вул. Шолуденка, буд. 1, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@kia.arbitr.gov.ua
"22" лютого 2018 р. Справа№ 911/915/15
Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Агрикової О.В.
суддів: Майданевича А.Г.
Чорногуза М.Г.
при секретарі судового засідання: Степанці О.В.
за участю представників сторін:
від позивача - Рацун О.В.,
від відповідача - Печерний С.Л.,
від третьої особи 1 - Андрієнко Є.Л.
від третьої особи 2 - не з'явились,
від прокуратури - Ющенко М.А.
розглядає апеляційну скаргу
публічного акціонерного товариства "Укртрансгаз"
на рішення господарського суду Київської області від 12.07.2016 року
у справі №911/915/15 (суддя Шевчук Н.Г.)
за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Турботрейд", м. Київ
до публічного акціонерного товариства "Укртрансгаз" в особі філії "Виробниче ремонтно-технічне підприємство "Укргазенергосервіс" публічного акціонерного товариства "Укртрансгаз", Київська обл., м. Боярка,
треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача - 1) публічне акціонерне товариство "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України", м. Київа
2) Міністерство енергетики та вугільної промисловості України, м. Київ
за участю прокуратури Київської області, м. Київ
про стягнення 90 754 475, 35 грн. -
У березні 2015 року товариство з обмеженою відповідальністю "Турботрейд" подало до Господарського суду Київської області позов до публічного акціонерного товариства "Укртрансгаз" в особі філії "Виробниче ремонтно-технічне підприємство "Укргазенергосервіс" публічного акціонерного товариства "Укртрансгаз" про стягнення 58 404 941, 09 грн.
Ухвалою господарського суду Київської області від 06.03.2015 року порушено провадження у справі та залучено до участі у розгляді даної справи третіми особами, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача - публічне акціонерне товариство "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" і Міністерство енергетики та вугільної промисловості України.
15.04.2015 року позивачем подано заяву про збільшення розміру позовних вимог, в якій останній просив стягнути з відповідача 71 701 468, 71 грн.
Також, 29.06.2016 року позивач подав заяву про збільшення розміру позовних вимог, в якій просив стягнути з відповідача 90 754 475, 35 грн.
Рішенням Господарського суду Київської області від 12.07.2016 року позов задоволено частково.
Присуджено до стягнення з публічного акціонерного товариства "Укртрансгаз" в особі філії "Виробниче ремонтно-технічне підприємство "Укргазенергосервіс" публічного акціонерного товариства "Укртрансгаз" на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Турботрейд" 45 653 146, 80 грн. заборгованості, 40 374 111, 04 грн. інфляційне збільшення, 4 533 815, 21 грн. 3% річних та 73 080, 00 грн. судового збору.
В іншій частині позовних вимог відмовлено.
Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що позивачем доведено, а відповідачем не спростовано належними та допустими доказами порушення останнім умов договору в частині сплати грошових коштів за поставлений товар.
Не погодившись із вказаним рішенням, публічне акціонерне товариство "Укртрансгаз" подало до Київського апеляційного господарського суду скаргу, в якій просить скасувати рішення господарського суду Київської області від 12.07.2016 року по справі №911/915/15 та прийняти нове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог повністю.
Апелянт посилається на те, що за своїм змістом зобов'язання відповідача по оплаті отриманого товару за договором не є простроченими, оскільки відповідач, з незалежних від нього причин, міг проводити розрахунки за договором виключно в межах витрат, передбачених погодженими та затвердженими НАК «Нафтогаз України» фінансовими планами відповідача на 2012 - 2014 роки.
Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 02.08.2016 року у справі №911/915/15 апеляційну скаргу публічного акціонерного товариства "Укртрансгаз" на рішення господарського суду Київської області від 12.07.2016 року у справі №911/915/15 прийнято до провадження у складі колегії суддів: головуючий суддя Агрикова О.В., судді Майданевич А.Г., Чорногуз М.Г. та призначено розгляд справи на 07.09.2016 року.
07.09.2016 року через відділ забезпечення автоматизованого розподілу, контролю та моніторингу виконання документів від відповідача надійшло клопотання про витребування документів.
Також 07.09.2016 року через відділ забезпечення автоматизованого розподілу, контролю та моніторингу виконання документів позивачем подано заперечення на апеляційну скаргу.
Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 07.09.2016 року розгляд справи відкладено на 28.10.2016 року.
28.09.2016 року через відділ забезпечення автоматизованого розподілу, контролю та моніторингу виконання документів від позивача надійшло клопотання про долучення додаткових доказів до матеріалів справи.
Також, 28.09.2016 року відділ забезпечення автоматизованого розподілу, контролю та моніторингу виконання документів від прокуратури надійшли письмові пояснення.
Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 28.09.2016 року продовжено строк розгляду справи на п'ятнадцять днів та відкладено на 12.10.2016 року.
Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 12.10.2016 року розгляд справи відкладено на 17.10.2016 року.
Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 17.10.2016 у справі №911/915/15 розгляд справи зупинено, призначено комплексу судову економічну та товарознавчу експертизу.
Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 31.01.2017 року провадження у справі №911/682/14 поновлено, сторін зобов'язано надати на вимогу експертів необхідні документи, розгляд справи призначено на 22.02.2017 року.
Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 22.02.2017 у справі №911/915/15 розгляд справи зупинено апеляційне провадження у справі №911/915/15 до закінчення проведення комплексної судової економічної та товарознавчої експертизи та повернення матеріалів справи до Київського апеляційного господарського суду.
09.01.2018 року від Харківського науково - дослідного інституту судових експертиз ім. Засл. Проф. М.С. Бокаріуса надійшли матеріали справи №911/915/15 та висновок судового експерта за №12128/389 від 20.12.2017 року.
Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 19.01.2018 року поновлено провадження у справі та призначено розгляд на 08.02.2018 року.
01.02.2018 року через відділ забезпечення автоматизованого розподілу, контролю та моніторингу виконання документів від позивача надійшло клопотання про виключення зі складу учасників справи прокуратури Київської області.
08.02.2018 року через відділ забезпечення автоматизованого розподілу, контролю та моніторингу виконання документів від відповідача надійшло клопотання про призначення повторної комплексної економічної та товарознавчої експертизи по даній справі з метою визначення та встановлення правильної вартості товару.
Також, 08.02.2018 року через відділ забезпечення автоматизованого розподілу, контролю та моніторингу виконання документів від відповідача надійшли пояснення в яких останній просив задовольнити апеляційну скаргу та прийняти нове рішення по справі, яким відмовити у задоволенні апеляційної скарги.
08.02.2018 року через відділ забезпечення автоматизованого розподілу, контролю та моніторингу виконання документів від прокуратури надійшло клопотання про залучення до участі у справі третьої особи на стороні позивача ТОВ "Трейд груп стиль".
Також, 08.02.2018 року через відділ забезпечення автоматизованого розподілу, контролю та моніторингу виконання документів від прокуратури надійшло клопотання про витребування доказів.
Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 08.02.2018 року оголошено перерву в судовому засіданні до 22.02.2018 року.
19.02.2018 року через відділ забезпечення автоматизованого розподілу, контролю та моніторингу виконання документів від позивача надійшли заперечення на клопотання про проведення повторної експертизи.
Також, 19.02.2018 року через відділ забезпечення автоматизованого розподілу, контролю та моніторингу виконання документів від позивача надійшли заперечення на письмові пояснення відповідача.
В судовому засіданні 22.02.2018 року представник відповідача надав усні пояснення, відповів на запитання суду, просив задовольнити апеляційну скаргу, представник позивача надав усні пояснення по суті спору, відповів на запитання суду, просив відмовити у задоволенні апеляційної скарги, представник третьої особи1 надав усні пояснення, відповів на запитання суду, просив задовольнити апеляційну скаргу, прокурор надав усні пояснення, відповів на запитання суду, просив задовольнити апеляційну скаргу.
Щодо клопотання про призначення повторної судової експертизи колегія суддів зазначає наступне.
Частиною 2 ст. 107 ГПК України передбачено, що за наявності сумнівів у правильності висновку експерта (необґрунтованість, суперечність з іншими матеріалами справи тощо) за клопотанням учасника справи або з власної ініціативи суд може призначити повторну експертизу, доручивши її проведення іншим експертам.
У п.п. 15.1. постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 4 від 23.03.2012 зазначено, що додаткова експертиза призначається судом після розгляду ним висновку первинної експертизи, якщо виявиться, що усунути неповноту або неясність висновку в судовому засіданні шляхом заслуховування експерта неможливо.
Висновок експерта визнається неповним, якщо досліджено не всі надані йому об'єкти або не дано вичерпних відповідей на всі поставлені перед експертом питання.
Висновок експерта визнається неясним, якщо він викладений нечітко або носить непевний, неконкретний характер.
В ухвалі про призначення додаткової експертизи необхідно чітко зазначити, які саме висновки експерта суд вважає неповними чи неясними або які обставини зумовили необхідність розширення експертного дослідження. Така судова експертиза може призначатись як з ініціативи суду, так і за клопотанням учасників судового процесу, а її проведення може бути доручено тому ж або іншому експерту.
Якщо необхідно здійснити дослідження нових об'єктів або з інших обставин справи, призначається нова, а не повторна експертиза.
Разом з цим відповідно п.п. 15.2. вищеназваної постанови роз'яснено, що повторною визнається судова експертиза, у проведенні якої експерт досліджує ті ж самі об'єкти і вирішує ті ж самі питання, які досліджувалися і вирішувалися у первинній судові експертизі. Нові об'єкти на дослідження повторної судової експертизи подаватися не можуть, так само як не можуть ставитися на її вирішення питання, які не розглядалися попередньою експертизою.
Повторна судова експертиза призначається з ініціативи суду або за клопотанням учасників процесу, якщо висновок експерта визнано необґрунтованим чи таким, що суперечить іншим матеріалам справи, або коли він викликає сумнів у його правильності, або за наявності істотного порушення норм, які регламентують порядок призначення і проведення експертизи. Повторну судову експертизу може бути призначено також, якщо є розходження у висновках кількох експертів і їх неможливо усунути шляхом одержання додаткових пояснень експертів у судовому засіданні. Повторну судову експертизу слід доручати іншому експерту (експертам).
Аналізуючи зазначене, колегія суддів приходить до висновку щодо відмови у задоволенні клопотання про призначення повторної економічно-товарознавчої експертизи, оскільки відповідачем належним чином не обґрунтовано наявність сумнівів у правильному висновку експерта (необґрунтованість, суперечність з іншими матеріалами справи).
Також колегія суддів залишає без задоволення клопотання прокурора про залучення третьої особи - ТОВ "Трейд груп стиль", оскільки треті особи підлягають залученню до участі у справі, якщо рішення з господарського спору може вплинути на їх права або обов'язки щодо однієї з сторін. Проте, з матеріалів справи вбачається, що рішення у даній справі не впливає на права та обов'язки ТОВ "Трейд груп стиль".
Щодо клопотання прокуратури про витребування доказів колегія суддів зазначає наступне.
Відповідно до ч. 1 ст. 81 Господарського процесуального кодексу України учасник справи у разі неможливості самостійно надати докази вправі подати клопотання про витребування доказів судом. Таке клопотання повинно бути подане в строк, зазначений в частинах другій та третій статті 80 цього Кодексу. Якщо таке клопотання заявлено з пропуском встановленого строку, суд залишає його без задоволення, крім випадку, коли особа, яка його подає, обґрунтує неможливість його подання у встановлений строк з причин, що не залежали від неї.
Згідно з п. 5, ч. 2, ст. 81 Господарського процесуального кодексу України у клопотанні повинно бути зазначено причини неможливості отримати цей доказ самостійно особою, яка подає клопотання.
Втім, колегія суддів звертає увагу, що прокурором не вказано причин неможливості отримати цей доказ самостійно, при цьому прокурор зазначає, що на даний час триває досудове розслідування кримінального провадження №42014000000000259 від 10.04.2014 року за фактами розкрадання державних коштів службовими особами ПАТ «Укртрансгаз», НАК «Нафтогаз України» у період з 2010-2014 роки за ознаками злочинів, передбачених ч. 5, ст. 191, ч. ч. 1, 2 ст. 364 КК України, шляхом організації закупівель товарів, робіт та послуг у підконтрольних підприємствах за значно завищеними цінами, яке стосується в тому числі й розкрадання державних коштів, шляхом укладання низки договорів закупівель товарів, робіт та послуг за державні кошти за завищеними цінами з ТОВ «Турботрейд» в ході якого з'ясовано, що господарська діяльність між ТОВ «Турботрейд» та його контрагентами (ТОВ «Трейд груп стиль») за період з 01.01.2012 року по 31.12.2014 року має фіктивний характер. Тобто, прокурор, керуючись ЗУ «Про прокуратуру» має збирати вказані докази в рамках кримінального провадження, що останнім не здійснено, оскільки прокурор просить покласти вказаний обов'язок на суд.
Тому, враховуючи вищевикладене, колегія суддів відмовляє у задоволенні клопотання прокуратури про витребування доказів.
Щодо клопотання позивача про виключення зі складу учасників справи прокуратури Київської області колегія суддів зазначає, що відповідно до ч. 3, ст. 53 Господарського процесуального кодексу України у визначених законом випадках прокурор звертається до суду з позовною заявою, бере участь у розгляді справ за його позовами, а також може вступити за своєю ініціативою у справу, провадження у якій відкрито за позовом іншої особи, до початку розгляду справи по суті, подає апеляційну, касаційну скаргу, заяву про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами.
Чинним процесуальним кодексом не передбачено такої процесуальної дії, як виключення прокуратури зі складу учасників справи, відтак вказане клопотання колегією суддів відхиляється.
Відповідно до п. 9 Прикінцевих та перехідних положень Господарського процесуального кодексу України (у редакції Закону № 2147-VIII від 03.10.2017) справи у судах апеляційної інстанції, провадження у яких порушено до набрання чинності редакцією цього Кодексу, розглядаються за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.
Статтями 269 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.
Розглянувши доводи апеляційної скарги, дослідивши докази, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм чинного законодавства, Київський апеляційний господарський суд вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Колегією суддів досліджено матеріали справи та не встановлено порушення норм процесуального прав або неправильного застосування норм матеріального права, тому суд апеляційної інстанції розглядає дану справу в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Як вбачається з матеріалів справи та вірно встановлено судом першої інстанції, 16.11.2012 року між Товариством з обмеженою відповідальністю "Турботрейд" (далі за текстом - постачальник) та Дочірньою компанією "Укртрансгаз" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" (правонаступником якої відповідно до п.1.1 статуту є Публічне акціонерне товариство "Укртрансгаз") в особі філії "Виробниче ремонтно-технічне підприємство "Укргазенергосервіс" (далі за текстом - покупець) було укладено договір №т-15-140/1211000451 про закупівлю товару за державні кошти (далі за текстом - договір) (т. 1, а.с. 42-47).
У відповідності до п.1.1 вказаного договору постачальник зобов'язується з моменту підписання договору до 01.10.2013 року поставити у власність покупцю товари (устаткування для керування технологічними процесами автоматизоване, код згідно ДК 016-97 - 33.30.1 системи вентиляції та кондиціювання повітря в укриттях ГПА ГТК-10І (лот№4), а покупець - прийняти і оплатити такі товари.
За умовами п.1.2 договору найменування, номенклатура (асортимент) товару, технічні вимоги і якісні характеристики товару, кількість та ціна за одиницю товару обумовлюються у підписаній сторонами специфікації.
Ціна договору становить 49 192 229, 52 грн., в тому числі, податок на додану вартість в розмірі 8 198 704, 92 грн. Ціна за одиницю товару наводиться у специфікації (п.п.3.1, 3.3 договору №т15-140/1211000451 від 16.11.2012 року).
Відповідно до пункту 4.1 договору розрахунки проводяться шляхом оплати покупцем фактично поставленої партії товарів після пред'явлення позивачем рахунку на оплату товару (далі - рахунок) протягом 45 календарних днів після дати поставки кожної партії товару за видатковою накладною.
На вимогу постачальника покупець може здійснити попередню оплату (авансовий платіж) у розмірі не більше 30 відсотків від суми цього договору. Датою поставки товару (його партії), а також моментом переходу права власності та ризиків на товар є момент передачі товару позивачем уповноваженій особі відповідача. Розрахунки здійснюються у безготівковій формі із застосуванням платіжних доручень.
Згідно з пунктом 4.2 договору до рахунка на кожну партію товару додаються: видаткова та товарно-транспортна (форма № 1ТН) накладні на поставлений товар виходячи з цін даного договору; податкова накладна відповідно до положень чинного податкового законодавства України; оригінал паспорту (сертифікату якості або іншого документу, який підтверджує якість та відповідність товару) виробника; монтажна та експлуатаційна документація українською або російською мовою.
Пунктом 5.1 договору передбачено термін поставки товарів: партіями в період, зазначений в пункті 1.1 розділу І цього договору, але не пізніше 30 календарних днів після надання відповідачем письмової рознарядки на передачу кожної окремої партії товарів, в якій зазначається: найменування, кількість товару та адреса місця доставки товару (надалі - рознарядка).
Відповідно до пункту 5.2 договору місце поставки товарів: на базисних умовах DDP (м.Боярка, вул. Маяковського, 49, центральний склад ВРТП "Укргазенергосервіс"). Правила тлумачення торгівельних термінів ІНКОТЕРМС в редакції 2000 року.
Згідно з пунктом 6.1.1 договору покупець зобов'язався своєчасно та в повному обсязі сплачувати за поставлені товари.
Пунктом 10.1 договору передбачено, що цей договір набирає чинності з дня його підписання сторонами і діє до 31.12.2014 року, а в частині гарантійних зобов'язань та розрахунків - до повного виконання.
З матеріалів справи вбачається, що до указанного договору було укладено додаткову угоду №1 від 24.09.2013 року (т. 1, а.с. 36), у відповідності до якої договір набирає чинності з дня його підписання і діє до 31.12.2014 року, а в частині гарантійних зобов'язань та розрахунків - до повного виконання.
В матеріалах справи наявні рознарядки, відповідно до яких відповідач замовив у позивача поставку товару, а саме №2463/15-02 від 10.12.2012 року на поставку шафи автоматики ША СВК КМЕТ 106120 - к-т. 5, модуля збору, обробки і архівування інформації МЗОА СВК КМЕТ 106800 - к-т. 5 та монтажного комплекту МК СВК КМЕТ 106126.020 к-т. 5 (том 1, а.с. 57), №325/15 від 20.02.2013 на поставку модуля управління електроприводом МУЕ СВК КМЕТ- к-т. 5 (том 1, а.с. 62) та №480/15-03 від 19.03.2013 на поставку шафи автоматики ША СВК КМЕТ 106120 - к-т. 2, модуля первинних перетворювачів МПП СВК КМЕТ 106121 к-т. 6 та модуля збору, обробки і архівування інформації МЗОА СВК КМЕТ 106800 к-т. (том 1, а.с. 67).
На виконання умов спірного правочину згідно з рознарядками позивачем було поставлено, а представниками відповідача на підставі довіреностей №296 від 13.12.2012 року (том 1, а.с. 60), №23 від 22.02.2013 року (том 1, а.с. 65) та №30 від 20.03.2013 року (том 1, а.с. 70) прийнято товар на загальну суму 45 653 146, 80 грн., що підтверджується товарно - транспортними накладними №010672 від 13.12.2012 року (том 1, а.с. 59), №6182 від 22.02.2013 року (том 1, а.с. 64) та №6185 від 20.03.2013 року (том 1, а.с. 69).
Крім того, матеріали справи містять підписанні акти приймання продукції по кількості та якості продукції від 14.12.2012 року, 22.02.2013 року, 20.03.2013 року.
Як вбачається з вищевказаних актів, вони підписані від відповідача комісією у складі 9 осіб, а також затверджені уповноваженими особами ПАТ «Укртрансгаз» Соляником В.Г. та Козаком В.Р., повноваження, яких підтверджується наданими самим відповідачем копіями нотаріально посвідчених довіреностей. Також, у вказаних актах зафіксовано, що на підставі Договору про закупівлю товару за державні кошти від 16.11.2012 року №т15-140/1211000451 з ТОВ «Турболінкс» на складі ВРТП «Укргазенергосервіс» проведено вхідний контроль запасних частин до агрегатів ГТК-10І та ГТК-25І. В результаті огляду запасних частин та вивчення супроводжуючих документів встановлено, що наявних дефектів не виявлено, кількість запасних частин відповідає договору, паспорти якості додаються. Продукція розміщена на території складу ВРТП «Укргазенергосервіс».
Відповідачем долучено до матеріалів справи на запит експертів інформація по бухгалтерських рахунках (т.4, а.с. 155), з якої вбачається, що відповідачем оприбутковано товар, який був поставлений позивачем за договором.
Також, відповідно до умов договору позивачем було виставлено відповідачу рахунки №23 від 13.12.2012 року (том 1, а.с. 61), №2 від 22.02.2013 року (том 1, а.с. 66) та №3 від 20.03.2013 року (том 1, а.с. 71) для оплати поставленого товару.
Спір у справі, на думку позивача, виник у зв'язку з порушенням відповідачем умов договору про закупівлю товару за державні кошти в частині здійснення оплати поставленого товару в повному обсязі та у строки, передбачені договором, внаслідок чого виникла заборгованість.
В силу укладення між сторонами договору, відповідно до п.1 ст. 174 Господарського кодексу України виникли господарські зобов'язання визначені договором поставки, регулювання якого на законодавчому рівні визначено параграфом 1 глави 30 Господарського кодексу України та у главі 54 Цивільного кодексу України.
Відповідно до п. 1 ст. 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистими, сімейними, домашніми або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.
Згідно з ч. 2 ст. 712 Цивільного кодексу України до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.
Частиною 1 ст. 692 Цивільного кодексу України передбачено, що покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.
У відповідності до ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Судом першої інстанції встановлено, з чим погоджується колегія суддів, що на виконання умов спірного правочину згідно з п. 5.1. та п. 5.2. договору позивачем було поставлено, а представниками відповідача прийнято товар на загальну суму 45 653 146, 80 грн. в підтвердження чого є рознарядки відповідача №296 від 13.12.2012 року, №23 від 22.02.2013 року та№30 від 20.03.2013 року, а також товарно - транспортні накладні №010672 від 13.12.2012 року, №6182 від 22.02.2013 року та №6185 від 20.03.2013 року.
Також, колегія суддів звертає увагу, що у висновку комплексної судової товарознавчої та економічної експертизи №12128/389 від 20.12.2017 року зазначено, що в обсязі наданих для дослідження документів виконання договору №и15-140/1211000451 від 16.11.2012 року в частині поставки товару, підтверджено належним чином складеними документами бухгалтерського і податкового обліку, як ТОВ «Турботрейд», так і Філія ВРТП «Укргазенергосервіс» ПАТ «Укртрансгаз».
Отже, враховуючи вищевикладене, факт доставки товару відповідачу підтверджується представленими до матеріалів справи доказами.
Враховуючи викладене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що позивачем доведено належними доказами факт передачі продукції відповідачу, а отже строк оплати товару відповідачем, який було поставлено за видатковими накладними, настав.
За змістом ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
Статтею 526 Цивільного кодексу України встановлено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
За приписами ст.ст.525, 615 Цивільного кодексу України одностороння відмова від виконання зобов'язання і одностороння зміна умов договору не допускаються.
З матеріалів справи вбачається, що в порушення норм чинного законодавства України та умов договору, відповідачем свої зобов'язання виконано не було, в результаті чого у відповідача утворилась заборгованість в сумі 45 653 146, 80 грн.
Враховуючи викладене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що позовні вимоги в частині стягнення основного боргу є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню у повному обсязі.
Щодо позовних вимог в частині стягнення 3% річних та інфляційних втрат колегія суддів зазначає наступне.
Згідно з приписами статей 610 і 612 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання), а боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом. За змістом статті 614 Цивільного кодексу України особа, яка порушила зобов'язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом.
У відповідності до ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3% річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та 3 % річних в порядку статті 625 Цивільного кодексу України є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові. Кредитор вправі вимагати, в тому числі в судовому порядку, сплати боржником сум інфляційних нарахувань та процентів річних як разом зі сплатою суми основного боргу, так і окремо від неї.
Беручи до уваги встановлений та документально доведений, не заперечений сторонами факт порушення відповідачем строків перерахування грошових коштів на користь позивача, апеляційний господарський суд вважає правомірним нарахування позивачем 3% річних та інфляційних витрат.
Перевіривши правильність нарахування штрафних санкцій, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що наданий позивачем розрахунок інфляційних втрат здійснений арифметично невірно, а відтак розрахунок здійснений місцевим господарським судом є вірним, а саме 40 374 111, 04 грн.
Щодо розрахунку 3% річних, колегія суддів перевіривши розрахунок здійснений позивачем зазначає, що він є арифметично вірним .
Щодо посилань апелянта, викладених в апеляційній скарзі стосовно фінансування видатків відповідача протягом 2012-2014 років, колегія суддів зазначає наступне.
Колегія суддів вважає за необхідне зазначити, що майново-господарські зобов'язання між суб'єктами господарювання виникають на підставі договорів (ст. 179 Цивільного кодексу України) і сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору (ст. 627 Цивільного кодексу України).
Чинним законодавством України встановлено, що при укладанні господарських договорів сторони можуть визначити зміст договору на основі вільного волевиявлення, тобто мають право погоджувати на свій розсуд будь-які умови договору, що не суперечать законодавству.
Умовами укладеного між сторонами правочину обов'язок відповідача внести плату за одержаний на підставі договору товар не ставиться у залежність від отримання відповідного фінансування від третьої особи.
Статтею 1 Цивільного кодексу України визначено, що однією із ознак майнових відносин є юридична рівність їх учасників, отже для таких господарсько-правових відносин характерна юридична рівність сторін, в тому числі й державних органів, організацій та установ, заснованих на державній власності, яким, зокрема, є відповідач.
Згідно з ч. 1 ст. 96 Цивільного кодексу України юридична особа самостійно відповідає за своїми зобов'язаннями.
Тобто, у даному випадку, відповідач, як юридична особа, самостійно відповідає за своїми зобов'язаннями за Договором, і така відповідальність не може ставитись у залежність від дій чи бездіяльності будь-яких третіх осіб.
Частина 2 статті 218 Господарського кодексу України та стаття 617 Цивільного кодексу України прямо передбачають, що відсутність у боржника необхідних коштів, а також порушення зобов'язань контрагентами правопорушника не вважаються обставинами, які є підставою для звільнення боржника від господарсько-правової відповідальності.
Тому самі лише обставини, пов'язані з фінансуванням установи та відсутністю у ньому коштів, не виправдовують бездіяльність замовника та не заперечують обов'язку такого органу, який виступає стороною зобов'язального правовідношення, від його виконання належним чином.
За таких обставин, враховуючи приписи чинного законодавства, суд дійшов висновку, що наведені твердження відповідача є необґрунтованими та безпідставними.
Крім того, колегія суддів вважає висновок суду першої інстанції щодо відсутності доказів звернення відповідачем до НАК "Нафтогаз України" із фінансовим планом підприємства, а також вжиття інших дій щодо фінансування оплати товару, отриманого по договору про закупівлю товару вірним та обґрунтованим.
Також, суд першої інстанції вірно зазначив, що відповідач керуючись п. 1.3., п. 3.2., п. 6.2.3. та п. 11.4. спірного договору не звертався до позивача з пропозиціями щодо внесення змін до договору, жодної угоди про внесення змін до договору про закупівлю товару за державні кошти №т15-140/1211000451 від 16.11.2012 року сторонами не укладалося.
Слід також зазначити, що відповідачем у відповідності до п. 6.1.2 договору, на підставі довіреностей, поставлений позивачем товар було отримано без наявних дефектів та придатним до використання за призначенням, що підтверджується матеріалами справи.
Разом з тим, судом встановлено, що вищезазначені документи про відвантаження товару (рознарядка, накладні, рахунок), а також документи на отримання товару відповідають умовам договору про закупівлю товару за державні кошти №т15-140/1211000451 від 16.11.2012 року та є первинними документами, які фіксують факт здійснення господарських операцій у відповідності до норм Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні".
З огляду на вищевикладене та враховуючи, що строк оплати за отриманий відповідачем товар настав, доказів його оплати останнім не надано, борг перед позивачем на час прийняття рішення не погашений, його розмір підтверджується наявними матеріалами справи, господарський суд Київської області дійшов правомірного висновку про часткове задоволення позовних вимог є доведеними, обґрунтованими та підтверджені належними доказами.
Також, колегія суддів відхиляє доводи прокуратури щодо не дослідження судом першої інстанції питання наявності повноважень у особи, що підписала зі сторони відповідача спірний договір купівлі товару за державні кошти від 16.11.2012 року, на укладання та підписання такого роду договорів оскільки відповідачем по справі неоспорювався факт наявності вказаних повноважень у Козак В.Р. Слід також зазначити, що крім договору, вказаною особою також підписувалась додаткова угода № 1 до договору, специфікація на поставку товару, додаток 1 до специфікації, банківська гарантія виконання зобов'язань, рознарядка, проте наявність повноважень та підписання таких документів, представником прокурора не оспорювалось. Крім того, на кожному з перелічених документів крім підпису Козак В.Р. наявний також відбиток печатки відповідача, що теж не оспорювалось представником прокуратури.
Щодо доводів скаржника що судом безпідставно було відмовлено в задоволені клопотання про призначення комплексної економічної та товарознавчої експертизи колегія суддів зазначає наступне.
Ухвалою господарського суду Київської області від 14.05.2015 року було призначено у даній справі судову експертизу, проведення якої доручено Київському науково-дослідному інституту судових експертиз Міністерства юстиції України. (том 1, а.с. 211-213).
В матеріалах справи наявні пояснення Київського науково-дослідного інституту судових експертиз Міністерства юстиції України №9301/15-54/9302/15-53 від 11.11.2015 року про неможливість надання висновку у зв'язку з відсутністю в експертній установі експерта відповідної кваліфікації. (том 2, а.с. 1-2).
Ухвалою господарського суду Київської області від 10.11.2015 року проведення судової експертизи, призначеної ухвалою господарського суду Київської області від 14.05.2015 року, доручено Дніпропетровському науково-дослідному інституту судових експертиз Міністерства юстиції України. (том 2, а.с. 213-220).
30.05.2016 року на адресу господарського суду Київської області від Дніпропетровського науково-дослідного інституту судових експертиз Міністерства юстиції України надійшло повідомлення №6314/6315-45 від 16.05.2016 року про неможливість надання висновку судової експертизи у зв'язку з тим, що на дослідження не надані документи, заявлені у клопотанні експерта. (том 3, а.с. 25-28).
Отже, суд першої інстанції здійснив всі можливі заходи щодо призначення судової експертизи, крім того, колегія суддів зазначає, що відповідачем не надано жодних належних та допустимих доказів, які б підтверджували можливість проведення такої експертизи в іншій експертній установі.
Щодо заперечень відповідача, що оскільки в спірних правовідносинах відсутні видаткові накладні на поставлений товар, то факт поставки товару позивачем не підтверджений жодним належним та допустимим доказом колегія суддів зазначає, що в порушення вимог процесуального законодавства відповідачем не надається жодного доказу в обґрунтування таких тверджень. Такими доказами можуть бути акт інвентаризації активів та зобов'язань. Відповідно до п.5 Положення про інвентаризації активів та зобов'язань затвердженого Наказом Міністерства фінансів України №879 від 02.09.2014 року інвентаризація проводиться з метою забезпечення достовірності даних бухгалтерського обліку та фінансової звітності підприємства. Під час інвентаризації активів і зобов'язань перевіряються і документально підтверджуються їх наявність, стан, відповідність критеріям визнання і оцінка. При цьому забезпечуються:
виявлення фактичної наявності активів та перевірка повноти відображення зобов'язань, коштів цільового фінансування, витрат майбутніх періодів;
установлення лишку або нестачі активів шляхом зіставлення фактичної їх наявності з даними бухгалтерського обліку;
виявлення активів, які частково втратили свою первісну якість та споживчу властивість, застарілих, а також матеріальних та нематеріальних активів, що не використовуються, невикористаних сум забезпечення;
виявлення активів і зобов'язань, які не відповідають критеріям визнання.
Акту інвентаризації відповідачем суду не надано, факт не проведення такої інвентаризації відповідачем та прокуратурою не заперечується.
Щодо заперечень відповідача щодо того, що позивач не перевірив повноваження осіб, вказаних в довіреностях №269 від 13.12.2012 року, №23 від 22.02.2013 року та №30 від 20.03.2013 року колегія суддів зазначає наступне.
Відповідно до ч.1 ст.9 закону «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.
Статтею 1 цього закону визначено, що первинним є документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.
Крім того, первинні документи повинні мати такі обов'язкові реквізити як назва документа (форми); дата і місце складання; назва підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиниця виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.
Відповідно до п.8 Інструкції про порядок реєстрації виданих, повернутих і використаних довіреностей на одержання цінностей, затвердженої наказом Міністерства фінансів від 16.05.96 №99, довіреність на отримання цінностей видається на строк не більше 10 днів і є первинним документом, що фіксує рішення уповноваженої особи (керівника) підприємства про уповноваження конкретної фізичної особи одержати для підприємства визначений перелік та кількість цінностей.
Отже, відсутність довіреності за наявності інших первинних документів, що підтверджують здійснення господарської операції з передачі товару, не може заперечувати таку господарську операцію.
Такої позиції дотримується Верховний суд України в постанові від 29.04.2015 року у справі №3-77гс15.
Саме таким вимогам і відповідають накладні товарно-транспортні накладні №010672 від 13.12.2012 року, №006182 від 22.02.2013 року та №006185 від 20.03.2013 року, що засвідчують встановлений факт здійснення господарської операції та договірних відносин.
Відтак, у відповідача виник обов'язок з проведення розрахунку за відпущений позивачем товар.
Крім того матеріали справи містять акт звірки розрахунків за період з 01.01.2013 року по 31.10.2013 року по рахунках 63-1-01-00 (т.4, а.с. 177).
Щодо заперечень прокуратури про наявність Довідки ДПІ у Києво-Святошинському районі Головного управління Державної фіскальної служби у Київській області від 22.06.2015 року №209/10-13-22-02-12/00156127
З 27.04.2015р. по 15.06.2015р. ДПІ у Києво-Святошинському районі ГУ ДФС у Київській області, проведено документальну позапланову виїзну перевірку філії "Виробниче ремонтно-технічне підприємство Укргазенергосервіс" Публічного акціонерного товариства "Укртрансгаз" щодо здійснення господарський взаємовідносин із ТОВ "Турболінкс" , ТОВ "Турботрейд", ТОВ "Промінвеставтоматика", ТОВ "Укртурборемонт" за період з 01.01.2012 по 31.12.2014. За результатами перевірки ДПІ складено Довідку від 22.06.2015 №209/10-13-22-02-12/00156127.
Постановою Київського окружного адміністративного суду від 19.02.2016 №810/170/16 було визнано протиправним дії Державної податкової інспекції у Києво-Святошинському районі Головного управління Державної фіскальної служби у Київській області щодо оформлення за результатами документальної позапланової виїзної перевірки філії "Виробниче ремонтно-технічне підприємство Укргазенергосервіс" Публічного акціонерного товариства "Укртрансгаз" довідки від 22.06.2015 №209/10-13-22-02-12/00156127, в якій відображено порушення вимог податкового законодавства відповідачем.
З цих підстав довідка ДПІ у Києво-Святошинському районі ГУ ДФС у Київській області від 22.06.2015р. №209/10-13-22-02-12/001561127 не може бути належним та допустимим доказом у справі.
З огляду на викладене вище, колегія суддів дійшла до висновку про те, що місцевий господарський суд, виконавши всі вимоги процесуального закону і всебічно перевіривши обставини справи, вирішив спір у відповідності з нормами матеріального права, в рішенні місцевого господарського суду повно відображені обставини, що мають значення для даної справи, висновки суду про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються достовірними доказами, дослідженими в судовому засіданні.
Таким чином, колегія суддів встановила, що обставини, на які посилається скаржник, не можуть бути підставою для зміни або скасування рішення господарського суду Київської області від 12.07.2016 року у справі №911/915/15.
Доказування полягає не лише в поданні особами доказів, а й у доведенні їх переконливості, що скаржником зроблено не було.
Інших належних доказів на підтвердження своїх доводів та заперечень викладених в поданій апеляційній скарзі, скаржником не було надано суду апеляційної інстанції.
Відповідно до ст. 276 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Враховуючи вищезазначене, колегія суддів Київського апеляційного господарського суду дійшла висновку, що рішення господарського суду першої інстанції відповідає чинному законодавству та матеріалам справи, підстав для його скасування з мотивів, викладених в апеляційній скарзі, не вбачається.
Згідно із ст. 129 ГПК України, витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги покладаються на заявника.
Керуючись ст.ст. 74, 129, 269, 275, 276, 281 - 284 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд, -
1. Апеляційну скаргу публічного акціонерного товариства "Укртрансгаз" на рішення Господарського суду Київської області від 12.07.2016 року залишити без задоволення.
2. Рішення Господарського суду Київської області від 12.07.2016 року у справі № 911/915/15 залишити без змін.
3. Повернути до Господарського суду Київської області матеріали справи №911/915/15.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття.
Постанова апеляційної інстанції може бути оскаржена до Верховного суду у порядку та в строк передбаченими ст.ст. 288, 289 ГПК України.
Повний текст постанови складено 23.02.2018 року.
Головуючий суддя О.В. Агрикова
Судді А.Г. Майданевич
М.Г. Чорногуз