33001 , м. Рівне, вул. Яворницького, 59
19 лютого 2018 року Справа № 902/458/16
Рівненський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючий суддя Бучинська Г.Б., суддя Петухов М.Г. , суддя Розізнана І.В.
секретар судового засідання Максютинська Д.В
за участю представників сторін:
позивача: адвокат Луценко Р.О., посвідчення № 5347/10 від 29.04.2015 р.
відповідача 1: представник не з"явився
відповідача 2: представник не з"явився
третьої особи 1: Коломієць Є.В., посвідчення №4916/10 від 27.06.2012 р.
третьої особи 2: представник не з"явився
прокурора: Безпалов А.В., посвідчення №028964 від 17.09.2014
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Київський завод гумових та латексних виробів" на ухвалу господарського суду Вінницької області, постановлену 28.11.17р. суддею Матвійчуком В.В. о 10.30 у м.Вінниці, повний текст складено 28.11.17р. у справі № 902/458/16
за позовом Публічного акціонерного товариства "Київський завод гумових та латексних виробів" (03022, м. Київ, вул. Амурська, буд.6)
до відповідача 1: Приватного акціонерного товариства "Автоелектроапаратура" (23320, Вінницька область, Тиврівський район, смт. Сутиски, вул. Заводська, буд.1)
до відповідача 2: Товариства з обмеженою відповідальністю "Автопластгума" (04210, м.Київ, проспект Героїв Сталінграду, буд.12А)
ОСОБА_3 (АДРЕСА_1)
треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідачів: Публічне акціонерне товариство "Акціонерний банк "Укргазбанк" (03087, м. Київ, вул. Єреванська, буд. 1) Прокурор Рівненської області на стороні третьої особи
про визнання недійсним договору купівлі-продажу від 27.06.2012 р.
Публічне акціонерне товариство "Київський завод гумових та латексних виробів" (надалі - Позивач) звернулося до господарського суду Вінницької області з позовом (т.1, а.с. 4-6) до Приватного акціонерного товариства «Автоелектроапаратура» (надалі - Відповідач 1) та Товариства з обмеженою відповідальністю «Автопластгума» (далі - Відповідач 2), треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідачів: Публічне акціонерне товариство "Акціонерний банк "Укргазбанк" (третя особа 1) та ОСОБА_4 (третя особа 2, відповідач 3), за участю прокуратури Рівненської області, про визнання недійсним договору купівлі-продажу від 27.06.2012, укладеного між ПАТ ««Автоелектроапаратура» та ТОВ «Автопластгума».
Рішенням Господарського суду Вінницької області від 17.11.2016 року у справі №902/458/16 відмовлено у задоволенні позовних вимог Публічного акціонерного товариства "Київський завод гумових та латексних виробів" (т.3, а.с. 42- 46).
Постановою Рівненського апеляційного господарського суду від 04.04.2017 року у даній справі рішення Господарського суду Вінницької області від 17.11.2016 залишено без змін (т.4, а.с. 59-80).
Постановою Вищого господарського суду України від 21.09.2017 року рішення Господарського суду Вінницької області від 17.11.2016 року та постанову Рівненського апеляційного господарського суду від 04.04.2017 року у справі № 902/458/16 скасовано. Справу № 902/458/16 передано на новий розгляд до Господарського суду Вінницької області (т.4, а.с. 197-201).
Ухвалою господарського суду Вінницької області від 28.11.2017 року виключено ОСОБА_4 із числа третіх осіб, які не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача у справі № 902/458/16 та залучено його відповідачем 3 у справі № 902/458/16 , провадження у справі припинено.
При винесенні ухвали суд першої інстанції, посилаючись на ст. 24 ГПК України, п.4 інформаційного листа Вищого господарського суду України № 01-08/369 від 29.06.2010 зазначив, що спір у даній справі прямо стосується прав і обов'язків громадянина ОСОБА_4 як сторони у договорі купівлі-продажу №8716 від 27.06.2012р. та співвласника майна, а тому існує об'єктивна необхідність у залучені громадянина ОСОБА_4 в якості відповідача у даній справі.
Крім того, суд, керуючись ст.ст.1, 12, 21, п.1 ст.80 ГПК України, припинив провадження у справі на тій підставі, що даний спір не підвідомчий господарським судам, оскільки предмет спору безпосередньо стосується прав і обов'язків зазначеної фізичної особи.
Не погоджуючись з винесеною ухвалою, Публічне акціонерне товариство "Київський завод гумових та латексних виробів" подало апеляційну скаргу, в якій просить відновити пропущений строк на подання апеляційної скарги на ухвалу господарського суду Вінницької області від 28.11.2017 року у справі № 902/458/16, скасувати ухвалу господарського суду Вінницької області від 28.11.2017 року у справі № 902/458/16 повністю та передати справу на розгляд господарського суду Вінницької області (т.5, а.с. 128- 133).
Апеляційну скаргу позивач обгрунтовує тим, що під час винесеної ухвали мали місце порушення та неправильне застосування норм процесуального права, які призвели до прийняття неправильного рішення.
Скаржник вказує, що суд першої інстанції не врахував вимоги ч.2 ст. 1 ГПК України щодо можливості участі у господарському процесі фізичних осіб, що не є суб»єктами підприємницької діяльності. Крім того, відповідно до абз.6 п.1.3 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 року № 18 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції», господарський суд повинен розглянути справу стосовно того відповідача, якому пред'явлено позовну вимогу та прийняти рішення по справі, якщо на цьому наполягає позивач в тому числі і про відмову у позові, якщо відповідач є неналежним).
Апелянт також зазначає, що суд першої інстанції не врахував положень п.3.2 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України №10 від 24.10.2011 «Про деякі питання підвідомчості і підсудності справ господарським судам», відповідно до якої господарські суди на загальних підставах вирішують усі спори між суб»єктами господарської діяльності, в тому числі і спори зі справ, що виникають з корпоративних відносин.
Ухвалою Рівненського апеляційного господарського суду від 18.01.2018 року у справі № 902/458/16 апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Київський завод гумових та латексних виробів" прийнято до провадження та призначений її розгляд на 13.02.2018 року об 10 годині.
09.02.2018 на адресу суду надійшов відзив прокуратури Рівненської області на апеляційну скаргу, у якому зазначено, що судом першої інстанції правомірно припинено провадження у справі, так як ОСОБА_4 як на час укладення спірного договору купівлі-продажу так і після нього не був ні учасником ПАТ «Автоелектроапаратура», ні учасником, який вибув. У зв'язку з цим, просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а ухвалу господарського суду Вінницької області від 28.11.2017 у даній справі залишити без змін (т.5, а.с. 195-197).
12.02.2018 на адресу суду надійшов відзив третьої особи 1 на апеляційну скаргу, у якому ПАТ «Укргазбанк» заперечує проти апеляційної скарги, просить залишити її без задоволення, а ухвалу суду першої інстанції у даній справі - без змін (т.5, а.с. 216-225). Вказує, що положення ч.2 ст. 1 ГПК України, на яке посилається апелянт, дійсно передбачає можливість участі у справі у якості позивача чи відповідача фізичної особи, проте така участь має бути чітко передбачена процесуальними нормами законодавства. Участь фізичної особи у якості відповідача у справі про визнання недійсним цивільно-правового договору нормами чинного законодавства не передбачена.
Крім того, третя особа 1 у відзиві зазначає, що апелянтом помилково ототожнюються правовідносини, що склалися у зв'язку з укладенням договору купівлі-продажу №8716 від 27.06.2012 з корпоративним спором. ОСОБА_4 не є учасником, засновником, акціонером жодної зі сторін спору.
13.02.2017 року на адресу Рівненського апеляційного господарського суду надійшло клопотання про відкладення розгляду справи від представника Публічного акціонерного товариства "Київський завод гумових та латексних виробів". Представник Публічного акціонерного товариства "Київський завод гумових та латексних виробів" - Луценко Р.О. зазначає, що не має можливості з'явитися у судове засідання 13.02.2018 року, оскільки цього ж дня у Верховному суді відбудеться судове засідання по господарській справі, що підтверджується інформацією розміщеною на веб-сайті "Судова влада" та ухвалами Верховного суду (копії додаються).
В судове засідання з'явилися представники від третьої особи Публічного акціонерного товариство "Акціонерний банк "Укргазбанк"- Гладишенко М.І. та прокурор Рівненської області на стороні третьої особи 1 ОСОБА_6
Враховуючи підстави, викладені представником апелянта у клопотанні про відкладення розгляду справи, ухвалою Рівненського апеляційного господарського суду від 13.02.2018 розгляд справи відкладено на 19 лютого 2018 р. на 11.30 год в межах строку розгляду апеляційної скарги на ухвалу господарського суду (т.5, а.с. 239-240).
У судовому засіданні, яке відбулось 19 лютого 2018 року, представник апелянта підтримав вимоги апеляційної скарги з підстав, зазначених у ній, просив її задоволити, скасувати ухвалу господарського суду Вінницької області від 28.11.2017 року у справі № 902/458/16 повністю та передати справу на розгляд господарського суду Вінницької області.
Представник третьої особи 1 та прокурор заперечили вимоги апеляційної скарги з підстав, зазначених у відзивах на апеляційну скаргу, просили ухвалу господарського суду Вінницької області від 28.11.2017 у справі № 902/458/16 залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.
Представники відповідача 1, відповідача 2 та відповідача 3 у судове засідання 19 лютого 2018 року не з'явились, хоча про день та час розгляду справи повідомлені належним чином.
Особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог частини першої статті 120 Господарського процесуального кодексу України.
Відповідно до частини першої статті 202 Господарського процесуального кодексу України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.
Якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі: неявки в судове засідання учасника справи (його представника) без поважних причин або без повідомлення причин неявки (частина третя статті 202 Господарського процесуального кодексу України).
Застосовуючи згідно статті 3 Господарського процесуального кодексу України, статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" при розгляді справи частину 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, колегія суддів зазначає, що праву особи на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку кореспондується обов'язок добросовісно користуватися наданими законом процесуальними правами, утримуватись від дій, що зумовлюють затягування судового процесу, та вживати надані процесуальним законом заходи для скорочення періоду судового провадження (пункт 35 рішення Європейського суду з прав людини у справі "Юніон Еліментарія Сандерс проти Іспанії"("Alimentaria Sanders S.A. v. Spain") від 07.07.1989).
Обов'язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінку сторін, предмет спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням ч. 1 ст. 6 даної Конвенції (§ 66 69 рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005р. у справі "Смірнова проти України").
Дослідивши матеріали справи, колегія приходить до висновку про можливість розгляду справи у відсутності представників відповідача 1, відповідача 2, відповідача 3, оскільки останні не скористались своїми правами, передбаченими статтею 42 Господарського процесуального кодексу України.
Згідно ч.1, 2 ст. 271 Господарського процесуального кодексу України апеляційні скарги на ухвали суду першої інстанції розглядаються у порядку, передбаченому для розгляду апеляційних скарг на рішення суду першої інстанції з урахуванням особливостей, визначених цією статтею.
Дослідивши матеріали справи, апеляційну скаргу, відзиви на апеляційну скаргу, заслухавши представників сторін що з'явились у судове засідання, перевіривши повноту з'ясування та доведеність всіх обставин, що мають значення для справи, дослідивши правильність застосування господарським судом першої інстанції норм процесуального та матеріального права при винесенні оскаржуваної ухвали, судова колегія вважає, що апеляційна скарга позивача підлягає до задоволення, а ухвала господарського суду Вінницької області від 28.11.2017 - скасуванню з направленням справи для продовження її розгляду, виходячи з наступного.
Відповідно до статті 280 Господарського процесуального кодексу України, підставами для скасування ухвали суду, що перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції є, зокрема, неповне з»ясування судом обставин, що мають значення для справи, а також порушення норм процесуального права.
Як вбачається з матеріалів справи, 27.06.2012 між Приватним акціонерним товариством "Автоелектроапаратура" (продавець), Товариством з обмеженою відповідальністю "Автопластгума" (покупець-1) та ОСОБА_4 (покупець-2) укладено договір купівлі-продажу майнового комплексу, відповідно до умов якого продавець передає у власність (продає), а покупці приймають у власність (купують) у наступних частках - Товариство з обмеженою відповідальністю "Автопластгума" - 999/1000 частки та ОСОБА_4 - 1/1000 частки і зобов'язуються оплатити на вищевикладених умовах майновий комплекс, загальною площею 25346,9 кв.м., що розташований на земельній ділянці загальною площею 4,2989 га, кадастровий номер НОМЕР_1, що розташований за адресою: АДРЕСА_2. Земельна ділянка знаходиться у користуванні продавця на підставі договору оренди землі № 49 від 25.04.2016.
Згідно з пунктами 2.1., 2.3 договору передача об'єкта здійснюється продавцем на користь покупців після підписання акта-приймання цього об'єкту. Право власності на об'єкт переходить від продавця до покупців з моменту підписання акта прийому-передачі об'єкта та державної реєстрації цього договору і є підставою для подальшого переоформлення прав на земельну ділянку разом з обов'язком сплачувати за користування земельною ділянкою відповідних платежів (орендних).
Пунктами 3.1., 3.3 договору передбачено, що загальна вартість об'єкта згідно витягу з реєстру прав власності на нерухоме майно номер 34471541, виданого 13.06.2012 Тиврівським районним структурним підрозділом комунального підприємства "Вінницьке обласне бюро технічної інвентаризації", становить 8 923 117,00 грн. Експертна оцінка об'єкта згідно висновку про вартість від 31.12.2012 ТОВ "Оцінка і консультації" становить 30 153 541,00 грн. Продаж об'єкта за узгодженням сторін вчиняється за договірною цінною 10 794 328,00 грн, з яких 10 783 534,00 грн. сплачує покупець-1 та 10 794,33 грн сплачує покупець-2. Договірну ціну покупці зобов'язані сплатити продавцю протягом 3 банківських днів з моменту підписання договору на вказаний у статті 8 договору поточний банківський рахунок продавця.
Зазначений договір 27.06.2012 посвідчено приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу ОСОБА_7, номер в реєстрі нотаріальних дій № 8716.
Вказаний договір від імені Приватного акціонерного товариства "Автоелектроапаратура" підписаний головою правління ОСОБА_8, зі сторони Товариства з обмеженою відповідальністю "Автопластгума" -директором ОСОБА_4, зі сторони ОСОБА_4 - ОСОБА_4
Між сторонами підписано акт приймання-передачі майна від 27.06.2012.
Публічне акціонерне товариство "Київський завод гумових та латексних виробів" звернулось з позовом до суду про визнання договору купівлі-продажу майнового комплексу від 27.06.2012 недійсним.
Вищий господарський суд України, скасовуючи своєю постановою від 21.09.2017 року рішення Господарського суду Вінницької області від 17.11.2016 року та постанову Рівненського апеляційного господарського суду від 04.04.2017 року, вказав, що згідно з пунктом 2.10 постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 11 від 29.05.2013 "Про деякі питання визнання правочинів (господарських договорів) недійсними" у разі коли учасниками оспорюваного правочину є декілька осіб, а позов поданий однією з них, господарський суд має вирішити питання про залучення до участі у справі як відповідачів усіх зазначених осіб (частина перша статті 24 ГПК), - за умови, що склад сторін у справі узгоджуватиметься з вимогами статті 1 названого Кодексу.
Виконуючи вказівки ВГС України, оскаржуваною ухвалою судом першої інстанції ОСОБА_4, який є стороною договору купівлі-продажу від 27.06.2012, було виключено як третю особу без самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача та залучено до участі у справі в якості відповідача. Враховуючи, що ОСОБА_4 не є суб"єктом підприємницької діяльності, суд першої інстанції припинив провадження у справі на підставі п.1.1 ст. 80 ГПК України.
Позивачем оскаржено ухвалу вцілому, водночас суд апеляційної інстанції звертає увагу на те, що господарським процесуальним кодексом, як у редакції, що діяла до 15.12.2017, так і у редакції, чинній на час розгляду апеляційної скарги, ухвали про залучення співввіповідача або заміна неналежного відповідача, оскарженню не підлягають, а тому не можуть бути предметом апеляційного провадження.
При цьому апеляційний суд зазначає, що процесуальну дію щодо залучення ОСОБА_4 співвідповідачем у справі суд першої інстанції вчинив, виходячи також із вимог ст. 111-12 ГПК України, а тому відсутні порушення норм процесуального права.
У зв"язку з наведеним перегляду підлягає ухвала суду від 28.11.2017 виключно в частині припинення провадження у справі.
Колегія суддів, розглянувши матеріали справи та апеляційну скаргу, вважає за необхідне зазначити наступне.
За положеннями ч.ч. 1, 2 ст. 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Таким способом захисту цивільних прав та інтересів може бути, зокрема, визнання правочину недійсним.
Звертаючись із позовом про визнання недійсним договору купівлі-продажу, позивач вказує, що на час укладення спірного договору купівлі-продажу 27.06.2012 та його реєстрації 21.08.2014 ПАТ «Київський завод гумових та латексних виробів» був засновником ПрАТ "Автоелектроапаратура" та власником його статутного капіталу у розмірі 83,3331%, що становило 4 999 988 штук простих іменних акцій.
Вказана обставина також підтверджується інформацією, яка міститься на сайті Агентства з розвитку інфраструктури фондового ринку України, яка перебуває у вільному доступі в мережі Інтернет.
Позивач у своїй позовній заяві посилається на порушення норм законодавства, що регулює корпоративні відносини, а також порушення вимог п.7.20 Статуту підприємства відповідача 1.
Відповідно до ч. 1 ст. 1 Господарського процесуального Кодексу України (в редакції на час звернення позивача до суду) підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні), громадяни, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і в установленому порядку набули статусу суб'єкта підприємницької діяльності (далі - підприємства та організації), мають право звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів, а також для вжиття передбачених цим Кодексом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням. У випадках, передбачених законодавчими актами України, до господарського суду мають право також звертатися, зокрема, фізичні особи, що не є суб'єктами підприємницької діяльності.
Згідно зі ст. 167 Господарського кодексу України корпоративні права - це права особи, частка якої визначається у статутному капіталі (майні) господарської організації, що включають правомочності на участь цієї особи в управлінні господарською організацією, отримання певної частки прибутку (дивідендів) даної організації та активів у разі ліквідації останньої відповідно до закону, а також інші правомочності, передбачені законом та статутними документами. Під корпоративними відносинами маються на увазі відносини, що виникають, змінюються та припиняються щодо корпоративних прав.
За змістом п. 4 ч. 1 ст. 12 ГПК України господарським судам підвідомчі, зокрема, справи, що виникають з корпоративних відносин у спорах між юридичною особою та її учасниками (засновниками, акціонерами, членами), у тому числі учасником, який вибув, а також між учасниками (засновниками, акціонерами, членами) юридичної особи, пов'язаними із створенням, діяльністю, управлінням та припиненням діяльності такої особи, крім трудових спорів.
Відповідно до п. 51 постанови Пленуму Верховного Суду України від 24 жовтня 2008 року № 13 «Про практику розгляду судами корпоративних спорів». 51. Законом не передбачено право акціонера (учасника) господарського товариства звертатися до суду за захистом прав чи охоронюваних законом інтересів товариства поза відносинами представництва. На цій підставі господарським судам належить відмовляти акціонерам (учасникам) господарського товариства в задоволенні позову про укладення, зміну, розірвання чи визнання недійсними договорів та інших правочинів, вчинених господарським товариством. Спори цієї категорії є підвідомчими (підсудними) господарським судам незалежно від їх суб'єктного складу на підставі пункту 4 частини першої статті 12 ГПК ( 1798-12 ), якщо акціонер (учасник) господарського товариства обґрунтовує відповідні позовні вимоги порушенням його корпоративних прав.
Тобто незалежно від суб'єктного складу, якщо учасник (акціонер) господарського товариства обґрунтовує відповідні позовні вимоги порушенням його корпоративних прав, то такий спір підвідомчий господарським судам.
Припиняючи провадження у справі суд першої інстанціїї виходив виключно з суб"єктного складу сторін спору, при цьому судом не досліджено характеру правовідносин, які склалися.
Аналіз наведених норм матеріального права, зважаючи на частку позивача у статутному фонді товариства (83,3331%), що впливає на право управління товариством, дає підстави для висновку, що акціонер (учасник) товариства може оспорити договір, вчинений господарським товариством, якщо обґрунтує відповідні позовні вимоги порушенням його корпоративних прав.
А тому висновок суду щодо припинення провадження у справі без дослідження характеру правовідносин, в т.ч. без оцінки правових підстав звернення позивача з відповідним позовом, з"ясування факту порушення його прав, виходячи виключно з суб"єктного складу сторін провадження, є передчасним.
Законом України "Про ратифікацію Конвенції про захист прав і основних свобод людини 1950 року, Першого протоколу та протоколів № 2, 4, 7 та 11 до Конвенції" №475/97-ВР від 17 липня 1997 року ратифіковано Конвенцію про захист прав і основних свобод людини 1950 року, Перший протокол та протоколи № 2, 4, 7, 11 до Конвенції.
Пунктом 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, передбачено, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру або встановить обгрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення. Тобто, даний пункт гарантує кожному право на подання до суду скарги, пов'язаної з його або її правами та обов'язками цивільного характеру.
Європейський суд з прав людини у справі "Воловік проти України" (заява №15123/03), визначив, що право на доступ до суду не є абсолютним та може підлягати обмеженням; їх накладення дозволене за змістом, особливо щодо умов прийнятності. Проте такі обмеження повинні застосовуватись з легітимною метою та повинні зберігати пропорційність між застосованими засобами та поставленою метою. Тому, судові акти щодо відмови у розгляді тощо, які є формалізованими, не відповідають самій меті розгляду на предмет прийнятності, та фактично позбавляють доступу до суду.
Відповідно до ч.1 ст.9 Конституції України, чинні міжнародні договори, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, є частиною національного законодавства України.
Статтею 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" передбачено, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.
З огляду на вищевикладене, колегія суддів приходить до переконання, що суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про припинення провадження у справі на підставі п. 1 ч. 1 ст. 80 ГПК України, оскільки у господарського суду першої інстанції були правові підстави для здійснення правосуддя і розгляду справи по суті. Так, господарський суд першої інстанції, припинивши провадження у справі, фактично ухилився від вирішення спору по суті, що суперечить вимогам ст.ст.124, 129 Конституції України.
Згідно ч.3 статті 271 ГПК України (в новій редакції), у випадках скасування судом апеляційної інстанції ухвал про закриття провадження справа (заява) передається на розгляд суду першої інстанції.
Вищевикладені обставини в їх сукупності свідчать про неправильне застосування судом першої інстанції норм процесуального права, зокрема пункту 1 частини 1 статті 80 Господарського процесуального кодексу України, з огляду на що апеляційну скаргу слід задоволити, ухвалу господарського суду Вінницької області в частині припинення провадження - скасувати, а справу № 902/458/16 у відповідності до вимог ч.3 ст. 271 ГПК України направити до господарського суду Вінницької області для розгляду по суті.
Керуючись ст. ст. 269, 270, 271, 273, 275, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, суд -
Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Київський завод гумових та латексних виробів" від 11.12.17р. задоволити.
Ухвалу господарського суду Вінницької області від 28 листопада 2017 року у справі №902/458/16 скасувати. Справу № 902/458/16 передати на розгляд до господарського суду Вінницької області.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до суду касаційної інстанції у строк та в порядку, встановленому статтями 287-289 ГПК України.
Справу №902/458/16 повернути господарському суду Вінницької області.
Повний текст постанови складений "26" лютого 2018 р.
Головуючий суддя Бучинська Г.Б.
Суддя Петухов М.Г.
Суддя Розізнана І.В.