а адміністративний позов підлягає поверненню.
Крім того суд зазначає, що заяву про усунення недоліків та клопотання про поновлення строку звернення у справі №815/381/18 від імені ОСОБА_1 подано та підписано його представником за довіреністю Вдовиченко Ганною Всеволодівною. На обґрунтування повноважень цього представника до адміністративного позову надано ксерокопію довіреності, відповідність якої оригіналу ніким не засвідчено.
Частиною 1 ст.59 КАС України визначено, що повноваження представників сторін та інших учасників справи мають бути підтверджені такими документами: довіреністю фізичної або юридичної особи; свідоцтвом про народження дитини або рішенням про призначення опікуном, піклувальником чи охоронцем спадкового майна.
При цьому, згідно ч.2 ст.59 КАС України довіреність фізичної особи повинна бути посвідчена нотаріально або, у визначених законом випадках, іншою особою.
Частиною 4 цієї статті встановлено, що довіреність фізичної особи на ведення справи в адміністративному суді посвідчується нотаріусом або посадовою особою, якій відповідно до закону надано право посвідчувати довіреності.
Відповідно до ч. 3 ст. 245 ЦК України та ч. 2 ст. 40 Закону України "Про нотаріат" від 02.09.1993 року № 3425-XII до нотаріально посвідчених довіреностей прирівнюються:
- довіреність військовослужбовця або іншої особи, яка перебуває на лікуванні у госпіталі, санаторії та іншому військово-лікувальному закладі, може бути посвідчена начальником цього закладу, його заступником з медичної частини, старшим або черговим лікарем;
- довіреність військовослужбовця, а в пунктах дислокації військової частини, з'єднання, установи, військово-навчального закладу, де немає нотаріуса чи органу, що вчиняє нотаріальні дії, також довіреність працівника, члена його сім'ї і члена сім'ї військовослужбовця може бути посвідчена командиром (начальником) цих частини, з'єднання, установи або закладу;
- довіреність особи, яка тримається в установі виконання покарань чи слідчому ізоляторі, може бути посвідчена начальником установи виконання покарань чи слідчого ізолятора;
- довіреність особи, яка проживає у населеному пункті, де немає нотаріусів, може бути посвідчена уповноваженою на це посадовою особою органу місцевого самоврядування, крім довіреностей на право розпорядження нерухомим майном, довіреностей на управління і розпорядження корпоративними правами та довіреностей на користування і розпорядження транспортними засобами;
- довіреність суб'єкта права на безоплатну вторинну правову допомогу, за зверненням якого прийнято рішення про надання такої допомоги, може бути посвідчена посадовою особою органу (установи), уповноваженого законом на надання безоплатної правової допомоги.
Відповідно до ч. 4 ст. 245 ЦК України довіреність на одержання заробітної плати, стипендії, пенсії, аліментів, інших платежів та поштової кореспонденції (поштових переказів, посилок тощо) може бути посвідчена посадовою особою організації, в якій довіритель працює, навчається, перебуває на стаціонарному лікуванні, або за місцем його проживання.
Відповідність копії документа, що підтверджує повноваження представника, оригіналу може бути засвідчена підписом судді (частина п'ята статті 59 Кодексу адміністративного судочинства України).
Частиною шостою статті 59 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що оригінали документів, зазначених у цій статті, копії з них, засвідчені суддею, або копії з них, засвідчені у визначеному законом порядку, приєднуються до матеріалів справи.
Відповідно до пункту 10 частини першої статті 34 Закону України "Про нотаріат" засвідчення вірності копій (фотокопій) документів і виписок з них покладається на нотаріусів.
У статті 75 Закону України "Про нотаріат" зазначено, що нотаріуси, посадові особи органів місцевого самоврядування, які вчиняють нотаріальні дії, засвідчують вірність копій документів, виданих підприємствами, установами і організаціями за умови, що ці документи не суперечать законові, мають юридичне значення і засвідчення вірності їх копій не заборонено законом.
Вірність копії документа, виданого громадянином, засвідчується у тих випадках, коли справжність підпису громадянина на оригіналі цього документа засвідчена нотаріусом або посадовою особою органу місцевого самоврядування чи підприємством, установою, організацією за місцем роботи, навчання, проживання чи лікування громадянина.
Таким чином, допустимим є посвідчення копій документів не лише суддею, а й нотаріусом.
Враховуючи вищевикладене, суд вважає, що повноваження представника сторони мають бути підтверджені оригіналом довіреності цієї сторони, що посвідчує такі повноваження, або її копією, засвідченою у визначеному законом порядку, зокрема, особою, яка має повноваження на засвідчення копії довіреності.
Відповідно до п.5 ст.242 КАС України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Як зазначено Верховним судом в ухвалах від 05.01.2018 року та 15.01.2018 року у справах відповідно К/9901/5687/17; №К/9901/970/18 світлокопія довіреності у розумінні положень Кодексу адміністративного судочинства України не є документом, що посвідчує повноваження учасника справи.
Таким чином, надана до суду незасвідчена ксерокопія довіреності від імені ОСОБА_1 не є документом, що посвідчує адміністративну процесуальну дієздатність ОСОБА_2 , як повноважного представника позивача.
Пунктом 3 частини 4 статті 169 КАС України встановлено, що позовна заява повертається позивачеві, якщо позов подано особою, яка не має адміністративної процесуальної дієздатності, не підписано або підписано особою, яка не має права її підписувати, або особою, посадове становище якої не вказано.
На підставі викладеного, керуючись приписами ст.ст. 5-11, 42, 43, 55-59, 121-123, 169, 171, 243, 248, 256, 294 КАС України, суд -
Адміністративний позов ОСОБА_1 до уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію АТ «Артем Банк» Луньо І.В., уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію АТ «Артем Банк» Шевченко А.М., третя особа - Фонд гарантування вкладів фізичних осіб, про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити певні дії - повернути позивачу.
Роз'яснити позивачу, що повернення позовної заяви не позбавляє права повторного звернення до адміністративного суду в порядку, встановленому законом.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею та може бути оскаржена до Одеського апеляційного адміністративного суду протягом п'ятнадцяти днів з дня її проголошення. Учасник справи, якому ухвала суду не була вручена у день її проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на ухвалу суду - якщо апеляційна скарга подана протягом п'ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.
Суддя Білостоцький О.В.