Справа № 815/31/18
22 лютого 2018 року Одеський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді - Завальнюка І.В.,
за участю секретаря - Маковейчук Т.С.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Одесі справу за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Олімпекс Купе Інтернейшнл» до Головного управління Державної фіскальної служби України в Одеській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,
Позивач звернувся до суду із вказаним адміністративним позовом, в якому просить суд визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення від 15.12.2017 №№ 0047571402, 0047581402.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що відображені в акті перевірки від 28.11.2017 № 1724/15-32-14-02/20005502 висновки щодо виявлених порушень, на підставі яких прийняті оскаржувані податкові повідомлення-рішення, містять відомості, факт існування яких не підтверджений належними засобами доказування та допустимими доказами, а оскаржувані податкові повідомлення-рішення винесені всупереч законодавству, що регулює спірні правовідносини. Зокрема перевіркою встановлена прострочена дебіторська заборгованість по укладених позивачем із нерезидентами контрактам; порушення строків декларування валютних цінностей на 01.04.2017, 01.07.2017, 01.10.2017, що не відповідає дійсності та суперечить вимогам законодавства. Так, позивачем укладено угоду про залік зустрічних вимог, в результаті чого припинено грошові заборгованості у розмірі 104176108,57 грн., що залишено поза увагою перевіряючими. Виконання зобов'язань нерезидента перед резидентом України за зовнішньоекономічним контрактом шляхом зарахування зустрічних грошових вимог за наявності належним чином оформлених документів є підставою для зняття банком із контролю експортно-імпортної операції, вчинюваної ним відповідно до Інструкції про порядок здійснення контролю і отримання ліцензій за експортними, імпортними та лізинговими операціями, затвердженою постановою НБУ від 24.03.1999 № 136. Відповідно до положень зазначеної інструкції банком ПАТ «Промінвестбанк», м. Київ шляхом взаємозаліку були зняті з контролю операції за укладеними позивачем із нерезидентом Black Commodities Ltd, OAE, що підтверджується листом банку № 20-9/2/2017/183 від 14.03.2017. При цьому операції із зарахування зустрічних вимог не передбачають отримання коштів (виручки) на рахунок, а тому у позивача не виникало обов'язку з продажу таких надходжень. Чинним законодавством не заборонено та не обмежено законні форми розрахунків по зовнішньоекономічним операціям, що не передбачають власне надходження іноземної валюти. Натомість валюта підлягає продажу в разі її надходження на рахунок резидента, що само по собі не є обмеженням для здійснення розрахунків за зовнішньоекономічними контрактами шляхом зарахування зустрічних грошових вимог, оскільки таке право гарантовано законодавством України. Крім того, валютні цінності, належні ТОВ «Олімпекс Купе Інтернейшнл», у вигляді заборгованості в іноземній валюті на звітну дату за межами України не знаходились, і, відповідно, не вимагали декларування, у зв'язку із чим підстави для застосування штрафу за порушення порядку декларування також відсутні. Зважаючи на неправомірність оскаржуваних податкових повідомлень-рішень, позивач звернувся за судовим захистом із даним адміністративним позовом.
Ухвалою судді від 18.01.2018 відкрито провадження по справі та призначено підготовче засідання на 06.02.2018 о 10:30 год.
Ухвалою суду від 06.02.2018 закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті на 20.02.2018 о 12:00 год.
В судовому засіданні 20.02.2018 оголошено перерву до 22.02.2018 о 11:00 год.
До суду з'явилася представник позивача, яка позовні вимоги із викладених вище підстав підтримала у повному обсязі та просила задовольнити позов.
Представник відповідача в судовому засіданні позовні вимоги не визнав у повному, в задоволенні позову просив відмовити, зважаючи на правомірність оскаржуваних податкових повідомлень-рішень та обґрунтованість і відповідність висновків за результатами перевірки фактичним обставинам.
Вислухавши пояснення представників сторін та дослідивши матеріали справи, суд дійшов висновку про обґрунтованість адміністративного позову та наявність підстав для його задоволення.
Судом встановлено, що на підставі направлень від 10.11.2017 № 8663/14-02, 8662/14-02 співробітниками податкового управління згідно з пп.20.1.4 п.20.1 ст.20, пп.78.1.1 п.78.1 ст.78 ПК України, повідомлень АБ «Південний» від 07.03.2017 № 17-13377, ПАТ «Промінвестбанк» від 09.03.2017 № 20-9/10/2017/172 та на підставі наказу ГУ ДФС в Одеській області від 07.11.2017 № 5694 проведено документальну позапланову виїзну перевірку ТОВ «Олімпекс Купе Інтернейшнл» з питань дотримання вимог валютного законодавства за контрактами від 17.10.2016 № W1710/2016-ОKІ/1 (дата здійснення операції 28.10.2016), від 28.09.2016 № W2809/2016-OKI/1 (дата здійснення операції 28.10.2016), від 27.08.2016 № W2709/2016-OKI/1 (дата здійснення операції 28.10.2016), від 27.09.2016 № W2709/2016-OKI/1 (дата здійснення операції 28.10.2016), від 27.09.2016 № W2709/2016/OKI/2 (дата здійснення операції 28.10.2016), від 17.10.2016 № W1710/2016-OKI/2 (дата здійснення операції 28.10.2016), від 17.10.2016 № 1710/2016-OKI/9 (дата здійснення операції 28.10.2016), від 17.10.2016 № W1710/2016-OKI/3 (дата здійснення операції 28.10.2016), від 17.10.2016 № W1710/2016-OKI/3 (дата здійснення операції 28.10.2016), від 28.09.2016 № W2809/2016-OKI/2 (дата здійснення операції 28.10.2016), від 21.10.2016 № C2110/2016-OKI/2 (дата здійснення операції 22.10.2016), від 17.10.2016 № W1710/2016-OKI-3 (дата здійснення операції 28.10.2016), від 28.09.2016 № W2809/2016-OKI/1 (дата здійснення операції 28.10.2016), від 28.09.2016 № W2809/2016-OKI/2 (дата здійснення операції 28.10.2016) за період з 28.10.2016 до закінчення документальної позапланової виїзної перевірки, за результатами якої складено акт від 28.11.2017 № 1724/15-32-14-02/20005502.
Перевіркою встановлено порушення ст.1 Закону України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті» в частині несвоєчасного отримання валютної виручки на поточний валютний рахунок за контрактом від 21.10.2016 № C2110/2016-OKI/2, № від 28.09.2016 № W2809/2016-OKI/1, від 27.08.2016 № W2709/2016-OKI/1, від 27.09.2016 № W2709/2016/OKI/2, від 17.10.2016 № W1710/2016-ОKІ/1, від 17.10.2016 № W1710/2016-ОKІ/2, від 17.10.2016 № W1710/2016-ОKІ/9, від 17.10.2016 № W1710/2016-ОKІ/3, від 28.09.2016 № W2809/2016-OKI/2; прострочена заборгованість з Black Sea Commodities Limited, OAE у розмірі 3831291,70 дол. США, в т.ч. по контрактах: від 17.10.2016 № W1710/2016-ОKІ/1 - 500000 дол. США; 28.09.2016 № від 17.10.2016 № W2809/2016-ОKІ/1 - 500000 дол. США; від 27.09.2016 № W2809/2016-ОKІ/1 - 500000 дол. США; від 27.09.2016 № W2809/2016-ОKІ/2 - 490000 дол. США; від 17.10.2016 № W1710/2016-ОKІ/2 - 500000 дол. США; від 17.10.2016 № W1710/2016-ОKІ/9 - 341291,70 дол. США; від 17.10.2016 № W1710/2016-ОKІ/3 - 500000 дол. США; від 28.09.2016 № W2809/2016-ОKІ/2 - 500000 дол. США; ст.1 Указу Президента України від 18.06.1994 № 319/94 «Про невідкладні заходи щодо повернення в Україну цінностей, що незаконно знаходяться за її межам», п.1 ст.9 Декрету Кабінету Міністрів України «Про систему валютного регулювання і валютного контролю» № 15-93 від 19.02.1993 в частині порушення строків декларування валютних цінностей станом на 01.04.2017, 01.07.2017, 01.10.2017.
На підставі вищевказаного акту перевірки ГУ ДФС в Одеській області прийняті податкові повідомлення-рішення від 15.12.2017 № 0047571402, яким застосовано суму штрафних (фінансових) санкцій (штрафів) за порушення розрахунків у сфері зовнішньоекономічної діяльності (21081000) в розмірі 3199631,73 грн.; 0047581402, яким застосовано суму штрафних (фінансових) санкцій (штрафів) за порушення термінів розрахунків у сфері ЗЕД, невиконаних зобов'язань та ШС за порушення вимог валютного законодавства (21081000) в розмірі 510 грн.
Оцінивши належність, допустимість, достовірність наданих сторонами доказів, а також достатність та взаємний зв'язок у їх сукупності, суд вважає зазначені податкові повідомлення-рішення необґрунтованими, а позовні вимоги підлягаючими задоволенню у зв'язку з наступним.
З огляду на матеріали справи, між ТОВ «Олімпекс Купе Інтернейшнл» (Продавець) укладені контракти з Black Sea Commodities Ltd, OAE (Покупець) щодо експорту пшениці, а саме: від 07.10.2016 № W 1710/2016-ОКІ/1, від 28.09.2016 № W 2809/2016-ОКІ/1, від 27.09.2016 № W 2709/2016- ОКІ/1, від 27.09.2016 № W 2709/2016-ОКІ/2, від 17.10.2016 № W 1710/2016-ОКІ/2, від 17.10.2016 № W 1710/2016-ОК1/9, від 17.10.2016 № W 1710/2016-ОКІ/З, від 28.09.2016 № W 2809/2016-ОКІ/2.
Додатковою угодою від 07.02.2017 № 1 змінені п. 6.1., 6.5 зазначених контрактів, та визначено, що платежі по контрактам здійснюються в гривні (по курсу НБУ).
Відповідно до контракту від 20.03.2008 № 20/03, укладеного між ТОВ «Лампочка» (Покупець) та компанією «Waytrans Limited Corporate», Нова Зеландія (Продавець), Продавець продає товар Покупцю на визначену суму.
Договором про відступлення права вимоги від 20.03.2013 № 1, Waytrans Limited Corporate», Нова Зеландія (Первісний кредитор) поступається Black Sea Commodities Ltd, OAE (Новий кредитор) правом вимоги по контракту від 20.03.2008 № 20/03.
ТОВ «Лампочка» (Первісний боржник), ТОВ «Олімпекс Купе Інтернейшнл» (Новий боржник) та Black Sea Commodities Ltd, OAE (Кредитор) уклали Договір про переведення боргу від 23.02.2017 № 1. Відповідно до умов даного договору, Первісний боржник переводить свій борг по оплаті за поставлений товар за контрактом від 20.03.2008 .N» 20/03 (з урахуванням Договору про відступлення права вимоги від 20.03.2013 № 1), а Новий боржник заміняє Первісного боржника у зобов'язанні, що виникло по цьому контракту.
Актом звірки взаєморозрахунків № 1/1 станом на 23.02.2017 між ТОВ «Олімпекс Купе Інтернейшнл» та Black Sea Commodities Ltd, OAE по контракту від 20.03.2008 №? 20/03 і Договору про переведення боргу від 23.02.2017 № 1 узгоджено - сума МД, що підлягає оплаті складає 3831291,70 дол. США (104 176 108,57 грн.).
Актом звірки взаєморозрахунків № 1/Е станом на 23.02.2017 між ТОВ «Олімпекс Купе Інтернейшнл» та Black Sea Commodities Ltd, OAE по контрактам від 07.10.2016 №W 1710/2016-OKI/l, від 28.09.2016 № W 2809/2016-OKI/l, від 27.09.2016 № W 2709/2016- OKI/1, від 27.09.2016 № W 2709/2016-OKI/2, від 17.10.2016 № W 1710/2016-OKI/2, від 17.10.2016 № W 1710/2016-OK1/9, від 17.10.2016 № W 1710/2016-ОКІ/З, від 28.09.2016 № W 2809/2016-OKI/2 узгоджено - сумаМД, що підлягає оплаті складає 6018366,60 дол. США (163644551,61 грн.).
Зазначені операції по заліку зустрічних однорідних вимог відображені в бухгалтерському обліку по Дт 6821 «Розрахунки з іншими кредиторами в національній валюті»/ ТОВ «Лампочка» та Кт 362 «Розрахунки з іноземними постачальниками»/ нерезидент Black Sea Commodities Ltd, OAE в сумі 104176108,57 грн. В картках обліку по рах. 362 по зазначеним контрактам залік проведено в іноземній валюті на загальну суму 3831291,70 дол. США.
Угодою про залік зустрічних однорідних вимог від 23.02.2017 № 1 укладеною між ТОВ «Олімпекс Купе Інтернейшнл» та Black Sea Commodities Ltd, OAE визначено, що сторони, що мають зустрічні однорідні вимоги, узгоджені вищезазначеними Актами звірки взаєморозрахунків та договором про переведення боргу, по зобов'язанням, строк виконання яких настав, на підставі ст. 601 ЦК України, дійшли згоди про залік зустрічних однорідних вимог на суму 104 176 108,57 грн.
Таким чином, відповідно до вказаної Угоди про залік зустрічних однорідних вимог від 23.02.2017 № 1, сторони дійшли згоди про припинення грошової заборгованості у розмірі 104 176 108,57 грн.
Згідно акту перевірки від 28.11.2017 № 1724/15-32-14-02/20005502, перевіряючими встановлено, що станом на 21.11.2017 виручка в іноземній валюті в розмірі 3831291,70 дол. США на поточний валютний рахунок ТОВ «Олімпекс Купе Інтернейшнл» від компанії-нерезидента не надійшла.
В акті також зазначено, що до перевірки не надані доповнення до експортних контрактів стосовно можливості проведення розрахунків у формі заліку зустрічних однорідних вимог.
Перевіряючі дійшли висновку, що вищезазначені акти взаємозаліку не відповідають вимогам чинного валютного законодавства, а саме: відсутність вимог, які випливають із взаємних зобов'язань між резидентом та нерезидентом, які є контрагентами за цими операціями
Відтак, контролюючий орган дійшов висновку про те, що проведення заліку зустрічних однорідних вимог на суму валютної виручки (яка не надходитиме на рахунок підприємства) не є можливим, оскільки призведе до порушенням вимог законодавства України, зокрема Закону України «Про зовнішньоекономічну діяльність», Закону України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті», Декрету КМУ від 19.02.1993 № 15-93 «Про систему валютного регулювання і валютного контролю», постанови НБУ від 14.09.2016 № 386 «Про врегулювання ситуації на грошово-кредитному та валютному ринках України від 13.12.2016 № 410 «Про врегулювання ситуації на грошово-кредитному та валютному ринках України».
На підставі викладеного за результатами перевірки у ТОВ «Олімпекс Купе Інтернейшнл» станом на 21.11.2017 встановлена прострочена дебіторська заборгованість з Black Sea Commodities Ltd в розмірі 3831291,70 дол. США за контрактами: від 21.10.2016 № C2110/2016-OKI/2, № від 28.09.2016 № W2809/2016-OKI/1, від 27.08.2016 № W2709/2016-OKI/1, від 27.09.2016 № W2709/2016/OKI/2, від 17.10.2016 № W1710/2016-ОKІ/1, від 17.10.2016 № W1710/2016-ОKІ/2, від 17.10.2016 № W1710/2016-ОKІ/9, від 17.10.2016 № W1710/2016-ОKІ/3, від 28.09.2016 № W2809/2016-OKI/2; прострочена заборгованість з Black Sea Commodities Limited, OAE у розмірі 3831291,70 дол. США, в т.ч. по контрактах: від 17.10.2016 № W1710/2016-ОKІ/1 - 500000 дол. США; 28.09.2016 № від 17.10.2016 № W2809/2016-ОKІ/1 - 500000 дол. США; від 27.09.2016 № W2809/2016-ОKІ/1 - 500000 дол. США; від 27.09.2016 № W2809/2016-ОKІ/2 - 490000 дол. США; від 17.10.2016 № W1710/2016-ОKІ/2 - 500000 дол. США; від 17.10.2016 № W1710/2016-ОKІ/9 - 341291,70 дол. США; від 17.10.2016 № W1710/2016-ОKІ/3 - 500000 дол. США. Тобто порушення строків, передбачених ст.1 Закону № 185-94-ВР з урахуванням постанов Правління НБУ від 14.09.2016 № 386, від 13.12.2016 № 410 - порушення строків розрахунків (ненадходження виручки) на 269 днів по контрактах на суму заборгованості 3831291,70 дол. США.
Згідно з ч.4, ч.5 ст.6 Закону України «Про зовнішньоекономічну діяльність від 16.04.91 № 959-ХІІ (далі - Закон № 959) суб'єкти зовнішньоекономічної діяльності мають право укладати будь-які види зовнішньоекономічних договорів (контрактів), крім тих, які прямо та у виключній формі заборонені законами України. Зовнішньоекономічний договір (контракт) може бути визнано недійсним у судовому порядку, якщо він не відповідає вимогам законів України або міжнародних договорів України.
Згідно з частиною 1 статті 14 Закону № 959 всі суб'єкти зовнішньоекономічної діяльності мають право самостійно визначати форму розрахунків по зовнішньоекономічних операціях з-поміж тих, що не суперечать законам України та відповідають міжнародним правилам. Розрахункове та кредитне обслуговування суб'єктів зовнішньоекономічної діяльності здійснюється на території України банком для зовнішньоекономічної діяльності України та уповноваженими комерційними банківськими та кредитними установами, а також іноземними та міжнародними банками, зареєстрованими у встановленому порядку на території України.
Відповідно до статті 599 Цивільного кодексу України від 16.01.2003 № 435-IV (далі - ЦК України) зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.
Згідно зі статтею 601 ЦК України зобов'язання припиняється зарахуванням зустрічних однорідних вимог, строк виконання яких настав, а також вимог, строк виконання яких не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги. Зарахування зустрічних вимог може здійснюватися за заявою однієї із сторін.
Випадки, коли зарахування зустрічних однорідних вимог не допускається, наведені в статті 602 ЦК України, яка не містить обмежень щодо здійснення взаємозаліку у сфері зовнішньоекономічних розрахунків, проте вказує на недопустимість зарахування зустрічних вимог "в інших випадках, встановлених договором або законом".
При цьому частина 1 статті 14 спеціального Закону № 959 надає суб'єктам зовнішньоекономічних розрахунків можливість вільно визначати форму розрахунків.
Також статтею 2 Закону № 959 закріплено низку ключових принципів, серед яких, принцип свободи, під яким з метою застосування положень Закону № 959 слід розуміти право суб'єктів зовнішньоекономічної діяльності здійснювати її в будь-яких формах, які прямо не заборонені чинними законами України.
Відповідно до Положення про форму зовнішньоекономічних договорів (контрактів), затвердженого наказом Міністерства економіки та з питань європейської інтеграції від 06.09.2001 № 201, договір (контракт) укладається відповідно до Закону України «Про зовнішньоекономічну діяльність» та інших законів України з урахуванням міжнародних договорів України. Суб'єкти підприємницької діяльності при складанні тексту договору (контракту) мають право використовувати відомі міжнародні звичаї, рекомендації міжнародних органів та організацій, якщо це не заборонено прямо та у виключній формі Законом України «Про зовнішньоекономічну діяльність» та іншими законами України.
Частиною 3 статті 203 Господарського кодексу України від 16.01.2003 № 436-IV передбачено, що господарське зобов'язання припиняється зарахуванням зустрічної однорідної вимоги, строк якої настав або строк якої не зазначений чи визначений моментом витребування.
Пунктом 1.11 Інструкції про порядок здійснення контролю за експортними, імпортними операціями, затвердженої постановою Правління Національного банку України від 24.03.99 № 136 (далі - Інструкція № 136), передбачено, що експортна, імпортна операції можуть бути зняті з контролю за наявності належним чином оформлених документів про припинення зобов'язань за цими операціями зарахуванням, якщо, зокрема, вимоги є однорідними.
При цьому відповідно до положень вищезазначеної Інструкції № 136 банком ПАТ «Промінвестбанк», м. Київ шляхом взаємозаліку були зняти з контролю операції за вищезазначеними контрактами ТОВ «Олімпекс Купе Інтернейшнл» з нерезидентом Black Sea Commodities Ltd, OAE, що підтверджується листом банку від 14.03.2017 № 20-9/2/2017/183.
Вирішуючи спір, суд враховує, що Національний банк України в листах № 18-211/1872-5495 від 23.06.99 та № 18-213/326 від 26.01.2001 висловив позицію, що зняття комерційними банками з контролю експортно-імпортних операцій своїх клієнтів у разі наявності належним чином оформлених документів про припинення зобов'язань за зовнішньоекономічними договорами шляхом зарахування зустрічних однорідних вимог не суперечить вимогам Закону № 185/94-ВР.
У цьому контексті Міністерством економічного розвитку і торгівлі України у листі від 07.03.2014 № 4122-03/7252-08 зазначено, що при здійсненні операцій із зарахування зустрічних вимог у зовнішньоекономічній діяльності мають дотримуватись такі умови: вимоги контрагентів повинні бути зустрічними, тобто кожен із контрагентів повинен мати заборгованість по відношенню до іншого (кожна із сторін одночасно є як боржником, так і кредитором); вимоги повинні бути однорідними; з обох вимог має настати термін виконання, встановлений зовнішньоекономічним договором або законом (за винятком зобов'язань, за якими не встановлено терміну або термін визначається моментом вимоги).
ДФС України у листі від 28.11.2014 № 7671/6/99-99-12-01-03-15 також не заперечило можливості припинення зобов'язань за експортно-імпортними операціями шляхом зарахування зустрічних однорідних вимог на підставі статті 601 ЦК України.
Сутність принципу правової визначеності Європейський суд визначив як забезпечення передбачуваності ситуації та правовідносин у сферах, що регулюються, цей принцип не дозволяє державі посилатись на відсутність певного правового акта, який визначає механізм реалізації прав і свобод громадян, закріплених у конституційних та інших актах.
Як зазначив Європейський суд у справі Yvone van Duyn v. Home Office, принцип правової визначеності означає, що зацікавлені особи повинні мати змогу покладатись на зобов'язання, взяті державою, навіть якщо такі зобов'язання містяться в законодавчому акті, якій загалом не має автоматичної прямої дії.
Така дія названого принципу пов'язана із іншим принципом - відповідальності держави, який полягає в тому, що держава не може посилатись на власне порушення зобов'язань для запобігання відповідальності.
На державні органи покладено обов'язок запровадити внутрішні процедури, які посилять прозорість і ясність їхніх дій, мінімізують ризик помилок ("Лелас проти Хорватії", заява N 55555/08, п. 74, від 20 травня 2010 року, і "Тошкуце та інші проти Румунії", заява N 36900/03, п. 37, від 25 листопада 2008 року) і сприятимуть юридичній визначеності у правовідносинах ("Онер'їлдіз проти Туреччини", п. 128, та "Беєлер проти Італії", п. 119).
Державні органи, які не впроваджують або не дотримуються своїх власних процедур, не повинні мати можливість отримувати вигоду від своїх протиправних дій або уникати виконання своїх обов'язків ("Лелас проти Хорватії", п. 74).
Відтак, відійшовши від офіційної позиції центрального фіскального органу, суб'єктом владних повноважень порушено низку принципів, на яких ґрунтується податкове законодавства, що призвело до необґрунтованого податкового навантаження та нарахування штрафних санкцій платнику податків без законних підстав для цього.
При цьому суд відхиляє посилання представника відповідача на постанову Національного банку України «Про врегулювання ситуації на грошово-кредитному та валютному ринках України» № 410 від 13.12.2016, оскільки остання набрала чинності 16.12.2016 (офіційне опублікування: Офіційне інтернет-представництво НБУ, 2016, 12, №14.12.2016; Офіційний вісник України, 2017, N 5 (17.01.2017), ст.174), тобто після укладання зовнішньоекономічних контрактів, додаткових угод до них, договору про відступлення права вимоги, а тому вищезазначена постанов НБУ не може поширювати свою дію на спірні правовідносини.
Крім того, Верховним Судом України у постанові від 17.12.2002 у справі № 2-15/2542-02 за позовом АТЗТ "СІВВА-ОІЛ" до Державної податкової інспекції у м. Сімферополі про визнання недійсним рішення висловлено позицію, відповідно до якої правовий зміст статті 1 Закону № 185/94-ВР не передбачає неприпустимість припинення зобов'язань за зовнішньоекономічними договорами шляхом зарахування зустрічної однорідної вимоги. Спеціальним законодавством, зокрема Законом України «Про зовнішньоекономічну діяльність», Законом України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті», Декретом Кабінету Міністрів України «Про систему валютного регулювання і валютного контролю» та Цивільним кодексом, не забороняється припинення зобов'язання зарахуванням зустрічної однорідної вимоги за зовнішньоекономічними договорами.
Тобто у цьому рішенні сформовано правовий висновок про можливість припинення дебіторської та кредиторської заборгованості між резидентом і нерезидентом шляхом проведення зарахування зустрічної однорідної вимоги як таку, що не суперечить чинному законодавству України.
Аналогічної позиції Верховний Суд України дотримався у постанові від 28.01.2003 у справі № 188/12-204, зауваживши, що зовнішньоекономічні відносини є цивільно-правовими, в яких допускається припинення зобов'язань шляхом зарахування однорідних вимог.
Також у постанові від 06.05.2008 по справі № 21-1518во07 (ЄДРСР № 3402031) Верховний Суд України, переглядаючи рішення судів попередніх інстанцій щодо застосування положень статті 1 Закону № 185/94-ВР, підтримавши попередньо сформовану правову позицію у справах № 188/12-204, № 2-15/2542-02, виклав правову позицію, суть якої полягає в тому, що Закон № 185/94-ВР регулює порядок припинення зобов'язань між резидентом і нерезидентом шляхом виконання, проте це не виключає можливості припинити зобов'язання в інший спосіб, зокрема зустрічним однорідним зарахуванням. Зарахування є односторонньою операцією, для якої достатньо заяви однієї сторони. Проте воно може здійснюватися за згодою обох сторін - у разі підписання ними угоди про припинення зобов'язання шляхом зарахування зустрічних однорідних вимог. Відповідно зарахування вважається вчиненим із дати підписання заяви однією стороною або угоди - обома.
В ухвалі Вищий адміністративний суд України від 25.01.2016 № К/800/35729/14 у справі № 2а/1570/4164/2011 (у ЄДРСР № 55525101) зазначено, що за наявності підстав, що не заборонені законодавством України, зокрема залік однорідних вимог, виконання зобов'язань, а також виникнення таких обставин до закінчення визначеного статтею 1 Закону України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті» від 23.09.94 № 185/94-ВР строку, резидент не може нести відповідальність, передбачену статтею 4 зазначеного Закону.
В ухвалі від 24.11.2014 № К/800/63470/13 у справі № 2а-8142/12/2670 Вищий адміністративний суд України вказав, що Закон України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті» не містить заборони щодо зміни сторонами істотних умов договору, у тому числі його ціни, шляхом підписання додаткових угод до нього.
Проведення заліку взаємної заборгованості з нерезидентом, в тому числі на підставі додаткової угоди до контракту в сфері ЗЕД (за умови відсутності спору між сторонами з приводу характеру зобов'язань, їх змісту, умов виконання) свідчить, що у нерезидента відсутнє зобов'язання з повернення резиденту України іноземної валюти або товару, з моменту проведення заліку відсутня заборгованість нерезидента в іноземній валюті, а відповідно правові підстави для нарахування резиденту пені на неіснуючу заборгованість відсутні.
Повертаючись до обставин справи, суд враховує, що в даному випадку умови укладених позивачем з нерезидентом вищезазначених угод не містять заборони зарахування зустрічних вимог. Також на момент проведення відповідних зовнішньоекономічних операцій відсутня законодавчо встановлене правило, яке б встановлювало заборону щодо здійснення зарахування зустрічних вимог у сфері ЗЕД.
Отже твердження органу Державної фіскальної служби щодо зняття банком з валютного контролю експортно-імпортних операцій (як наслідок дотримання строку розрахунку в іноземній валюті) резидента лише після виконання зобов'язань сторонами виключно у грошовій формі, оскільки норми Закону № 185/94-ВР не передбачають можливості проведення взаємозаліку, не відповідають чинному законодавству, позаяк порушити неіснуючу вимогу Закону неможливо.
Припинення зобов'язань за зовнішньоекономічними контрактами ТОВ «Олімпекс Купе Інтернейшнл» із Black Sea Commodities Ltd, OAE відбулось зарахуванням зустрічних однорідних вимог, внаслідок чого дебіторська заборгованість у передбачений законодавством спосіб була погашена, тобто відсутня.
Валютні цінності, належні ТОВ «Олімпекс Купе Інтернейшнл» у вигляді заборгованості в іноземній валюті на звітну дату за межами України не знаходились, і, відповідно, не вимагали декларування, у зв'язку із чим підстави для застосування штрафу відсутні.
Відтак, застосування спірним податковим повідомленням-рішенням від 15.12.2017 № 0047571402 штрафних (фінансових) санкцій (штрафів) за порушення розрахунків у сфері зовнішньоекономічної діяльності (21081000) в розмірі 83199631,73 грн. не ґрунтується на приписах законодавства, що регулює спірні правовідносини, у зв'язку із чим зазначене податкове повідомлення-рішення є безпідставним та підлягає скасуванню.
Крім того, перевіркою встановлено порушення термінів розрахунків по експортній операції на підставі укладеного контракту від 21.10.2016 № С 2110/2016-OKI/2 ТОВ «Олімпекс Купе Інтернейшнл» з Black Sea Commodities Ltd, OAE, на виконання якого позивачем відвантажено олію соняшникову нерафіновану (сиру) по МД № 500040408/2016/005228 від 22.10.2016 на загальну суму 853429,20 дол. США. Граничний термін надходження валютної виручки - 19.02.2017.
Відповідно до копій виписок АБ «Південний», кошти від нерезидента надійшли на розподільчий рахунок ТОВ «Олімпекс Купе Інтернейшнл» у загальній сумі 853429,20 дол. США, тобто грошові кошти за даним контрактом надійшли в повному обсязі та у строки передбачені діючим законодавством.
Згідно акту перевірки, ТОВ «Олімпекс Купе Інтернейшнл» порушено вимоги ст.1 Закону України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті», у зв'язку з надходженням частини валютної виручки за даним контрактом у розмірі 115526,86 дол. США 20.02.2017 на поточний рахунок ТОВ «Олімпекс Купе Інтернейшнл».
Заборгованість нерезидента Black Sea Commodities Ltd, OAE по вищевказаному контракту за експортовану продукцію поступила у повному обсязі на розподільчий банківський рахунок ТОВ «Олімпекс Купе Інтернейшнл» в АБ «Південний». 17.02.2017 банком перераховано частину валютної виручки в розмірі 737902,34 дол. США на поточний валютний рахунок ТОВ «Олімпекс Купе Інтернейшнл». Подальше зарахування коштів на поточний рахунок «Олімпекс Купе Інтернейшнл» відбулось 20.02.2017.
На момент виникнення спірних правовідносин відповідно до постанов Правління НБУ від 14.09.2016 № 386 «Про врегулювання ситуації на грошово-кредитному та валютному ринках України» та від 13.12.2016 № 410 «Про врегулювання ситуації на грошово-кредитному та валютному ринках України» розрахунки за операціями з експорту та імпорту товарів, передбачені в ст. 1 та ст.2 Закону України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті» здійснювалися у строк, що не перевищує 120 календарних днів.
Вирішуючи спір, суд враховує, що перевіряючими не враховано, що кошти надійшли на власний розподільчий рахунок ТОВ «Олімпекс Купе Інтернейшнл» вчасно та позивачем виконано вимогу ст.1 Закону України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті» щодо надходження валюти на валютні рахунки резидента в уповноваженому банку.
Так, сам по собі рух коштів з розподільчого рахунку на валютний рахунок одного і того ж самого платника не може вважатися порушенням позивачем строків розрахунків у сфері зовнішньоекономічної діяльності.
Правовідносини, які виникають під час відкриття банками, їх відокремленими підрозділами, які здійснюють банківську діяльність від імені банку, та філіями іноземних банків в Україні поточних і вкладних (депозитних) рахунків у національній та іноземних валютах суб'єктам господарювання, фізичним особам, іноземним представництвам, нерезидентам-інвесторам, ініціативній групі з проведення всеукраїнського референдуму регулюються Інструкцією про порядок відкриття, використання і закриття рахунків у національній та іноземних валютах, яка затверджена Постановою Правління Національного банку України від 12 листопада 2003 року № 492 (далі - Інструкція № 492).
Згідно з пунктом 1.3 Інструкції № 492 клієнти мають право відкривати рахунки в будь-яких банках України відповідно до власного вибору, крім випадків, якщо банк не має змоги прийняти на банківське обслуговування або якщо така відмова допускається законом або банківськими правилами.
Юридичні особи - резиденти, відокремлені підрозділи юридичних осіб - резидентів, нерезиденти - інвестори, іноземні представництва мають право відкривати рахунки для забезпечення своєї господарської діяльності.
Юридичні особи-резиденти можуть відкривати поточні та/або вкладні (депозитні) рахунки в банках через свої відокремлені підрозділи (далі - поточний рахунок відокремленого підрозділу, вкладний (депозитний) рахунок відокремленого підрозділу).
Пунктом 5.2 Інструкції № 492 передбачено, що поточний рахунок в іноземній валюті відкривається суб'єкту господарювання для зберігання грошей і проведення розрахунків у межах законодавства України в безготівковій та готівковій іноземній валюті, для здійснення поточних операцій, визначених законодавством України, для здійснення інвестицій за кордон, розрахунків за купівлю-продаж облігацій зовнішньої державної позики України, для зарахування, використання і погашення кредитів (позик, фінансової допомоги) в іноземній валюті, для надходження іноземних інвестицій в Україну відповідно до законодавства України, а також для проведення операцій, передбачених генеральною ліцензією Національного банку на здійснення валютних операцій.
За поточними рахунками, що відкриваються банками суб'єктам господарювання в національній валюті, здійснюються всі види розрахунково-касових операцій відповідно до умов договору та вимог законодавства України (пункт 5.1 Інструкції № 492).
При цьому згідно з пунктом 5.3 Інструкції № 492 кошти в іноземній валюті, перераховані з-за кордону нерезидентами за зовнішньоекономічними контрактами (договорами, угодами), зараховуються на поточні рахунки резидентів - юридичних осіб через розподільчі рахунки.
Також постановами правління Національного банку України № 863 від 04 грудня 2016 року, № 342 від 07 червня 2016 року, № 140 від 03 березня 2016 року встановлено вимогу щодо обов'язкового продажу на міжбанківському валютному ринку України надходжень в іноземній валюті у вигляді валютної виручки резидентів від продажу товарів за зовнішньоекономічними договорами.
Цими постановами закріплено обов'язок уповноважених банків попередньо зараховувати надходження в іноземній валюті, на які поширюється вимога щодо обов'язкового продажу, на окремий аналітичний рахунок балансового рахунку 2603 (далі - розподільчий рахунок). Уповноважений банк зобов'язаний здійснити обов'язковий продаж надходжень в іноземній валюті відповідно до вимог цього пункту: без доручення клієнта; виключно наступного робочого дня після дня зарахування таких надходжень на розподільчий рахунок.
Обов'язковому продажу на міжбанківському валютному ринку України підлягали надходження в іноземній валюті у розмірі 50 процентів. Решта надходжень в іноземній валюті залишалась в розпорядженні резидентів (постанови Національного банку України від 15 листопада 2013 року № 457, від 12 травня 2014 року № 271).
Згідно з Інструкцією про застосування Плану рахунків бухгалтерського обліку банків України, затвердженою постановою Правління Національного банку України від 17 червня 2004 року № 280, балансовий рахунок 2603 «Розподільчі рахунки суб'єктів господарювання» призначений для обліку коштів, що підлягають розподілу або додатковому попередньому контролю, у тому числі сум коштів в іноземній валюті, що підлягають обов'язковому продажу. За кредитом рахунку проводяться суми надходжень. За дебетом рахунку проводяться суми перерахувань згідно з режимом роботи рахунків.
Таким чином, відповідно до вимог нормативно-правових актів Національного банку України виручка в іноземній валюті за експортними операціями у повному обсязі зараховується на розподільчий рахунок 2603 суб'єкта господарювання.
З цього розподільчого рахунку надходження в іноземній валюті в частині, встановленій нормативними правовими актами Національного банку України, підлягають обов'язковому продажу не раніше наступного робочого дня після дня зарахування таких надходжень на розподільчий рахунок.
Решта надходжень в іноземній валюті перераховується на поточні рахунки та залишається в розпорядженні резидентів і використовується ними відповідно до правил валютного регулювання. Згідно постанов Національного банку України на поточні рахунки виручка в іноземній валюті не зараховується.
Таким чином, розподільчі рахунки підприємств в установах банку нерозривно пов'язані з поточними рахунками та не можуть відкриватись без відкриття поточних рахунків і функціонувати самостійно від них. Розподільчі рахунки призначені виключно для цілей внутрішньобанківського аналітичного бухгалтерського обліку і виконують суто технічну функцію контролю чи розподілу коштів підприємства, що зараховуються на його поточний рахунок.
Аналогічна правова позиція викладена в ухвалах Вищого адміністративного суду України від 25.10.2016 у справі № 814/1256/15, від 03.10.2016 у справі № 805/1062/14 та від 13.07.2016 у справі № 813/4770/15.
Таким чином, порушення термінів, передбачених Законом України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті», позивачем допущено не було, у зв'язку із чим нарахування санкцій у сумі 9366,73 грн. з підстав обліку моменту порушення з дня зарахування виручки саме на поточний, а не розподільний рахунок, - є необґрунтованим.
Крім того, перевіркою встановлено порушення вимог п.1 Указу Президента України від 18.06.1994 № 319/94 «Про невідкладні заходи щодо повернення в Україну цінностей, що незаконно знаходяться за її межам», п.1 ст.9 Декрету Кабінету Міністрів України «Про систему валютного регулювання і валютного контролю» № 15-93 від 19.02.1993 в частині порушення строків декларування валютних цінностей станом на 01.04.2017, 01.07.2017, 01.10.2017.
Відповідно до п.1 ст.9 Декрету Кабінету Міністрів України «Про систему валютного регулювання і валютного контролю» валютні цінності та інше майно резидентів, яке перебуває за межами України, підлягає обов'язковому декларуванню у Національному банку України. Порядок і терміни декларування встановлюються Національним банком України.
Згідно з п.2 ст.16 вказаного Декрету за несвоєчасне подання, приховування або перекручення звітності про валютні операції та за невиконання резидентом вимог щодо декларування валютних цінностей та іншого майна, передбачених статтею 9 цього Декрету накладаються штрафи у сумах, що встановлюються Національним банком України.
В свою чергу, у п.2.7 ст.2 Положення про валютний контроль, затвердженого Постановою Правління НБУ від 08.02.2000 № 49, визначено, що невиконання резидентами вимог щодо порядку та строків декларування валютних цінностей та іншого майна тягне за собою таку відповідальність: порушення строків декларування - накладення штрафу в розмірі 10 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян за кожний звітний період; порушення порядку декларування - накладення штрафу в розмірі 20 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Порушенням порядку декларування є подання недостовірної інформації або перекручення даних, що відображаються у відповідній декларації, якщо такі дії свідчать про приховування резидентами валютних цінностей та майна, що знаходяться за межами України,
Неподання або несвоєчасне подання резидентами України декларації (за відсутності валютних цінностей та майна за межами України) не тягне за собою застосування фінансових санкцій.
При цьому з приписів п.3.1 ст.3 Положення про валютний контроль, затвердженого Постановою Правління НБУ від 08 02.2000 № 49, вбачається, що санкції, передбачені пунктом 2 статті 16 Декрету, застосовуються Національним банком до банків, інших фінансових установ та національного оператора поштового зв'язку, органами державної податкової служби - до інших резидентів і нерезидентів України.
Припинення зобов'язань за зовнішньоекономічними контрактами ТОВ «Олімпекс Купе Інтернейшнл» із нерезидентом Black Sea Commodities Ltd, OAE відбулось зарахуванням зустрічних однорідних вимог, внаслідок чого дебіторська заборгованість у передбачений законодавством спосіб була погашена, тобто відсутня. Отже, валютні цінності, належні ТОВ «Олімпекс Купе Інтернейшнл», у вигляді заборгованості в іноземній валюті на звітну дату за межами України не знаходились, і, відповідно, не вимагали декларування, а відтак підстави для застосування штрафу за порушення термінів розрахунків у сфері ЗЕД, в розмірі 510 грн. спірним податковим повідомленням-рішенням від 15.12.2017 № 0047581402 відсутні.
Суд зазначає, що суб'єкт владних повноважень зобов'язаний приймати рішення, а дії - вчиняти відповідно до встановлених законом повноважень, не перевищуючи їх, дотримуючись встановленої законом процедури і форми прийняття рішення або вчинення дії і повинен обирати лише визначені законом засоби.
Згідно з ч.2 ст.77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Такий підхід узгоджується з практикою Європейського суду з прав людини. Так, у пункті 110 рішення від 23 липня 2002 року у справі «Компанія «Вестберґа таксі Актіеболаґ» та Вуліч проти Швеції» ЄСПЛ визначив, що адміністративні суди, які розглядають скарги заявників стосовно рішень податкового управління, мають повну юрисдикцію у цих справах та повноваження скасувати оскаржені рішення. Справи мають бути розглянуті на підставі поданих доказів, а довести наявність підстав, передбачених відповідними законами, для призначення податкових штрафів має саме податкове управління.
Вирішуючи спір, суд також враховує, що орган влади зобов'язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень (див. рішення у справі "Суомінен проти Фінляндії" (Suominen v. Finland), № 37801/97, п. 36, від 1 липня 2003 року).
За обставин справи, відповідачем не наведено жодних доводів проти адміністративного позову та не доведено правомірності оскаржуваних податкових повідомлень-рішень. У відзиві фактично відсутні адекватні відповіді на доречні та важливі аргументи позивача, однак при цьому зазначається про відсутність підстав для задоволення позову.
Таким чином, вищерозглянуті висновки відповідача в акті перевірки ґрунтуються виключно на припущеннях та не підтверджені жодними документами та доказами з боку відповідача. Натомість, позивачем документально підтверджено дотримання вимог валютного законодавства при здійсненні зовнішньоекономічних операцій, у зв'язку із чим суд дійшов висновку про неправомірність податкових повідомлень-рішень від 15.12.2017 №№ 0047571402, 0047581402, які підлягають скасуванню.
Беручи до уваги сплачений позивачем судовий збір в сумі 105000 грн., позивачу у відповідності до ч.1 ст.139 КАС України належить присудити за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень - Головного управління ДФС в Одеській області судові витрати в зазначеному розмірі.
Керуючись ст.ст. 242-246 КАС України, суд
Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Олімпекс Купе Інтернейшнл» (65003, м. Одеса, вул. Головатого, 67/69; код ЄДРПОУ 20005502) до Головного управління Державної фіскальної служби в Одеській області (65044, м. Одеса, вул. Семінарська, 5; код ЄДРПОУ 39398646) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень задовольнити.
Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Головного управління Державної фіскальної служби в Одеській області від 15.12.2017 №№ 0047571402, 0047581402.
Стягнути з бюджетних асигнувань Головного управління Державної фіскальної служби в Одеській області на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Олімпекс Купе Інтернейшнл» судові витрати у розмірі 105000 грн. (сто п'ять тисяч грн.).
Рішення суду набирає законної сили в порядку, передбаченому ст.255 КАС України.
Рішення може бути оскаржене до Одеського апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги через суд першої інстанції протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення.
Повний текст рішення складено 27 лютого 2018 року.
Суддя І.В. Завальнюк
.