27 лютого 2018 року м. ПолтаваСправа № 816/247/18
Полтавський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді - Чеснокової А.О., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Кременчуцького об'єднаного управління Пенсійного фонду України Полтавської області про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії.
25 січня 2018 року позивач ОСОБА_1 звернувся до Полтавського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Кременчуцького об'єднаного УПФУ Полтавської області у якій просить:
визнати протиправними дії Кременчуцького об'єднаного УПФУ Полтавської області щодо відмови позивачу в перерахунку пенсії на підставі пункту 9-1 Порядку обчислення пенсій особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи затвердженого постановою КМУ від 23 листопада 2011 року № 1210 "Про підвищення рівня соціального захисту громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" з п'ятикратного розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня відповідного року;
визнати протиправним та скасувати рішення Кременчуцького об'єднаного УПФУ Полтавської області від 15 січня 2018 року № 14 про відмову в перерахунку пенсії позивача;
зобов'язати Кременчуцьке об'єднане УПФУ Полтавської області перерахувати та виплатити позивачу пенсію з 01 жовтня 2017 року, з врахуванням проведених виплат, на підставі пункту 9-1 Порядку обчислення пенсій особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, затвердженого постановою КМУ від 23 листопада 2011 року № 1210 "Про підвищення рівня соціального захисту громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" з п'ятикратного розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 01 січня відповідного року.
В обґрунтування своїх вимог позивач посилався на те, що звернувся до відповідача із заявою про перерахунок пенсії, однак рішенням Кременчуцького об'єднаного УПФУ Полтавської області від 15 січня 2018 року № 14 йому було безпідставно відмовлено в її задоволенні. Вказував, що спірне рішення суперечить положенням пункту 9-1 Порядку № 1210, оскільки згідно вказаної норми виявити бажання про відповідне обчислення пенсії по інвалідності мають право три категорії осіб, які отримали інвалідність: - особи, які брали участь у ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи; - особи, які брали участь у ліквідації інших ядерних аварій та випробувань; - особи, які брали участь у військових навчаннях із застосуванням ядерної зброї під час проходження дійсної строкової служби. Зазначав, що його розуміння пункту 9-1 Порядку № 1210 підтверджується висновком семантико-текстуальної експертизи від 26 грудня 2017 року № 101/17 /а.с. 20-25/.
Відповідач позов не визнав та у відзиві на позовну заяву посилався на те, що позивач віднесений до 1 категорії осіб, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, та отримує пенсію по інвалідності відповідно до статті 54 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" та не має права на перерахунок пенсії відповідно до частини третьої статті 59 цього Закону, оскільки не проходив дійсну строкову службу під час ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи /а.с. 33-34/.
Справу за вказаним позовом розглянуто судом за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) відповідно до статті 263 Кодексу адміністративного судочинства України.
Фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося на підставі частини четвертої статті 229 вказаного Кодексу.
Судом встановлено, що позивач перебуває на обліку в Кременчуцькому об'єднаному УПФУ Полтавської області та отримує пенсію відповідно до Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" як учасник ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС.
12 січня 2018 року ОСОБА_1 звернувся до відповідача із заявою про перерахунок пенсії, у якій просив провести перерахунок пенсії з 01 жовтня 2017 року на підставі пункту 9-1 Порядку обчислення пенсій особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, затвердженого постановою КМУ від 23 листопада 2011 року № 1210 "Про підвищення рівня соціального захисту громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" з п'ятикратного розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня відповідного року /а.с. 9/.
Рішенням Кременчуцького об'єднаного УПФУ Полтавської області від 15 січня 2018 року № 14 позивачу відмовлено у здійсненні перерахунку пенсії. В обґрунтування відмови відповідач зазначив, що заявник приймав участь у ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС не під час проходження дійсної строкової служби. /а.с. 11/.
Не погоджуючись із вказаною відмовою, позивач звернувся до суду з цим адміністративним позовом.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає наступне.
Відповідно до статті 46 Конституції України, громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
За приписами пункту 6 частини першої статті 92 Конституції України, основи соціального захисту, форми і види пенсійного забезпечення визначаються виключно законами України.
Основні положення щодо реалізації конституційного права громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, на охорону їх життя і здоров'я та створює єдиний порядок визначення категорій зон радіоактивно забруднених територій, умов проживання і трудової діяльності на них, соціального захисту потерпілого населення врегульовані Законом України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" від 28 лютого 1991 року № 796-XII (далі за текстом - Закон № 796-XII).
Статтею 1 Закону № 796-XII визначено, що цей Закон спрямований на захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, та розв'язання пов'язаних з нею проблем медичного і соціального характеру, що виникли внаслідок радіоактивного забруднення території; громадян, які постраждали внаслідок інших ядерних аварій та випробувань, військових навчань із застосуванням ядерної зброї, та розв'язання пов'язаних з цим проблем медичного і соціального характеру.
Тобто, метою Закону є захист громадян, які постраждали внаслідок: - Чорнобильської катастрофи; - інших ядерних аварій та випробувань; - військових навчань із застосуванням ядерної зброї.
Статтею 59 Закону № 796-XII в редакції Закону України від 05 жовтня 2006 року № 231-V передбачалось, що пенсії військовослужбовцям призначаються з їх грошового забезпечення згідно з цим Законом та іншими законодавчими актами. Додаткова пенсія за шкоду, заподіяну здоров'ю, призначається відповідно до статті 51 цього Закону.
Військовослужбовцям пенсії по інвалідності, а членам їх сімей пенсії у зв'язку з втратою годувальника внаслідок Чорнобильської катастрофи за їх бажанням можуть призначатися на умовах і в порядку, визначених законодавством України для осіб, які стали інвалідами внаслідок поранення, контузії чи каліцтва, що їх вони дістали при виконанні обов'язків військової служби (службових обов'язків) або відповідно до статті 54 цього Закону.
Особам, які брали участь у ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи під час проходження дійсної строкової служби і внаслідок чого стали інвалідами, пенсія по інвалідності обчислюється відповідно до цього Закону або за бажанням цих осіб з п'ятикратного розміру мінімальної заробітної плати, що був встановлений на час їхнього перебування в зоні відчуження.
Тобто, до внесення змін Законом України від 03 жовтня 2017 року № 2148-VIII частина третя статті 59 Закону регулювала порядок обчислення пенсії тільки однієї категорії осіб, а саме: осіб, які брали участь у ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи під час проходження дійсної строкової служби і внаслідок чого стали інвалідами.
Законом України від 03 жовтня 2017 року № 2148-VIII "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвищення пенсій" статтю 59 Закону викладено в такій редакції: "Пенсії військовослужбовцям призначаються з їх грошового забезпечення згідно з цим Законом та іншими законодавчими актами. Додаткова пенсія за шкоду, заподіяну здоров'ю, призначається відповідно до статті 51 цього Закону.
Військовослужбовцям пенсії по інвалідності, а членам їх сімей пенсії у зв'язку з втратою годувальника внаслідок Чорнобильської катастрофи, інших ядерних аварій та випробувань, військових навчань із застосуванням ядерної зброї за їх бажанням можуть призначатися на умовах і в порядку, визначених законодавством для осіб, які стали особами з інвалідністю внаслідок поранення, контузії чи каліцтва, що їх вони дістали при виконанні обов'язків військової служби (службових обов'язків), або відповідно до статті 54 цього Закону.
Особам, які брали участь у ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи, інших ядерних аварій та випробувань, у військових навчаннях із застосуванням ядерної зброї під час проходження дійсної строкової служби і внаслідок цього стали особами з інвалідністю, пенсія по інвалідності обчислюється відповідно до цього Закону або за бажанням таких осіб - з п'ятикратного розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня відповідного року".
Таким чином, виходячи із системного аналізу Закону № 796-XII, суд приходить до висновку, що законодавець, внесенням змін до частини третьої статті 59 Закону № 796-XII, розширив перелік категорій осіб, на які вказана норма розповсюджується, а саме: осіб, які брали участь у інших ядерних аварій та випробувань та у військових навчаннях із застосуванням ядерної зброї.
Посилання позивача на висновки семантико-текстуальної експертизи від 26 грудня 2017 року № 101/17 на підтвердження того, що частина речення - "під час проходження дійсної строкової служби" стосується тільки категорії осіб, які брали участь у військових навчаннях із застосуванням ядерної зброї, суд вважає хибними, оскільки частину третю статті 59 Закону № 796-XII не можна застосовувати без врахування контекстного зв'язку з іншими його положеннями.
Так, частиною другою статті 59 Закону № 796-XII врегульовано порядок призначення пенсій військовослужбовцям, які брали участь у ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи та набули інвалідність, відповідно до якої цим особам, за їх бажанням, пенсії можуть призначатися на умовах і в порядку, визначених законодавством для осіб, які стали особами з інвалідністю внаслідок поранення, контузії чи каліцтва, що їх вони дістали при виконанні обов'язків військової служби (службових обов'язків), або відповідно до статті 54 цього Закону.
За замістом статті 10 Закону № 796-XII до осіб, які належать до учасників ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС належать не тільки військовослужбовці; враховуючи, що стаття 59 Закону № 796-XII регулює порядок призначення пенсій саме військовослужбовцям, логічним є висновок про те, що частина третя статті 59 Закону № 796-XII визначає порядок призначення пенсії особам, які брали участь у ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи, саме під час проходження дійсної строкової служби.
Таким чином, суд приходить до висновку, що для отримання пенсії на підставі частини третьої статті 59 Закону № 796-XII пенсіонер має відповідати таким критеріям: 1) особа брала участь у ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи, інших ядерних аварій та випробувань, у військових навчаннях із застосуванням ядерної зброї; 2) участь особи відбувалась під час проходження дійсної строкової служби; 3) особа набула статусу особи з інвалідністю внаслідок вищевказаної участі.
Посилання позивача про те, що пункт 9-1 Порядку обчислення пенсій особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 23 листопада 2011 року № 1210 "Про підвищення рівня соціального захисту громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", регулює тільки умови, порядок призначення, мінімальні розміри пенсії по інвалідності, що настала внаслідок каліцтва чи захворювання, та пенсії у зв'язку з втратою годувальника внаслідок Чорнобильської катастрофи відповідно до статті 54 Закону № 796-XII, суд також вважає необґрунтованими, оскільки пунктом 1 постанови Кабінету Міністрів України, від 15 листопада 2017 року № 851 "Про внесення змін до Порядку обчислення пенсій особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" розширено перелік статей Закону № 796-XII, на які поширюється дія зазначеного порядку, шляхом включення до нього статті 59 Закону № 796-XII.
З матеріалів пенсійної справи встановлено, що позивач дійсно приймав участь у ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС з 01 червня 1986 року по 02 вересня 1986 року в складі в/ч НОМЕР_1 . Згідно трудової книжки в цей період ОСОБА_1 перебував в трудових відносинах з Кременчуцьким колісним заводом, а згідно довідки Кременчуцького об'єднаного військового комісаріату від 25 січня 2005 року № 1/АВ № 000196 позивач проходив строкову військову службу з 04 травня 1974 року по 17 червня 1976 року /а.с. 43-44, 72/.
Оскільки, гр. ОСОБА_1 брав участь у ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС не під час проходження дійсної строкової служби, суд дійшов висновку, що частина третя статті 59 Закону № 796-XII не поширюється на правовідносини, пов'язані з призначенням/перерахунком його пенсії.
Як слідує з матеріалів справи та не заперечується сторонами, позивач віднесений до 1 категорії осіб, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи. Даний факт підтверджується посвідченням особи, яка постраждала внаслідок Чорнобильської катастрофи, копія якого міститься в матеріалах справи /а.с. 15/.
Питання визначення розміру державної пенсії особам, віднесеним до категорії 1, регулюється статтею 54 Закону № 796-XII, якою передбачено, що пенсії по інвалідності, що настала внаслідок каліцтва чи захворювання, і пенсії у зв'язку з втратою годувальника внаслідок Чорнобильської катастрофи можуть призначатися за бажанням громадянина із заробітку, одержаного за роботу в зоні відчуження в 1986 - 1990 роках, у розмірі відшкодування фактичних збитків, який визначається згідно із законодавством. Дружинам (чоловікам), які втратили годувальника із числа учасників ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, віднесених до категорії 1, пенсія у зв'язку з втратою годувальника призначається незалежно від причинного зв'язку смерті з Чорнобильською катастрофою.
В усіх випадках розмір середньомісячної заробітної плати для обчислення пенсії за роботу у зоні відчуження у 1986 - 1990 роках не може перевищувати 3,0 тис. карбованців.
Умови, порядок призначення та мінімальні розміри пенсії по інвалідності, що настала внаслідок каліцтва чи захворювання, і пенсії у зв'язку з втратою годувальника внаслідок Чорнобильської катастрофи визначаються актами Кабінету Міністрів України з відповідних питань.
Таким чином, дана стаття жодним чином не зазначає, що за бажанням особи пенсія обчислюється з п'ятикратного розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня відповідного року.
Спростовуючи доводи позивача про наявність ознак дискримінації та порушення принципів співмірності і справедливості щодо відшкодування державою шкоди, завданої здоров'ю учасникам ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС в залежності від їхнього правового статусу під час виконання цих робіт, суд зазначає наступне.
З метою встановлення пільг і компенсацій статтею 14 Закону № 796-XII визначено чотири категорії осіб, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи.
За змістом статті 14 Закону № 796-XII учасник ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС може належати до певної категорії осіб, в залежності від місця, періоду, тривалості участі у ліквідації аварії та наслідків для здоров'я, яких зазнала особа.
Розділ VIII Закону № 796-XII регулює порядок призначення пенсії і компенсації особам, віднесеним до категорій 1, 2, 3, 4 відповідно до якого вони призначаються на різних умовах.
Таким чином, враховуючи, що Закон № 796-XII диференційовано регулює умови призначення та розмір пенсії осіб залежно від категорії, до якої вони належать, суд приходить до висновку про необґрунтованість доводів позивача про наявність ознак дискримінації в спірному рішенні відповідача.
Згідно з частиною другою статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
У даному випадку відповідачем доведено правомірність рішення від 15 січня 2018 року № 14, яким позивачу відмовлено у здійсненні перерахунку пенсії.
Таким чином, позовні вимоги є безпідставними та задоволенню не підлягають.
Згідно із статтею 139 Кодексу адміністративного судочинства України підстави для розподілу судових витрат відсутні.
Враховуючи викладене, керуючись статтями 6-9, 77, 241-246 Кодексу адміністративного судочинства України, -
У задоволенні позову ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , рнок НОМЕР_2 ) до Кременчуцького об'єднаного управління Пенсійного фонду України Полтавської області (вул. Велика набережна, 9, м. Кременчук, Полтавська область, 39630, ЄДРПОУ 40367050) про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії - відмовити.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення може бути оскаржене до Харківського апеляційного адміністративного суду з урахуванням особливостей подання апеляційних скарг, встановлених пунктом 15.5 частини 1 Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України в редакції від 03.10.2017 року.
Апеляційна скарга на дане рішення може бути подана протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Головуючий суддя А.О. Чеснокова