26 лютого 2018 року м. ПолтаваСправа №816/2185/17
Полтавський окружний адміністративний суд у складі судді Кукоби О.О., розглянувши у письмовому провадженні справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Комісії Міністерства внутрішніх справ України з питань розгляду матеріалів про визнання учасниками бойових дій, учасниками війни про визнання бездіяльності протиправною, зобов'язання вчинити певні дії,
ОСОБА_1 (надалі - позивач, ОСОБА_1) звернувся до Полтавського окружного адміністративного суду з позовом до Комісії Міністерства внутрішніх справ України з питань розгляду матеріалів про визнання учасниками бойових дій, учасниками війни (надалі - Комісія МВС), Головного управління Національної поліції в Полтавській області (надалі - ГУНП в Полтавській області), у якому просив:
визнати протиправною бездіяльність Центральної комісії Міністерства внутрішніх справ України з розгляду питань, пов'язаних з установленням статусу учасника бойових дій, щодо неприйняття рішення за результатами розгляду документів, поданих Головним управлінням Національної поліції в Полтавській області щодо надання ОСОБА_1 статусу учасника бойових дій;
визнати протиправною бездіяльність Головного управління Національної поліції в Полтавській області щодо повторного не направлення відповідних матеріалів щодо надання ОСОБА_1 статусу учасника бойових дій під час проведення антитерористичної операції на сході України до комісії МВС України з розгляду питань, пов'язаних з установленням статусу учасника бойових дій;
зобов'язати Головне управління Національної поліції в Полтавській області повторно направити відповідні матеріали щодо надання ОСОБА_1 статусу учасника бойових дій під час проведення антитерористичної операції на сході України до комісії МВС України з розгляду питань, пов'язаних з установленням статусу учасника бойових дій;
зобов'язати Центральну комісію Міністерства внутрішніх справ України з розгляду питань, пов'язаних з установленням статусу учасника бойових дій, повторно розглянути документи, надіслані Головним управлінням Національної поліції в Полтавській області щодо надання ОСОБА_1 статусу учасника бойових дій, та прийняти за результатами їх розгляду рішення.
В обґрунтування позовних вимог позивач посилався на те, що у період з 10.07.2017 по 28.07.2014 він перебував у службовому відрядженні та безпосередньо брав участь у проведенні антитерористичної операції на території Донецької та Луганської областей. Комісією МВС України у квітні 2016 року розглянуто питання про надання ОСОБА_1 статусу учасника бойових дій, за результатами чого ухвалено рішення про повернення документів позивача на доопрацювання до ГУНП в Полтавській області. Однак, Головне управління Національної поліції в Полтавській області у період з квітня 2016 року до моменту звернення позивача до суду не вжило жодних дій щодо доопрацювання документів та повторного їх надіслання до Комісії для розгляду питання про надання ОСОБА_1 статуту учасника бойових дій.
Ухвалою Полтавського окружного адміністративного суду від 11.12.2017 провадження у справі за даним адміністративним позовом відкрито, запропоновано відповідачам у строк до 20.12.2017 надати до суду заперечення проти позову разом з доказами в їх обґрунтування /а.с. 2/.
Ухвалою суду від 21.12.2017 суд перейшов до розгляду справи за правилами загального позовного провадження та відклав підготовче судове засідання у зв'язку з відсутністю доказів належного повідомлення Комісії МВС про дату, час та місце його проведення /а.с. 42-44/. При цьому, судом встановлено строк для подання відповідачами відзиву на позов протягом п'ятнадцяти днів з моменту вручення копії ухвали.
ГУНП в Полтавській області відзив на позов не надало.
16.01.2018 електронною поштою, а 19.01.2018 у паперовій формі судом отримано відзив Комісії МВС на позов, у якому представник відповідача просила у задоволенні позовних вимог відмовити посилаючись на відсутність достатніх доказів, що підтверджували б наявність підстав для надання позивачу статусу учасника бойових дій /а.с. 51-54, 64-67/.
Ухвалою Полтавського окружного адміністративного суду від 26.02.2018 закрито провадження у справі в частині позовних вимог до ГУНП в Полтавській області.
Позивач надав до суду клопотання про розгляд справи без його участі.
Представник Комісії МВС України в судові засідання не з'явився, хоча про розгляд справи повідомлений у визначеному Кодексом адміністративного судочинства України порядку.
Як визначено пунктом 1 частини третьої статті 205 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі неявки в судове засідання учасника справи (його представника) без поважних причин або без повідомлення причин неявки.
Згідно з частиною четвертою статті 229 Кодексу адміністративного судочинства України у разі неявки у судове засідання всіх учасників справи або якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності учасників справи (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
А відповідно до частини дев'ятої статті 205 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але всі учасники справи не з'явилися у судове засідання, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.
Зважаючи на неявку в судове засідання всіх учасників справи, беручи до уваги достатність наданих сторонами доказів та відсутність потреби заслухати в судовому засіданні свідка чи експерта, суд розглянув справу у порядку письмового провадження без фіксування судового засідання технічними засобами.
Суд, дослідивши матеріали справи, з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення, оцінивши докази, що мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, встановив такі факти та відповідні до них правовідносини.
Суд встановив, що позивач проходив службу в органах внутрішніх справ на посаді міліціонера взводу №1 роти патрульної служби міліції особливого призначення "Кременчук" УМВС України в Полтавській області та звільнений з органів внутрішніх справ наказом УМВС від 08.09.2014 №481 о/с.
У період з 10 липня 2014 року по 28 липня 2014 року позивач перебував у службовому відрядженні та безпосередньо брав участь у проведенні антитерористичної операції, що підтверджено довідкою Головного управління Національної поліції в Луганській області від 22.01.2016 №А-688 /а.с. 13/.
15.04.2016 Комісією МВС розглянуто питання про надання позивачу статусу учасника бойових дій, за результатами чого ухвалене рішення про направлення матеріалів щодо позивача на доопрацювання до ГУНП в Полтавській області, на підтвердження чого до матеріалів справи залучено витяг з протоколу від 15.04.2016 №6 засідання Комісії МВС /а.с. 68-70/.
Упродовж 2016-2017 років позивач неодноразово звертався до ГУНП в Полтавській області із заявами про надання відомостей щодо повторного надіслання матеріалів про надання йому статусу учасника бойових дій до Комісії МВС.
Так, листом від 19.08.2016 вих. №724/115/27/01-2016 позивачу було повідомлено про відсутність додаткових матеріалів, що підтверджували б тривалість перебування ОСОБА_1 у зоні проведення АТО /а.с. 16-17/.
Листом від 23.08.2017 вих. №389/115/27/01-2017 позивачу повідомлено, що 29.06.2017 за вих. №6232 Зх/115/05/12-2017 ГУНП в Полтавській області надіслано запит до Галузевого державного архіву Міністерства оборони України для отримання підтвердження участі ОСОБА_1 у виконанні завдань АТО, витягів з бойових наказів, розпоряджень, донесень (оперативних завдань), які підтверджували б факт безпосереднього зіткнення та вогневого контакту з противником, проведення розвідувальних заходів /а.с. 18/.
Не погоджуючись з бездіяльністю ГУНП в Полтавській області щодо повторного не направлення матеріалів про надання ОСОБА_1 статусу учасника бойових дій під час проведення АТО до Комісії МВС та їх розгляду Комісієї, позивач звернувся до суду з даним позовом.
Разом з цим, у ході розгляду справи по суті судом встановлено, що 11.10.2017 за вих. №138дск/115/12/01/12-2017 ГУНП в Полтавській області на адресу Комісії МВС надіслані матеріали щодо повторного розгляду питання про надання позивачу статусу учасника бойових дій /а.с. 81-82/.
19.12.2017 Комісією МВС ухвалене рішення №5/IV/XVII/30, яким відмовлено ОСОБА_1 у наданні статусу учасника бойових дій /а.с. 93/.
Суд зауважує, що ухвалення Комісією МВС рішення про відмову у наданні позивачу статусу учасника бойових дій після звернення ОСОБА_1 до суду з цим позовом нівелює гарантування відновлення порушених прав позивача у спосіб, визначений ним у позовній заяві.
Разом з цим, суд враховує, що відповідно до вимог частини першої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Згідно зі статтею 124 Конституції України правосуддя в Україні здійснюють виключно суди. Юрисдикція судів поширюється на будь-який юридичний спір та будь-яке кримінальне обвинувачення. У передбачених законом випадках суди розглядають також інші справи.
За правовою позицією Конституційного Суду України "правосуддя за своєю суттю визнається таким лише за умови, що воно відповідає вимогам справедливості і забезпечує ефективне поновлення в правах" (абзаци другий, третій підпункту 3.1 пункту 3 Рішення від 27.01.2010 №3-рп/2010).
Загальною декларацією прав людини 1948 року передбачено, що кожна людина має право на ефективне поновлення в правах компетентними національними судами у випадках порушення її основних прав, наданих їй конституцією або законом (стаття 8).
Право на ефективний засіб захисту закріплено також у Міжнародному пакті про громадянські та політичні права (стаття 2) і в Конвенції про захист прав людини та основних свобод (стаття 13).
Частиною другою статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
З урахуванням наведеного, суд, зважаючи на ухвалення Комісією МВС рішення про відмову у наданні позивачу статусу учасника бойових дій вже після звернення ОСОБА_1 до суду з даним позовом, з метою гарантування ефективного захисту прав позивача, вважає за необхідне вийти за межі позовних вимог та надати правову оцінку рішенню Комісії від 19.12.2017 №5/IV/XVII/30.
Надаючи правову оцінку зазначеному рішенню, суд виходить з такого.
Відповідно до пункту 19 частини першої статті 6 Закону України від 22.10.1993 №3551-XII "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" (у редакції, чинній на момент виникнення спірних відносин) учасниками бойових дій визнаються військовослужбовці (резервісти, військовозобов'язані) та працівники Збройних Сил України, Національної гвардії України, Служби безпеки України, Служби зовнішньої розвідки України, Державної прикордонної служби України, Державної спеціальної служби транспорту, військовослужбовці військових прокуратур, особи рядового та начальницького складу підрозділів оперативного забезпечення зон проведення антитерористичної операції центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну податкову політику, державну політику у сфері державної митної справи, поліцейські, особи рядового, начальницького складу, військовослужбовці, працівники Міністерства внутрішніх справ України, Управління державної охорони України, Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації України, Державної служби України з надзвичайних ситуацій, Державної пенітенціарної служби України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань, які захищали незалежність, суверенітет та територіальну цілісність України і брали безпосередню участь в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення, перебуваючи безпосередньо в районах антитерористичної операції у період її проведення.
Порядок надання статусу учасника бойових дій особам, зазначеним в абзаці першому цього пункту, категорії таких осіб та терміни їх участі (забезпечення проведення) в антитерористичній операції, а також райони антитерористичної операції визначає Кабінет Міністрів України.
Порядок надання статусу учасника бойових дій особам, які захищали незалежність, суверенітет та територіальну цілісність України і брали безпосередню участь в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 20.08.2014 №413, що набула чинності з 10.09.2014.
Відповідно до абзацу другого пункту 4 названого Порядку (у редакції, чинній на момент виникнення спірних відносин), підставою для надання особам статусу учасника бойових дій є такі документи про безпосереднє залучення до виконання завдань антитерористичної операції в районах її проведення: витяги з наказів керівника Антитерористичного центру при СБУ або особи, яка його заміщує, першого заступника чи заступника керівника Антитерористичного центру при СБУ про залучення до проведення антитерористичної операції, витяги з наказів керівника оперативного штабу з управління антитерористичною операцією чи його заступників або керівників секторів (командирів оперативно-тактичних угруповань) про підпорядкування керівнику оперативного штабу з управління антитерористичною операцією в районах її проведення та про прибуття (вибуття) до (з) районів проведення антитерористичної операції, документи про направлення у відрядження до районів проведення антитерористичної операції або інші офіційні документи, видані державними органами, що містять достатні докази про безпосередню участь особи у виконанні завдань антитерористичної операції в районах її проведення.
Абзацом другим пункту 5 згаданого Порядку визначено, що рішення про надання та позбавлення статусу учасника бойових дій приймається комісіями з питань розгляду матеріалів про визнання учасниками бойових дій, утвореними в Міноборони, МВС, Мін'юсті, Національній поліції, Національній гвардії, СБУ, Службі зовнішньої розвідки, Адміністрації Держприкордонслужби, Адміністрації Держспецтрансслужби, Генеральній прокуратурі України, Управлінні державної охорони, Адміністрації Держспецзв'язку, ДСНС, ДФС.
Пунктом 3 Положення про комісію Міністерства внутрішніх справ України з питань розгляду матеріалів про визнання учасниками бойових дій, учасниками війни, затвердженого наказом Міністерства внутрішніх справ України від 26.08.2016 №868, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 20.09.2016 за №1271/29401, визначено, що комісія приймає рішення щодо надання статусу учасника бойових дій, учасника війни в місячний строк з дня надходження документів (уточненої інформації).
Відповідно до пункту 4 цього Положення, комісія відмовляє в наданні статусу учасника бойових дій, учасника війни у разі: відсутності документів, що містять достатні підтвердні докази і є підставою для надання статусу учасника бойових дій, учасника війни; надання недостовірних даних про осіб, зазначених у пункті 1 розділу I цього Положення; виявлення факту підроблення документів, які є підставою для надання статусу учасника бойових дій, учасника війни; наявності обвинувального вироку суду, який набрав законної сили, за вчинення умисного тяжкого або особливо тяжкого злочину в період участі в антитерористичній операції.
Як встановлено судом зі змісту рішення Комісії МВС від 19.12.2017 №5/IV/XVII/30 та довідки ГУНП в Полтавській області "Про надання інформації по матеріалам ОСОБА_1" /а.с. 93, 94/, підставою для відмови у наданні позивачу статусу учасника бойових дій зазначено відсутність документів, які підтверджували б факт виконання завдань антитерористичної операції, безпосереднього зіткнення та вогневого контакту з противником, проведення розвідувальних заходів (витяги з бойових наказів, бойових розпоряджень, бойових донесень, журналів бойових дій, оперативних завдань) та документів, які свідчать про безпосередню участь ОСОБА_1 у забезпеченні проведення АТО, перебуваючи безпосередньо у районах її проведення.
Однак, суд не погоджується з наведеними твердженнями та звертає увагу на такі обставини.
Як встановлено судом, на розгляд комісії МВС ГУНП в Полтавській області листом від 11.10.2017 вих. №138дск/115/12/01/12-2017 надало такі матеріали: довідку про безпосередню участь особи в АТО, забезпеченні її проведення і захисті незалежності, суверенітету та територіальної цілісності України, витяг з наказу першого заступника керівника АТЦ при СБУ про перебування працівників МВС України у службовому відрядженні у складі сил та засобів, які залучаються та беруть участь АТО на території Донецької та Луганської областей, з метою виконання службових завдань, витяги з наказів УМВС України в Полтавській області про відрядження працівників для участі в проведенні АТО та повернення з відрядження, копії посвідчення про відрядження /а.с. 94/.
Неодноразові вимоги суду про витребування документів, поданих для розгляду питання щодо надання позивачу статусу учасника бойових дій, ГУНП в Полтавській області та Комісією МВС залишені без виконання.
За приписами частини дев'ятої статті 80 Кодексу адміністративного судочинства України у разі неподання суб'єктом владних повноважень витребуваних судом доказів без поважних причин або без повідомлення причин суд, залежно від того, яке ці докази мають значення, може визнати обставину, для з'ясування якої витребовувався доказ, або відмовити у її визнанні, або розглянути справу за наявними в ній доказами.
Суд враховує, що у матеріалах справи наявна довідка Головного управління Національної поліції в Луганській області від 22.01.2016 вих. №А-688, видана ОСОБА_1, якою підтверджено, що позивач дійсно у період з 10.07.2014 по 28.07.2014 безпосередньо брав участь в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення і захисті незалежності, суверенітету та територіальної цілісності України в районі проведення АТО на території Луганської області /а.с. 13/. У якості підстави для видачі даної довідки зазначено: накази керівника Антитерористичного центру при Службі безпеки України від 06.04.2014 №33/55т, від 08.04.2014 №33/75т, наказ Антитерористичного центру при Службі безпеки України від 07.10.2014 №33/6/а, наказ Першого заступника керівника Антитерористичного центру при Службі безпеки України від (по строковій частині) від 30.09.2014 №22 /а.с. 13/.
При цьому зазначено, що дана довідка є підставою для надання особі статусу учасника бойових дій.
Як встановлено судом зі змісту довідки ГУНП в Полтавській області /а.с. 94/, усі вищезгадані докази були подані до Комісії МВС для розгляду питання про надання позивачу статусу учасника бойових дій.
Факт безпосередньої участі позивача в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення і захисті незалежності, суверенітету та територіальної цілісності України в районі проведення АТО на території Луганської області у період з 10.07.2014 по 28.07.2014 також підтверджено листом Батальйону патрульної служби поліції особливого призначення "Полтава" ГУНП в Полтавській області від 19.08.2016 №724/115/27/01-2016 /а.с. 16/.
Суд також враховує, що на момент перебування позивача у службовому відрядженні чинним законодавством не було передбачено умови про мінімальну кількість днів для перебування в районах проведення АТО з метою надання статусу учасника бойових дій.
Так, відповідні зміни внесені до Порядку надання статусу учасника бойових дій особам, які захищали незалежність, суверенітет та територіальну цілісність України і брали безпосередню участь в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення лише у вересні 2016 року, тоді як позивач перебував в районах проведення АТО у липні 2014 року. А тому, відповідні зміни не можуть бути застосовані до позивача з огляду на приписи статті 58 Конституції України.
За таких обставин, зібрані у справі докази є підставою для висновку про наявність у позивача права на набуття статусу учасника бойових дій.
А відтак, рішення Комісії МВС від 19.12.2017 №5/IV/XVII/30 не ґрунтується на вимогах закону та є безпідставним, у зв'язку з чим суд вважає за необхідне вийти за межі позовних вимог, визнати протиправним та скасувати зазначене рішення.
Крім того, суд звертає увагу на приписи підпунктів 1, 2 пункту 2 розділу ІІ Положення про комісію Міністерства внутрішніх справ України з питань розгляду матеріалів про визнання учасниками бойових дій, учасниками війни, відповідно до яких з метою забезпечення виконання покладених на неї завдань Комісія має право: вивчати довідки, документи та інші докази, надіслані керівниками структурних підрозділів Міністерства внутрішніх справ України та керівниками територіальних органів, закладів, установ і підприємств, що належать до сфери управління Міністерства внутрішніх справ України, іншими особами, визначеними чинним законодавством, чи подані особисто; заслуховувати у разі потреби працівників МВС, свідків, представників органів державної влади, громадських організацій, рад ветеранів.
З урахуванням наведеного, суд, з метою гарантування ефективного захисту прав позивача, вважає за необхідне зобов'язати Комісію МВС розглянути питання про надання ОСОБА_1 статуту учасника бойових дій з урахуванням висновків суду.
Зважаючи на встановлені в ході судового розгляду фактичні обставини справи та враховуючи вищенаведені норми законодавства, якими урегульовано спірні відносини, суд дійшов висновку про задоволення позову ОСОБА_1 частково.
Розподіляючи судові витрати, суд виходить з такого.
Верховний Суд України у постанові від 14.03.2017 у справі №800/559/16 зазначив, що системний аналіз частини першої статті 6, частини другої статті 162 КАС (у редакції, чинній на момент звернення позивача до суду з даним позовом) дає підстави для висновку, що вимога про визнання протиправними акта, дії чи бездіяльності як передумова для застосування інших способів захисту порушеного права (скасувати або визнати нечинним рішення чи окремі його положення, зобов'язати прийняти рішення, вчинити дії або утриматися від їх вчинення тощо) як наслідків протиправності акта, дії чи бездіяльності є однією вимогою.
Оскільки позивачем у даній справі заявлені вимоги до двох відповідачів про визнання протиправною їх бездіяльності та зобов'язання вчинити певні дії внаслідок такої бездіяльності, вказані вимоги є пов'язаними між собою, а тому при зверненні до суду з даним позовом позивач мав сплатити судовий збір у розмірі 1280,00 грн.
Разом з цим, як підтверджено залученою до матеріалів справи квитанцією від 01.12.2017 №0.0.907029796.1, позивач сплатив судовий збір у розмірі 2560,00 грн /а.с. 3/.
Згідно з частиною першою статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України (у редакції Закону України від 03.10.2017 №2147-VIII), при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
А відповідно до пункту 1 частини першої статті 7 Закону України "Про судовий збір" сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду в разі внесення судового збору в більшому розмірі, ніж встановлено законом.
При цьому, частиною першою статті 143 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що суд вирішує питання щодо судових витрат у рішенні, постанові або ухвалі.
Враховуючи наведене, суд, з огляду на часткове задоволення позовних вимог та відсутність доказів про понесені відповідачем судові витрати, вважає за необхідне стягнути на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань МВС України належні судові витрати у розмірі 640,00 грн, а також повернути позивачу з Державного бюджету України надміру сплачений судовий збір у розмірі 1280,00 грн.
Керуючись статтями 2, 3, 6-10, 72-77, 90, 139, 143, 241-246, підпунктом 15.5 пункту 15 розділу VII "Перехідні положення" Кодексу адміністративного судочинства України, Полтавський окружний адміністративний суд
Адміністративний позов ОСОБА_1 до Комісії Міністерства внутрішніх справ України з питань розгляду матеріалів про визнання учасниками бойових дій, учасниками війни про визнання бездіяльності протиправною, зобов'язання вчинити певні дії задовольнити частково.
Визнати протиправним та скасувати рішення Комісії Міністерства внутрішніх справ України з питань розгляду матеріалів про визнання учасниками бойових дій, учасниками війни від 19.12.2017 №5/IV/XVII/30.
Зобов'язати Комісію Міністерства внутрішніх справ України з питань розгляду матеріалів про визнання учасниками бойових дій, учасниками війни розглянути питання про надання статусу учасника бойових дій ОСОБА_1 з урахуванням висновків суду.
У задоволенні іншої частини позовних вимог відмовити.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Міністерства внутрішніх справ України (код ЄДРПОУ 00032684; вул. Академіка Богомольця, 10, м. Київ, 01024) на користь ОСОБА_1 (реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1; квартал АДРЕСА_1) судові витрати у розмірі 640,00 грн (шістсот сорок гривень).
Повернути ОСОБА_1 (реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1; квартал АДРЕСА_1) з Державного бюджету України надміру сплачений судовий збір у розмірі 1280,00 грн (одна тисяча двісті вісімдесят гривень) /квитанція ПАТ КБ "Приватбанк" від 01.12.2017 №0.0.907029796.1/.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення може бути оскаржене до Харківського апеляційного адміністративного суду шляхом подання апеляційної скарги через Полтавський окружний адміністративний суд протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Суддя О.О. Кукоба