79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128
15.02.2018р. Справа №914/2633/17
За позовом: Керівника Червоноградської місцевої прокуратури Львівської області, м. Червоноград Львівської обл.,
до відповідача 1: Приватного підприємства «Ротен», м. Львів,
до відповідача 2: Деревнянської сільської ради Жовківського району Львівської області, с. Деревня Жовківського р-ну Львівської обл.,
про: визнання недійсним рішення Деревнянської сільської ради від 25.04.2017р. №4 «Про передачу в оренду не витребуваних пайових земель ПП «Ротен», зобов'язання звільнити земельні ділянки.
Суддя Козак І.Б.
при секретарі Зелінці В.В.
Представники:
Прокурор: Леонтьєва Н.Т. - посвідчення №032118 від 11.02.15р.,
від відповідача 1: ОСОБА_1 - представник (довіреність №25 від 05.10.2017р.),
від відповідача 2: ОСОБА_2 - голова сільської ради.
На розгляд господарського суду Львівської області Керівником Червоноградської місцевої прокуратури Львівської області в інтересах держави подано позов до Приватного підприємства «Ротен», до Деревнянської сільської ради Жовківського району Львівської області про визнання недійсним рішення Деревнянської сільської ради від 25.04.2017р. №4 «Про передачу в оренду не витребуваних пайових земель ПП «Ротен», зобов'язання звільнити земельні ділянки.
Ухвалою суду від 19.12.2017р. розгляд справи призначено на 16.01.2018р. Рух справи відображено у відповідних ухвалах суду по даній справі.
Суд звертає увагу учасників процесу на те, що з 15.12.2017р. набрали чинності зміни до ГПК України в редакції Закону України від 03.10.2017 № 2147-VIII. Відповідно до п. 11 Перехідних положень ГПК України у вищенаведеній редакції Закону, заяви і скарги, подані до набрання чинності цією редакцією Кодексу, провадження за якими не порушено на момент набрання чинності цією редакцією Кодексу, розглядаються за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.
Господарське судочинство у даній справі здійснюється за правилами, передбаченими ГПК України, у порядку загального позовного провадження відповідно до п. 2 ч. 1 та ч. 3 ст. 12 ГПК України.
Ухвалою суду від 06.02.2018р. закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті на 15.02.2018р.
У судовому засіданні 15.02.2018р. прокурор позовні вимоги підтримав з підстав, викладених у позовній заяві. Позовні вимоги обґрунтовуються тим, що відповідач 2, вийшовши за межі своїх повноважень, передала в оренду ПП «Ротен» земельні ділянки (частки) загальною площею 65,4039 га, власники яких померли, а спадкоємці не оформили право власності на такі ділянки. Оскільки такі ділянки розташовані за межами населеного пункту, згідно з ч.2 ст.5 ЗУ «Про порядок виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв)» розпорядження такими ділянками повинна здійснювати відповідна райдержадміністрація. Крім того, укладений на виконання оскаржуваного рішення №4 «Про передачу в оренду не витребуваних пайових земель ПП «Ротен» договір оренди суперечив вимогам чинного законодавства, оскільки відсутня нормативна грошова оцінка спірних земель (НГО необхідний для встановлення розміру орендної плати), відсутні кадастрові номери таких ділянок, в договорі відсутнє будь-яке посилання на документи про право власності на земельні паї та відомості про відкриття спадщини; відсутня державна реєстрація договору оренди в органах Держгеокадастру, наявна лише реєстрація в Деревнянській СР; відсутні відомості щодо укладеного між відповідачами договору оренди в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень. Враховуючи наведені вище порушення вимог чинного законодавства, просить визнати недійсним рішення Деревнянської сільської ради від 25.04.2017р. №4 «Про передачу в оренду не витребуваних пайових земель ПП «Ротен», зобов'язати ПП «Ротен» звільнити земельні ділянки загальною площею 65,4039га, що знаходяться на території Деревнянської СР за межами населеного пункту. Крім того, подав відповідь на відзив (вх. №1393/18 від 15.01.2018р.), у якій заперечив проти аргументів відповідачів, а також заперечення на клопотання про закриття провадження у справі (вх.№5464/18 від 15.02.2018р.).
Представник відповідача 1 у відзиві на позов (вх. №643/18 від 09.01.2018р.) повністю заперечив проти позову з наступних підстав. Відповідно до ст.13 ЗУ «Про порядок виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв) нерозподілені (невитребувані) земельні ділянки за рішенням відповідної сільської, селищної, міської ради чи РДА можуть передаватися в оренду для використання за цільовим призначенням на строк до моменту отримання їх власниками державних актів на право власності на земельну ділянку, про що зазначається у договjрі оренди земельної ділянки. А власники земельних часток (паїв) чи їх спадкоємці, які не взяли участь у розподілі земельних ділянок, повідомляються про результити проведенного розподілу земльних ділянок у письмовій формі, у разі якщо відоме їх місцезнаходження. Відтак, реєстрація договорів оренди нерозподілених (невитребуваних) земельних ділянок відбувається відповідно до Постанови КМУ №119 від 24.01.2000р. «Про затвердження Порядку реєстрації договорів оренди земельної частки (паю). Чинне законодавство України передбачає, що у випадках необхідності утримання земельної ділянки сільськогосподарського призначення в належному стані, місцева рада вправі та зобов'язана з метою підтримання родючості грунтів та недопущення погіршення якісних характеристик земельної ділянки укласти договір на управління спадщиною у формі договору оренди. Такий договір укладається у письмовій формі та підлягає реєстрації в сільській (міській) раді у разі відсутності правовстановлюючих документів з зазначенням кадастровим номером земельної ділянки. На думку відповідача 1, фактичні відносини між відповідачем 1 та відповідачем 2 регулюються нормами ЗУ «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо правової долі земльниих ділянок, власники яких померли». Оскільки прокурором не заявлено вимогу про визнання Договору оренди, укладеного між відповідачами, нечинним або неукладеним, або відсутність аргументації щодо нікчемності цього договору, позбавляють його можливості вимагати звільнення орендованої земельної ділянки відповідачем 1. На підставі наведеного відповідач 1 просить в позові відмовити повністю, а судові витрати покласти на позивача. Також подав клопотання про закриття провадження у справі (вх.№2304/18 від 23.01.2018р.) та заперечення на відповідь прокурора (вх. №4214/18 від 05.02.2018р.).
Представник відповідача 2 у судовому засіданні 15.02.2018р. проти позову також заперечив з мотивів, викладених у відзиві на позов (вх.№643/18 від 09.01.2018р.). повністю підтверджує правову позицію відповідача 1, підтверджує позицію позивача щодо виконання відповідачем 2 обов'язків щодо управління спадщиною - земельними ділянками померлих громадян. На думку відповідача 2, оскаржуване рішення Деревнянської сільської ради Львівської області прийняте на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Дії територіальної громади - відповідача 2 як особи, яка управляє спадщиною, вчинялись в інтересах спадкоємців померлих громадян та держави, інтереси яких полягають у недопущенні безгосподарського використання земель померлих громадян, недопущенні зниженні або втраті їх родючості, виведення земель з сільськогосподарського обороту, змивання гумусного шару, порушення структури ґрунту тощо, а також в інтересах територіальної громади щодо наповнення її бюджету. На підставі наведеного, відповідач 2 просить в позові відмовити повністю.
Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення учасників процесу, повно, всебічно і об'єктивно з'ясувавши усі обставини справи в їх сукупності, дослідивши наявні в матеріалах справи докази, судом встановлено таке.
Х сесією VII скликання Деревнянської сільської ради Жовківського району Львівської області було прийнято рішення від 25 квітня 2017 року № 4 «Про передачу в оренду невитребуваних пайових земель ПП «РОТЕН».
Пунктом 1 Рішення відповідач 2 вирішив надати в оренду земельні ділянки (паї) (землі померлих громадян) загальною площею 65,4039 га ПП «Ротен» терміном на 335 днів (список померлих громадян - Додаток №1- всього 81 особа).
03.05.2017р. між Деревнянською сільською радою Жовківського району Львівської області та Приватним підприємством «Ротен» укладено договір оренди землі, відповідно до п.1 якого орендодавець (відповідач 2 у справі) на підставі рішення сесії Деревнянської сільської ради №4 від 25.04.2017р. передає, а орендар приймає в оренду не витребувані земельні частки (паї) загальною площею 65,4039га, з яких 38,6469га - рілля та 26,7570га - сінокосу, які знаходяться на території Деревнянської СР Жовківського р-ну Львівської області, за межами населених пунктів, землі сільськогосподарського призначення для ведення товарного сільськогосподарського виробництва.
03.05.2017р. сторони також підписали Акт приймання-передачі земельних ділянок до договору оренди землі.
Листом №10-13-0.23-533/105-17 від 19.10.2017р. Відділ у Жовківському районі Головного управління Держгеокадастру у Львівській області повідомив першого заступника керівника Червоноградської місцевої прокуратури, зокрема, про те, що в оренду передавалися не витребувані земельні частки (паї), відомості про які не внесені до Державного земельного кадастру, Відділ не в змозі ідентифікувати та встановити їх точне місце розташування.
При прийнятті рішення суд виходив з наступного.
Право оренди земельної ділянки (стаття 93 Земельного кодексу України) - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для провадження підприємницької та іншої діяльності.
Згідно з частиною 1 статті 116 Земельного кодексу України громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом, або за результатами аукціону.
В силу частини 1 статті 124 Земельного кодексу України передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування згідно з їх повноваженнями, визначеними статтею 122 цього Кодексу, чи договору купівлі-продажу права оренди земельної ділянки (у разі продажу права оренди) шляхом укладення договору оренди земельної ділянки чи договору купівлі-продажу права оренди земельної ділянки.
Прокурор, звертаючись з позовом до суду, зазначив, що Деревнянська сільська рада не мала права виносити рішення №4 «Про передачу в оренду не витребуваних пайових земель ПП «Ротен», оскільки зазначені ділянки (не витребувані паї) знаходяться за межами населеного пункту, а відтак, право розпоряджатися такими ділянками належить відповідній райдержадміністрації.
З даного приводу суд зазначає наступне.
Приймаючи оскаржуване рішення №4, сільська рада керувалася стст.10,12,124 ЗКУ, ст.13 ЗУ "Про порядок виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв)" та ст.1277 ЦК України. Земельними ділянками, які передавалися в оренду, як випливає зі змісту рішення, є землі померлих громадян (паї).
Прокурором долучено до матеріалів справи Додаток №1 до рішення сесії Деревнянської сільської ради №4 від 25.04.2017р., у якому міститься перелік громадян - власників земельних часток (паїв), які померли, а їх спадкоємці не прийняли спадщини, на території Деревнянської сільської ради, загалом 81 людина. У додатку також зазначено порядковий номер поля, ПІБ власника земельної ділянки, вид ділянки (рілля, сінокіс, пасовище), площу кожної ділянки, а також загальну площу земельних паїв, що передані в оренду - 65,4039га.
Як убачається з листа сільської ради від 14.09.2017р. вих.№132/02-20, на передані в оренду земельні ділянки (не витребувані паї) є розроблена технічна документація, видавалися земельні сертифікати у 1997р., більшість громадян померла, а спадкоємці ще оформляють право власності на такі ділянки.
Заперечуючи проти позову, відповідач 1 та 2 зазначають, що спірними ділянками сільська рада розпорядилася на правах особи, яка управляє спадщиною в силу вимог ст.1277 ЦК України.
Суд звертає увагу учасників процесу на те, що спеціальним НПА, який регулює відносини щодо управління земельними ділянками померлих громадян, є Закон України від 20.09.16 р. № 1533-VIII «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо правової долі земельних ділянок, власники яких померли». Цим законом внесено зміни до ст.1285 ЦК України та викладено у такій редакції: « У разі відсутності спадкоємців або виконавця заповіту особою, яка управляє спадщиною, до складу якої входить земельна ділянка, є сільська, селищна, міська рада за місцезнаходженням такої земельної ділянки».
Відповідно до пунктів згідно з п.п. а, б, к ч. 1 ст. 12 Земельного кодексу України до повноважень сільських, селищних, міських рад у галузі земельних відносин на території сіл, селищ, міст належить розпорядження землями територіальних громад, передача земельних ділянок комунальної власності у власність громадян та юридичних осіб відповідно до цього Кодексу та вирішення інших питань у галузі земельних відносин відповідно до закону.
Відповідно до ч. 5 ст. 4 Закону України від 06.10.98 р. № 161-XIV «Про оренду землі» орендодавцем земельної ділянки, що входить до складу спадщини, у разі відсутності спадкоємців за заповітом і за законом, усунення їх від права на спадкування, неприйняття ними спадщини, а також відмови від її прийняття після спливу шести місяців з дня відкриття спадщини, є особа, яка управляє спадщиною.
Відповідно до частини 1 статті 59 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» рада в межах своїх повноважень приймає нормативні та інші акти у формі рішень.
Згідно з частиною 1 статті 21 Цивільного кодексу України та частиною 10 статті 59 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» суд визнає незаконним та скасовує правовий акт індивідуальної дії, виданий органом державної влади, органом влади Автономної Республіки Крим або органом місцевого самоврядування, якщо він суперечить актам цивільного законодавства і порушує цивільні права або інтереси.
Суд визнає незаконним та скасовує нормативно-правовий акт органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, якщо він суперечить актам цивільного законодавства і порушує цивільні права або інтереси.
У пункті 2 роз'яснення президії Вищого арбітражного суду України від 26.01.2000р. № 02-5/35 “Про деякі питання практики вирішення спорів, пов'язаних з визнанням недійсними актів державних чи інших органів” зазначається, що підставами для визнання акта недійсним є невідповідність його вимогам чинного законодавства та/або визначеній законом компетенції органу, який видав цей акт. Обов'язковою умовою визнання акта недійсним є також порушення у зв'язку з прийняттям відповідного акта прав та охоронюваних законом інтересів підприємства чи організації - позивача у справі. Якщо за результатами розгляду справи факту такого порушення не встановлено, у господарського суду немає правових підстав для задоволення позову.
Таким чином, господарський суд зазначає, що перед тим як здійснювати аналіз правомірності та законності прийняття оскаржуваного рішення, в першу чергу слід з'ясувати чи порушуються прийняттям цього рішення права та інтереси позивача у справі. За відсутності порушень таких прав та інтересів, немає правових підстав для задоволення позову і доцільності у подальшому здійсненні аналізу правомірності та законності такого рішення. При цьому, в силу приписів ст.ст. 74, 76, 77, 78 ГПК України порушення своїх прав чи охоронюваних законом інтересів прийнятим рішенням позивач повинен довести належними, допустимими, достовірними та достатніми доказами.
Оцінюючи доводи прокурора, суд зазначає таке. В оренду відповідачем 1 передані відповідачу 2 земельні ділянки (паї) померлих громадян. Зазначена обставина встановлена і прокурором та підтверджена ним у відповіді на відзив (вх.1393/18 від 15.01.2018). Також сторонами у справі підтверджується та обставина, що станом на дату винесення рішення у матеріалах справи відсутні дані про оформлення права власності на спірні ділянки спадкоємцями померлих громадян зі списку, що є Додатком №1 до оскаржуваного рішення. Відтак, Деревнянська сільська рада розпорядилася спірними ділянками померлих громадян (невитребуваними земельними ділянками) відповідно до вимог ст.124 Земельного кодексу України ст.1285 Цивільного кодексу України, не виходячи за межі свої повноважень.
З огляду на встановлені господарським судом обставини, можна зробити висновок, що спірне рішення, яке оскаржується прокурором у цій справі, не може порушувати права чи законні інтереси держави, оскільки прийняте в межах повноважень Деревнянської сільської ради. Відтак, відсутні підстави для задоволення позовної вимоги про визнання недійсним рішення Деревнянської сільської ради від 25.04.2017р. №4 «Про передачу в оренду не витребуваних пайових земель ПП «Ротен». Щодо позовної вимоги про зобов'язання звільнити земельні ділянки, суд відмовляє у її задоволенні у зв'язку з відсутністю правових підстав для такого задоволення. Аргументи прокурора про те, що укладений на виконання оскаржуваного рішення №4 «Про передачу в оренду не витребуваних пайових земель ПП «Ротен» договір оренди суперечить вимогам чинного законодавства з підстав, наведених прокурором, суд не бере до уваги, оскільки відсутня позовна вимога про визнання такого договору недійсним чи його розірвання.
Щодо клопотання відповідача 1 ПП «Ротен» про закриття провадження у справі на підставі ст.231 ГПК України, бо прокурор не зазначив у позовній заяві, в інтересах якої особи приватного чи публічного права він подав позовну заяву, а предметом позову є визнання недійсним акту (рішення) органу місцевого самоврядування, прийнятого на виконання його владних повноважень, то суд відмовляє у задоволенні такого клопотання в силу наведеного вище.
Відповідно до ч. 1 ст. 74 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Згідно положень ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
На підставі п.2 ч.4 ст. 129 ГПК України судові витрати у справі залишаються за прокурором.
Враховуючи вищевикладене та керуючись ст.ст.74,76-80, 86, 129, 236-241 ГПК України суд
1. Відмовити у задоволенні позову повністю.
2. Відповідно до ч.1 ст. 241 ГПК України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку на подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.
3. Апеляційну скаргу на рішення суду можна подати в порядку, визначеному Господарським процесуальним кодексом України.
Повний текст рішення буде складено та підписано 26.02.2018р.
Суддя Козак І.Б.