18 січня 2018 рокусправа № 804/6795/17
Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд у складі колегії: головуючий суддя: Богданенка І.Ю.,
судді: Уханенка С.А. Дадим Ю.М. ,
за участю секретаря судового засідання: Сколишева О.О.,
за участю представників:
позивача: - Бохан О.М. (довіреність від 03 січня 2018 року),
відповідача: - Мішкової А.М. (довіреність від 17 січня 2018 року),
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпрі апеляційну скаргу Головного управління Держпраці у Дніпропетровській області
на ухвалу Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 10 листопада 2017 року (постановлену в м. Дніпрі суддею Бондар М. В.)
у справі №804/6795/17
за позовом Головного управління Держпраці у Дніпропетровській області
до комунального закладу "Павлоградська центральна районна лікарня" Дніпропетровської обласної ради
про застосування заходів реагування,-
У жовтні 2017 року Головне управління Держпраці у Дніпропетровській області звернулося до суду з адміністративним позовом до комунального закладу «Павлоградська центральна районна лікарня» Дніпропетровської обласної ради про застосування заходів реагування у сфері державного нагляду шляхом заборони експлуатації ліфтів реєстраційні №№52923, 65971, які розташовані у комунальному закладі.
Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 10 листопада 2017 року адміністративний позов Головного управління Держпраці у Дніпропетровській області залишено без розгляду у зв'язку з пропуском строку звернення до суду.
Не погодившись з ухвалою суду першої інстанції, Головне управління Держпраці у Дніпропетровській області подало апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом норм процесуального права, просить скасувати оскаржувану ухвалу та направити справу для вирішення питання про відкриття провадження у справі.
В обґрунтування апеляційної скарги зазначає, що у статті 99 Кодексу адміністративного судочинства України відсутнє чітке визначення 15-денного строку, який встановлюється для звернення до суду суб'єкта владних повноважень щодо справ, зазначених у пункті 5 частини 1 статті 183-2 цього Кодексу, зокрема не визначено чи це календарні дні чи робочі. Отже, якщо рахувати з 27 вересня 2017 року за робочими днями, то 15-денний строк припадає на 18 жовтня 2017 року, тобто строк не пропущено. Проте, якщо з 27 вересня 2017 року рахувати календарними днями, то останній день строку припадає на 12 жовтня 2017 року, а позов подано на наступний день - 13 жовтня 2017 року. При цьому, просив суд першої інстанції врахувати, у разі визнання строку пропущеним, велике навантаження на відділ юридичного забезпечення, а саме те, що два працівники в цей період знаходилися у відпустці, а три працівники, які залишилися у відділі, майже кожного дня перебували у судових засіданнях, тому фактично позивач не мав змоги вчасно оформити та надіслати матеріали для звернення до суду. На підтвердження своєї позиції позивач надав копії реєстру на відправлення поштової кореспонденції від 13 жовтня 2017 року, в якому під №18 зазначено одержувача - Дніпропетровський окружний адміністративний суд, списку №1185 згрупованих поштових відправлень листів рекомендованих з відміткою Дніпропетровської дирекції публічного акціонерного товариства «Укрпошта» від 13 жовтня 2017 року, в якому під №18 зазначена адреса отримувача м. Дніпро за індексом 49089 та проставлено штриховий ідентифікатор 4910703548548.
У судовому засіданні, представник позивача вимоги та доводи апеляційної скарги підтримав в повному обсязі.
Представник відповідача проти доводів апеляційної скарги заперечує та просить апеляційну скаргу залишити без задоволення.
Перевіривши матеріали справи, заслухавши пояснення представників позивача та відповідача, оцінивши доводи апеляційної скарги та правильність застосування судом першої інстанції норм процесуального права, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
За змістом статті 107 Кодексу адміністративного судочинства України (в редакції чинній на момент провадження у суді першої інстанції) суддя після одержання позовної заяви з'ясовує, зокрема, чи подано адміністративний позов у строк, установлений законом (якщо адміністративний позов подано з пропущенням встановленого законом строку звернення до суду, то чи достатньо підстав для визнання причин пропуску строку звернення до суду поважними).
Відповідно до абзацу 2 частини 2 статті 99 Кодексу адміністративного судочинства України (в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин) для звернення до адміністративного суду суб'єкта владних повноважень щодо справ, зазначених у пункті 5 частини першої статті 183-2 цього Кодексу, встановлюється 15-денний строк, який обчислюється з дня виявлення суб'єктом владних повноважень підстав для звернення до адміністративного суду.
Отже, нормами Кодексу адміністративного судочинства України передбачено спеціальний строк звернення до суду з позовом про застосування у випадках, передбачених законом, заходів реагування щодо державного нагляду (контролю), дозвільної системи у сфері господарської діяльності, якщо вони можуть бути застосовані виключно за судовим рішенням, а саме 15-денний строк.
Згідно зі статтею 100 Кодексу адміністративного судочинства України (в редакції чинній на момент провадження у суді першої інстанції) адміністративний позов, поданий після закінчення строків, установлених законом, залишається без розгляду, якщо суд на підставі позовної заяви та доданих до неї матеріалів не знайде підстав для визнання причин пропуску строку звернення до адміністративного суду поважними, про що постановляється ухвала.
Судом першої інстанції встановлено та не заперечується сторонами у справі, що позивачем проведено планову перевірку суб'єкта господарювання комунального закладу «Павлоградська центральна районна лікарня» Дніпропетровської обласної ради, за результатами якої складено акт від 27 вересня 2017 року №33/2.7-04.
Відповідно до частини 1 статті 103 Кодексу адміністративного судочинства України перебіг процесуального строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок.
Отже, з 28 вересня 2017 року розпочався 15-денний строк для звернення до суду з відповідним позовом, який закінчився 12 жовтня 2017 року.
Адміністративний позов датований та підписаний 13 жовтня 2017 року, отже, звернення до суду з адміністративним позовом відбулося після 12 жовтня 2017 року.
Суд апеляційної інстанції зауважує, що інститут строків в адміністративному процесі сприяє досягненню юридичної визначеності у публічно-правових відносинах, а також стимулює суд і учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов'язків.
Зокрема, строки звернення до адміністративного суду з адміністративним позовом обмежують час, протягом якого такі правовідносини вважаються спірними, після їх завершення, якщо ніхто не звернувся до суду за вирішенням спору, відносини стають стабільними.
Нормами Кодексу адміністративного судочинства України передбачено спеціальний строк звернення до суду з позовом про застосування у випадках, передбачених законом, заходів реагування щодо державного нагляду (контролю), дозвільної системи у сфері господарської діяльності, якщо вони можуть бути застосовані виключно за судовим рішенням, а саме 15-денний строк.
Судом апеляційної інстанції встановлено, що як за доводами Головного управління Держпраці у Дніпропетровській області, так і з матеріалів справи вбачається, що позивач звернувся до суду після закінчення встановленого чинним законодавством 15-денного строку звернення до суду з адміністративним позовом.
Умовою поновлення пропущеного строку звернення до суду є наявність саме поважних причин його пропущення. Поважними визнаються лише ті обставини, які є об'єктивно непереборними та не залежать від волевиявлення сторони і пов'язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення сторонами відповідних дій.
Причина пропуску строку є поважною, якщо вона відповідає одночасно усім таким умовам: 1) це обставина або кілька обставин, яка безпосередньо унеможливлює або ускладнює можливість вчинення процесуальних дій у визначений законом строк; 2) це обставина, яка виникла об'єктивно, незалежно від волі особи, яка пропустила строк; 3) ця причина виникла протягом строку, який пропущено; 4) ця обставина підтверджується належними і допустимими засобами доказування.
Посилання позивача на велике навантаження на відділ юридичного забезпечення, яке стало підставою для несвоєчасного оформлення та надіслання матеріалів для звернення до суду, є необґрунтованими, оскільки організація внутрішньої роботи позивача не є поважною причиною пропуску встановленого статтею 99 Кодексу адміністративного судочинства України процесуального строку на звернення до суду з адміністративним позовом.
З огляду на викладене, суд апеляційної інстанції погоджується з висновками суду першої інстанції, що Головним управлінням Держпраці у Дніпропетровській області пропущено строк звернення до адміністративного суду з адміністративним позовом, і поважних причин пропуску такого строку не вбачається, у зв'язку з чим адміністративний позов підлягає залишенню без розгляду.
Враховуючи наведене, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що судом першої інстанції об'єктивно, повно, всебічно досліджено обставини, які мають суттєве значення для вирішення адміністративної справи, та постановив обґрунтоване рішення про залишення без розгляду адміністративного позову, і оскільки під час апеляційного розгляду даної справи будь-яких порушень судом першої інстанції норм процесуального права, яке б потягло за собою наявність підстав для скасування або зміни оскаржуваного судового рішення, не встановлено, ухвалу суду першої інстанції у справі необхідно залишити без змін, а апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення.
Керуючись статтями 310, 315, 316, 321, 322, 325 Кодексу адміністративного судочинства України,-
Апеляційну скаргу Головного управління Держпраці у Дніпропетровській області - залишити без задоволення.
Ухвалу Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 10 листопада 2017 року - залишити без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття, та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення до Верховного Суду.
Постанова в повному обсязі складена 23 лютого 2018 року.
Головуючий суддя І.Ю. Богданенко
суддя С.А. Уханенко
суддя Ю.М. Дадим