ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
м. Київ
21.02.2018Справа № 910/289/18
За позовом Приватного акціонерного товариства "Квазар"
до Публічного акціонерного товариства "СБЕРБАНК"
про визнання виконавчого напису № 5704 таким, що не підлягає виконанню повністю
Суддя Підченко Ю.О.
Представники сторін:
від позивача:Арчаков Д.В. - представник за довіреністю; Півчук Т.В. - представник за довіреністю;
від відповідача:Довбиш С.П. - представник за довіреністю; Тищук М.А. - представник за довіреністю.
Приватне акціонерне товариства "Квазар" звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Публічного акціонерного товариства "СБЕРБАНК" про визнання таким, що не підлягає виконанню виконавчого напису № 5704 вчиненого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Верповською Оленою Володимирівною 30.12.2016 року про звернення стягнення на нежилу будівлю (літ. Л), загальною площею 16 578, 7 кв.м., яка знаходиться за адресою: місто Київ, вулиця Північно-Сирецька, будинок № 1-3, реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 48879580000 та належить ПАТ "Квазар" в рахунок виконання основного зобов'язання за договором про відкриття кредитної лінії № 05-В/10/47/КЛ від 29.04.2010 року в сумі 7 077 308 євро 41 євроцентів, з яких: заборгованість за кредитною лінією - 6 340 000, 00 євро, заборгованість по процентах за користування кредитною лінією 737 308, 41 євро зі строком стягнення з 02.04.2016 до 11.10.2016 року.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що оскаржуваний виконавчий напис вчинено із порушенням норм чинного на той момент законодавства, що призвело також і до порушення прав та інтересів позивача.
Разом із позовною заявою було подано заяву про забезпечення позову, у якій позивач просить суд зупинити стягнення на підставі виконавчого напису № 5704 вчиненого 30.12.2016 року.
13 лютого 2018 року через загальний відділ діловодства Господарського суду міста Києва від відповідача по справі надійшов письмовий відзив на позов, а 19.02.2018 року, позивачем подано відповідь на відзив.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 18.01.2018 року провадження у справі відкрито та призначено підготовче судове засідання на 16.02.2018 року.
У підготовчому судовому засіданні 16.02.2018 року судом було опитано сторони щодо необхідності залучення до участі у справі третіх осіб, які вказані у позовній заяві та оголошено перерву до 21.02.2018 року.
Відповідно до ухвали Господарського суду міста Києва від 21.02.2018 року відмовлено у задоволенні заяви позивача про забезпечення позову.
Крім того, Ухвалою Господарського суду міста Києва від 21.02.2018 року відмовлено у залучені до участі у справі в якості третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України та Приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Верповської Олени Володимирівни та вирішено перейти до розгляду справи по суті у той самий день керуючись приписами ч. 6 ст. 183 ГПК України.
Після переходу до розгляду спору по суті судом було заслухано вступне слово позивача та відповідача, здійснено з'ясування обставин справи та дослідження доказів, а також проведено судові дебати.
Наявних у справі доказів достатньо для вирішення спору по суті.
Відповідно до ст. 233 ГПК України, рішення у даній справі прийнято у нарадчій кімнаті за результатами оцінки доказів, поданих сторонами та витребуваних судом.
Суд також враховує положення частини 1 статті 6 Конвенції "Про захист прав людини і основоположних свобод" 04.11.1950 року про право кожного на справедливий і публічний розгляд його справи незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.
Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва, -
Між Публічним акціонерним товариством "Квазар" (іпотекодавець) та Публічним акціонерним товариством "Дочірній банк Сбербанку Росії" (правонаступником якого є Публічне акціонерне товариство "СБЕРБАНК", іпотекодержатель) укладено іпотечний договір від 27.01.2012 року, у відповідності до якого в забезпечення виконання зобов'язань іпотекодавця, які випливають із Договору про відкриття кредитної лінії № 05-В/10/47/КЛ, укладеного між іпотекодавцем та іпотекодержателем 29.04.2010 року, з усіма змінами і доповненнями до нього, укладеними протягом строку його дії (надалі - основний договір), які (зобов'язання) перелічені у статті 2 цього договору та можуть виникнути в майбутньому за чинним основним договором, іпотекодавець передає іпотеко держателю в іпотеку майно, зазначене в п. 3.1. договору (предмет іпотеки).
Відповідно до п. 3.1 договору іпотеки, предметом іпотеки є нежила будівля (літ. Л), загальною площею 16 578, 7 кв. м., яка знаходиться за адресою: місто Київ, вулиця Північно-Сирецька, будинок № 1-3, реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 48879580000, та належить іпотекодавцю на праві власності згідно рішення Святошинського районного суду м. Києва від 18.05.20111 року.
Як вбачається із позовної заяви та матеріалів доданих до справи, 30.12.2016 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Верповською О.В. вчинено виконавчий напис № 5704, яким запропоновано відповідачу звернути стягнення на нежилу будівлю (літ. Л), загальною площею 16 578, 7 кв. м., яка знаходиться за адресою: місто Київ, вулиця Північно-Сирецька, будинок № 1-3, реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 48879580000, що належить позивачу та є предметом забезпечення виконання основного зобов'язання позивача за договором про відкриття кредитної лінії № 05-В/10/47/КЛ від 29.04.2010 року із змінами і доповненнями.
На обґрунтування своїх вимог позивач стверджує, що виконавчий напис вчинено на копії іпотечного договору в редакції 27.01.2012 року, посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Морозовою С.В. та зареєстрованому в реєстрі за № 861. В цьому виконавчому написі суму зобов'язання позивача, яку пропонується сплатити за рахунок реалізації предмета іпотеки (часткове задоволення вимог стягувача), визначено в розмірі 7 077 308 євро 41 центів, з яких:
- заборгованість за кредитною лінією - 6 340 000, 00 євро;
- заборгованість по процентах за користування кредитною лінією 737 308, 41 євро.
Строк стягнення визначено з 02.04.2016 року до 11.10.2016 року.
Згідно тверджень позивача, під час звернення до нотаріуса про вчинення виконавчого напису про звернення стягнення на майно боржника відповідач припустився, зокрема, наступних порушень прав позивача:
- в порушення статті 35 Закону України "Про іпотеку" відповідачем не направлялись на адресу позивача вимоги про усунення порушення у менш ніж 30-денний строк та попередження про звернення стягнення на предмет іпотеки у разі невиконання цієї вимоги;
- відповідач неправомірно надав нотаріусу для вчинення виконавчого напису копію іпотечного договору в редакції 27.01.2012 року, оскільки цей документ не свідчить про безспірність вимог та не може вважатися борговим документом;
- відповідачем не подано до нотаріуса жодних документів, передбачених ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність", що підтвердили б безспірність його вимог.;
- 01.12.2017 року відповідачем було подано оскаржуваний виконавчий напис до виконавця, на підставі чого було відкрито виконавче провадження № 55344700.
Порядок вчинення виконавчого напису та його форма, передбачені Цивільним кодексом України, Законом України "Про нотаріат", 16 Главою Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріуса України, затвердженого Наказом Міністерства юстиції України № 296/5 від 22.02.2012.
Так, відповідно до статті 18 Цивільного кодексу України, нотаріус здійснює захист цивільних прав шляхом вчинення виконавчого напису на борговому документі у випадках і в порядку, встановлених законом.
Частиною 1 статті 87 Закону України "Про нотаріат" передбачено, що для стягнення грошових сум або витребування від боржника майна нотаріуси вчиняють виконавчі написи на документах, що встановлюють заборгованість.
Згідно з ч. 2 статті 87 Закону України "Про нотаріат" перелік документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів, встановлюється Кабінетом Міністрів України.
За змістом положень статті 88 Закону України "Про нотаріат", нотаріус вчиняє виконавчі написи, якщо подані документи підтверджують безспірність заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем та за умови, що з дня виникнення права вимоги минуло не більше трьох років, а у відносинах між підприємствами, установами та організаціями - не більше одного року. Якщо для вимоги, за якою видається виконавчий напис, законом встановлено інший строк давності, виконавчий напис видається у межах цього строку.
Відповідно до розділу 3 глави 16 Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріуса України, затвердженого наказом Міністерства юстиції України № 296/5 від 22.02.2012, встановлені умови за яких вчиняються виконавчі написи нотаріуса, а саме: якщо подані документи підтверджують безспірність заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем; за умови, що з дня виникнення права вимоги минуло не більше трьох років.
Безспірність заборгованості підтверджують документи, передбачені переліком документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 29.06.1999 № 1172 (надалі - Перелік).
Відповідно до п. 2 вказаного Переліку, для одержання виконавчого напису за кредитними договорами, за якими боржниками допущено прострочення платежів за зобов'язаннями додаються: а) оригінал кредитного договору; б) засвідчена стягувачем виписка з рахунка боржника із зазначенням суми заборгованості та строків її погашення з відміткою стягувача про непогашення заборгованості.
Безспірність заборгованості підтверджують документи, передбачені Переліком, нотаріус під час вчинення виконавчого напису не встановлює права та обов'язки учасників правовідносин, а лише перевіряє наявність необхідних документів.
Як вбачається з пояснень відповідача, 29.07.2016 року на адресу ПрАТ "Квазар" направлялась повідомлення-вимога іпотекодавцю/заставодавцю № 392/5/50 про сплату простроченої заборгованості за кредитним договором № 05-В/10/47/КЛ від 29.04.2010 року. До направленої вимоги додавався розрахунок заборгованості. 05.08.2016 року вказана вимога була отримана уповноваженою особою позивача (копія доказів направлення та отримання вимоги наявні у матеріалах справи).
Цим повідомленням-вимогою ПАТ "СБЕРБАНК" повідомив ПрАТ "Квазар" про існуючу прострочену заборгованість за кредитним договором та попередив про те, що у випадку незадоволення вимоги банку, останній буде змушений задовольнити свою вимогу за рахунок іпотечного/заставного майна, в тому числі шляхом вчинення виконавчого напису.
Відповідно до положень ст. 35 Закону України "Про іпотеку", у разі порушення основного зобов'язання та/або умов іпотечного договору іпотекодержатель надсилає іпотекодавцю та боржнику, якщо він є відмінним від іпотекодаця, письмову вимогу про усунення порушення. В цьому документі зазначається стислий зміст порушених зобов'язань, вимога про виконання порушеного зобов'язання у не менш як 30-денний строк та попередження про звернення стягнення на предмет іпотеки у разі невиконання вимоги.
Якщо протягом встановленого строку вимога іпотеко держателя залишається без задоволення іпотекодержатель вправі прийняти рішення про звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом позасудового врегулювання на підставі договору.
Статтями 6.1., 6.2. іпотечного договору передбачено, що за рахунок предмета іпотеки банк має право задовольнити свої вимоги, що забезпечені іпотекою згідно з ст. 2 іпотечного договору, у повному обсязі, що визначається на момент фактичного відшкодування (задоволення). Банк набуває право на звернення стягнення на предмет іпотеки у разі, якщо в момент настання терміну (строку) виконання боржником будь-якого із зобов'язань, зазначених ст. 2 іпотечного договору, воно/и не буде/уть виконане/і або буде/уть виконане/і неналежним чином.
Таким чином, зважаючи на те, що боржником не була виконана вимога ПАТ "СБЕРБАНК" та те, що ПрАТ "Квазар" не було надано жодних заперечень з приводу доданих до вимог розрахунків заборгованості, ПАТ "СБЕРБАНК" було звернено стягнення на предмет іпотеки шляхом ініціювання вчинення виконавчого напису на іпотечному договорі у порядку та спосіб, передбачений умовами іпотечного договору та чинний законодавством України.
Крім того, згідно п. 5.1. Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженого наказом МінЮсту № 296/5 від 22.02.2012 року виконавчий напис вчинюється на оригіналі документа (дублікаті документа, що має силу оригіналу), що встановлює заборгованість. У свою чергу, іпотекодержателем було надано для вчинення виконавчого напису іпотечний договір з усіма змінами та доповненнями.
Також, суд вважає за необхідне звернути увагу на рішення Господарського суду міста Києва від 16.01.2018 року у справі № 910/15888/17, яким задоволено позовні вимоги ПАТ "СБЕРБАНК" до ПрАТ "Квазар" та стягнуто заборгованість у розмірі 6 340 000 євро за кредитом, 1 159 730, 00 євро боргу по процентах, 69 796 202, 40 грн. пені за прострочення повернення кредит, 8 637 102, 03 грн. пені за несвоєчасну сплату процентів.
Таким чином, суд встановив, що відповідачем було надано нотаріусу всі необхідні документи, що підтверджують безспірність заборгованості, вказана заборгованість позивача перед відповідачем на час вчинення виконавчого напису була безспірною та Нотаріус діяв у межах норм чинного законодавства України.
Водночас, заявляючи даний позов, позивач повинен довести, що була відсутня правова підстава для вчинення спірного виконавчого напису, тобто факт відсутності порушеного права відповідача та відсутність підстав для захисту відповідного права шляхом стягнення кредитної заборгованості на підставі спірного виконавчого напису.
Однак, будь-яких належних доказів на підтвердження відсутності порушення зобов'язання за кредитним договором чи наявності спору щодо заборгованості (щодо її розміру, строків, за які вона нарахована, тощо) позивач суду не надав.
Крім того, позивач додатково, в обґрунтування позовних вимог, вказано постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 22.02.2017 року у справі № 826/20084/14, яку залишено без змін ухвалою Вищого адміністративного суду України від 01.11.2017 року. Зазначеними рішеннями визнано незаконною та нечинною з моменту прийняття постанову КМ України № 662 від 26.11.2014 року "Про внесення змін до переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів". За результатами цього судового рішення іпотечні договори, а також кредитні договори взагалі виключено з переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, затвердженого постановою КМ України від 29.06.1999 № 1178.
Суд, розглянувши такі доводи позивача вважає за необхідне зазначити, що посилання ПрАТ "Квазар" на постанову Київського апеляційного адміністративного суду та Вищого адміністративного суду від 01.11.2017 року є безпідставними, оскільки виконавчий напис, який є предметом спору у справі № 910/289/18 вчинено 30.12.2016 року, тобто до моменту визнання недійсною постанови Кабінету Міністрів України № 662 від 26.11.2014 року. Таким чином, виконавчий напис було вчинено у відповідності до діючого на той момент нормативного акту.
Відповідно до ч. 1 ст. 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Згідно з ч. 1 ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Статтею 76 ГПК України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Відповідно до ч. 1 ст. 77 ГПК України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
За приписами ч. 1 ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Таким чином, з огляду на наведені вище обставини, позовні вимоги Приватного акціонерного товариства "Квазар" задоволенню не підлягають.
Згідно положень статті 129 ГПК України, витрати зі сплати судового збору покладаються на позивача.
Керуючись ст. ст. 12, 13, 73, 74, 76, 77, 86, 129, 232, 233, 237, 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд -
1. У задоволенні позовних вимог Приватного акціонерного товариства "Квазар" відмовити.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Повний текст рішення складено та підписано 26.02.2018 року.
Суддя Ю.О.Підченко