Справа № 815/6228/17
26 лютого 2018 року м. Одеса
Одеський окружний адміністративний суд у складі судді Бутенко А.В., розглянувши в порядку письмового провадження справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до військової частини НОМЕР_1 (польова пошта НОМЕР_2 ), Командування Сухопутних військ Збройних сил України про визнаня дії та бездіяльності протиправними та зобов'язання вчинити певні дії, -
До Одеського окружного адміністративного суду надійшов позов ОСОБА_1 до військової частини НОМЕР_3 (польова пошта НОМЕР_2 ), Командування Сухопутних військ Збройних сил України, в якому просить суд:
- визнати бездіяльність військової частини НОМЕР_3 (польова пошта НОМЕР_4 ) щодо невиплати підйомної допомоги протиправною та зобов'язати його здійснити зазначену виплату.
- визнати дії Командування сухопутних військ Збройних Сил України щодо розгляду звернення ОСОБА_1 від 23.08.2017 протиправними та зобов'язати належним чином розглянути зазначене звернення.
Представник позивача в судове засідання не з'явився, надіслав заяву про розгляд справи без участі позивача та його представників.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що бездіяльність військової частини НОМЕР_3 (польова пошта НОМЕР_2 ) щодо невиплати підйомної допомоги є протиправною, оскільки ніхто Позивача не направляв на навчання, позивач уклав контракт про проходження військової служби із військовою частиною НОМЕР_3 (польова пошта НОМЕР_2 ), яка призначила його на посаду і зобов'язана була здійснити виплату підйомної допомоги у відповідності до п.1 Інструкції № 370, а дії Командування Сухопутних військ Збройних сил України по наданню листа є протиправними, оскільки така відповідь є формальною відпискою.
Представники Відповідачів, в судове засідання не з'явились, про день, час та місце судового засідання були повідомлені належним чином (а.с. 33-34). Від відповідача, військової частини НОМЕР_1 (польова пошта НОМЕР_2 ), надійшло клопотання, в якому просить розглядати справу за відсутності Відповідача (а.с. 44, 49-50).
17.01.2018 року від військової частини НОМЕР_1 , надійшов відзив на позовну заяву, в якому просить вважати військову частину НОМЕР_3 (польова пошта НОМЕР_2 ), неналежним відповідачем.
Дослідиівши матеріали справи, суд вважає за необхідне замінити неналежного відповідача військову частини НОМЕР_3 на належного - військова частина НОМЕР_1 , оскільки контракт укладався та адресу польова пошта НОМЕР_2 присвоєно саме цій частині, яка є належним відповідачем у справі.
Також, 17.01.2018 року від військової частини НОМЕР_1 надійшов відзив на позовну заяву, в якому в обгрунтування правової позиції, відповідач зазначив, що підйомна допомога позивачу не нараховувалась та не виплачувалась, оскільки позивача було зараховано до списків особового складу частини та призначено на посаду курсанта навчальної роти. Підйомна допомога не виплачується військовослужбовцям, направленим, у тому числі безпосередньо після зарахування на військову службу із запасу, на навчання у військовий навчальний заклад, термін навчання в якому півроку і менше, тому просить відмовити у задоволенні позову.
Дослідивши матеріали справи, а також обставини, якими обґрунтовуються вимоги та заперечення, докази, якими вони підтверджуються, суд встановив наступне.
26.01.2016 між Позивачем та Міністерством оборони України в особі командира військової частини польова пошта НОМЕР_2 ( НОМЕР_1 ) підполковника ОСОБА_2 , відповідно до статей 19, 20 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу», частини 2 пункту 18, частини 3 пункту 42, частини 4 пункту 81 Положення про проходження громадянами України військової служби в ЗСУ затвердженого Указом Президента України від 10.12.08 р. №1153/2008 та на підставі наказу командира військової частини польова пошта НОМЕР_2 від 26.01.2016 року №8, укладено контракт про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України строком на особливий період, але не менше одного місяця - до оголошення демобілізації та етапів звільнення у ході демобілізації, визначених Генеральним штабом ЗС України.
Відповідно до наказу командира військової частини польова пошта НОМЕР_2 ( НОМЕР_1 ) від 26.01.2016 року №16, ОСОБА_1 зараховано до списків особового складу частини та призначено на посаду курсанта навчальної роти.
Згідно з наказом Командуючого Сухопутних військ Збройних Сил України від 05.04.2016 року 55-РС, рядового ОСОБА_1 призначено на посаду водія 46 окремого батальйону спеціального призначення оперативного командування « ІНФОРМАЦІЯ_1 » та останній був виключений зі списків особового складу військової частини польова пошта НОМЕР_2 06 квітня 2017 року на підставі наказу командира військової частини польова пошта НОМЕР_2 ( НОМЕР_1 ) від 06.04.2017 року №72, та вибув до нового місця служби, а саме: військова частина НОМЕР_5 , смт. Черкаське, Дніпропетровської області.
Позивач вважає, що має право на отримання підйомної допомоги після переїзду від місця проживання до місця знаходження військової частини, тому звертався на урядову «гарячу лінію» зі зверненням, датованим 23.08.2017 р. і зареєстрованим державною установою за реєстраційним № РИ-7232973 від 24.08.2017, на що 8.11.2017 р. після повернення зі служби, від Командування Сухопутних військ Збройних Сил України отримав відповідь, датовану 08.09.2017 р. про відсутність права на отримання підйомної допомоги, тому звернувся до суду за захистом порушених прав.
Оцінивши обставини справи, надані докази, суд дійшов висновку про відмову в задоволенні позовних вимог з наступних підстав.
Спірні правовідносини регулюються Законом України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» №2011-XII (далі Закон №2011-XII), положеннями Інструкції про порядок виплати військовослужбовцям Збройних Сил України підйомної допомоги, затвердженої наказом Міністерства оборони України №370 від 22.10.2001р.(далі-Інструкція).
Так, відповідно до п.3 ст. 9-1 Закону №2011-XII при переїзді військовослужбовців, які проходять військову службу за контрактом, а також тих, хто перебуває на кадровій військовій службі та військовій службі за призовом осіб офіцерського складу, на нове місце військової служби в інший населений пункт, у зв'язку з призначенням на військову посаду, зарахуванням до військового навчального закладу, термін навчання в якому становить не менше шести місяців, або у зв'язку з передислокацією військової частини їм виплачується підйомна допомога в розмірі місячного грошового забезпечення на військовослужбовця і 50 відсотків місячного грошового забезпечення на кожного члена сім'ї військовослужбовця, який переїжджає з ним на нове місце військової служби.
Згідно з п. 1 Інструкції, особам офіцерського складу, прапорщикам (мічманам) та військовослужбовцям рядового, сержантського і старшинського складу, які проходять військову службу за контрактом (далі - військовослужбовці, які проходять службу за контрактом), що переїхали до нового місця служби з одного населеного пункту в інший у зв'язку з призначенням на посади або зміною постійної дислокації військової частини (підрозділу) до місця постійної дислокації військової частини або підрозділу зі зміною місця проживання, виплачується підйомна допомога в розмірі місячного грошового забезпечення.
В пункті 18.2 Інструкції зазначено, що підйомна допомога не виплачується військовослужбовцям, направленим, у тому числі безпосередньо після зарахування на військову службу із запасу, на навчання у військовий навчальний заклад, термін навчання в якому півроку і менше, або зі збереженням посади за місцем служби незалежно від строку навчання.
Позивач проходив навчання на посаді курсанта навчальної роти в військовій частині польова пошта НОМЕР_2 ( НОМЕР_1 ) з 26.01.2016 р. по 06.04.2016 р., тобто менше, ніж півроку, однак вважає, що має право на підйомну допомогу в зв'язку з тим, що його на навчання не направляли, що спростовується матеріалами справи.
Так, відповідно до наказу командира військової частини пп НОМЕР_2 ( НОМЕР_1 ) від 26.01.2016 року №16, позивача зараховано до списків особового складу частини та призначено на посаду курсанта навчальної роти на підставі припису військового комісара ІНФОРМАЦІЯ_2 № 84/ВКП від 25.01.2016 року, отже позивача направлено на навчання до військової частини з 26.01.2016 року, тому суд погоджується з думкою відповідача про відсутність підстав для виплати підйомної допомоги.
По суті звернення позивача 23.08.2017 р. на урядову «гарячу лінію» позивач у позові зазначає, що дії відповідача є протиправними, оскільки відповідь підписано не керівником, а іншою особою, яка очолює навіть не самостійний підрозділ.
Судом, встановлено, що позивачу надано відповідь за підписом начальника відділу фінансового планування та виконання кошторису- заступником начальника фінансово-економічного управління.
Частиною 3 ст.15 Закону України «Про звернення громадян», на яку посилається позивач, визначено, що відповідь за результатами розгляду заяв (клопотань) в обов'язковому порядку дається тим органом, який отримав ці заяви і до компетенції якого входить вирішення порушених у заявах (клопотаннях) питань, за підписом керівника або особи, яка виконує його обов'язки.
Однак позивачем не враховано, що зазначена стаття закону регламентує порядок розгляду заяв (клопотань), а позивачем було подано скаргу, а не заяву (клопотання), про що самостійно зазначено у позові, порядок розгляду якої передбачено статтями 16,19 цього закону, які не містять таких вимог. Отже відповідь правомірно надано за підписом відповідальної посадової особи, тому вимоги в цій частині також не підлягають задоволенню.
Відповідно до ч. 1 ст. 72 та ч. 1 ст. 73 КАС України, доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Частиною 1 ст. 77 КАС України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.
Відповідно до ч. 2 ст. 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Приймаючи до уваги викладене, оцінюючи надані докази в сукупності, суд вважає, що позовні вимоги не обґрунтовані, не відповідають чинному законодавству, отже не підлягають задоволенню.
Відповідно до ст. 242 КАС України, судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Керуючись ст.ст. 6, 72-73, 77, 139, 143, 241-246, 250-251 КАС України, суд, -
В задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 до військової частини НОМЕР_1 (польова пошта НОМЕР_2 ), Командування Сухопутних військ Збройних сил України про визнаня дії та бездіяльності протиправними та зобов'язання вчинити певні дії відмовити.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення може бути оскаржене до Одеського апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги до суду першої інстанції в 30-денний строк з дня складення повного судового рішення.
Суддя Бутенко А.В.
.